79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"15" листопада 2021 р. Справа №909/131/21
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого - судді О.В. Зварич
суддів В.М. Гриців
І.Б. Малех,
секретар судового засідання М.С. Кіра,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Грошевої Яни Миколаївни б/н від 16.06.2021 року (вх. № 01-05/2174/21 від 29.06.2021 року)
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.05.2021 року (суддя І.М. Скапровська; повний текст рішення складено 03.06.2021 року)
у справі №909/131/21
за позовом: Фермерського господарства "Супер Еліта" (надалі ФГ "Супер Еліта")
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Грошевої Яни Миколаївни (надалі ФОП Грошева Я.М.)
про стягнення 391760,00 грн.,
за участю:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Остимчук О.О. - адвокат (ордер серія ВС № 1086518 від 15.07.2021 року),
Короткий зміст позовних вимог
18.02.2021 року ФГ "Супер Еліта" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ФОП Грошевої Я.М. про стягнення 391760 грн., з яких: 50000,00 грн - повернення попередньої оплати за договором поставки, 293760,00 грн - неустойки за несвоєчасне виконання зобов'язання, 48000,00 грн - штрафу за необґрунтовану відмову від виконання.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору щодо виготовленя сушильного комплексу ZS-6 для сушки зернових та бобових культур. Відповідно позивач вважає, що сплачена ним попередня оплата підлягає поверненню. За неналежне виконання умов договору позивач також заявив до стягнення 0,3% неустойки та 10% штрафу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 27.05.2021 року у справі №909/131/21 (суддя І.М. Скапровська) задоволено позов ФГ «Супер Еліта». Стягнуто з ФОП Грошевої Я.М. на користь ФГ «Супер Еліта» 50000,00 грн. - повернення попередньої оплати за договором поставки, 293760,00 грн. - неустойки за несвоєчасне виконання зобов'язання, 48000,00 грн. - штрафу за необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань, 5876,40 грн. - судового збору.
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань та не передав позивачу товар в строк, передбачений договором №27/04 від 27.04.2020 року, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення попередньої оплати в сумі 50000,00 грн. є обгрунтованою. Суд задоволив вимогу позивача про стягнення з відповідача 48000,00 грн. штрафу, керуючись ст. 230 ГК України, якою передбачено обов'язок учасника господарських відносин, який порушив правила здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, сплатити штраф та враховуючи п.6.3 договору, яким встановлено, що за односторонню необґрунтовану відмову від виконання узятих на себе зобов'язань (в т.ч. грошових) за даною угодою упродовж терміну його дії винна сторона сплачує штраф у розмірі 10% від суми цього договору. Задовільняючи вимогу позивача про стягнення з відповідача 293760,00 грн. неустойки, суд послався на ст. 549 ЦК України, якою передбачено таку міру цивільно-правової відповідальності боржника, який порушив зобов'язання, як сплату неустойки та врахував п.6.2 договору, в якому сторони погодили, що за порушення термінів передачі продукції у власність постачальник сплачує замовникові неустойку у розмірі 0,3% від вартості, не переданої в строк продукції за кожен день прострочення передачі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Відповідач подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.05.2021 року у справі №909/131/21, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове рішення у відповідності до матеріалів справи. Звертає увагу на те, що суд не дослідив чи був дотриманий позивачем спосіб здійснення попередньої оплати в сумі 50000,00 грн. в порядку, встановленому договором. Покликається на те, що зобов'язання відповідача не є грошовими. Неустойка, передбачена в п. 6.2 договору є штрафом, так як є мірою відповідальності за порушення негрошового зобов'язання. Таким чином, позивач намагається притягнути відповідача двічі до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення - непоставку товару.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу безпідставною та необгрунтованою, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Зазначає, що передоплату вносив через касу, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру № 62-66, в яких зазначено, що відповідач прийняв грошові кошти в сумі 50000,00 грн. на підставі договору № 27 від 27.04.2020 року, що є беззаперечною підставою виникнення у відповідача зобов'язання поставити відповідний товар. Зауважує, що здійснення оплати через прибутковий касовий ордер - це оплата, що не заборонена законом та договором. Передоплата шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача не визначена договором як виключна форма. Тому позивач вжив усіх можливих законних методів для виконання свого договірного зобов'язання. Покликається на те, що неустойка застосована як інститут відповідальності за порушення термінів передачі продукції. Паралельно застосовано штраф відповідно до ч. 2 ст. 552 ЦК України як інститут відповідальності за відмову від виконання узятих на себе зобов'язань. Просить залишити без змін рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.05.2021 року у справі №909/131/21, апеляційну скаргу ФОП Грошевої Я.М. - без задоволення.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі.
