22 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 500/2034/19
адміністративне провадження № К/9901/39689/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі №500/2034/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт» до Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферозіт» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.09.2020 відмовлено в задоволенні адміністративного позову.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 скасовано рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.09.2021 та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління Державної податкової служби у Тернопільській області 27.10.2021 звернулось з касаційною скаргою та заявою про поновлення процесуального строку до Верховного Суду.
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Статтею 328 КАС України передбачено право на касаційне оскарження.
Частиною першою статті 328 КАС України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов'язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
З аналізу вищевказаних положень суд дійшов висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 цього Кодексу, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі відповідач визначає підставою касаційного оскарження пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховані висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 15.06.2020 у справі №640/5138/19.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що скаржник наводить лише обставини справи, цитує акт перевірки, окремі витяги з постанов Верховного Суду та норми права із абстрактним зазначенням, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм матеріального права.
Аналізуючи інформацію з Єдиного державного реєстру судових рішень та комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» встановлено, що заявник раніше вже звертався з касаційними скаргами у даній справі. Проте ухвалами Верховного Суду від 31.05.2021, від 21.07.2021 та від 22.09.2021 касаційні скарги були повернуті скаржнику, як такі, що не містили підстав касаційного оскарження. Повертаючи касаційні скарги суд роз'яснював вимоги до форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати в частині визначення підстав. Звертаючись з касаційною скаргою вчетверте відповідач не врахував зазначені роз'яснення та фактично дублює зміст тих касаційних скарг, що були повернуті Верховний Судом.
При цьому в ухвалі від 22.09.2021 суд роз'яснював, що ключовим для задоволення позовних вимог став висновок суду апеляційної інстанції, який полягає в тому, що податковий орган допустив порушення порядку (процедури) накладення штрафу, визначеного пунктом 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Так, податковим повідомленням-рішенням застосовано штрафні санкції на підставі абзацу 2 пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України в той час, як застосуванню штрафних санкцій на цій підставі мало передувати винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, складеного за результатами проведеної перевірки, та не здійснення платником податків протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання такого податкового повідомлення-рішення, реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, зазначених в абзаці 1 пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України.
На переконання податкового органу, що зазначення в податковому повідомленні-рішенні іншої норми є лише технічною помилкою, яка не є суттєвою в межах даних правовідносин, оскільки розмір штрафної санкції, яким підлягав застосуванню за вчинення платником податків правопорушення є ідентичним.
При цьому, податковий орган жодним чином не спростовує висновки суду апеляційної інстанції щодо неможливості виправлення помилки відповідно до рішення податкового органу, а не відповідно до інформаційного листа.
Загалом доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з ухваленими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України, при цьому відповідач не враховує, що суд касаційної інстанції лише перевіряє правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15.01.2020 №460-IX, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Таким чином касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Враховуючи те, що скаржником у касаційній скарзі не зазначено передбачених Кодексом адміністративного судочинства України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку, суд дійшов висновку, що така скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню особі, яка її подала.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Керуючись пунктом 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2021 у справі №500/2034/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферозіт» до Головного управління Державної податкової служби у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення повернути особі, яка її подала.
Надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги учасникам справи, а касаційну скаргу з доданими до неї матеріалами - скаржнику.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяВ.В. Хохуляк