справа № 415/8559/21
провадження № 3/415/1918/21
"17" листопада 2021 р. м. Лисичанськ
Суддя Лисичанського міського суду Луганської області Старікова М.М., розглянувши матеріали справи, що надійшли з Відділу поліції № 3 Сєвєродонецького районного управління поліції ГУНП в Луганській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанська Луганської області, громадянина України, неодруженого, не є особою з інвалідністю, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП,-
18 серпня 2021 року о 18 годині 15 хвилин ОСОБА_1 , знаходячись за адресою свого проживання: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_2 , висловлювався на адресу останньої грубою нецензурною лайкою, внаслідок чого завдав шкоди її психічному здоров'ю.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, надав до суду заяву у якій просить розгляд справи про адміністративне правопорушення проводити у його відсутність, провину визнає.
З письмової заяви потерпілої ОСОБА_2 , наданої до суду вбачається, що остання просить суд не наказувати її сина ОСОБА_1 , оскільки він хворий, одержує амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря-психіатра м. Лисичанська з приводу психічного захворювання, вони примирилися, претензій до останнього вона не має,
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що винність ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогоч.1 ст.173-2 КУпАП, знайшла своє повне підтвердження у суді: крім визнання своєї провини правопорушником в судовому засіданні, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, які відповідно до ст. 251 КУпАП суд визнає належними, допустимими, та які повністю доводять провину ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, за обставин, викладених у протоколі.
Сім'я, згідно з положеннями ст. З Сімейного кодексу України, є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п.14 ч.1 ст.1 вищезазначеного Закону, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Таким чином, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності вважає, що провина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, знайшла своє повне підтвердження у суді і його дії органом поліції кваліфіковані правильно, як вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення дій психологічного характеру, внаслідок яких була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілої.
Вирішуючи питання про застосування до правопорушника виду адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, суд враховує, що відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень, як самим порушником, так і іншими особами.
При призначенні стягнення, суд відповідно до ст. 33 КУпАП враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність: ОСОБА_1 не є особою з інвалідністю, у заяві своєї провини не спростовував, щиро розкаявся, одержує амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря-психіатра.
В якості обставин, що згідно зі ст. 34 КУпАП, пом'якшують відповідальність правопорушника, суд приймає до уваги щире розкаяння винного.
Обставин, що згідно зі ст. 35 КУпАП, обтяжують відповідальність правопорушника, суд не вбачає.
На підставі викладеного, з урахуванням обставин вчиненого правопорушення, оцінивши подані докази у їх сукупності, з огляду на те, що ОСОБА_1 щиро розкаявся, що є обставиною, що пом'якшує відповідальність, враховуючи всі обставини справи, які свідчать про малозначність вчиненого правопорушення, приймаючи до уваги думку потерпілої ОСОБА_2 , яка в письмовому клопотанні просила не наказувати останнього, оскільки він одержує амбулаторну психіатричну допомогу у лікаря - психіатра м. Лисичанська, вони примирилися, відсутність суттєвих негативних наслідків від вчиненого, суд вважає за можливим застосувати до останнього ст. 22 КУпАП та звільнити його від адміністративної відповідальності обмежившись усним зауваженням.
Керуючись ст. ст. 22, 33, ч.1 ст.173-2, 221, 284, 285, 289, 294 КУпАП, -
Звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, і обмежитись усним зауваженням, справу провадженням закрити.
Постанову може бути оскаржено протягом десяти днів з дня її винесення до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд.
Суддя: М.М. Старікова