Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" листопада 2021 р. Справа № 922/3712/21
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Байбака О.І.
при секретарі судового засідання
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (адреса: 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11; код ЄДРПОУ 31557119)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" (адреса: 61017, м. Харків, пров. Динамічний, буд. 6; код ЄДРПОУ 31046925)
про стягнення 46232,86 грн.
за участю представників сторін:
позивача - Панасейко О.Ю. (довіреність № 40-1016/24 від 06.03.2021);
відповідача - Петренко О.В. (одер серії АХ № 1069260 від 16.09.2021).
Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (далі за текстом - позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" (далі за текстом - відповідач), 46232,86 грн, з яких:
41691,03 грн. - заборгованості за період листопад 2018 року - квітень 2021 року;
1363,01 грн. - 3% річних;
3178,82 грн. - інфляційних втрат.
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов тимчасового договору про постачання теплової енергії № 13167 від 01.01.2005 щодо своєчасного та повного проведення розрахунків за спожиту теплову енергію.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.09.2021 відкрито провадження у справі № 922/3712/21; справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановлено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на позов.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. № 22813 від 29.09.2021), в якому просить суд:
1) у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі;
2) стягнути з позивача витрати на правову допомогу у сумі 11375,00 грн;
3) розглядати справу в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
В обґрунтування безпідставності заявленого позову відповідач зокрема зазначає, що його заборгованість перед позивачем відсутня, оскільки сплачена на користь позивача згідно з платіжними дорученнями № 183 від 31.05.2021, № 107 від 28.03.2019, № 69 від 28.02.2019, № 70 від 28.02.2019, № 420 від 27.12.2019, № 179 від 28.05.2021, № 169 від 27.05.2021, № 182 від 31.05.2021, № 178 від 28.05.2021, № 181 від 31.05.2021, № 180 від 28.05.2021, № 184 від 31.05.2021, № 168 від 27.05.2021 та № 331 від 22.09.2021.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.10.2021 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс" про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, заявлене у відзиві на позовну заяву (вх. № 22813 від 29.09.2021), призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 25.10.2021.
Позивач надіслав на адресу суду відповідь на відзив (вх. № 23739 від 08.10.2021), в якій, збільшив розмір позовних вимог та за результатами розгляду справи просить стягнути з відповідача на свою користь:
41691,03 грн. - заборгованості за невиконання зобов'язань за договором по оплаті теплової енергії за період: лютий 2017 - квітень 2021;
5591,04 грн. - 3% річних;
13986,15 грн - інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.10.2021 задоволено заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, заявлену у відповіді на відзив (вх. № 23739 від 08.11.2021), вирішено здійснювати подальший розгляд позовних вимог у даній справі з її урахуванням.
Також в судовому засіданні 25.10.2021 оголошено перерву до 08.11.2021. Запропоновано позивачу надати суду письмові пояснення (в порядку визначеному ч. 5 ст. 161 ГПК України) щодо порядку нарахування позивачем заборгованості за спожиту теплову енергію, порядку внесення відповідачем оплати за неї та порядку зарахування позивачем грошових коштів сплачених відповідачем на виконання умов договору.
Відповідач надав суду заперечення (вх. № 24610 від 20.10.2021) в яких наполягає на відсутності у нього заборгованості перед позивачем, просить суд застосувати до спірних правовідносин щодо сплати боргу нарахованого за понад 3 річний термін (до вересня 2018 року) наслідки спливу позовної давності.
На виконання ухвали господарського суду позивачем надано суду детальний розрахунок заборгованості відповідача за спожиту теплову енергію (вх. № 25992 від 04.11.2021).
В судовому засіданні 08.11.2021 оголошено перерву до 15.11.2021, запропоновано відповідачу надати суду письмові пояснення (в порядку визначеному ч. 5 ст. 161 ГПК України) щодо порядку внесення оплати за спожиту теплову енергію на виконання умов договору.
Відповідач подав до суду пояснення (вх. № 26778 від 15.11.2021), в яких наполягає на тому, що станом на день подачі позову у нього перед позивачем мається переплата за спожиті послуги в сумі 10880,43 грн відповідно до платіжних доручень, які містяться в матеріалах справи.
