Номер провадження: 11-сс/813/1642/21
Номер справи місцевого суду: 522/13060/21 1-кс/522/10664/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
15.11.2021 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси від 18.10.2021, якою в межах кримінального провадження
№12021162510000425 від 07.04.2021 від стосовно:
ОСОБА_7 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Херсоні, громадянки України, з середньою освітою, не одруженої, офіційно не працевлаштованої, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої
- підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов'язання
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді в межах кримінального провадження №12021162510000425 від 07.04.2021 було відмовлено у задоволенні клопотання слідчого СВ ВП №2 ОРУП №1 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_8 про застосування відносно ОСОБА_7 , підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України запобіжного заходу у виді тримання під вартою та був застосований запобіжний захід у виді особистого зобов'язання до 09.12.2021, із покладенням відповідних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя послався на те, що стороною обвинувачення не доведено існування всіх заявлених у клопотанні ризиків, а запобігти ризику переховування від органу досудового розслідування можливо, застосувавши до підозрюваної запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_6 вказує на те, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм КПК України, є незаконною та необґрунтованою виходячи із наступного:
-слідчим суддею не було оцінено належним чином реальні ризики у вказаному кримінальному провадженні, а саме ризики вчинення інших кримінальних правопорушень та незаконного впливу на свідків;
- слідчим суддею не враховано тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою, відсутність у підозрюваної місця роботи чи навчання та її негативну репутацію;
- оскаржувана ухвала не містить обґрунтування того, що прокурором не було доведено, що більш м'який запобіжний захід не здатний запобігти наявним ризикам;
Посилаючись на викладені обставини, прокурор ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси від 18.10.2021 та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваної ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Прокурор ОСОБА_6 у судове засідання не з'явився, водночас направив на адресу апеляційного суду клопотання у якому просив перенести судове засідання у зв'язку із його хворобою., водночас захисник ОСОБА_9 та підозрювана ОСОБА_10 направили на адресу апеляційного суду клопотання, в якому просили розглядати апеляційну скаргу прокурора за їх відсутності, проти її задоволення заперечували. Окрім того, стороною захисту було повідомлено, що обвинувальний акт у вказаному провадженні вже скеровано до Комінтернівського райсуду Одеської обл., на підтвердження чого була надана роздруківка із сайту Судова влада України.
За таких обставин, колегія суддів вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за відсутності учасників судового розгляду.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Розглядаючи апеляційну скаргу прокурора, апеляційний суд виходить з того, що найбільш значущою гарантією прав людини, встановленою ст.29 Конституції України, є право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Статтею 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Як видно з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону виконав та врахував їх при постановленні ухвали.
Згідно з приписами ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При розгляді зазначеного кримінального провадження, у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine) від 21.04.2011, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Досудовим розслідуванням встановлено, що в невстановлений досудовим розслідуванням час ОСОБА_7 , вступила у попередню змову з Особою 1 (обвинувальний акт відносно якої направлено в Приморський райсуд м. Одеси ЄРДР № 12020160500003194 від 05.11.2020), з якою розробила злочинний план щодо збуту психотропних речовин на території міста Одеси. Згідно із розробленого заздалегідь злочинного плану, ОСОБА_7 , незаконно придбала, при невстановлених під час проведення досудового розслідування обставинах, у невстановленої органом досудового розслідування особи порошкоподібну речовину, яка містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, з метою подальшого збуту.
В подальшому, 09.10.2020 в ході санкціонованого обшуку за місцем тимчасового мешкання ОСОБА_7 , та Особи 1 за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено та вилучено: прозорий полімерний пакет з замком, який містить порошкоподібну речовину білого кольору, полімерний пакет з замком, на внутрішній поверхні якого є нашарування речовини білого кольору, шістнадцять прозорих полімерних пакетів з замком з залишками порошкоподібної речовини білого та рожевого кольору, чотири грошові купюри номіналом один долар США, на поверхні яких є залишки порошкоподібної речовини білого кольору, які ОСОБА_7 , незаконно зберігала за місцем свого мешкання з метою подальшого збуту на території міста Одеси.
Встановлено, що порошкоподібна речовина білого кольору містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін. Кількісний вміст амфетаміну становить 0,53369 г. Встановлено, що порошкоподібна речовина рожевого кольору містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - МДМА, кількісний вміст МДМА становить 0,00064 г.
Психотропну речовину, обіг якої обмежено амфетамін, та особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - МДМА, ОСОБА_7 , зберігала та упакувала (розфасувала) по окремим поліетиленовим пакетам з метою подальшого збуту згідно із заздалегідь розробленого плану з невстановленою особою.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину, підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, дослідженими судом 1-ої інстанції та учасниками провадження не оскаржується.
За таких обставин, апеляційний суд констатує, що підозра ОСОБА_7 у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України є обґрунтованою.
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що в стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КК України, а твердження про їх існування є припущенням, докази на підтвердження наявності зазначених ризиків апеляційному суду надані не були.
При цьому апеляційний суд враховує, що ОСОБА_7 раніше не судима, має зареєстроване місце проживання в м. Одесі, за яким позитивно характеризується, виховує дитину 2008 р.н., тобто має міцні соціальні зв'язки.
Також колегія суддів приймає до уваги той факт, що підозрювана на виклики до органу досудового розслідування та суду з'являється.
Апеляційний суд зауважує, що заявлений стороною обвинувачення ризик переховування підозрюваної від органу досудового розслідування чи суду не підтверджений жодними доказами.
Водночас, що стосується посилання прокурора на тяжкість інкримінованого злочину, на думку апеляційного суду, тяжкість інкримінованого злочину та тяжкість покарання не можуть бути безумовною підставою для застосування стосовно ОСОБА_10 найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що у своїй практиці ЄСПЛ наголошує, що посилання на тяжкість обвинувачення як на головний чинник при оцінці імовірності того, що особа переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.
Щодо посилань прокурора на існування ризику вчинення іншого злочину, колегія суддів зауважує, що вказаний ризик є припущенням, оскільки підозрювана раніше не судима, окрім того суду не було надано відомостей про вчинення нею адміністративного чи кримінального правопорушення. Ризик незаконного впливу на свідків також не підтверджений жодними доказами.
Апеляційний суд наголошує, що відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Твердження прокурора про наявність підстав для застосування до підозрюваної найсуворішого запобіжного заходу (тримання під вартою) апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на беззаперечних доказах.
Колегія суддів приймає до уваги посилання прокурора про відсутність ОСОБА_7 місця роботи, водночас зазначає, що вказана обставина не є безумовною підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Отже, оскільки на даній стадії досудового розслідування є достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, колегія суддів вважає що рішення слідчого судді про застосування до неї запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання є обґрунтованим.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали не встановлено.
Відповідно до приписів п.1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що судове рішення є законним і обґрунтованим, а підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора під час апеляційного розгляду не встановлено.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 24, 179, 183, 184, 194, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Приморського райсуду м. Одеси від 18.10.2021, якою стосовно ОСОБА_7 , підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України застосований запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання строком до 09.12.2021 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4