Позивач не делегував свого представника у судове засідання. Про причини неявки не повідомив. Згідно з повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №7901011511158 ознайомлений з датою, часом та місцем розгляду справи.
Враховуючи те, що явка сторін у справі не визнавалася судом обов'язковою, участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторони, суд прийшов до висновку, що відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто при відсутності позивача.
Обставини справи
27 квітня 2020 року між ФОП Грошевою Я.М. (постачальник) та ФГ «Супер Еліта» (замовник) укладено договір № 27/04, відповідно до якого постачальник зобов'язується впродовж 75 календарних днів після передплати виготовити та передати у власність замовника сушильний комплекс ZS-6 для сушки зернових та бобових культур (далі продукція), а замовник зобов'язується прийняти і сплатити вказану продукцію (а.с. 32-34).
Згідно із пунктами 2.2, 2.3 договору доставка продукції здійснюється замовником з виробничої бази постачальника: м. Львів, вул. Городоцька, 174. Приймання продукції по кількості і якості робиться на виробничій базі замовника, про що сторони оформляють і підписують акт прийому-передачі.
Загальна вартість продукції за договором складає 480000,00 грн. без ПДВ. Замовник робить передплату в розмірі 50 000 грн. шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Замовник сплачує повну ціну продукції на протязі 30 календарних днів з моменту доставки продукції на територію замовника та підписання акту прийому-передачі (п.п. 3.1 - 3.3 договору).
Відповідно до пункту 3.4 договору ціна на продукцію, погоджена сторонами в цьому договорі, не підлягає зміні в односторонньому порядку. Будь-які зміни постачальником по номенклатурі, кількості і ціні, термінам виготовлення, вказаним в цьому договорі, можливі за взаємною згодою сторін, яка оформляється додатковою угодою.
В пункті 6.2 договору обумовлено, що за порушення термінів передачі продукції у власність постачальник сплачує замовникові неустойку у розмірі 0,3% від вартості, непереданої в строк продукції за кожен день прострочення передачі.
У відповідності до пункту 6.3 за односторонню необгрунтовану відмову від виконання узятих на себе зобов'язань (в т.ч. грошових) за даною угодою упродовж терміну його дії винна сторона сплачує штраф у розмірі 10% від суми цього договору (п.3.1 цього договору).
При необґрунтованому розірванні цього договору за ініціативою замовника, замовник зобов'язаний відшкодувати постачальникові усі витрати, пов'язані з виконанням цього договору на момент його розірвання (п.6.4 договору).
При необґрунтованому розірванні цього договору за ініціативою постачальника, до передачі продукції у власність замовника постачальник зобов'язаний повернути замовникові грошові кошти, сплачені останнім в якості передоплати за продукцію, а також сплатити 3 % річних за користування вказаними грошовими коштами з дати їх зарахування на поточний рахунок замовника.
Згідно з пунктом 7.1 договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами.
Відповідно до п.7.5 договору усі зміни і доповнення дійсні, якщо вони оформлені сторонами письмово і підписані уповноваженими на те представниками сторін.
Договір № 27/04 від 27.04.2020 року підписали обидві сторони.
В договорі не визначено строку його дії, отже він є безстроковим.
На виконання умов названого договору, позивач здійснив передоплату продукції в сумі 50000 грн., що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру № 62 від 27.04.2020 року, № 63 від 28.04.2020 року, № 64 від 29.04.2020 року, № 65 від 30.04.2020 року та № 66 від 04.05.2020 року (а.с.27-31).
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази про те, чи звертався позивач до відповідача по спливу 75 днів з дня здійснення повної передоплати по питанню отримання продукції.
Також в матеріалах справи відсутні докази про відмову постачальника від виконання своїх зобов'язань по виготовленню та передачі продукції позивачу, відсутні докази про розірвання договору № 27/04 від 27.04.2020 року за ініціативою замовника чи постачальника продукції.
