23 листопада 2021 року
Київ
справа №160/10944/20
адміністративне провадження №К/9901/41011/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гімона М.М.,
суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.09.2021 у справі № 160/10944/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
11.11.2021 до суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 (далі - скаржник, позивач), направлена поштою 10.11.2021.
При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі міститься посилання на те, що суди попередніх інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як зазначає скаржник, суди першої та апеляційної інстанцій у оскаржуваних рішеннях зазначили, що нарахування позивачу податкових зобов'язань на підставі листа органу Держгеокадастру від 19.05.2019, в якому зазначено про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, є правомірним, з огляду на приписи абзаців першого, другого пункту 286.1 статті 286 ПК України, пунктів 4, 9, 10 Порядку подання інформації про платників податків, об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, для забезпечення ведення їх обліку, а також обчислення та справляння податків і зборів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2011 №1386.
Позивач вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували наведені норми матеріального права, а також послалися на правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 27.01.2020 по справі №804/886/18, й на підставі недопустимих доказів встановили обставин, що мають істотне значення, зокрема що нарахування позивачу податкових зобов'язань на підставі листа органу Держгеокадастру від 19.05.2019, в якому зазначено про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, є правомірним.
Скаржник вважає, що Лист Відділу у м. Дніпро Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 17.05.2019 №18-4-0.38-766/107-19 не може вважатися належним і допустимим доказом, оскільки: не є витягом або довідкою з Земельного кадастру; отриманий не у спосіб, встановлений законом; не містить інформації про кадастрові номери земельних ділянок; отриманий вже після прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Враховуючи, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок повинна ґрунтуватися на підставі даних Державного земельного кадастру (далі - ДЗК) та з використанням нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної у встановленому порядку, відповідач не довів, а суд не встановив наявність даних про спірні земельні ділянки в ДЗК. При цьому, позивач наполягає, що в матеріалах справи наявні докази про те, що відомості про спірні земельні ділянки не внесені до ДЗК, а також про відсутність в ДЗК будь-яких даних про нормативну грошову оцінку спірних земельних ділянок за наведеними позивачем кадастровими номерами. Зазначені докази не були досліджені судами попередніх інстанцій, однак, ці доказі свідчать про те, що відповідач протиправно самостійно встановив нормативну грошову оцінку земельних ділянок і нарахував податкові зобов'язання.
Крім того, поза увагою судів залишилися доводи про те, що рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2015 №46/5 не було опубліковано в друкованих засобах масової інформації, а контролюючий орган порушив принцип стабільності податкового законодавства. Також позивач зазначає, що суди неправильно врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.01.2020 у справі №804/886/18, оскільки у цій справі Верховний Суд встановив, що інформація у формі листа для нарахування плати за землю відповідала відомостям ДЗК, оскільки землекористувач отримав два Витяги з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки, сформовані Відділом у м. Дніпро Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, зазначений лист наданий Держгеокадастром на запит контролюючого органу. За таких умов, суд зробив висновок, що лист Держгеокадастру є правовстановлюючим документом.
Тобто, за позицією позивача, у правовідносинах, що були предметом розгляду у справі №804/886/18, на відміну від правовідносин у справі, у якій подано касаційну скаргу, було достатньо доказів наявності у Державному земельному кадастрі даних про нормативну грошову оцінку певних земельних ділянок, що внесена до нього на підставі технічної документації з такої оцінки, й ці дані відповідали даним листа Держгеокадастру.
Проаналізувавши наведені доводи, колегія суддів вважає їх недостатніми для відкриття касаційного провадження.
Так, зі змісту касаційної скарги вбачаються доводи про порушення судами норм процесуального права, які передбачені пунктами 1 і 4 частини другої статті 353 КАС України як підстава для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.
Однак, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу, яких у касаційній скарзі не викладено.
Зі змісту постанови апеляційного суду вбачається, що суд апеляційної інстанції прийняв до уваги доводи позивача про те, що лист органу Держгеокадастру був сформований 19.05.2019, а направлений відповідачу 22.05.2019, в той час, як спірні податкові повідомлення-рішення прийнятті 26.04.2019, що свідчить про відсутність у контролюючого органу інформації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок станом на час прийняття оскаржуваних рішень.
