79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"10" листопада 2021 р. Справа №914/2874/21
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Чудяк Х.В.,
явка учасників справи:
від позивача - Якуба Є.А. - адвокат - довіреність за № Ц/6-55/32-21 від 21.01.2021
від відповідача - не з'явилися
розглянув апеляційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" за № НЮ-1/3444 від 07.10.2021
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.09.2021 суддя: Рим Т.Я., м. Львів
про відмову у забезпеченні позову
у справі № 914/2874/21
за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю "Українські перспективи"
про стягнення упущеної вигоди в розмірі 294 442,56 грн,
Короткий зміст заяви позивача про забезпечення позову.
17.09.2021 одночасно з пред'явленням позову до Господарського суду Львівської області звернулось акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони товариству з обмеженою відповідальністю "Українські перспективи" здійснювати розповсюдження (розміщення) рекламного зображення на рекламних конструкціях, що знаходяться на об'єктах залізничного транспорту (територіях і об'єктах залізниці) за адресою: м. Львів, вул. Левандівська парна та непарна сторона (2 конструкції розміром 6м.х3м.) та розміщенні за спірним договором про надання рекламних послуг за № Л/Т Львів-14230п/НЮ від 06.01.2014.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову заявник стверджує, що предметом позову, з яким позивач звернувся до суду з метою захисту своїх прав є стягнення із ТОВ «Українські перспективи» на користь АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» 294 442,56 грн. упущеної вигоди.
Заявник зазначає, що правовідносини між сторонами виникли з договору за № Л/Т Львів-14230п/НЮ від 06.01.2014 про надання рекламних послуг, укладеного між залізницею та ТОВ «Українські перспективи», дія якого закінчилась 31.03.2018.
Предметом договірних відносин між позивачем та відповідачем було те, що розповсюджувач розміщує рекламні конструкції, які є власністю рекламодавця, на об'єктах залізничного транспорту, а рекламодавець здійснює оплату згідно виставлених рахунків за розміщення реклами на залізниці.
Заявник зазначає, що всупереч умовам договору та нехтуючи вимогою залізниці, відповідач не здійснив демонтаж рекламних конструкцій і продовжив користуватись рекламними конструкціями на об'єктах залізничного транспорту.
У травні 2018 року ТОВ «Українські перспективи» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до залізниці про визнання укладеним між сторонами правочину в поданій ТОВ «Українські перспективи» редакції, а саме: угоди про внесення змін до договору за № Л/Т Львів-14230п/НЮ від 06.01.2014.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2018 в справі № 910/6065/18 заяву ТОВ «Українські перспективи» про забезпечення позову задоволено та заборонено залізниці й іншим особам, які діють від імені та/або на замовлення відповідача, вчиняти дії, спрямовані на демонтаж рекламних конструкцій, які належать ТОВ «Українські перспективи» та розміщені за адресою: м. Львів, вул. Левандівська парна та непарна сторона (2 конструкції розміром 6м.х3м.) розміщені згідно договору за № Л/Т Львів-14230п/НЮ від 06.01.2014.
Заявник зазначає, що ТОВ «Українські перспективи» продовжує користуватися рекламними конструкціями, які знаходяться на об'єктах залізничного транспорту та передбачені в договорі за № Л/Т Львів-14230п/НЮ від 06.01.2014. Протиправні дії відповідача, які завдають збитків позивачу у вигляді упущеної вигоди, а також той факт, що саме дії ТОВ «Українські перспективи» спричинили ситуацію (наявність причинно-наслідкового зв'язку), що унеможливлює отримання позивачем належних сум коштів за надані послуги.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.09.2021 відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала суду мотивована тим, що між предметом спору в справі № 914/2874/21 та запропонованим заявником заходом забезпечення позову відсутній безпосередній зв'язок. Зокрема, заборона товариству розміщувати рекламне зображення на рекламних конструкціях, що знаходяться на об'єктах залізничного транспорту, жодним чином не може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову про стягнення грошових коштів.
Суд дійшов висновку, що подана позивачем заява про забезпечення позову не містить посилання на те, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Обґрунтування підстав для таких висновків позивачем не наведено. Також вказана заява не містить і належного обґрунтування, яким чином невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти певні дії може в майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання ймовірного рішення суду про стягнення сум упущеної вигоди.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задоволити заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права.
Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що:
1)вирішуючи питання про відмову в забезпеченні позову місцевий господарський суд не врахував викладені позивачем обставини у заяві про забезпечення позову та протиправні дії відповідача, а саме те, що безпідставне отримання рекламних послуг завдає збитків позивачу у вигляді упущеної вигоди.
Узагальнені доводи та заперечення відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач погоджується з висновками місцевого господарського суду, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу місцевого господарського суду без змін. Доводи відзиву на апеляційну скаргу аналогічні висновкам місцевого господарського суду, що викладені у оскаржуваному рішенні.
