вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" жовтня 2021 р. Справа№ 910/3636/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Зубець Л.П.
Агрикової О.В.
при секретарі судового засідання Позюбан А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція»
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021
у справі №910/3636/21 (суддя: Данилова М.В.)
за позовом Приватної фірми «ВІТА»
до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
про стягнення грошових коштів
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
Приватна фірма «ВІТА» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення грошових коштів у сумі 302 579, 69 грн., з яких: 301 440,00 грн. заборгованості за договором поставки №390 (6)20УК/53121-01-20-09870 від 10.11.2020 та 1 139, 69 грн. 3% річних. Також позивачем заявлено про необхідність вирішення питання щодо розподілу судових витрат, у тому числі, витрат на професійну правничу допомогу.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати поставленого йому товару за договором поставки товару №390 (6)20УК/53121-01-20-09870 від 10.11.2020 (далі - договір).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 у справі №910/3636/21 позов задоволено. Стягнуто з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Приватної фірми «ВІТА» заборгованість на суму 301 440, 00 грн., 3% річних в розмірі 1 139, 69 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000, 00 грн. та судовий збір в розмірі 4 538, 70 грн.
Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, встановивши обставини прострочки виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором та враховуючи відсутність доказів сплати поставленого товару, керуючись приписами ст.ст. 509, 525, 526, 530, 610, 625, 712 ЦК України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Також місцевий суд, враховуючи обсяг наданої позивачеві правничої допомоги, з огляду на предмет спору у даній справі, дійшов висновку, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн. підтверджується належними доказами та є співмірним із правовими вимогами, а відтак, враховуючи задоволення позову, покладається на відповідача.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій (з урахуванням усних уточнень, наданих представником апелянта у судовому засіданні 18.10.2021) просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 у справі №910/3636/21 в частині стягнення з відповідача 3% річних та витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення в частині стягнення з відповідача 3% річних та витрат на професійну правничу допомогу є незаконним та необґрунтованим, прийнятим внаслідок невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Так, за твердженням відповідача, місцевим судом було невірно застосовано приписи ст. ст. 530, 625 ЦК України, оскільки зі змісту п.п.3.2., 4.5. вбачається, що сторони розмежували строки сплати ПДВ за договором та вартості продукції: встановили, що вартість продукції за договором сплачується протягом 60 календарних днів з моменту поставки товару, а ПДВ - після отримання та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) покупцем від постачальника податкової накладної. А тому строк виконання зобов'язання з оплати товару в частині розміру ПДВ, з огляду на відсутність, на думку апелянта, в умовах договору строків оплати цієї суми, визначається від надходження 15.12.2020 від позивача на електронну адресу відповідача електронної податкової накладної №1189 від 16.11.2020.
Крім того, апелянт вказує, що обґрунтована вимога щодо сплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ - 50 240,00 грн. до нього не надходила, а тому строк оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ не настав.
Також апелянт зазначає, що місцевим судом порушено норми процесуального права, а саме ст.ст. 126, 129 ГПК України, якими врегульовані питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу. Зокрема, апелянт вказує, що: розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям співмірності, реальності витрат та розумності їх розміру - реальний час та обсяг, виконаних адвокатом робіт не відповідає часу та обсягу робіт, вказаному у детальному описі; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн. є необґрунтованими та непропорційними до предмета спору; місцевим судом не враховано п.3 ч.4 ст.129 ГПК України.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2021, апеляційну скаргу у справі №910/3636/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.07.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021; розгляд справи призначено на 25.08.2021; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2021, у зв'язку з перебуванням судді Зубець Л.П. у відпустці, апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 у справі №910/3636/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Агрикова О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2021 справу №910/3636/21 прийнято до розгляду у визначеному складі суду та призначено до розгляду у судовому засіданні 18.10.2021.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2021, у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Мартюк А.І., апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 у справі №910/3636/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Агрикова О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2021 справу №910/3636/21 прийнято до розгляду у визначеному складі суду.
Позивач не скористався своїм правом - у встановлений судом процесуальний строк письмового відзиву на апеляційну скаргу не подав, що у відповідності до ч.3 ст.263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.
У судове засідання 18.10.2021 з'явилися уповноважені представники позивача та відповідача.
