вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" листопада 2021 р. Справа№ 910/8584/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пономаренка Є.Ю.
суддів: Руденко М.А.
Кропивної Л.В.
при секретарі судового засідання Денисевич К.Ю.,
за участю представників:
від позивача - Касьян О.В., адвокат, ордер серії АЕ№1100692 від 02.11.2021;
від відповідача - Коваль О.С., адвокат, довіреність від 27.07.2021 №62-Д;
від третіх осіб - представники не прибули,
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 у справі №910/8584/21 (суддя Ярмак О.М., повний текст складено - 31.08.2021) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Голден Кіз" до Державного підприємства "Гарантований покупець", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" та Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про стягнення 2 123 909,87 грн.
ВСТАНОВИВ наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Солар Голден Кіз" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення 2 123 909,87 грн., а саме: 1 131 280,06 грн. штрафу за прострочення понад 30 днів оплати купленої у позивача у квітні 2020 електричної енергії за "зеленим" тарифом та 992 629,81 грн. пені.
Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати у повному обсязі вартості придбаної у квітні 2020 електричної енергії за "зеленим" тарифом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 у справі №910/8584/21 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Голден Кіз" 565 640, 03 грн. коп. штрафу та 496 314, 91 грн. пені, 31 858, 65 грн. витрат по сплаті судового збору, в іншій частині позову відмовлено.
Приймаючи вказане рішення, суд дійшов висновку про доведеність позивачем обстави порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати купленої у позивача у квітні 2020 року електричної енергії за "зеленим" тарифом.
При цьому, за клопотанням відповідача, судом було зменшено на 50 % розмір, заявлених до стягнення пені та штрафу.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 у справі №910/8584/21 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована:
неврахуванням судом строків виникнення зобов'язання у гарантованого покупця;
спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення виробництва електричної енергії з альтернативних джерел покладено як на відповідача, так і на ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго". Джерелом надходження грошових коштів для розрахунків з продавцями електричної енергії за "зеленим" тарифом є платежі, пов'язані з оплатою ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" послуг ДП "Гарантований Покупець" із забезпеченням збільшення частки виробництва електроенергії з альтернативних джерел, а оскільки ПрАТ "Національна енергетична компанія "Укренерго" не здійснює своєчасних розрахунків з ДП "Гарантований Покупець", то це виключає фактичну можливість здійснення останнім розрахунків з позивачем;
виконання грошових зобов'язань ДП "Гарантований Покупець" перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років. Вимоги позивача не відповідають порядку та способу виконання грошового зобов'язання, визначених і наведеним законодавчім регулюванням.
Від апелянта 09.11.2021 до апеляційного суду надійшла заява про залучення до участі у даній справі, як третьої особи без самостійних вимог, Кабінету Міністрів України.
У вказаній заяві апелянт зазначає, що оскільки Кабінет Міністрів України є органом управління відповідача, прийняття рішення у даній справі безпосередньо вплине на його права та обов'язки.
Розглянувши вказану заяву, колегія суддів дійшла висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 ст. 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі (ч. 3 вказаної статті).
Отже, підставою для залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору є вплив рішення у справі на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін.
В свою чергу, відповідачем не доведено того, що рішення у даній справі дійсно може вплинути на права та обов'язки Кабінету Міністрів України.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що наділення Кабінету Міністрів України функціями управління відповідача жодним чином не може свідчити про вплив рішення на права та обов'язки цієї особи.
За наведених обставин, підстави для залучення Кабінету Міністрів України, як третьої особи без самостійних вимог, відсутні.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив залишити оскаржуване рішення без змін.
Треті особи правом на участь представників у даному судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином; про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми у даному судовому засіданні від третіх осіб до суду не надійшло.
Слід також зазначити, що явка представників сторін та третіх осіб не визнавалася обов'язковою, певних пояснень суд не витребував.
Враховуючи належне повідомлення третіх осіб, а також з урахуванням того, що неявка їх представників в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.
Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Солар Голден Кіз" (продавець за "зеленим" тарифом, позивач) та Державним підприємством "Гарантований покупець" (гарантований покупець, відповідач) 10.02.2020 був укладений договір №193/01/20, у відповідності до п. 1.1 якого продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачам).
Згідно умов пункті 2.2 договору, визначено, що купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється за умови членства продавця за "зеленим" тарифом у балансуючій групі гарантованого покупця.
Відповідно до п. 2.3 договору узгоджено, що продавець за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію продавця в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Пунктом п. 2.5 договору передбачено, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за "зеленим" тарифом, з урахуванням ПДВ (п. 3.2 договору).
Відповідно до п. 3.3 договору, оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Відповідно до п. 4.1 Договору виробник за "зеленим" тарифом має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього договору.
У пункті 4.5 Договору встановлено, що гарантований покупець зобов'язаний, зокрема: купувати у виробника за "зеленим" тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у виробника за "зеленим" тарифом електричну енергію.
На виконання умов Договору у квітні 2020 року позивачем було продано, а гарантованим покупцем придбано електричну енергію у загальному обсязі 3 325 451,00 кВт*год на суму 16 974 166,04 грн., про що між сторонами було складено та підписано акт купівлі-продажу електроенергії за квітень 2020 року.
Відповідачем було перераховано на користь позивача кошти у загальному розмірі 813 022,32 грн., як оплату придбаної в квітні 2020 року електроенергії.
Відповідно до Акту звірки розрахунків між сторонами станом на кінець дня 30.04.2020, за відповідачем обліковується заборгованість, у т.ч. за квітень 2020 у сумі 16 161 143,72 грн.
Спір у даній справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті придбаної у квітні 2020 року на підставі Договору електроенергії в сумі 16 161 143,72 грн., за прострочення оплати якої позивачем нараховано до стягнення з відповідача 1 131 280,06 грн. штрафу за прострочення понад 30 днів та 992 629,81 грн. пені за період з 02.06.2020 по 02.12.2020 відповідно до п.4.6 договору.
Колегія суддів погоджується із висновком суду щодо обґрунтованості вказаних позовних вимог, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а відповідно до пункту 1 частини другої цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України установлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина перша статті 174 Господарського кодексу України).
Згідно із частинами першою, другою статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною першою статті 275 та частинами шостою, сьомою статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Згідно із частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належать, зокрема: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії; виконання функцій постачальника універсальних послуг; виконання функцій постачальника "останньої надії"; надання послуг із забезпечення розвитку генеруючих потужностей; підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії. Спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі на строк застосування "зеленого" тарифу, строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку. Для забезпечення загальносуспільних інтересів відповідно до частини третьої цієї статті Кабінет Міністрів України може покладати на учасників ринку інші спеціальні обов'язки з дотриманням норм цієї статті.
Частиною другою статті 65 цього ж Закону передбачено, що гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено "зеленим" тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.
За змістом частин четвертої, п'ятої статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов'язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п'ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Відповідно до пункту 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів (пункт 10.4 Порядку).
Відповідно до пунктів 12.3., 12.6. Порядку гарантований покупець до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим, здійснює розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та направляє ОСП підписані зі своєї сторони два примірники акта приймання-передачі разом з розрахунками, що є додатками до акта приймання-передачі. ОСП після отримання двох примірників акта приймання-передачі повертає гарантованому покупцю протягом одного робочого дня підписаний зі своєї сторони уповноваженою особою примірник акта приймання-передачі. У випадку здійснення перерахунку гарантованим покупцем розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел до акта приймання-передачі з ОСП укладається акт корегування. Після підписання ОСП акта корегування гарантований покупець надає Регулятору корегований розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та копію акта корегування для затвердження.
Таким чином, відповідач зобов'язаний здійснювати оплату у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим" тарифом у три етапи (два авансових та один за фактом закінчення розрахункового місяця), а саме: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом двох робочих днів з дати затвердження Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послу розміру вартості послуги.
