23 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 826/3847/15
адміністративне провадження № К/9901/40554/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 826/3847/15 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Департамент патрульної поліції, третя особа: Київська міська організація профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування на наказів про звільнення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Департамент патрульної поліції, третя особа: Київська міська організація профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ МВС України від 16 січня 2015 року №48 о/с «По особовому складу» в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за п. 10 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про очищення влади» та пп. «а» п. 62 та п. 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ МВС України в м. Києві від 30 січня 2015 року №59 о/с «Щодо особового складу» в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ за пунктом 10 частини 2 статті 3 Закону України «Про очищення влади» та пп. «а» пункту 62 та пункту 66 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції винести наказ про звільнення капітана міліції ОСОБА_1 зі служби у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за віком, на підставі пп. «а» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;
- зобов'язати Департамент патрульної поліції нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розрахованої з вислуги - 27 років 05 місяців 15 днів.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2021 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 16 січня 2015 року №48о/с «По особовому складу» в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 , старшого інспектора відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування Шевченківського району; визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві від 30 січня 2015 року №59о/с «По особовому складу» в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 , старшого інспектора відділу Державної автомобільної інспекції з обслуговування Шевченківського району; зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) за віком, на підставі підпункту «а» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ; в іншій частині адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, МВС України подало апеляційну скаргу.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задоволено частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2021 року змінено у мотивувальній та резолютивній частинах, виклавши частину 4 резолютивної частини у наступній редакції: «Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві розглянути рапорт ОСОБА_1 про його звільнення з органів внутрішніх справ відповідно до підпункту «а» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ та прийняти відповідне рішення.» В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2021 року залишено без змін.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.
Так, касаційна скарга від імені Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві подана за підписом представника Глущенко Оксани Миколаївни.
На підтвердження повноважень представника до касаційної скарги додано копію довіреності від 27 травня 2021 року № 1/536-нг за підписом голови комісії з припинення Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві Віктора Нечитайла.
Частинами першою, третьою статті 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
Зазначене дає підстави вважати, що у разі участі юридичної особи у судовому процесі через представника, на підтвердження повноважень останнього має бути подано оригінал довіреності, виданої за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами, або ж її копія, засвідчена у визначеному саме законом порядку.
Право підписати довіреність іншими посадовими особами повинно бути встановлено законом або установчими документами.
За приписами частин третьої, четвертої статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.
Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.
До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
Аналіз вищенаведених положень законодавства дає підстави для висновку, що юридична особа, в тому числі та, що є суб'єктом владних повноважень, вважається ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. До цього моменту юридична особа перебуває у процесі ліквідації, а повноваження щодо управління справами такої юридичної особи переходять до комісії з припинення юридичної особи з моменту призначення комісії. При цьому, голова комісії, її члени виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.
Згідно з частиною першою та другою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
При цьому, згідно з відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (доступні за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result) Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (код ЄДРПОУ 08592201) перебуває у стані припинення, а головою комісії з припинення або ліквідатором вказано Нечитайла Віктора Олександровича.
За таких обставин, станом на день подання касаційної скарги Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, цей орган не припинено в результаті ліквідації (не ліквідовано) у встановленому законодавством порядку, а повноваження щодо представництва інтересів цього органу в суді, в силу закону, можуть здійснювати голова ліквідаційної комісії, її члени.
Доказів щодо уповноваження Глущенко Оксану Миколаївну на вчинення будь-яких процесуальних дій у розумінні статті 59 КАС України до суду касаційної інстанції не надано.
У Єдиному реєстрі адвокатів України також відсутні відомості про те, що Глущенко Оксана Миколаївна має статус адвоката, і документа, який би це посвідчував, до касаційної скарги не додано.
Таким чином, відповідачем не надано доказів належного уповноваження Глущенко Оксану Миколаївну на вчинення будь-яких процесуальних дій від імені касатора у розумінні статті 59 КАС України.
За правилами пункту першого частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо така підписана особою, яка не має права її підписувати.
З огляду на наведене та виходячи з того, що до матеріалів касаційної скарги не надано належного документу, що посвідчує право представника підписувати касаційну скаргу, суддя-доповідач приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги з огляду на підписання її особою, повноваження якої не підтверджені, та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 59, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 травня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року у справі № 826/3847/15 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Департамент патрульної поліції, третя особа: Київська міська організація профспілки атестованих працівників органів внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування на наказів про звільнення, зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяЛ.О. Єресько