Представник відповідача в судовому засіданні 18.10.2021 надав усні уточнення щодо технічної описки в прохальній частині апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення з відповідача 3% річних та витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та витрат на професійну правничу допомогу.
Представник позивача в судовому засіданні 18.10.2021 заперечив проти доводів апелянта, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ст.269, ч.1 ст.270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та сторонами не заперечується, 10.11.2020 року між Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (покупець за договором, відповідач у справі) та Приватною фірмою «ВІТА» (постачальник за договором, позивач у справі) укладено договір поставки товару №390 (6)20УК/53121-01-20-09870, відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і сплатити товар, а саме: КОМБІкорм рибний стартовий РГМ-6М, код УКТ ЗЕД 2309904300 в кількості 4 000 кг., всього з урахуванням ПДВ на суму 301 440, 00 грн., відповідно до технічної специфікації до предмета закупівлі КОМБІкорм рибний стартовий РГМ-6М - додаток № 1 до договору.
Строк поставки товару: грудень 2020 року (п. 1.2. договору).
Вартість товару за договором - 251 200,00 грн. Крім того ПДВ - 50 240,00 грн. Разом з ПДВ - 301 440,00 грн. (п. 3.1. договору).
Згідно п.п. 3.2., 3.3. договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється з урахуванням порядку, визначеного п. 3.2. договору після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
Як вказує позивач, ним, на виконання умов договору, було поставлено відповідачу товар на загальну суму в розмірі 301 440, 00 грн. згідно видаткової накладної №1189 від 16.11.2020.
Спір у справі виник у зв'язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилася заборгованість на суму в розмірі 301 440, 00 грн., що стало підставою для пред'явлення позову у даній справі про стягнення 301 440, 00 грн. заборгованості за договором та 1 139, 69 грн. 3% річних, нарахованих за загальний період з 16.01.2021 по 02.03.2021.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Статтею 526 ЦК України, яка кореспондується зі ст.193 ГК України, передбачено, що зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Місцевим господарським судом вірно зазначено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, правове регулювання якого здійснюється за правилами Цивільного кодексу України з урахуванням положень Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до ч. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
У відповідності до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частинами 1, 2 ст. 664 ЦК України визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 687 ЦК України перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та сторонами не заперечується, позивачем належним чином виконано зобов'язання з поставки товару за договором, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №1189 від 16.11.2020 року на суму 301 440, 00 грн.
Вказана видаткова накладна підписана уповноваженими представниками продавця і покупця, а також скріплена печатками цих юридичних осіб. Будь-які заперечення щодо якості отриманої продукції в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Беручи до уваги те, що відповідач, у визначеному в договорі порядку, не розрахувався за отриманий товар, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог про стягнення 301 440, 00 грн.
Відповідно до ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною 1 статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Нормами ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як було зазначено вище, за умовами п.п. 3.2., 3.3. договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника.
Оплата покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється з урахуванням порядку 3.2. договору після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.
Зі змісту вищенаведених пунктів договору вбачається, що відповідач має здійснити розрахунок за продукцію протягом 60 календарних днів з моменту поставки продукції, при цьому, оплата частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється не раніше отримання доказів реєстрації відповідної податкової накладної.
За умовами пункту 7.6. договору, у випадку відсутності реєстрації в ЄРПН постачальником у встановлений Податковим кодексом України строк, покупець має право в односторонньому порядку зменшити вартість договору, передбачену пунктами 1.1. та 3.1. цього договору, на суму ПДВ від вартості товару, за якою допущене таке невиконання.
Відповідно до п. 4.5. договору постачальник зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством, з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».
Відповідно до п. 44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної (1); дата складання податкової накладної (2); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг (3); податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично діє від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу) (4); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг (5); опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг (6); ціна постачання без урахування податку (7); ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні (8); загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку (9); код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (10); індивідуальний податковий номер (11).
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 201.2 ст. 201 Податкового кодексу України).
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги».
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).
З матеріалів справи вбачається, що на підставі видаткової накладної №1189 від 16.11.2020 в Єдиному реєстрі податкових накладних зареєстрована податкова накладна №70 від 14.12.2020.
