Головуючий І інстанції: Сліденко А.В.
25 листопада 2021 р. Справа № 520/11501/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Катунова В.В.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2021, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/11501/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі відповідач, ГУПФУ в Харківській області), в якому просив:
-визнати протиправними дії ГУПФУ, що полягають у обмеженні максимального розміру пенсії позивача;
-зобов'язати відповідача виплачувати ОСОБА_1 з 01.04.2019р. пенсію без обмеження максимальним розміром із збереженням показника основного розміру пенсії 90% грошового забезпечення та здійснити виплату позивачу недоплаченої частини пенсії з 01.04.2019 р. однією сумою.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2021 позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з приводу зменшення з 01.04.2019р. розміру пенсії ОСОБА_1 з показника 90% грошового забезпечення до показника 70% грошового забезпечення, зобов'язано здійснити з 01.04.2019р. перерахунок розміру пенсії із збереженням показника 90% грошового забезпечення та провести виплату різниці однією сумою з урахуванням раніше проведених платежів.
Позов у решті вимог - залишено без задоволення.
Частково не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття в частині відмови у задоволені позовних вимог з порушенням норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2021 та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо правомірності дій відповідача в частині обмеження позивачу пенсії максимальним розміром, оскільки ч.7 ст.43 Закону №2262-XII, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016. За таких обставин, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774 від 06.12.2016 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не надано.
Відповідач, також частково не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його прийняття в частині задоволених позовних вимог з порушенням норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2021 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відповідно ч. 2 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (в редакції Закону №1166 від 27.03.2014 року, що діє на час виникнення права на перерахунок) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення. У зазначеній редакції положення Закону № 2262-ХІІ були застосовані відповідачем при обчисленні розміру пенсії позивачу при її перерахунку з 01.04.2019 року. Щодо зобов'язання здійснити виплату пенсії однією сумою, слід зазначити, що спосіб виконання дій, які має вчинити за рішенням суду суб'єкт владних повноважень, не визначений в спірних правовідносинах нормативно. У разі задоволення позову та набрання чинності рішенням суду про зобов'язання сплатити недоплачену частину пенсії перерахування недоплачених сум буде вважатися належним виконанням судового рішення, як у разі перерахування присудженої суми єдиним платежем, так і кількома платежами, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці. Вимога щодо здійснення виплати суми недоплаченої частини основного розміру пенсії єдиним платежем не підлягає задоволенню, оскільки з системного аналізу положень ч. 1 ст. 2 та ч. З ст. 2 КАС України в кореспонденції з приписами ст. 6 Конституції України, якою закріплений принцип розподілу державної влади, вбачається, що суд не може перебирати на себе функції суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта. Кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення, адже метою судового захисту є спонукання владного суб'єкта до належного виконання адміністративних функцій у повному обсязі, що (у даному конкретному випадку) полягає у проведенні розрахунку за усією належною до одержання сумою пенсії.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем не надано.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач отримує пенсію за вислугу років у порядку Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", яку виплачує ГУ ПФУ в Харківській області.
Пенсію позивачу було призначено у розмірі 90% грошового забезпечення, що відповідачем не заперечується.
На виконання вимог п.п.1 і 2 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 пенсійним органом за документом про розмір та структуру грошового забезпечення діючого військовослужбовця станом на 01.03.2018р. у розрізі компонентів: оклад за посадою, оклад за званням, надбавка за вислугу років, з 01.01.2018р. було проведено перерахунок пенсії заявника та встановлено розмір пенсії виходячи з 70% грошового забезпечення.
З відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суд від 18.11.2019 по справі №520/11000/19 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, які полягають у зменшенні розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення з 01.01.2018 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення, починаючи з 01.01.2018 року, здійснивши виплату суми недоплаченої частини основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 року однією сумою.
Отже, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.11.2019 по справі №520/11000/19, яке набрало законної сили 14.01.2020р., визначено за позивачем право отримання пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення з 01.01.2018.
