ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
18 листопада 2021 року м. ОдесаСправа № 916/2197/20
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г.
при секретарі - Лук'ященко В.Ю.
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі
апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “ВФ Україна”
на ухвалу господарського суду Одеської області від 18.08.2021, суддя в І інстанції Волков Р.В., повний текст якої складено 20.08.2021 в м. Одесі
за заявою Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" про відстрочення виконання судового рішення
у справі № 916/2197/20
за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях
до відповідача: Приватного акціонерного товариства “ВФ Україна”
про зобов'язання повернути майно
У липні 2020 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (далі - РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" (далі - ПАТ "ВФ Україна") про зобов'язання відповідача повернути державне нерухоме майно, а саме ділянку даху дев'ятиповерхової будівлі гуртожитку № 2, інв. № 10331019, площею 25 м2, розташоване за адресою: м. Одеса, пров. Шампанський, 2, шляхом підписання акта приймання-передачі (повернення), з посиланням на положення статей 284, 287, 291 ГК України, статей 629, 763, 785 ЦК України і статей 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного до 31.01.2020).
Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що строк дії договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 26.10.2011 закінчився 26.10.2019, однак, незважаючи на своєчасно направлені Орендодавцем листи-повідомлення від 15.10.2019 № 11-06-01147 і від 25.11.2019 № 11-06-01724 про небажання продовжувати дію зазначеного договору та необхідність повернення об'єкта оренди балансоутримувачу, Товариство безпідставно не повернуло орендоване майно.
Рішенням господарського суду Одеської області від 19.10.2020, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2021р., позов задоволено повністю та зобов'язано ПАТ “ВФ Україна” повернути балансоутримувачу державне нерухоме майно, а саме: ділянку даху дев'ятиповерхової будівлі гуртожитку № 2, інв. № 10331019, площею 25.00 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, пров. Шампанський, 2, шляхом підписання акта приймання-передачі (повернення). Стягнуто з відповідача на корить позивача 2102 грн. витрат по сплаті судового збору.
Постановою Верховного Суду від 01.06.2021 рішення господарського суду Одеської області від 19.10.2020 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2021 у справі №916/2197/20 залишено без змін.
На виконання зазначеного рішення господарським судом Одеської області 31.12.2020 було видано відповідні накази.
09.08.2021 ПАТ “ВФ Україна” в порядку ст. 331 ГПК України звернулося до господарського суду Одеської області з заявою про відстрочення виконання судового рішення строком до 01.11.2021 року.
Вказана заява мотивована тим, що для виконання рішення господарського суду Одеської області від 19.10.2020 про повернення нерухомого майна, на якому розміщена базова станція та обладнання, яка є ключовим сегментом мобільної мережі України, перенесення якої вимагає перепланування та внесення в роботу та проектування всієї мережі та сталого графіку, ПАТ “ВФ Україна” необхідно здійснити значний перелік трудо та часовмістких процедур та здійснити неабиякі фінансові затрати, зокрема: отримати в Управлінні Держчастотнагляд дозволу на використання радіочастот; здійснити розробку, узгодження та виконання проектних робіт щодо нового об'єкту; підібрати та отримати дозволи на використання нової ділянки у відповідних міністерствах та відомствах; прийняти участь у державних тендерах та укласти через офіційний майданчик електронної системи публічних закупівель України ProZorro новий договір оренди; здійснити розрахунок санітарних зон згідно до вимог Державних санітарних норми і правил захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань (ДСН 239-96) та топографії місцевості; здійснити закупівлю, доставку та тестування обладнання у закордонного постачальника; укласти договір з ліцензіатом на підключення та постачання електроенергії; виконати будівельно - монтажні роботи по будівництву та запуску нової базової станції. здійснити перебудову всієї радіорелейної мережі; здійснити перемаршрутизацію стратегічних абонентів та забезпечення сталого зв'язку та інтернету у даному регіоні; злагодження, тестування та перезапуск сталого зв'язку з іншими операторами; демонтаж базової станції.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.07.2021 у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" про відстрочення виконання судового рішення у справі №916/2197/20 - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ПАТ “ВФ Україна” звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену ухвалу скасувати та задовольнити у повному обсязі заяву про відстрочення виконання судового рішення.
Скаржник вважає оскаржувану ухвалу суду необґрунтованою, незаконною, такою що порушує норми процесуального та матеріального права, вирішує інтереси третіх осіб.
Апеляційна скарга обґрунтована посиланнями на ті ж самі обставини, що викладені у заяві про відстрочення виконання судового рішення, тобто фактично є ідентичною за своїм змістом.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони в порядку передбаченому ст. ст. 120, 121 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином, проте сторони не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду.
Оскільки частиною 12 ст. 270 ГПК передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представників сторін за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Причиною подання апеляційної скарги стало питання про наявність або відсутність підстав для відстрочення господарським судом виконання рішення суду у цій справі до 01.11.2021 року.