Позивач надав суду додаткові пояснення (вх. № 26853 від 15.11.2021), в яких просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з урахуванням збільшення позовних вимог, а також деталізує заборгованість, яка обліковується за відповідачем.
На судове засідання 15.11.2021 прибули представники сторін.
Представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з урахуванням поданої заяви про збільшення їх розміру. Зокрема, позивач наполягає на тому, що здійснені відповідачем платежі він розподіляв згідно з вказаними в платіжних документах призначеннях платежу, а надлишок коштів сплачених понад суму за вказаний в відповідному платіжному документів період позивач спрямовував на сплату боргу, яка утворилася в хронологічному порядку. Як наслідок, позивач вважає, що згідно з наданим ним розрахунком, відповідач фактично має заборгованість за спожиту теплову енергію за період 2016-2017 роки та за січень-квітень 2021 року.
Представник відповідача заперечує наявність заборгованості та просить суд відмовити у задоволенні позову повністю. Зокрема представник відповідача вважає, що позивач незаконно спрямовував сплачені позивачем грошові кошти в 2018-2021 роках на сплату заборгованості, яка мала місце в 2016-2017 роках. Крім того, представник відповідача наполягає на тому, що позивачем при зверненні до суду пропущено строк позовної давності щодо вимог про сплату боргу за період до вересня 2018 року.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.
Як свідчать матеріали справи, 01.01.2005 між позивачем, як енергопостачальною організацією, та відповідачем, як споживачем, укладено договір про постачання теплової енергії № 13167 (далі за текстом - договір; а. с. 7-9), за умовами якого енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати відповідачу, як споживачеві, теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт звірки відпустки-отримання теплової енергії та розрахунків за її використання (в 2-х примірниках).
Згідно з п. п. 6.3-6.6 договору споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість, зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії, що є і заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду.
Якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку:
- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо сплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця;
- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.
Споживачі, що не мають приладів обліку, кількість фактично спожитої теплової енергії визначають згідно з договірними навантаженнями з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія від теплових мереж енергопостачальної організації та кількості годин (діб) роботи теплоспоживального обладнання споживача в розрахунковому періоді. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується споживачем не пізніше, як в термін 5 банківських днів з часу отримання рахунку на оплату. При несплаті споживачем, за отриману теплову енергію, в указаний термін відпуск теплової енергії споживачу здійснюється на умовах товарного кредиту.
Відсоток за товарний кредит встановлюється в розмірі 1,5 облікової ставки НБУ.
Згідно з п. п. 10.1, 10.3-10.4 договору останній набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2005 року. Припинення дії договору не звільняє споживача від обов'язку повної оплати на умовах договору за фактично спожиту теплову енергію. Договір вважається пролонгований на кожний наступний рік, якщо за місць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін.
Матеріали справи також свідчать про те, що в період опалювальних сезонів 2016-2017, 2017-2018, 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021 років, які розпочато на підставі розпоряджень Харківського міського голови № 70/1 від 13.10.2016, 14/1 від 03.04.2017, № 66/1 від 09.10.2018, № 15/1 від 08.04.2019, № 44/1 від 07.10.2019, № 17/1 від 06.04.2020, № 65/1 від 13.10.2020, № 14/1 від 12.04.2021 позивач на підставі зазначених розпоряджень та умов укладеного з відповідачем договору здійснював постачання теплової енергії до нежитлових приміщень житлового будинку за адресами: м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 97, пр.-т Московський, буд. 40/42, пл. Рози Люксембург, буд .10, про що, зокрема, свідчать залучені до матеріалів справи щорічні акти підключення / відключення споживача, складені протягом вказаних вище опалювальних сезонів (а. с. 23-40, 145-160).
Оскільки приміщення відповідача обладнані приладами обліку теплової енергії, тому розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення здійснювався позивачем на підставі їх показань.
З метою оплати наданих послуг теплопостачання позивач у період опалювальних сезонів 2016-2017, 2017-2018, 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021 років направляв на адресу відповідача відповідні рахунки-фактури та акти звіряння (а. с. 62-94, 169-192).