14.01.2021 року позивач надіслав відповідачу претензію за №2 від 14.01.2021 року, в якій зазначив, що продукція мала бути поставлена не пізніше 18 липня 2020 року. Вимагав протягом 10 календарних днів від дня пред'явлення (отримання) претензії виконати належним чином зобов'язання за договором № 27/04 від 27.04.2020 року, сплативши також штрафні санкції (неустойку та штраф) в сумі 307200,00 грн. Попередив, що у випадку невиконання даної претензії або залишення її без відповіді буде змушений звернутись до суду з відповідною позовною заявою (а.с.12-13).
21.01.2021 року відповідач отримав вказану претензію (а.с.13).
Підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом слугувало те, що відповідач залишив претензію позивача без відповіді та задоволення.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).
В силу приписів статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 Цивільного кодексу України).
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 27 квітня 2020 року між ФОП Грошевою Я.М. (постачальник) та ФГ «Супер Еліта» (замовник) укладено договір №27/04, відповідно до якого постачальник зобов'язується впродовж 75 календарних днів після передплати виготовити та передати у власність замовника сушильний комплекс ZS-6 для сушки зернових та бобових культур (далі продукція), а замовник зобов'язується прийняти і сплатити вказану продукцію.
Згідно із частинами 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 662 Цивільного кодексу України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
У відповідності до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
За умовами п.2.2 договору № 27/04 від 27 квітня 2020 року доставка продукції здійснюється замовником з виробничої бази постачальника м.Львів, вул.Городоцька, 174.
Відповідно до статті 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.
У разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання (ч.1 ст.620 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
В судовому засіданні представник відповідача Остимчук О.О., яка діє на підставі ордеру серія ВС № 1086518 від 15.07.2021 року, підтвердила факт отримання відповідачем від позивача 50000,00 грн. попередньої оплати за продукцію, що також підтверджується вищеописаними квитанціями до прибуткового касового ордеру № 62 від 27.04.2020 року, №63 від 28.04.2020 року, № 64 від 29.04.2020 року, № 65 від 30.04.2020 року та № 66 від 04.05.2020 року, в яких підставою прийняття ФОП Грошевою Я.М. від ФГ «Супер Еліта» зазначено: «Договір № 27/04 від 27 квітня 2020 року».
Суд не бере до уваги доводів скаржника про те, що суд першої інстанції не дослідив чи був дотриманий позивачем спосіб здійснення попередньої оплати в сумі 50000,00 грн. в порядку, встановленому договором, оскільки з матеріалів справи слідує, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач, будучи обізнаним про час і місце розгляду справи (а.с.40, 45), не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву та жодним чином не заперечив обставин, пов'язаних із попередньою оплатою грошових коштів на підставі договору 27/04 від 27.04.2020 року.
З аналізу матеріалів справи випливає, що на час заявлення даного позову відповідач не передав позивачу сушильний комплекс ZS-6 для сушки зернових та бобових культур впродовж 75 календарних днів після здійснення попередньої оплати у розмірі 50 000 грн.
У відповідності до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
В претензії за №2 від 14.01.2021 року позивач вимагав від відповідача належним чином виконати свої зобов'язання згідно договору № 27/04 від 27.04.2020 року протягом десяти календарних днів від дня пред'явлення (отримання) даної претензії.
Таким чином, позивач не відмовився від договору № 27/04 від 27.04.2020 року та не вимагав повернення суми попередньої оплати. Як зазначено вище, у справі відсутні докази про розірвання договору № 27/04 від 27.04.2020 року за ініціативою замовника чи постачальника. Натомість, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України позивач реалізував своє альтернативне право на отримання товару, що в даному випадку унеможливлює задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача 50000,00 грн. попередньої оплати за договором.
Місцевий господарський суд не врахував зазначеної обставини та помилково стягнув з відповідача на користь позивача 50000,00 грн. попередньої оплати за договором поставки.
Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача 48000,00 грн. штрафу за необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань необхідно зазначити таке.
Частинами 2, 4 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У відповідності до пункту 6.3 договору № 27/04 від 27.04.2020 року за односторонню необгрунтовану відмову від виконання узятих на себе зобов'язань (в т.ч. грошових) за даною угодою упродовж терміну його дії винна сторона сплачує штраф у розмірі 10% від суми цього договору (п. 3.1 цього договору).
Однак, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту необгрунтованої відмови відповідача від виконання своїх договірних зобов'язань по виготовленню та передачі позивачу продукції. При цьому, на час звернення позивача до суду з даною позовною вимогою договір № 27/04 від 27.04.2020 року продовжує свою дію, оскільки ні замовник, ні постачальник не ініціювали питання щодо його розірвання та не відмовились від взятих на себе договірних зобов'язань.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції вважає безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню вимогу позивача про стягнення з відповідача 48000,00 грн. штрафу за необгрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань.