В обґрунтування поданої заяви про відстрочення виконання судового рішення відповідач посилався на те, що для виконання рішення господарського суду Одеської області від 19.10.2020 про повернення нерухомого майна, на якому розміщена базова станція та обладнання, яка є ключовим сегментом мобільної мережі України, перенесення якої вимагає перепланування та внесення в роботу та проектування всієї мережі та сталого графіку, ПАТ “ВФ Україна” необхідно здійснити значний перелік трудо та часовмістких процедур та здійснити неабиякі фінансові затрати, зокрема: отримати в Управлінні Держчастотнагляд дозволу на використання радіочастот; здійснити розробку, узгодження та виконання проектних робіт щодо нового об'єкту; підібрати та отримати дозволи на використання нової ділянки у відповідних міністерствах та відомствах; прийняти участь у державних тендерах та укласти через офіційний майданчик електронної системи публічних закупівель України ProZorro новий договір оренди; здійснити розрахунок санітарних зон згідно до вимог Державних санітарних норми і правил захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань (ДСН 239-96) та топографії місцевості; здійснити закупівлю, доставку та тестування обладнання у закордонного постачальника; укласти договір з ліцензіатом на підключення та постачання електроенергії; виконати будівельно - монтажні роботи по будівництву та запуску нової базової станції. здійснити перебудову всієї радіорелейної мережі; здійснити перемаршрутизацію стратегічних абонентів та забезпечення сталого зв'язку та інтернету у даному регіоні; злагодження, тестування та перезапуск сталого зв'язку з іншими операторами; демонтаж базової станції.
Разом з тим, відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно з ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.
Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.
Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних з проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений річним терміном відстрочки чи розстрочки виконання рішення з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо.
Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
Питання про відстрочення виконання рішення суду господарські суди мають вирішувати із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.
При цьому, відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Таким чином, особа, яка подала заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.
При цьому положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 74 ГПК України).
Разом з тим, відповідачем в обґрунтування підстав надання відстрочки, до заяви не надано жодного доказу, який би свідчив про ускладнення або неможливість виконання рішення господарського суду у даній справі.
До заяви про відстрочення виконання рішення заявник додав угоду №103-Одеса-2021 про передачу викликів за єдиним телефонним номером екстреної медичної допомоги “ 103” від 12.05.2021р, з якої, як правильно зазначив місцевий суд, не вбачається того, що потужності, які задіяні в процесі її виконання знаходяться саме на об'єкті нерухомого майна, яке згідно з рішенням від 19.10.2020р. по справі №916/2197/20 відповідач зобов'язаний повернути балансоутримувачу.
Суд першої інстанції, встановивши, що наведені відповідачем підстави для відстрочення виконання судового рішення не є тими виключними обставинами, які давали б підстави для відстрочення виконання судового рішення, яке набрало законної сили; відповідачем не доведено на підставі належних та допустимих доказів наявність обставин, що ускладнюють або виключають можливість виконання судового рішення,дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду у даній справі.
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі "Горнсбі проти Греції").
У рішенні від 29.06.2004 Європейський суд з прав людини у справі "Півень проти України" дійшов висновку, що державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не можна прийняти аргумент Уряду, що визначає таку відсутність як "виняткові обставини".
Колегія суддів враховує ту обставину, що майно, яке орендувалося відповідачем за договором оренди від 26.102.2011, є державним, орендна плата сплачується до державного бюджету, тому неповернення балансоутримувачу нерухомого майна, що належить до державної власності, завдає істотної шкоди державному бюджету, і в такому разі має місце неефективне використання державного майна.
Таким чином, із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надану на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що виходячи з вимог процесуального законодавства, вирішуючи питання надання відстрочки виконання рішення у даній справі, заява відповідача задоволена бути не може, адже на підтвердження обставин, викладених у заяві про надання відстрочки, заявником не надано відповідних доказів, що в силу приписів статей 73, 76 ГПК України є підставою вважати про недоведеність обставин, які відповідач виклав у заяві.
Оцінивши обставини, викладені відповідачем у заяві про відстрочення виконання рішення суду, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для відстрочення виконання судового рішення по даній справі.
При цьому, колегія суддів враховує, що відповідач клопотав відстрочити виконання судового рішення у даній справі до 01.11.2021 року, проте станом на дату ухвалення даної постанови, скаржником не надано суду жодних доказів, які б свідчили про вчинення ним будь-яких дій щодо повернення балансоутримувачу державного нерухомого майна у визначений строк.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв'язку з її юридичною та фактичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята судом з порушенням норм права. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують наведені судом висновки, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала має бути залишена без змін.
Враховуючи, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги в сумі 2270 грн. покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 253, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд
Ухвалу господарського суду Одеської області від 18 серпня 2021 у справі № 916/2197/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “ВФ Україна” - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених у підпунктах а-г п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повна постанова складена 22.11.2021р.
Головуючий суддя: Бєляновський В.В.
Судді: Богатир К.В.
Філінюк І.Г.