15 листопада 2021 р. Справа № 520/5993/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бершова Г.Є.
суддів: Ральченка І.М. , Чалого І.С.
за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 (суддя Волошин Д.А., м. Харків, повний текст складено 08.07.21) по справі № 520/5993/21
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України , Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату , Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) третя особа Державне підприємство "Національні інформаційні системи"
про визнання протиправним та скасування рішення і наказів,зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 19 лютого 2021 року №8 про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати Наказ Міністерства юстиції України від 12 березня 2021 року №932/5 «Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім'я ОСОБА_1 »; визнати протиправним та скасувати наказ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15 березня 2021 року №279/6 «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 »; зобов'язати Міністерство юстиції України та Державне підприємство «Національні інформаційні системи» вчинити дії, спрямовані на поновлення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 у відомостях Єдиного реєстру нотаріусів, надати доступ до єдиних та державних реєстрів, що функціонують у системі Міністерства юстиції України (зокрема, Державному реєстру обтяжень рухомого майна; Державному реєстру речових прав на нерухоме майно; Єдиному реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів; Єдиному реєстрі довіреностей; Спадковому реєстрі; Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; Державному реєстрі актів цивільного стану громадян; Електронному реєстрі апостилів) для вчинення дій та виконання обов'язків, передбачених Законом України «Про нотаріат».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачами прийнято оскаржувані рішення без належних підстав, визначених законодавством. Зокрема, позивачем зазначено про відсутність судових рішень щодо стягнення з позивача збитків, завданих вчиненими нотаріальними діями, а судові рішення про визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, не можуть бути підставою для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Позивач також посилався на порушення порядку проведення перевірки та розгляду оскаржуваного подання.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 року позовні вимоги було задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 19 лютого 2021 року №8 про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасовано Наказ Міністерства юстиції України від 12 березня 2021 року №932/5 «Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім'я ОСОБА_1 ».
Визнано протиправним та скасовано наказ Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15 березня 2021 року №279/6 «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 ».
Зобов'язано Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити дії, спрямовані на поновлення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 у відомостях Єдиного реєстру нотаріусів.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідно до статті 308 КАС України справа переглядається в межах задоволених позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав та просив суд її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 10 січня 2005 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю № 5486.
18 листопада 2020 року Наказом Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції № 1384/6 «Про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_1 » було зареєстровано приватну нотаріальну діяльність ОСОБА_1 по Київському міському нотаріальному округу за адресою: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 5/6, літ. 8 та було видано реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності № 1823 від 18 листопада 2020 року.
11 грудня 2020 року наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 1474/6 нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 було тимчасово зупинено з 12 грудня 2020 року, але не більше як на шість місяців, до вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю № 5486, виданого Міністерством юстиції України 10 січня 2005 року на ім'я ОСОБА_1 .
11 грудня 2020 року Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) було внесено подання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 № 6370/6.1-20 від 11.12.2020 (далі - Подання) з якого вбачається, що Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) звертається до Вищої кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України з проханням розглянути подання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 10 січня 2005 року № 5486 на ім'я ОСОБА_1 .
За результати розгляду даного подання Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату прийнято рішення № 8 від 19 лютого 2021 року про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого Міністерством юстиції України 10 січня 2005 року за №5486 на ім'я ОСОБА_1 на підставі підпунктів «е» та «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат».
12 березня 2021 року наказом Міністерства юстиції № 932/5 від 12.03.2021 «Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім'я ОСОБА_1 » відповідно до рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 19 лютого 2021 року №8 та на підставі підпунктів «е» та «з» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат», а саме, у зв'язку з неодноразовими порушеннями нотаріусом законодавства при вчиненні нотаріальних дій, які встановлені рішеннями судів, що завдало істотної шкоди фізичним та юридичним особам, та набранням законної сили рішеннями судів про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальних дій було анульовано свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, видане Міністерством юстиції України 10 січня 2005 року за № 5486 на ім'я ОСОБА_1 .