У подальшому Харківський обласний військовий комісаріат склав із посиланням на постанову КМУ від 30.08.2017р. №704 довідку №ФХ-111868/2977/ВСЗ від 12.10.2020 р. про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії заявника станом на 05.03.2019 р.
Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовило заявнику у здійснення перерахунку пенсії на підставі оновленої довідки.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 р. по справі №520/15605/2020 було визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області, що полягає у невчиненні дій з перерахунку пенсії ОСОБА_1 згідно з оновленою довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 № ФХ-111868/2977/ВСЗ від 12.10.2020 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Харківській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення, визначених в довідці Харківського обласного військового комісаріату № ФХ-111868/2977/ВСЗ від 12.10.2020 року.
На виконання вказаного рішення суду відповідачем було здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 р. із застосуванням показника у 70% грошового забезпечення.
Не погоджуючись із правомірністю вказаних дій, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, доведеними, а тому підлягають задоволенню частково.
Перевіряючи правомірність дій відповідача з приводу перерахунку пенсії ОСОБА_1 , колегія суддів виходить з наступного.
Пунктом 3 частини першої статті 244 КАС України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Також відповідно до частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 у зразковій справі №240/5401/18 за позовом пенсіонера до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії зазначено, що висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в типових адміністративних справах за такими ознаками а) позивач є особою, якій призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; б) відповідачем є відповідне Головне управління Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває позивач; в) предметом спору є зміна відсоткового значення розміру пенсії при здійсненні її перерахунку з 01.01.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 у зв'язку з підвищенням сум грошового забезпечення, що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.
Отже, беручи до уваги суб'єктний склад спірних правовідносин у справі, що розглядається, зміст позовних вимог та підстави позову, а також правове регулювання правовідносин, з яких виник цей спір, є достатні підстави вважати, що ця справа відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №240/5401/18, а тому дану справу необхідно визнати типовою. Таким чином, в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС, частини третьої статті 291 КАС України колегія суддів ураховує такі правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №240/5401/18.
Так, Велика Палата Верховного Суду прийшла до переконання, що відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону № 2262-XII на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України.
Як убачається із наведених норм, такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України.
Разом з тим відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону №2262-XII, уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.
В контексті розгляду цієї справи встановлено, що позивачу пенсія була призначена з розміру, що складав 90 % від грошового забезпечення, що не заперечується учасниками справи та підтверджено матеріалами справи (а.с. 14).
Відповідно до частини другої статті 13 Закону № 2262-XII в редакції, чинній на час призначення, загальний розмір пенсії був обмежений 90% відповідних сум грошового забезпечення.
У подальшому стаття 13 Закону №2262-XII неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення.
Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 №1166-VII були внесені зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-XII, а саме цифри "90" замінено цифрами "70". Тобто, за змістом цих змін загальний розмір пенсії не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
У постанові у справі №240/5401/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 відсотків, а потім 70 відсотків грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії відповідним категоріям осіб має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Застосування іншого показника (70%) до перерахунку пенсії стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, з огляду і на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
На підставі викладеного вище та висновків Великої Палати Верховного Суду у справі №240/5401/18, враховуючи, що позивачу була призначена пенсія у розмірі 80 % грошового забезпечення, колегія суддів дійшла висновку, що дії відповідача - органу Пенсійного фонду щодо зменшення розміру пенсії позивача до 70% грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку є протиправними.
Обставини, що виключали б типове застосування норм матеріального права до цього спору, відсутні.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню та відхиляє за безпідставністю аргументи апеляційної скарги.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача здійснювати виплату пенсії позивачу однією сумою, оскільки завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист та поновлення порушених прав, а суд не має достатніх підстав вважати, що відповідач не буде проводити перерахунок та виплату пенсії позивачу у майбутньому, а тому, така вимога є передчасною та є захистом прав позивача на майбутнє, чого приписами Кодексу адміністративного судочинства України, не допускається. У зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.