В судове засідання 10.11.2021 з'явився представник позивача.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час, дату та місце слухання справи, а тому в силу п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України суд розглядає справу за його відсутності.
В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив задоволити апеляційну скаргу, а ухвалу суду першої інстанції - скасувати, прийняти нове рішення про вжиття заходів забезпечення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції залишенню без змін.
Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Реалізація права на судовий захист, гарантованого кожному статтями 55, 124 Конституції України, багато в чому залежить від належного правового механізму, складовою якого, зокрема, є інститут забезпечення позову в судовому процесі.
За змістом статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Позов, зокрема, забезпечується в тому числі забороною відповідачу вчиняти певні дії, зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності.
При цьому, зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову в конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 у справі № 914/1570/20).
Частиною 1 ст. 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Заявник зазначив, що необхідність вжиття заходів забезпечення позову, викликана наявністю обгрунтованого припущення невиконання рішення в даній справі, про що зазначено в заяві про забезпечення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідності вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Частиною першою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Зі змісту цієї норми вбачається, що необхідними елементами “обов'язку доказування” є: 1)певне міркування особи щодо обставин, якими вона підтверджує свої вимоги або заперечення; 2)подання відповідних доказів, які підтверджують ці обставини.
Отже, до надання відповідних доказів на обґрунтування заявлених вимог або заперечень, будь які висловлені особою міркування будуть собою являти припущення, які не мають під собою жодного доказового значення.
Зазначене узгоджується з вимогами процесуального закону щодо оцінки доказів про те, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що: (1)між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, (2)з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулась з такою заявою, позовним вимогам (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №643/12369/19).
Предметом спору у справі № 914/2874/21 є стягнення з відповідача на користь позивача 294 442,56 грн. упущеної вигоди.
З урахуванням предмету позову у даній справі, звертаючись із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, позивач мав довести на підставі належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів, що майно (грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення в результаті об'єктивних (відсутність грошових коштів для виконання зобов'язань за спірним договором, незадовільний фінансовий стан, наявність невиконаних безспірних зобов'язань, відкритих виконавчих проваджень щодо відповідача тощо) або суб'єктивних (вчинення відповідачем умисних дій, направлених на приховування або відчуження майна або вчинення інших дій з метою уникнення відповідальності за спірним договором або перешкоджання законному стягненню зазначеної заборгованості) причин.
Однак, саме лише посилання в заяві про забезпечення позову на звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення з ТОВ «Українські перспективи» 294 442,56 грн. упущеної вигоди, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в п.17 постанови від 26.02.2019 у справі №914/1353/16, в п.6.3. постанови від 25.02.2019 у справі №924/789/18, в п.14 постанови від 25.02.2019 у справі №922/2673/18.
З огляду на викладене, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що між предметом спору в справі № 914/2874/21 та запропонованим залізницею заходом забезпечення позову відсутній безпосередній зв'язок.
Апеляційний суд вважає за необхідне відмітити, що обставини заподіяння позивачу шкоди у вигляді упущеної вигоди в розмірі 294 442,56 грн. є безпосередньо предметом позову у даній справі, а факт прострочення чи ухилення відповідача від виконання зобов'язань не є встановленим та підлягає доведенню під час вирішення справи по суті і сам по собі не може свідчити про майбутнє ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.
Суд зазначає, що подана позивачем заява про забезпечення позову не містить посилання на те, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, жодного обґрунтування наявності підстав для таких висновків позивачем не наведено.
Також вказана заява не містить і належного обґрунтування того, яким чином невжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони відповідачу вчиняти певні дії може в майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання ймовірного рішення суду про стягнення сум упущеної вигоди.
З огляду на наведене, подана позивачем заява ґрунтується на припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду у даній справі в разі задоволення позову, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення.
При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, із якими діюче законодавство пов'язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову, які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
У зв'язку з цим апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта в цій частині, оскільки такі ґрунтуються на припущеннях, які не є обґрунтованими.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Апелянтом не доведено обґрунтованості аргументів, які заявлені в апеляційній скарзі, щодо наявності визначених у ст. 277 ГПК України підстав для скасування рішення суду першої інстанції про відмову в забезпеченні позову, а тому апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а ухвала місцевого господарського суду - залишенню без змін.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки за наслідками апеляційного перегляду ухвала суду першої інстанції залишена без змін, то судовий збір в розмірі 2 270,00 грн. сплачений апелянтом за подання апеляційної скарги покладається на нього.
Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" за № НЮ-1/3444 від 07.10.2021 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.09.2021 у справі №914/2874/21 - залишити без змін.
Судовий збір у розмірі 2270,00 грн. за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Головуючий (суддя-доповідач): С.М. Бойко
Судді: Т.Б. Бонк
Г.Г. Якімець
Повний текст постанови складено 17.11.2021.