Наказом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15 березня 2021 року № 279/6 «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1» було вирішено припинити нотаріальну діяльність приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 з 15 березня 2021 року.
15 березня 2021 року на адресу державного підприємства «Національні інформаційні системи» надійшло відповідне повідомлення Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про припинення діяльності позивача, на підставі якого третьою особою було внесено відповідні відомості до реєстрів.
Вважаючи дії відповідачів протиправними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України, позивач звернувся із позовом до суду.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з обґрунтованості позовних вимог в цій частині та протиправності дій та рішень відповідачів.
Колегія суддів погоджується із таким рішенням суду першої інстанції в частині, що оскаржується, з огляду на таке.
Так, відповідно до статті 3 Закону України «Про нотаріат» нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Положеннями статті 5 Закону України «Про нотаріат» нотаріус зобов'язаний: здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, дотримуватися правил професійної етики; сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду; зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій; відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам; вести нотаріальне діловодство та архів нотаріуса відповідно до встановлених правил; дбайливо ставитися до документів нотаріального діловодства та архіву нотаріуса, не допускати їх пошкодження чи знищення; надавати документи, інформацію і пояснення на вимогу Міністерства юстиції України, його територіальних органів при здійсненні ними повноважень щодо контролю за організацією діяльності та виконанням нотаріусами правил нотаріального діловодства; постійно підвищувати свій професійний рівень, а у випадках, передбачених пунктом 3 частини першої статті 29-1 цього Закону, проходити підвищення кваліфікації; виконувати інші обов'язки, передбачені законом.
Згідно із частиною 1 статті 7 Закону України «Про нотаріат» нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та його територіальних органів, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Відповідно до частини 2 статті 2-1 Закону України «Про нотаріат» контроль за організацією нотаріату, перевірка організації нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України та його територіальними органами.
Згідно з вимогами частини 1 статті 33 Закону України «Про нотаріат» Міністерство юстиції України, його територіальні органи проводять перевірку організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства за певний період. Проведення повторної перевірки з тих питань, які вже були предметом перевірки, не допускається, крім перевірки за зверненням фізичної чи юридичної особи в межах предмета звернення та відповідно до повноважень Міністерства юстиції України, його територіальних органів.
Частиною 6 статті 33 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що порядок проведення перевірки організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства затверджується Міністерством юстиції України.
У відповідності з вимогами частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті вони 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указана норма основного закону означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Пунктом 1 Порядку проведення перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організацій нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 17 лютого 2014 року № 357/5, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.02.2014 року за № 298/25075 (надалі - Порядок № 357/5) передбачає, що цей Порядок визначає механізм здійснення Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головним управлінням юстиції в областях, містах Києві та Севастополі перевірки організації роботи державних нотаріальних контор, державних нотаріальних архівів, організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства.
Відповідно до пункту 2 Порядку перевірка - планова або позапланова перевірка, під час якої перевіряється робота державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, нотаріальна діяльність приватного нотаріуса за відповідний період.
Відповідно до п. 6 Порядку проведення перевірки організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання ними правил нотаріального діловодства здійснюється уповноваженими представниками Міністерства юстиції, територіального органу Міністерства юстиції, діяльність яких безпосередньо пов'язана з контролем за організацією нотаріату і нотаріальної діяльності в Україні.
Відповідно до п. 13 Порядку позапланова комплексна, цільова або контрольна перевірка державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса проводиться за результатами попередньої перевірки або за дорученням Міністерства юстиції чи територіального органу Міністерства юстиції. За наслідками такої перевірки комісія складає довідку про результати проведеної перевірки з висновками.
Відповідно до п. 14 Порядку перевірка за зверненнями фізичних та юридичних осіб проводиться у межах предмета звернення та повноважень Міністерства юстиції, територіального органу Міністерства юстиції шляхом витребування від державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса (особи, яка заміщує тимчасово відсутнього нотаріуса) необхідних документів та відомостей, що стосуються фактів, викладених у такій інформації, та письмових пояснень нотаріуса або з виїздом за місцезнаходженням державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, робочого місця приватного нотаріуса.
