ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
18 листопада 2021 року м. Київ № 640/30668/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
до Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації в якому просила:
- визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації, що полягають у відмові видати ОСОБА_1 «Посвідчення члена сім'ї загиблого»;
- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації видати ОСОБА_1 «Посвідчення члена сім'ї загиблого».
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач протиправно відмовив їй у видачі «Посвідчення члена сім'ї загиблого»;, оскільки видача останніх належить до компетенції Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки останнім не було допущено протиправних дій.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 є матір'ю загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .
12.10.2020р. позивач звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації із заявою по видачу «Посвідчення члена сім'ї загиблого» на підставі п. 1 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Листом Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в м. Києві державної адміністрації від 13.10.2020р. № 10651-8020 позивачу відмовлено у видачі «Посвідчення члена сім'ї загиблого» з посиланням на те, що причиною смерті її сина є загальне захворювання, а смерть настала не під час виконання обов'язків військової служби, поза зоною проведення АТО. Одночасно, позивача повідомлено про те, що остання має право звернутись до військового комісаріату за місцем проживання щодо отримання посвідчення як члену сім'ї померлого військовослужбовця.
Позивач вважаючи відмову відповідача протиправною звернулась до суду для захисту своїх прав, свобод та законних інтересів.
Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства, ознайомившись із доводами представників сторін, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що чинність цього Закону поширюється на сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісті) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
Зі змісту вищевказаного вбачається, що чинність Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» поширюється і на членів сім'ї військовослужбовців, які загинули (пропали безвісті) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків) або померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби.
Порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни встановлені Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 (далі - Положення).
Згідно із пунктом 2 Положення посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.
Пунктом 4 Положення передбачено, що особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім'ї загиблого».
З аналізу вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що видача «Посвідчення члена сім'ї загиблого» та встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність цього Закону, безпосередньо пов'язується з фактом, зокрема, загибелі або смерті члена сім'ї такої особи внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 (у редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин; далі - Положення №402), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Згідно із пунктом 2.4.5 Положення військово-лікарська комісія може приймати постанову про причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця, і причину смерті приймається в одному з формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II Положення.
Відповідно до пункту 21.5 Положення «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби» або «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» або «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення.
Визначення причинного зв'язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми), що призвело до смерті військовослужбовця, колишнього військовослужбовця, проводиться штатними військово-лікарськими комісіями (пункт 21.9 розділу ІІ Положення).
Отже, підставою для отримання посвідчення відповідно до зазначеного вище Закону є причинний зв'язок смерті з пораненням, контузією чи каліцтвом, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), який встановлюється постановою військово-лікарської комісії.
Так, відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (протокол № 3431 від 18.09.2015р.) захворювання солдата ОСОБА_2 , 1977 р.н. «Гострий геморагічний панкреатит», що стало причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 і підтверджено лікарським свідоцтвом про смерть № 1964 виданим 31.07.2015р. Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи -
Захворювання і причина смерті, так, пов'язані з проходженням військової служби.
Водночас, відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 12.08.2015р. № 2420 виданого військовою частиною польова пошта НОМЕР_1 , причина смерті - загальне захворювання «Гострий геморагічний панкреатит». Смерть наступила не під час виконання обов'язків військової служби, поза зоною проведення АТО. При цьому, в довідці зазначено, що тіло солдата ОСОБА_2 знайдено в АДРЕСА_1 в під'їзді між 5-м та 6-м поверхами.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що позивачем не надано як відповідачу так і до суду доказів загибелі або смерті члена сім'ї такої особи внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів, що виключає можливість видачу їй «Посвідчення члена сім'ї загиблого».
З огляду на вказане, підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
Одночасно, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Керуючись ст. 242, 243, 251, 255 КАС України, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 255 КАС України та може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська