22 листопада 2021 року
Київ
справа №280/4550/20
адміністративне провадження №К/9901/34940/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів Єресько Л.О., Жука А.В.,
перевіривши касаційну скаргу Територіального управління ДСА України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року
у справі №280/4550/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, третя особа - Державна судова адміністрація України, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
20 вересня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року у справі №280/4550/20.
Ухвалою Верховного Суду від 11 жовтня 2021 року указану скаргу залишено без руху. Скаржнику надано строк десять днів з моменту отримання копії указаної ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до Суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску такого строку та поданням доказів їх поважності; документа про сплату судового збору в розмірі 2435 грн 20 коп.
Належним чином завірену копію указаної ухвали скаржником отримано 18 жовтня 2021 року.
01 листопада 2021 року до касаційного суду надійшло клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та документ про сплату судового збору у розмірі 2435 грн 20 коп.
Так, недоліки касаційної скарги усунуто в строк, установлений Судом.
Проте, при повторній перевірці матеріалів касаційної скарги Судом установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У тексті касаційної скарги заявник указує, що підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункт 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанцій під час розгляду справи не враховано висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 03 березня 2021 року у справі №340/1916/90 та, як наслідок, не застосовано положення статті 23 Бюджетного кодексу України, не визначено суб'єктний склад судового спору, не встановлено обставини, які підлягають встановленню та доказуванню в даній категорії справ, не встановлено правомірність обраного позивачем у позові способу захисту його інтересів, внаслідок чого судами без повного з'ясування обставин у справі прийнято незаконні та необґрунтовані судові рішення.
Указані доводи відповідача свідчать про довільне та вибіркове тлумачення Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області постанови Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі №340/1916/20 та не підтверджують, що викладені ним висновки не враховані судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні постанови.
Окрім того, такі доводи скаржника спростовуються тим, що у тексті постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року міститься посилання на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03 березня 2021 року у справі №340/1916/20.
Також, у касаційній скарзі відповідач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23 січня 2019 року у справі №820/2462/17, від 25 липня 2019 року у справі № 804/3790/17, від 23 грудня 2019 року у справі №814/1274/17 щодо ретроактивності рішень Конституційного Суду України, з урахуванням яких рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 не підлягало застосуванню до спірних правовідносин.
Суд звертає увагу, що такі доводи скаржника вже було відхилено в ухвалі Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у цій справі, оскільки правовідносини у справах №820/2462/17, №804/3790/17, №814/1274/17, на які посилається скаржник, не є подібними.
У випадку посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, необхідно навести порушені судами норми процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи в сукупності з обґрунтуванням підстав, передбачених частинами другою та третьою статті 353 КАС України.
Отже, необхідно зазначити підставу, визначену частинами другою та третьою статті 353 КАС України, а також обґрунтувати наявність порушення процедури розгляду справи, передбаченої частиною другою статті 353 КАС України, та обґрунтувати наявність такої підстави.
Водночас, в порушення зазначених вимог, скаржником не обґрунтовано наявності підстав, визначених частиною другою статті 353 КАС України, для касаційного оскарження судових рішень.
На указане заявнику вже зверталась увага в ухвалі Верховного Суду від 01 вересня 2021 року у цій справі.
Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв'язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України.
Відтак, зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України.
Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, зазначеними скаржником, на яких подається касаційна скарга, та викладеними в ухвалі суду про відкриття касаційного провадження.
Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Частинами першою і другою статті 169 КАС України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Ураховуючи викладене, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням відповідачу строку для усунення її недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції:
- уточненої касаційної скарги із належним обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень.
Керуючись статтями 169, 328, 329, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Територіального управління ДСА України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2021 року у справі №280/4550/20 - залишити без руху.
Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених у мотивувальній частини ухвали.
Роз'яснити, що невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк є підставою для повернення касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
Л.О. Єресько
А.В. Жук
Судді Верховного Суду