Відповідно до п. 15 Порядку у разі необхідності за дорученням Міністра юстиції може проводитися позапланова перевірка в загальному порядку проведення перевірок, визначеному цим Порядком. Позапланова перевірка проводиться як за період, що вже підлягав плановій комплексній перевірці, так і за період, що не підлягав такій перевірці. За наслідками такої перевірки комісія складає довідку про результати проведеної перевірки з висновками.
Згідно з п. 33 Порядку за наслідками перевірки організації роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса, дотримання державними і приватними нотаріусами порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства комісія протягом п'яти робочих днів з часу закінчення перевірки складає довідку у двох примірниках про результати проведеної перевірки із зазначенням оцінки роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса та з викладеними у ній висновками і рекомендаціями. Загальна оцінка роботи державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса визначається як «добре», «задовільно», «незадовільно». Довідка готується згідно з перевіреними достовірними фактами, що свідчать про наявність недоліків, помилок і порушень, з посиланням на норми законодавства.
Згідно з п. 39 Порядку за результатами перевірки державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, приватного нотаріуса, на підставі висновків комісії Міністерство юстиції, територіальний орган Міністерства юстиції видає наказ, у якому встановлюється строк для усунення виявлених порушень та помилок.
Колегією суддів встановлено, що до Міністерства юстиції України була подана скарга фізичної особи щодо правомірності дій приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу при вчиненні виконавчого напису на кредитному договорі, в якій зазначено про неодноразове порушення чинного законодавства України позивачем.
Представники Міністерства юстиції України та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) посилались на те, що Порядок № 357/5 визначає окремий вид позапланової перевірки - перевірка, що здійснюється за зверненнями фізичних і юридичних осіб, і що таке перевірка здійснюється на підставі документів та відомостей, що стосуються саме фактів, викладених у таких зверненнях та відповідні пояснення нотаріуса.
Проте, колегією суддів встановлено, що пояснення позивача під час такої перевірки не були отримані.
Окрім того, доказів створення комісії, складання довідки за результатами перевірки на підставі звернення фізичної особи у 2020 році до суду не подано.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в порушення приписів Порядку № 357/5 Центральне міжрегіональне управління юстиції у місті Києві для проведення позапланової перевірки діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу комісію не створювало, відповідний наказ не виносило, за наслідками перевірки не складало та не надавало позивачу для ознайомлення та підпису довідку за результатами такої перевірки. ОСОБА_1 до застосування спірного заходу у вигляді анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю не надсилався наказ, у якому б встановлювався строк для усунення виявлених порушень та помилок, у зв'язку з чим вона була позбавлена можливості вжити заходи для усунення виявлених під час перевірки порушень і помилок або надати письмові пояснення, якщо виявлені порушення та помилки усунути неможливо.
Колегія суддів вважає помилковим твердження відповідачів про те, що під час перевірки за зверненням фізичних та юридичних осіб витребовуються лише документи та відомості, що стосуються саме фактів, викладених у таких зверненнях та відповідні пояснення нотаріуса, оскільки таке твердження суперечить нормам Порядку № 357/5.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушення процедури є самостійною підставою для скасування спірних рішень відповідачів.
Вказаний висновок відповідає висновку Верховного Суду, висловленому у постановах від 29 квітня 2020 року у справі №817/800/17, від 07 травня 2020 року у справі №П/811/615/16, від 12 червня 2020 року у справі №580/481/19, від 08 липня 2020 року у справі №П/811/937/17.
Правова процедура є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади.
Верховний Суд у своїй практиці, зокрема, у постанові від 25 липня 2019 року у справі № 826/13000/18, вже звертав увагу, що встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права, є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати справедливе ставлення до особи.
Аналогічний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 25 червня 2020 року у справі №2340/5084/18, у постанові від 23 травня 2019 року у справі №804/243/18 та постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 640/7645/20.
Пунктами 3, 4 Порядку № 1904/5 встановлено, що подання Мін'юсту, територіального органу Міністерства юстиції повинно містити: інформацію про наявність підстав, визначених пунктом 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат»; зазначення конкретних порушень, які були допущені нотаріусом; пропозиції щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
До подання Мін'юсту, територіального органу Міністерства юстиції додаються: засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів, на підставі яких внесено Подання; доповідна записка про перевірку роботи нотаріуса; пояснення нотаріуса на предмет обставин, викладених у Поданні (у разі наявності); копії документів про зупинення нотаріальної діяльності (щодо приватного нотаріуса); копії документів, що свідчать про виявлені в діяльності нотаріуса порушення; документи, що свідчать про вжиті заходи щодо виявлених в роботі нотаріуса порушень; відповідні документи органів дізнання і слідства, прокуратури, суду тощо; засвідчена в установленому порядку копія рішення Мін'юсту, територіального органу Міністерства юстиції про направлення до Комісії подання, яке прийняте відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» або Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) до подання не надало доповідну записку про перевірку роботи позивача. Представники Міністерства юстиції України та Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зазначили, що такий документ не є обов'язковим та подається за наявності. Проте, суд не може погодитись із таким твердженням.
Щодо посилання Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на довідку за результатами проведення позапланової комплексної перевірки організації нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, дотримання ним порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства від 04 вересня 2018 року, колегія суддів зазначає, що такий доказ не може бути доповідною запискою в розумінні Порядку № 1904/5, оскільки був наданий до подання лише для відома та не є підставою для прийняття спірних рішень, окрім того така довідка складена до проведення перевірки за заявою фізичної особи.
З матеріалів справи вбачається, що Центральним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Київ) внесено подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 з підстав, визначених підпунктами «е» та/або «з» пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про нотаріат».
Колегія суддів зазначає, що аналіз підпункту «е» пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про нотаріат» дає підстави для висновку, що законодавець розділяє дві такі умови: 1) неодноразове порушення нотаріусом чинного законодавства або 2) грубе порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій та/або інших дій, покладених на нотаріуса відповідно до закону.
При цьому, завдання шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян при вчиненні нотаріальних дій є обов'язковою ознакою, яка має бути встановлена органом, що вирішує питання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, як у випадку вчинення нотаріусом неодноразового порушення чинного законодавства, так і у разі грубого порушення закону.
Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №826/7176/17 та від 20.12.2019 №826/3746/17.
Відповідно до рекомендацій Верховного Суду, викладених у постанові від 29.04.2020 №817/800/17, суди, досліджуючи питання правомірності оскаржуваних рішень, процедури анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та припинення нотаріальної діяльності, повинен дослідити наявність факту вчинення позивачем порушень, які завдали шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян.
Згідно із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 826/2668/17, для прийняття рішення про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю на підставі підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» повинні бути вчинені нотаріусом такі порушення, що у своїй сукупності є достатніми для застосування такого засобу реагування.
При цьому, докази можливої відсутності у діях нотаріуса складу кримінального правопорушення можуть бути важливими лише при наявності в діях нотаріуса виключно кримінально караного діяння та не можуть стосуватись притягнення нотаріуса до відповідальності за недотримання законодавства, яке регулює безпосередньо професійну діяльність.
Зі змісту Подання колегією суддів встановлено, що підставою для його внесення стали судові рішення, якими виконавчі написи позивача були визнані такими, що не підлягають виконанню.
Позивачем зазначено про відсутність судових рішень щодо стягнення з приватного нотаріуса Київського міського округу ОСОБА_1 коштів на відшкодування збитків, завданих внаслідок вчинення нотаріальних дій, а тому підстави для анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю на підставі підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» відсутні.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що відповідачами виявлено лише одну із складових підстав анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, зазначена в підпункті «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» - порушення нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій. Друга ж складова - «завдання шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян» відповідачами, на підставі відповідних судових рішень, не встановлена.