Проте, як зазначає позивач, заборгованість за спожиту теплову енергію протягом опалювальних сезонів 2018-2019, 2019-2020, 2020-2021 відповідач розраховувався лише частково, у зв'язку з чим, його борг за період надання послуг становить 41691,03 грн.
В судових засіданнях 08.11.2021 та 15.11.2021 представники позивача, з посиланням на розрахунок заборгованості (а. с. 214-219), стверджують, що зазначена заборгованість виникла в зв'язку з несплатою за спожиту теплову енергію за період 2016-2017 роки та за січень-квітень 2021 року.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, протягом 2018-2021 років відповідач сплачував на користь позивача вартість спожитої теплової енергії згідно з платіжними дорученнями № 183 від 31.05.2021, № 107 від 28.03.2019, № 69 від 28.02.2019, № 70 від 28.02.2019, № 420 від 27.12.2019, № 179 від 28.05.2021, № 169 від 27.05.2021, № 182 від 31.05.2021, № 178 від 28.05.2021, № 181 від 31.05.2021, № 180 від 28.05.2021, № 184 від 31.05.2021, № 168 від 27.05.2021 та № 331 від 22.09.2021.
З посилання на вказані платіжні документи відповідач стверджує, що він не має заборгованості за спожиті послуги, а навпаки за спірний період має переплату в сумі 10880,43 грн. Крім того, відповідач просить суд застосувати до спірних правовідносин щодо сплати боргу за спожиту тепло енергії до вересня 2018 року наслідки спливу строку позовної давності.
Разом з тим, обставини щодо стягнення боргу в сумі 41691,03 грн. стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі. Крім того, в зв'язку з прострочення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач на підставі умов договору та відповідних вимог чинного законодавства нарахував до стягнення з відповідача 5591,04 грн 3% річних та 13986,15 грн інфляційних за період прострочення платежів з 15.04.2017 по 31.08.2021.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи в забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
За змістом ст. 20 цього ж закону, до обов'язків споживача належить, зокрема, оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором щодо постачання тепло енергії відповідачу в період з лютого 2017 року по квітень 2021 року підтверджується матеріалами справи, та відповідачем жодним чином не спростовується.
Суд констатує, що відповідач має заборгованість зі сплати вартості спожитої теплової енергії за період по 14 вересня 2018 року.
Однак, відповідачем у запереченнях заявлено про застосування до спірних правовідносин щодо стягнення боргу за період по 14 вересня 2018 року наслідки спливу строку позовної давності.
Згідно з ст. 256 ЦК України, позовна давність, це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За змістом ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
В пункті 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 “Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів”, зокрема, зазначено, що за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Тобто, перш ніж застосовувати наслідки спливу позовної давності, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Згідно з п. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
В даному випадку, строк оплати відповідачем вартості послуг теплопостачання визначено п. 6.3.-6.5 договору № 13167 від 01.01.2005, а саме: споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість, зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії, що є і заявкою на наступний розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду; якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку: - при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлену та сплачену до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо сплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця.
Матеріали справи містять відомості обліку споживання теплової енергії та рахунки за період лютий 2017 року - вересень 2018 року, які позивач направляв відповідачу на оплату послуг, наданих протягом цього періоду.
Зазначені рахунки повинні бути сплачені відповідачем до 25 числа місяця наступного за місяцем надання послуг.
Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду з позовом у даній справі лише 14.09.2021, тобто з пропуском строку позовної давності щодо вимог про стягнення боргу за послуги теплопостачання надані по серпень 2018 року.
Частиною 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Як вже зазначалося, відповідач, зокрема, у запереченнях (вх. № 24610 від 20.10.2021) та його представник у судовому засіданні 15.11.2021, наполягає на застосуванні до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності.
Зазначене зумовлює прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за період лютий 2017 року - серпень 2018 року.
Щодо заборгованості, яка заявлена позивачем до стягнення у період з вересня 2018 року по квітень 2021 року, суд зазначає.
