ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
18 листопада 2021 року м. Київ№ 640/11668/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Добрянської Я.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області стосовно ОСОБА_1 , а саме щодо не виплати у повному розмірі коштів, які є садковим майном;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області здійснити дії, а саме виплатити ОСОБА_1 залишок недоотриманої пенсії померлого ОСОБА_2 в розмірі 7095,42 грн. з урахуванням фактично виплачених сум з моменту винесення судом рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено у виплаті всієї суми пенсії, яка є садковим майном, а відтак пенсія має бути виплачена з урахуванням ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» без обмеження строком.
Пенсійним органом подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що не допускало порушення прав позивача, оскільки застосуванню за вказаних обставин справи підлягає ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», якою закріплено, що недоотримана пенсія виплачується в межах трьох років з дня звернення.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження, з огляду на таке.
Відповідно до статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору і справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Так, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
В свою чергу, Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересіву будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Отже, до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб'єктний склад, але і їх виникнення з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 19.12.2017р. Серії НОМЕР_1 , однак 12.09.2016р. залишила заповіт.
Водночас, відповідно до копії додаткового свідоцтва про право на спадщину від 24.04.2019р. спадкоємцем зазначеного в заповіті ОСОБА_2 є ОСОБА_1 . Так, спадщина, на яку видано додаткове свідоцтво складається з недоотриманої пенсії, сума якої складає 34 454, 12 грн.
З огляду на вказане, позивачу видано разове доручення від 02.05.2019р. № 932320156273/2 на виплату недоотриманої пенсії в розмірі 27 358 70 грн.
Позивач, вважаючи, що вона має право на отримання недоотриманої пенсії, яка є спадковим майном у повному розмірі та без обмеження строками звернулась до відповідача із заявою.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 08.08.2019р. № 792/02 позивача повідомлено про те, що недоотримана ОСОБА_2 пенсія, виплачена позивачці, як спадкоємиці з урахуванням норм статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за три роки до дня звернення за недоотриманою пенсією по місяць смерті ОСОБА_2 .
Позивач вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність звернулась з позовом до адміністративного суду.
Однак, в межах даної справи, позовні вимоги не стосуються оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання особою пенсійних виплат.
Позивач мотивувала позовну заяву порушенням приписів цивільного законодавства та права власності на успадковані кошти. Предметом позовних вимог є зобов'язання відповідача виплатити позивачу не отримані спадкодавцем за життя суми пенсії, що входять до складу спадщини. Вказані вимоги є майновими.
Отже, адміністративні правовідносини між позивачем та відповідачем - відсутні, оскільки позивач звернувся за захистом права на спадщину.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про те, що спірні правовідносини мають приватноправовий характер, а відтак даний спір не належить до юрисдикції суду адміністративної юрисдикції і повинен вирішуватися за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Вищевикладене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду викладеній в постановах від 27.03.2019р. у справі № 286/3516/16-ц, від 03.04.2019р. у справі № 808/1346/18, від 04.09.2019р. у справі № 750/7865/18 і від 26.06.2019р. у справі № 284/252/17.
Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11.06.2019р. у справі №180/754/17.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Оскільки у даній справі спір стосується отримання позивачем спадщини та встановлення обсягу спадкового майна, спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.
За приписами з ч. 1 ст. 23 Цивільного процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Зважаючи на те, що спір у справі не є публічно-правовим, натомість його належить розглядати у порядку цивільного судочинства, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.
Керуючись ст. 238, 241, 248, 294 КАС України, суд, -
1. Закрити провадження у справі № 640/11668/20.
2. Роз'яснити позивачу, що розгляд такої справи віднесено до компетенції місцевого загального суду з урахуванням правил територіальної підсудності. При цьому, повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача не допускається.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст. 256 КАС України та може буде оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 295-297 КАС України.
Суддя Я.І. Добрянська