Законом України «Про нотаріат» не визначено повноважень Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі щодо перевірки законності вчинення нотаріальних дій нотаріусами і відповідно встановлення порушення чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій, так само як і встановлювати наявність чи відсутність шкоди, завданої такими діями нотаріуса іншим особам.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю № 5486 від 10 січня 2010 року, виданого на ім'я ОСОБА_1 , на підставі підпункту «е» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» не відповідає вимогам законодавства, оскільки відсутні всі складові підстав для анулювання свідоцтва за вказаним пунктом.
Щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю на підставі підпункту «з» пункту 2 частини 1 статті 12 Закону України «Про нотаріат» колегією суддів встановлено таке.
Так, відповідно до частини 1 статті 1 Закону «Про нотаріат» визначено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Тобто, нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між ними особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.
У судових рішеннях, на які посилаються відповідачі в оскаржуваних рішеннях, спори виникли за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню за позовами боржників до стягувачів, при цьому, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 не був відповідачем у таких справах.
До матеріалів справи учасниками справи не надано доказів наявності судових рішень, прийнятих за результатами вирішення спору про оскарження дій ОСОБА_1 , як відповідача, щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому порушено питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства та не встановлено його ступеня вини, її доведеності та встановлення міри відповідальності у зв'язку із вчиненням нотаріальних дій.
Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про незаконність та необґрунтованість рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 19 лютого 2021 року №8 про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_1 та прийнятих на підставі даного рішення наказу Міністерства юстиції України від 12 березня 2021 року №932/5 «Про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, виданого на ім'я ОСОБА_1 » та наказу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 15 березня 2021 року №279/6 «Про припинення нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 ».
Відповідно до п. 2.1. Розділу ІІ Порядку ведення Єдиного реєстру нотаріусів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 13.10.2010 №2501/5 (далі - Порядок №2501/5) підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру є повідомлення територіальних органів Міністерства юстиції про поновлення нотаріальної діяльності нотаріуса, який займається приватною нотаріальною діяльністю.
Згідно з п. 2.2. Порядку №2501/5 територіальні органи Міністерства юстиції в день виникнення підстав для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру, але не пізніше наступного робочого дня, надсилають Адміністратору повідомлення в паперовій або електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису, які мають вбудовані апаратно-програмні засоби, що забезпечують захист записаних на них даних від несанкціонованого доступу, від безпосереднього ознайомлення із значенням параметрів особистих ключів та їх копіювання для внесення таких відомостей до Єдиного реєстру за формою, встановленою у додатках 1-3 (za926-10) до цього Порядку.
Пунктом 2.3. Порядку №2501/5 встановлено, що адміністратор вносить до Єдиного реєстру відомості у день їх отримання від територіальних органів Міністерства юстиції або наступного робочого дня.
Отже, колегія суддів зазначає, що вимога про зобов'язання Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вчинити дії, спрямовані на поновлення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 у відомостях Єдиного реєстру нотаріусів є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо поданої позивачем заяви про встановлення судового контролю в порядку статті 382 КАС України колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст.ст. 129, 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 13 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічна норма закріплена в ст. 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, КАС України чітко визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах покладено саме на суд, який за наслідками його розгляду може встановити новий строк подання звіту або накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штраф.
Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15 звертав увагу на те, що застосування статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставою її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи - позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Таким чином, у розумінні вказаної вище статті колегія суддів зазначає, що судом, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, є саме Харківський окружний адміністративний суд, а тому підстави для задоволення вказаної заяви судом апеляційної інстанції відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційні скарги Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 по справі № 520/5993/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Г.Є. Бершов
Судді І.М. Ральченко І.С. Чалий
Постанова складена в повному обсязі 25.11.21.