Як свідчать матеріали справи, в т.ч. наданий позивачем розрахунок заборгованості за зазначений період позивачем надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії на загальну суму 95595,50 грн. (в т.ч. з урахуванням перерахунку (зняття нарахувань) який було в подальшому здійснено позивачем щодо послуг наданих в листопаді 2018-лютому 2019).
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, відповідачем протягом зазначеного періоду сплачувалося на користь позивача за спожиту теплову енергію наступними платіжними дорученнями: б/н від 31.10.2018 на суму 119,2 грн., б/н від 31.10.2018 на суму 7113,84 грн., № 183 від 31.05.2021 на суму 13956,68 грн., № 107 від 28.03.2019 на суму 3452,65 грн., № 69 від 28.02.2019 на суму 7179,27 грн., № 70 від 28.02.2019 на суму 13520,05 грн., № 420 від 27.12.2019 на суму 1224,50 грн., № 179 від 28.05.2021 на суму 11999,64 грн., № 169 від 27.05.2021 на суму 4733,53 грн., № 182 від 31.05.2021 на суму 4733,53 грн., № 178 від 28.05.2021 на суму 16032,08 грн., № 181 від 31.05.2021 на суму 7713,10 грн., № 180 від 28.05.2021 на суму 3108,85 грн., № 184 від 31.05.2021 на суму 3280,81 грн., № 168 від 27.05.2021 на суму 7345,56 грн.
Суд констатує та при прийняття даного рішення враховує той факт, що в графі «призначення платежу» зазначених платіжних доручень (окрім платіжних доручень б/н від 31.10.2018 на суму 119,2 грн. та б/н від 31.10.2018 на суму 7113,84 грн.) вказано про сплату послуг наданих протягом вересня 2018 року - квітня 2021 року.
Без врахування оплат здійснених згідно з платіжними дорученнями б/н від 31.10.2018 та б/н від 31.10.2018 (оплата за якими здійснювалася за послуги надані до вересня 2018 року), за вказаними вище платіжними дорученнями відповідачем було сплачено на користь позивача 98280,25 грн.
Зазначене свідчить про відсутність у відповідача перед позивачем заборгованості за послуги теплопостачання надані протягом вересня 2018 року - квітня 2021 року, як на цьому наполягає позивач.
При цьому суд критично ставиться до посилань позивача про те, що відповідач має заборгованість за спожиту теплову енергію оскільки вказаними вище платіжними дорученнями сплачував грошові кошти понад заборгованість існуючу в відповідному періоді за який проводив оплату (та який зазначав в графі платіжного доручення «призначення платежу»), а тому позивач розподіляв надлишок коштів в рахунок сплати боргу за попередні періоди за які у відповідача існував борг - в т.ч. за 2016-2017 роки.
Як свідчить здійснений позивачем розрахунок (а. с. 215-217) значна частина заборгованості щодо якої виник спір виникла у відповідача за період споживання теплової енергії по серпень 2018 (борг на 01.09.2018 становив 51608,82 грн.), тобто за межами строку позовної давності. Позивач в передбачений законом строк з невідомих причин не вживав відповідних заходів щодо стягнення існуючого боргу в судовому порядку. В даному випадку, як вже зазначалося, зазначена заборгованість не підлягає стягненню саме в зв'язку з пропуском позивачем строку позовної давності. В подальшому ж, як свідчать матеріали справи відповідачем належним чином та в повному обсязі виконувалися договірні зобов'язання щодо сплати спожитої теплової енергії на користь позивача.
Зарахування ж позивачем сплачених відповідачем грошових коштів в рахунок сплати боргу за попередні періоди по серпень 2018 року не відповідають умовам укладеного між сторонами договору (який не містить будь-яких домовленостей між сторонами з цього приводу) та фактично свідчать про намагання позивача стягнути з відповідача заборгованість за вимогами щодо якої пропущено строк позовної давності.
Отже, доводи позивача про наявність у відповідача заборгованості за період вересень 2018 року - квітень 2021 року спростовуються вищевикладеним, що в свою чергу зумовлює прийняття судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
З урахуванням вимог ст. ст. 123, 129 ГПК України за наслідками розгляду справи судові витрати підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 232-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.
Повне рішення складено "19" листопада 2021 р.
Суддя О.І. Байбак