З наведеного вбачається, що строк виконання відповідачем свого грошового зобов'язання з остаточного розрахунку за електричну енергію пов'язано саме з фактом затвердження Регулятором розміру вартості послуги.
У даному випадку, розмір вартості послуг за квітень 2020 року було затверджено постановою НКРЕКП від 27.05.2020 № 995.
Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, в силу приписів ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії", п. 10.4 Порядку, п. 3.3 Договору та положень ст. 530 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання Підприємства (гарантованого покупця) по розрахунку в обсязі 100% за придбану у Товариства у квітні 2020 року в рамках виконання Договору електричну енергію мало було бути виконано протягом двох робочих дні з моменту затвердження розміру вартості послуг, тобто у строк до 29.05.2020 (включно).
Посилання апелянта на те, що наявний в матеріалах справи акт купівлі - продажу за підписом лише позивача жодним чином не підтверджує виникнення у відповідача грошового зобов'язання, а також заперечення щодо направлення йому примірнику вказаного акту на електронну адресу, не можуть бути підставою для задоволення вимог апеляційної скарги, враховуючи наступне.
Так, строк виконання відповідачем свого грошового зобов'язання з остаточного розрахунку за електричну енергію пов'язано саме з фактом затвердження Регулятором розміру вартості послуги, а не з фактом отримання відповідачем акту.
Стосовно Акту, то в матеріалах справи (про що вже було вказано) міститься Акт купівлі-продажу електроенергії за квітень 2020 року (т.1, а.с.17), підписаний обопільно сторонами та скріплений печатками.
Отже, наведені вище доводи скаржника підлягають відхиленню за необґрунтованістю.
Доводи апелянта про те, що оплата вартості електричної енергії за "зеленим" тарифом залежить від надходження коштів від ПрАТ "НЕК "Укренерго", яке, на його думку, неналежним чином виконує свої грошові зобов'язання, не можуть вплинути на результат розгляду даної справи, оскільки за укладеним між сторонами договором саме відповідач взяв на себе обов'язок купувати електроенергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та Порядку.
Посилання скаржника на те, що порушення грошового зобов'язання сталося не з його вини не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, оскільки недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника не є підставою для звільнення ДП "Гарантований покупець" від виконання своїх договірних зобов'язань, в тому числі щодо здійснення оплати вартості електроенергії за "зеленим" тарифом, отриманої від позивача у квітні 2020 року.
Також, колегією суддів відхиляються доводи скаржника про те, що виконання його грошових зобов'язань перед позивачем повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п'ять років на підставі пункту 4 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії", оскільки, як правильно зазначено судом першої інстанції, наразі відсутній нормативний акт, який би встановлював інший порядок і спосіб виконання зобов'язань відповідача перед позивачем, ніж передбачених договором та Порядком.
При оцінці вказаних доводів скаржника колегією суддів враховується позиція Верховного Суду, яка викладена у постанові від 12 травня 2021 року у справі №910/11830/20.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" позивач має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ними електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
Проте, як було вказано, відповідачем прострочено виконання зобов'язання з оплати коштів за електроенергію придбану у квітні 2020 року.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 4.6 договору передбачено, що гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати виробникам за "зеленим" тарифом, що визначений у главі 10 Порядку. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від неоплаченої згідно з Порядком суми (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягувалися додатково штраф у розмірі 7% від неоплаченої згідно з Порядком суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за "зеленим" тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців за "зеленим" тарифом.
Враховуючи те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання з остаточного розрахунку за куплену у квітні 2020 року електроенергію, вимоги позивача про стягнення 992 629,81 грн. пені за період з 02.06.2020 по 02.12.2020 та 1 131 280,06 грн. 7% штрафу правомірно визнані місцевим господарським судом обґрунтованими.
При цьому, з урахуванням ступеню виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором у спірний період, а також специфіки відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, суд першої інстанції дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки на 50%, у зв'язку з чим було стягнуто з відповідача на користь позивача штраф на суму 565 640,03 грн. та пеня на суму 496 314,91 грн.