При розгляді позовної вимоги про стягнення з відповідача 293760,00 грн. неустойки за несвоєчасне виконання зобов'язання суд враховує наступне.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічне положення закріплено в статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з пунктом 6.2 договору за порушення термінів передачі продукції у власність постачальник сплачує замовникові неустойку у розмірі 0,3% від вартості, непереданої в строк продукції за кожен день прострочення передачі.
Позивач просить стягнути з відповідача 293760,0 грн неустойки за період з 19.07.2020 року по 07.02.2021 року у зв'язку з несвоєчасним виконанням зобов'язання стосовно передачі у його власність сушильного комплексу ZS-6 для сушки зернових та бобових культур впродовж 75 календарних днів після внесення передплати в розмірі 50 000 грн.
Однак, як зазначено вище, в матеріалах справи відсутні докази про те, чи звертався позивач до відповідача по спливу 75 календарних днів після внесення передплати з вимогою про передачу йому замовленої продукції, зважаючи на те, що за умовами п.2.2 договору доставка продукції здійснюється самим замовником з виробничої бази постачальника.
Суд встановив, що претензію за №2 від 14.01.2021 року, в якій позивач вимагав виконати належним чином зобов'язання за договором №27/04 від 27.04.2020 року, відповідач отримав 21.01.2021 року.
За вказаних обставин, вірним періодом для нарахування неустойки, враховуючи межі позовних вимог, є період з 01.02.2021 року по 07.02.2021 року.
Здійснивши відповідний перерахунок, суд апеляційної інстанції констатує наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 10080,00 грн неустойки у розмірі 0,3% від вартості непереданої в строк продукції за період з 01.02.2021 року по 07.02.2021 року, у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення з відповідача 293760,00 грн. неустойки за несвоєчасне виконання зобов'язання підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції у цій частині позовних вимог - частковому скасуванню.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з положеннями частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За приписами частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на вищенаведені норми права та фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню.
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.05.2021 року у справі №909/131/21 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 50000,00 грн повернення попередньої оплати за договором поставки, 283680,00 грн неустойки за несвоєчасне виконання зобов'язання, 48000,00 грн штрафу за необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань необхідно скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В частині стягнення з відповідача на користь позивача 10080,00 грн неустойки за несвоєчасне виконання зобов'язання оскаржене рішення суду підлягає залишенню без змін.
Судові витрати
З огляду на те, що суд частково задовільняє апеляційну скаргу, судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Грошевої Яни Миколаївни б/н від 16.06.2021 року (вх. № 01-05/2174/21 від 29.06.2021 року) задоволити частково.
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.05.2021 року у справі №909/131/21 скасувати в частині стягнення з Фізичної особи - підприємця Грошевої Яни Миколаївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фермерського господарства "СУПЕР ЕЛІТА", (с.Владиславівка, Млинівський район, Рівненська область, 35152, код ЄДРПОУ 35733006) 50000,00 грн повернення попередньої оплати за договором поставки, 283680,00 грн неустойки за несвоєчасне виконання зобов'язання, 48000,00 грн штрафу за необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань. Прийняти в цій частині нове рішення. Відмовити в задоволенні позову.
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.05.2021 року у справі №909/131/21 в частині стягнення з Фізичної особи - підприємця Грошевої Яни Миколаївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фермерського господарства "СУПЕР ЕЛІТА", (с.Владиславівка, Млинівський район, Рівненська область, 35152, код ЄДРПОУ 35733006) 10080,00 грн неустойки за несвоєчасне виконання зобов'язання залишити без змін.
Судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Грошевої Яни Миколаївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Фермерського господарства "СУПЕР ЕЛІТА", (с.Владиславівка, Млинівський район, Рівненська область, 35152, код ЄДРПОУ 35733006) 152,79 грн. судового збору за розгляд позовної заяви.
Стягнути з Фермерського господарства "СУПЕР ЕЛІТА", (с.Владиславівка, Млинівський район, Рівненська область, 35152, код ЄДРПОУ 35733006) на користь Фізичної особи - підприємця Грошевої Яни Миколаївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 8585,42 грн. грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.В. Зварич
Суддя В.М. Гриців
Суддя І.Б. Малех