вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" листопада 2021 р. Справа№ 910/10235/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Мальченко А.О.
Чорногуза М.Г.
секретар судового засідання Мельничук О.С.,
представники сторін відповідно до протокол судового засідання
розглядає апеляційну скаргу
Київської міської прокуратури
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2021
про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову
у справі №910/10235/21 (суддя Ягічева Н.І.)
За позовом Заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави
в особі Київської міської ради
до:
1. Комунального підприємства "Дирекція з капітального будівництва та реконструкції "КИЇВБУДРЕКОНСТРУКЦІЯ"
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "АДАМАНТ"
про визнання недійсними рішення та договору, -
У 2021 році Заступник керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Дирекція з капітального будівництва та реконструкції "КИЇВБУДРЕКОНСТРУКЦІЯ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "АДАМАНТ" про визнання недійсними рішення та договору.
27.07.2021 року до Господарського суду міста Києва подано заяву заступника керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва про вжиття заходів забезпечення позову, у якій заявник просить: заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "АДАМАНТ" та Комунальному підприємству "Дирекція з капітального будівництва та реконструкції "КИЇВБУДРЕКОНСТРУКЦІЯ" вчиняти будь-які дії, спрямовані на виконання умов оскаржуваного договору підряду №13/20-КТ від 17.03.2020 року.
В обґрунтування поданої заяви прокурор зазначає, що у випадку визнання спірного договору недійсним, буде неможливою реституція - реальне поновлення первинного становища, оскільки комунальне підприємство не зможе повернути товариству надану в ході виконання договору підряду послуги по виконанню протизсувних робіт та використані при її виконанні матеріали, що може породити низку судових спорів, предметом яких буде стягнення з комунального підприємства вартості виконаних робіт, а також штрафних санкцій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 року у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що прокурором не надано належних і допустимих доказів того, що відповідачами взагалі вчиняються якісь дії, спрямовані на виконання зобов'язань по договору.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою Київська міська прокуратура звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 року у справі №910/10235/21 та прийняти нове рішення, яким заяву про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити. Одночасно, з апеляційною скаргою скаржником заявлено клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що ухвала суду першої інстанції прийнято з невідповідністю висновків місцевого господарського суду обставинам справи та з порушенням норм процесуального права. Зокрема прокурор вважає, що на час розгляду справи в суді, існує об'єктивна можливість виконання сторонам вказаного договору часткового або в повному обсязі. У такій ситуації на думку прокурора, рішення суду, у разі задоволення позову, не дозволить відновити порушені права учасників торгів, оскільки незаконно використані бюджетні кошти за вказаним договором будуть частково або повністю сплачені.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2021 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом звернення до суду з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду з доказами отримання оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
22.10.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Київської міської прокуратури надійшла заява на виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2021 року з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської прокуратури на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 року у справі №910/10235/21 та призначено розгляд справи на 17.11.2021 року.
05.11.2021 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні 17.11.2021 року представник відповідача 1 надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представники прокурора, позивача та відповідача 2 в судове засідання не з'явились, про дату та час судового засіданні повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників прокурора, позивача та відповідача 2.
Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Місцевий господарський суд, постановляючи оскаржувану ухвалу виходив з того, що заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів реальних існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить документального обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про можливість невиконання судового рішення.
Тобто, суд першої інстанції чітко вказав, що прокурором не було надано доказів, що відповідачами взагалі вчиняються якісь дії, спрямовані на виконання зобов'язань по договору.
Колегія суддів, переглянувши в апеляційному порядку ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 року, погоджується з висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.
Аналіз вищенаведених норм процесуального закону дає підстави для висновку, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що при вирішенні питання про забезпечення позову підлягають оцінці доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Слід зазначити, що саме лише посилання заявника на потенційне порушення прав позивача при виконанні майбутнього рішення суду не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову без надання при цьому належних доказів на підтвердження вказаних обставин.
Так, заява про забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях заявника. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
В той же час, колегія суддів погоджується з місцевим господарським судом, що прокурором, як і в суд першої інстанції, так і в суд апеляційної інстанції не надано будь яких належних та допустимих доказів, що відповідачами взагалі вчиняються якісь дії, спрямовані на виконання зобов'язань по договору.
При цьому, колегія суддів звертає увагу скаржника, що рішення не може ґрунтуватися на припущеннях і поясненнях однієї із сторін, тобто заявник зобов'язаний в силу вимог статті 74 Господарського процесуального кодексу України надати певні докази, які підтверджують обставини на які він посилається задля застосування певного заходу до забезпечення позову, чого в свою чергу прокурором здійснено не було.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що надані прокурором пояснення (припущення) не є належними та достатніми доказами в підтвердження обставин вчинення відповідачами дій, спрямованих на виконання зобов'язань по договору.
Отже, в даному випадку заявником жодним чином не доведено як саме невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що заявником, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було наведено жодних достатніх підстав, які б свідчили, що невжиття обраного позивачем заходу забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у даній справі або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, питання вичерпності висновків суду, позиція колегії суддів ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано прокурору вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 270, 271, п.1 ч.1 ст. 275, ст.ст. 276, 282, 284, ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Київської міської прокуратури на ухвалу господарського суду міста Києва від 02.08.2021 року у справі №910/10235/21 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 року у справі №910/10235/21 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 02.08.2021 року по справі №910/10235/21.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 23.11.2021 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді А.О. Мальченко
М.Г. Чорногуз