Таким чином, враховуючи положення п.п.3.1., 3.2., 7.6. договору, а також зважаючи на те, що чинним законодавством визначено лише строк для реєстрації податкової накладної, який позивачем не порушено, а строку надання такої накладної контрагенту за договором не визначено, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта, що сторонами розмежовано строки сплати ПДВ та вартості продукції, а також, що строк оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ не настав.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги щодо невірного застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, оскільки наявні в матеріалах справи докази свідчать про правомірність нарахування позивачем 3% річних на всю суму заборгованості за товар з урахуванням сум ПДВ. При цьому, спосіб отримання відповідачем зареєстрованих у встановленому законом порядку податкових накладних (як від позивача, або як з Єдиного реєстру податкових накладних) не може нівелювати встановленого Податковим кодексом України порядку включення сум податку у вартість товару та сплату його покупцем при його придбанні.
Здійснивши перевірку правильності проведеного позивачем розрахунку даної частини позовних вимог, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 1 139,69 грн 3% річних.
Щодо доводів апелянта, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям співмірності, реальності витрат та розумності їх розміру - реальний час та обсяг, виконаних адвокатом робіт не відповідає часу та обсягу робіт, вказаному у детальному описі; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн. є необґрунтованими та непропорційними до предмета спору; місцевим судом не враховано п.3 ч.4 ст.129 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п.1 ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.1, 2 ст.126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Згідно з ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
15 червня 2020 року між позивачем та адвокатом Шубенок О.М. було укладено договір №8/154 про надання правової (правничої) допомоги, відповідно до п.1.1 адвокат надає клієнту послуги з правничої допомоги щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту в обсязі визначеному адвокатом разом з клієнтом.
Пунктом 3.1 договору позивач та адвокат погодили, що гонорар адвоката, в тому числі порядок обчислення гонорару за окремі послуги та етапи їх виконання, визначаються окремою угодою та сплачується клієнтом адвокату в порядку, строки та в формі визначеними такою угодою.
15 лютого 2021 року між Приватною фірмою «ВІТА» та адвокатом Шубенок О.М. було укладено угоду №4 про гонорар адвоката до договору №8/154 про надання правової (правничої) допомоги від 15.06.2020 року, відповідно до умов якого розмір гонорару складає 7 200, 00 грн. за послуги надані адвокатом згідно п.п. 1.1-1.3 ст. 1 договору, в справі за позовом Приватної фірми «ВІТА» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення боргу та процентів за користування коштами за договором поставки товару №390 (6)20УК/53121-01-20-09870.
Згідно з актом виконаних робіт №1 від 17.02.2021 року адвокатом було надано, а позивачем прийнято роботи (надані послуги) згідно умов договору №8/154 від 15.06.2020 року та угоди про гонорар адвоката від 15.02.2021 року на загальну суму 7 200, 00 грн.
Як вірно встановлено місцевим судом, позивачем сплачено на користь адвоката Шубенок Олега Миколайовича винагороду в розмірі 7 000, 00 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 17.02.2021 року.
Відповідач, заперечуючи проти розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, посилається на неспівмірність його розміру зі складністю спору.
Разом з цим, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду, що відповідачем не підтверджено жодними засобами доказування неспівмірність розміру витрат.
Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення місцевим судом норм процесуального права, а саме ст.ст. 126, 129 ГПК України, якими врегульовані питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, є лише оціночними судженнями апелянта, які не підтверджено належними і допустимими доказами.
Суд зазначає, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менше, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №916/1283/17.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами, як це визначено частиною шостою статті 126 ГПК України.
Отже, враховуючи обсяг наданої позивачеві правничої допомоги, з огляду на предмет спору у даній справі, місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що заявлений розмір витрат на правову допомогу в сумі 7 000, 00 грн. підтверджується належними доказами та є співмірним із позовними вимогами.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи з порушення норм матеріального та процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до ст.276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 у справі №910/3636/21 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст.277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Апеляційна скарга Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 підлягає залишенню без задоволення.
Судовий збір, сплачений стороною у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на апелянта (відповідача у даній справі).
Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 у справі №910/3636/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.05.2021 у справі №910/3636/21 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція».
4. Справу №910/3636/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді Л.П. Зубець
О.В. Агрикова
Повний текст постанови складено та підписано 16.11.2021 у зв'язку з перебуванням судді Зубець Л.П. у відпустці та судді Агрикової О.В. на лікарняному.