Таке зменшення, за висновком суду є оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.
Колегія суддів зазначає, що рішення суду в частині зменшення вказаних сум не оскаржується жодною стороною, а в свою чергу апеляційний суд не вбачає підстав для зміни наведеного судового акту в указаній частині.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).
Стосовно клопотання позивача про покладення на відповідача витрат на правничу допомогу, понесених позивачем у суді апеляційної інстанції, в сумі 10 000 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд враховує, що вищезазначене клопотання було подане позивачем у межах строку, встановленого частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн. заявник надав: Додаткову угоду від 27.10.2021 про внесення змін до Договору про надання професійної правничої допомоги від 11.11.2020, Акт приймання - передачі послуг від 03.11.2021 та платіжне доручення від 27.10.2021 №867 на суму 10 000 грн.
Так, згідно умов (п.1) Додаткової угоди від 27.10.2021 про внесення змін до Договору про надання професійної правничої допомоги від 11.11.2020, укладеної між позивачем та адвокатським бюро "Касьян та Партнери", клієнт доручає, а бюро приймає на себе зобов'язання надавати професійну правничу допомогу клієнту по захисту його прав, свобод та законних інтересів та здійснювати його представництво у Північному апеляційному господарському суді з розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 у справі №910/8584/21, що включає, в тому числі (але не виключно): підготовка відзиву на апеляційну скаргу, підготовка необхідних клопотань та заяв, представництво клієнта у судових засіданнях.
Вартість послуг правової допомоги відповідно до п. 1 цієї Додаткової угоди встановлюється сторонами в сумі 10 000 грн. (п.2 Угоди).
Згідно Акту приймання - передачі послуг від 03.11.2021 бюро надало, а клієнт прийняв наступні послуги професійної правничої допомоги на суму 10 000 грн.: вивчення матеріалів апеляційної скарги, практику розгляду аналогічних спорів Верховним Судом, складання тексту відзиву на 5 аркушах, формування пакету відзиву з додатками - направлення на адресу відповідача, третіх осіб та суду, витрачено часу - 6 годин.
Відповідачем, в свою чергу, подані заперечення на заяву позивача про розподіл судових витрат, в яких він вказує, що кількість годин, витрачених для надання послуг, а також їх вартість є явно завищеними.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.
Колегія суддів зазначає, що клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу фактично є декларативним. Істинність тверджень відповідача щодо сум зазначених у клопотанні потребує доведенню у відповідності до вимог статей 73-79 ГПК України.
Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неспівмірність та/або нерозумність та/або нереальність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до цієї справи, відповідач не надав.
Таким чином, колегія суддів відхиляє як необґрунтоване заявлене клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу за обставин оцінки розміру витрат на оплату послуг адвоката з урахуванням доводів позивача про витрати часу адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), підтверджених вищевказаними належними та допустимими доказами, які як окремо так і в сукупності, з огляду на вірогідність і взаємозв'язок, підтверджують зазначене.
З огляду на наведене, виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, зважаючи на надані заявником документи, які є належними та допустимими доказами з огляду на приписи статей 76, 77 ГПК України, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі, Суд вважає, що заявлені позивачем витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000, 00 грн. аргументовано та доказово не спростовані відповідачем та відповідають встановленим критеріям.
Таким чином, враховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом професійної правничої допомоги у цій справі в суді апеляційної інстанції на суму 10 000 грн., необхідність отримання якої позивачем була зумовлена зверненням відповідача до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, а також враховуючи дії відповідача по несплаті заборгованості, що мало наслідком звернення позивача до суду з даним позовом, колегія суддів дійшла висновку про покладення вказаних витрат на відповідача.
Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2021 у справі №910/8584/21 - без змін.
2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.
3. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м.Київ, вул.Симона Петлюри, 27, код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар Голден Кіз" (49083, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, просп. Слобожанський, буд. 29, код 42204907) 10 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст постанови складено: 22.11.2021 року.
Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко
Судді М.А. Руденко
Л.В. Кропивна