З приводу позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача без обмеження максимальним розміром, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 43 Закону № 2262-XII (в редакції Закону України від 08.07.2011 р. № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", який набрав чинності з 01.10.2011 р.), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно із ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2011 р. № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", якщо внаслідок прийняття цього Закону розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону № 2262-XII, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.
Згідно із п. 2 резолютивної частини цього рішення № 7-рп/2016 положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, з 20.12.2016 р. нечинною є ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII.
Відповідно до ст. 1-1 Закону № 2262-XII, зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частиною 7 статті 43 Закону № 2262-XII (у редакції Закону України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII, який набрав чинності з 01.01.2017 р.) передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Проте, частина 7 статті 43 Закону №2262-XII, якою було передбачено обмеження пенсій максимальним розміром, втратила чинність з часу проголошення рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 р. № 7-рп/2016.
Буквальне розуміння змін, внесених Законом України від 06.12.2016 р. № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20.12.2016 р. дозволяє стверджувати, що у Законі № 2262-XII відсутня ч. 7 ст. 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.
Таким чином, внесені Законом № 1774-VIII до ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії) є повторним запровадженням регулювання, яке Конституційний Суд визнав неконституційним, а тому, ці зміни самі по собі не створюють підстав для обмеження максимального розміру пенсії. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом в постановах від 17.05.2021 р. по справі № 343/870/17, від 10.09.2021 р. по справі № 300/633/19, від 24.09.2021 р. по справі № 370/2610/17.
При цьому, відповідно до правових висновків викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 р. по справі №755/10947/17, під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію.
Із врахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що оскільки з 01.04.2019 стаття 43 Закону №2262-XII не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, відповідач протиправно обмежив позивачу розмір пенсії.
Окремо суд апеляційної інстанції звертає увагу, що посилання суду першої інстанції на статтю 2 Закону України від 08.07.2011 р. № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", за якою максимальний розмір пенсії, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не може перевищувати 10740 гривень, є необгрунтованим, оскільки обмеження пенсії на підставі вказаної норми було можливим лише до 31.12.2017 р., в той час як позовні вимоги заявлені позивачем за період часу з 01.04.2019 р.
Наведене свідчить про відсутність підстав для обмеження розміру пенсії позивача, призначеної відповідно до умов Закону №2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами та про наявність з боку відповідача протиправних дій в частині застосування під час розрахунку пенсії позивача обмеження її максимальним розміром.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
В рішенні № 7-рп/2016 від 20.12.2016 р. Конституційний Суд України зазначив, що обмеження максимального розміру пенсії та призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Виходячи з наведеного, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону № 2262 суперечать статті 17 Конституції України.
Організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей пов'язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а особливістю виконуваних ними обов'язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захисту суверенітету, територіальної цілісності України (ч. 1 ст. 17 Основного Закону України).
Норми ч. 5 ст. 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, у зв'язку, зокрема, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає незаконним та необґрунтованим висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача без обмеження максимальним розміром.
Доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки суду першої інстанції.
На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо обмеження пенсії позивачу максимальним розміром з 01.04.2019 року та зобов'язання перерахувати та виплатити пенсію без обмеження її максимальним розміром із прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення вказаних позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 317, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2021 по справі № 520/11501/21 скасувати в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області провести виплату різниці однією сумою.
Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2021 по справі 520/11501/21 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеження пенсії максимальним розміром з 01.04.2019 року та зобов'язання перерахувати та виплатити пенсію без обмеження її максимальним розміром.
В цій частині прийняти нове рішення, яким визнати протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеження ОСОБА_1 пенсії максимальним розміром з 01.04.2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.04.2019 року без обмеження її максимальним розміром.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.07.2021 по справі № 520/11501/21 залишити без змін .
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач В.В. Катунов
Судді І.С. Чалий І.М. Ральченко