ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
05 листопада 2021 року м. Київ № 640/26170/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Клименчук Н.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБС-ХХІ" про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТБС-ХХІ"
до Державної служби України з безпеки на транспорті
про визнання протиправними та скасування постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу від 03.08.2021 №244928 та №244929,
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.09.2021 відкрито провадження у зазначеній справі.
02.11.2021 позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд зупинити стягнення (адміністративно-господарських штрафів в сумі 35 700 грн. та 3 570,00 грн. виконавчого збору) на підставі виконавчих документів - постанов Північного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарських штрафів від 03.08.2021 №244928 та №244929, у рамках виконавчих проваджень на підставі постанов виконавчої служби від 25.10.2021 серії ВП №67230761 та від 22.10.2021 серії ВП №67227847, до набрання законної сили судовим рішенням у даній адміністративній справі.
Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тим, що не вжиття заходів до забезпечення позову може заподіяти підприємству майнову шкоду у вигляді зупинення господарської діяльності, стягнення сум грошових коштів, правомірність нарахування яких наразі перевірятиметься судом, чи призвести до покладення на підприємство обов'язку сплатити додаткові витрати у вигляді виконавчого збору чи інших витрат у виконавчому провадженні.
Розглянувши подану заяву суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Таким чином, законодавець визначив, що перелік підстав для забезпечення позову є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а тому за відсутності передбачених вказаною статтею обставин прийняття рішення про забезпечення позову є неможливим.
Суд не вбачає очевидної протиправності рішень відповідача - постанов від 03.08.2021 №244928 та №244929 про застосування адміністративно-господарських штрафів. На переконання суду, очевидна протиправність рішень суб'єкта владних повноважень це прийняття ним таких рішень, які взагалі не передбачені законодавством України, або прийняття рішень суб'єктами, які не наділені компетенцією у відповідній сфері.
Натомість, у цьому випадку, Державна служба України з безпеки на транспорті відповідно до вимог Закону України «Про автомобільний транспорт» та Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою КМ України № 1567 від 08.11.2006р., саме і наділена повноваженням на прийняття таких рішень.
Питання обґрунтованості чи необґрунтованості постанов Державної служби України з безпеки на транспорті від 03.08.2021 №244928 та №244929 про накладення адміністративно-господарських штрафів в теперішній час є спірним, і ще повинно бути ретельним чином досліджено та доведено.
Поряд з цим, наразі позивачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам, а також неможливістю виконати рішення суду чи поновлення прав позивача без вжиття заходів забезпечення позову.
Суд звертає увагу на те, що в рамках даної адміністративної справи № 640/26170/21 не оскаржуються постанови виконавчої служби від 25.10.2021 серії ВП №67230761 та від 22.10.2021 серії ВП №67227847. Разом з тим, позивач не позбавлений можливості оскаржити вказані постанови в судовому порядку.
Також, пунктом 5 частини третьої статті 151 КАС України передбачено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2019 року у справі №826/13306/18.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
Наведене свідчить про відсутність існування підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову.
Враховуючи предмет спірних правовідносин, оцінивши обґрунтованість доводів клопотання, адекватність його вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін та обсяг позовних вимог, суд вважає, що заява позивача про забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви задоволенню не підлягає.
Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивачем не доведено існування обставин, вказаних у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи наведене, керуючись статтями 77, 150, 151, 154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення за правилами, встановленими статтями 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.М. Клименчук