Однак, суд апеляційної інстанції встановив, що податкові повідомлення-рішення відповідачем прийнятті виходячи із нормативної грошової оцінки земельних ділянок, інформацію про яку 24.04.2019 контролюючому органу надано Департаментом економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради. Суд зазначив, що хоча інформацію про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, яку надано Департаментом економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, враховуючи положення абзацу першого пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України, неможливо визнати підставою для нарахування податкових зобов'язань, але у спірному випадку така інформація у повній мірі відповідала нормативній грошовій оцінці, яка зазначена у Листі Держгеокадастру від 19.05.2019. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скасування спірних рішень відповідача, які є правильними за формою та змістом, лише з підстав того, що вони прийняті на підставі інформації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, яка у повній мірі відповідала даним Держгеокадастру (що підтверджується Листом органу Держгеокадастру від 19.05.2019 направленого на адресу відповідача), але надійшла до контролюючого органу від органу місцевого самоврядування, а не від органу державного земельного кадастру, буде проявом надмірного формалізму.
Також зі змісту судового рішення вбачається надання апеляційним судом правової оцінки і іншим доводам позивача, які викладені у касаційній скарзі, у зв'язку з чим доводи скаржника про зворотнє не відповідають дійсності. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що не надається оцінка аргументам позивачки щодо порушення відповідачем принципу стабільності податкового законодавства, оскільки такі обставини не були визначені позивачкою як підстави поданого позову, таким обставинам суд першої інстанції оцінки не надавав, а відповідно до частини п'ятої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
Таким чином, є підстави вважати, що обґрунтування порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права наведено безвідносно до висновків судів у цій справі, що свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги. При цьому, касаційна скарга подана втретє, а попередні касаційні скарги Верховний Суд повернув ухвалами від 07.10.2021, 29.10.2021, надавши позивачеві вичерпні роз'яснення щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги, яким вона має відповідати в частині викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень.
Крім того, посилаючись у касаційній скарзі на пункти 1 і 4 частини другої статті 353 КАС України, скаржник не наводить доводів щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, і які саме обставини залишилися у справі не встановленими. При цьому, обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту, у зв'язку з чим доводи про надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не можуть розцінюватися як неповне з'ясування судом обставин у справі.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.
У зв'язку з наведеним скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі.
Також колегія суддів вважає за доцільне запропонувати скаржникові висловити свою позицію щодо можливості/неможливості застосування у цій справі висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12.07.2021 у справі №640/9862/20 та від 11.11.2021 у справі №280/2804/19, від 24.03.2020 у справі № 440/3063/19.
Так, у постанові від 12.07.2021 у справі №640/9862/20 Верховний Суд, оцінивши правову природу та порядок формування витягів про нормативну грошову оцінку конкретної земельної ділянки, дійшов висновку, що видача цього документа є способом відображення вартісного показника грошової оцінки цієї земельної ділянки на підставі існуючої у Державному земельному кадастрі інформації щодо неї та із використанням законодавчо встановлених показників, зокрема і показника Кф, який характеризує її функціональне використання. Отже, цей вартісний показник об'єктивно існує та може бути обрахований безвідносно до додержання форми такого витягу, чи його відкликання. Тому, зміст витягу не може змінювати дійсну нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а правомірність його формування може бути перевірена, зокрема у судовому порядку.
У постанові від 11.11.2021 у справі №280/2804/19 Верховний Суд зазначив, що базою для сплати та розрахунку плати за землю є грошова оцінка певної ділянки, яка існує поза фактом оформлення Витягу як документа, в якому ця грошова оцінка відображена. Отримання Витягу це лише спосіб отримання (відображення) інформації про існуючу грошову оцінку землі.
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.03.2020 у справі № 440/3063/19 при розрахунку орендної плати необхідно керуватися діючою на час розрахунку нормативною грошовою оцінкою земельної ділянки.
Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2021 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02.09.2021 у справі № 160/10944/20 - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:
- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог ухвали в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.
Роз'яснити, що відповідно до пункту 3 Розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, в редакції Закону України від 18.06.2020 №731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіМ.М. Гімон Є.А. Усенко М.М. Яковенко