Справа № 420/19740/21
22 листопада 2021 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним дії, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про:
визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 90 % до 70 % сум грошового забезпечення;
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90 % сум грошового забезпечення та здійснювати виплату пенсії у цьому розмірі з урахуванням раніше виплачених сум;
визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення розміру пенсії за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року;
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року;
визнання протиправними дії Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.04.2019 року на підставі оновленої довідки Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України №ЮО79934 від 11.08.2021 року, виданої станом на 05.03.2019 року у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з 01.04.2019 року перерахувати пенсію на підставі довідки Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України №ЮО79934 від 11.08.2021 року, виданої станом на 05.03.2019 року, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 року «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з 01.04.2019 року;
зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити виплату різниці між максимально нарахованим з 01.04.2019 року та фактично виплаченим розміром пенсії по день проведення перерахунку з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 жовтня 2021 року, вищевказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року, ОСОБА_1 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви по адміністративній справі №420/19740/21. Встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви п'ять днів з дня отримання копії ухвали про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви позивачем.
Суд зауважує, що серед причин залишення без руху позовної заяви ОСОБА_1 був пропуск позивачем встановленого законом строку звернення до суду з позовною заявою у частині позовних вимог щодо визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 90 % до 70 % сум грошового забезпечення і зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90 % сум грошового забезпечення та здійснювати виплату пенсії у цьому розмірі з урахуванням раніше виплачених сум та визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення розміру пенсії за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року і зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року.
Суд зазначає, що недоліки позовної заяви ОСОБА_1 необхідно було усунути шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з зазначенням інших причин для його поновлення та з наданням відповідних доказів на підтвердження причин поважності його пропуску.
У свою чергу, 15 листопада 2021 року, на офіційну електронну адресу Одеського окружного адміністративного суду від представника ОСОБА_1 надійшла позовна заява (вх.№ЕП31713/21), прохальна частина якої залишилася у попередній редакції. Заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з зазначенням інших підстав для його поновлення позивачем/представником позивача подано не було.
Суд зауважує, що 28 жовтня 2021 року, на офіційну електронну адресу Одеського окружного адміністративного суду, від представника ОСОБА_1 надходила заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду (вх.№ЕП/29570/21).
В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем наголошувалося на принципі правової визначеності та умовах дії карантинних обмежень.
Крім того, на думку позивача, якщо відбулася зміна судової практики у бік тлумачення норм права щодо застосування коротших строків звернення до суду, вказане може розглядатися, як поважна причина для поновлення строків звернення до суду.
Оцінюючи доводи, наведені позивачем для поновлення строку звернення до суду, суд зазначив, що поважними причинами пропуску цього строку визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, і мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Стосовно посилань позивача на висновки Верховного Суду щодо застосування коротших строків звернення до суду, суд зауважив, що вказані висновки не є релевантним до даної адміністративної справи.
Крім того, Верховний Суд у постанові по справі №380/10381/20 від 20 серпня 2021 року вказав, що з огляду на те, що з позовною заявою позивач звернувся до суду першої інстанції до прийняття постанови Верховного Суду (у даному випадку 31 березня 2021 року), якою змінено правовий підхід до визначення строків звернення до суду, з метою уникнення правового пуризму та недопущення обмеження права на доступ до суду через зміну судової практики, суд констатував відсутність правових підстав для залишення позову без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.
У свою чергу, звернення позивача до суду відбулося 21 жовтня 2021 року.
Також, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття «повинен був дізнатись» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 року по справі №340/1019/19).
Суд зауважує, що з 01 січня 2018 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, на виконання постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» №103 від 21.02.2018 року, за нормами чинними на 01 березня 2018 року, керуючись Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №45 від 13 лютого 2008 року, позивачеві було проведено перерахунок пенсії.
Саме з 01.01.2018 року позивачеві було зменшено відсотковий розмір пенсії до 70% від відповідних сум грошового забезпечення та встановлено розстрочку у виплаті підвищення пенсії.
У подальшому, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №826/3858/18 від 12 грудня 2018 року, визнано протиправними на нечинними пункти 1, 2 постанови №103 та зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 45 від 13 лютого 2008 року.
Зазначене рішення Окружного адміністративного суду міста Києва по справі №826/3858/18 від 12 грудня 2018 року, набрало законної сили 05 березня 2019 року, на підставі постанови Шостого апеляційного адміністративного суду.
Таким чином, навіть враховуючи визнання протиправними на нечинними пункти 1, 2 постанови №103 з 05 березня 2019 року та опублікування резолютивної частини рішення у офіційних виданнях, ОСОБА_1 мав реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Також, Верховний Суд у постанові по справі №640/10199/19 від 04 лютого 2021 року зазначив, що встановлення карантину не може бути безумовною підставою для поновлення процесуального строку на подання відповідної скарги, оскільки скаржник повинен аргументувати те, які карантинні заходи та в який саме спосіб завадили йому звернутися до суду з відповідною заявою протягом строку, визначеного законом, а суд, в свою чергу, має надати безпосередню оцінку поважності цих причин.
У свою чергу, позивачем не вказано, яким чином встановлення карантинних обмежень заважали йому чи його представнику (адвокату) звернутися до суду у встановлений законом строк, зокрема, засобами електронного зв'язку (ЄСІТС, електронною поштою), засобами поштового зв'язку (поштові відділення не припиняють роботу в умовах дії карантину), тощо.
Відтак, суд визнав причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом у частині позовних вимог - неповажними.
Суд наголошує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про, зокрема, здійснення перерахунку пенсії.
У свою чергу, з 2018 року по 2021 рік, позивач жодної зацікавленості щодо розміру його перерахованої пенсії не виявив, до пенсійного органу за роз'ясненнями до 2021 року - не звертався.
За приписами частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд, у постанові по справі №240/12017/19 від 31 березня 2021 року, відступив від висновків викладених у постановах: по справі №816/197/18 від 29.10.2020 року, по справі №640/14865/16-а від 20.10.2020 року, по справі №822/1928/18 від 25.02.2021 року щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, у першу чергу, з боку держави, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період.
У постанові по справі №240/12017/19 від 31 березня 2021 року, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність застосування до вказаної категорії справ строку визначеного статтею 122 КАС України.
Поміж іншим, суд зазначає, що отримання позивачем листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення його прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, у даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти майже через 4 роки після здійснення йому перерахунку пенсії.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами №№22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються у порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Оскільки, судом встановлено, що позивач звернувся до суду з пропуском встановленого законом строку звернення у частині позовних вимог, а підстави вказані ним у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду визнані судом неповажними, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 у частині позовних вимог підлягає поверненню.
Керуючись статтями 122, 123, 171, 240 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна 83, код ЄДРПОУ 20987385) у частині позовних вимог про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 90 % до 70 % сум грошового забезпечення; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90 % сум грошового забезпечення та здійснювати виплату пенсії у цьому розмірі з урахуванням раніше виплачених сум; визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення розміру пенсії за рахунок виплати з 05 березня 2019 року 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату пенсії (із врахуванням раніше виплачених сум) з 05 березня 2019 року з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01 березня 2018 року - повернути позивачеві.
Роз'яснити позивачу що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом
Ухвала суду набирає законної сили у порядку визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ярослава БАЛАН