ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
11 листопада 2021 року м. Київ № 640/13034/20
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві Державної податкової служби України ДПІ у Печерському районі Головного управління ДПС у м. Києві
провизнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, ДПІ у Печерському районі Головного управління ДПС у м. Києві в якому просить суд:
- визнати, ОСОБА_1 , такою, що помилково поставлена на облік платників податків як самозайнята особа та зобов'язати Відповідача-3 зняти з такого обліку з 20.02.2018 року.
- визнати протиправною та скасувати податкову Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2020 року №Ф-8091-10 від ГУ ДПС у м. Києві.
- зобов'язати Відповідача-1 внести зміни до інтеграційної картки платника податків про відсутність будь якої заборгованості, в тому числі з ЄСВ.
- визнати сплачені кошти з ЄСВ Позивачем, ОСОБА_1 , за період з І кварталу 2018 року по II квартал 2019 року помилково сплаченими та зобов'язати Відповідача-2 повернути Позивачу, ОСОБА_1 13 698, 96 грн. (тринадцять тисяч шістсот дев'яносто вісім гривень 96 копійок) на особистий рахунок Позивача IBAN: НОМЕР_1 в AT «УКРСИББАНК», МФО банку 351005, ІПН 3269712827.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказував на протиправність дій відповідача оскільки податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2020 року відкрито провадження у справі № 640/13034/20 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що під час прийняття оскаржуваного рішення діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, а відтак відсутні підстави для скасування такого рішення та задоволення позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
08.02.2018 року, ОСОБА_1 , після виконання вимог ч. 1 ст.6 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» (далі - ЗУ) було отримано свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю №6050 та посвідчення адвоката України на підставі рішення Ради адвокатів міста Києва №6 від 18.01.2018 року за підписом Голови Ради адвокатів м. Києва Рафальської І.В. (місце знаходження Ради: м. Київ, вул. Білоруська, 30).
20.02.2018 року Позивач стала на облік у ДПІ у Печерському районі Головного управління ДПС у м. Києві (далі - Відповідач-3).
Позивач індивідуальну адвокатську діяльність з моменту отримання зазначеного свідоцтва не здійснювала. Проте на виконання вимог Відповідача-3 Позивач сплачувала єдиний соціальний внесок ( далі - ЄСВ), а саме: за I-IV квартал 2018 року в сумі 8 190, 60 грн. (вісім тисяч сто дев'яносто гривень 60 копійок ) та за І і II квартал 2019 року в сумі 5 508, 36 грн. (п'ять тисяч п'ятсот вісім гривень 36 копійок). Загалом Позивачем сплачено ЄСВ в сумі 13 698, 96 грн. (тринадцять тисяч шістсот дев'яносто вісім гривень 96 копійок).
Позивач зазначає, що таке є помилково сплаченим грошовим зобов'язанням відповідно до п. 14.1.182 ПКУ через:
- в період з 20.02.2018 та по 24.02.2020 року Позивач не мала статусу адвоката та не була зобов'язана платити за себе а ні ЄСВ, а ні будь-яких інших податків (зборів) тощо як для адвоката. Про це Позивач дізналася весною 2019 року, через відсутність відомостей про Позивача як адвоката в Єдиному реєстрі адвокатів України. В розумінні п. 14.1.226 ПКУ Позивач в період здійснення нарахування ЄСВ не була самозайнятою особою.
- окрім того, в період з 20.02.2018 року (дати постановки на облік в ДПІ) по теперішній час працювала на підприємствах, які сплачували із заробітної платні Позивача ЄСВ (копія витягу із трудової книжки додається) та не мала доходу від адвокатської діяльності.
Про зазначене було неодноразово повідомлено Відповідача-3 в телефонному режимі в березні 2019 року. Однак, на прийомі в ДПІ Печерського району, було отримано усну відповідь, що адвокатів ставлять на облік (навіть якщо вони за цим не звертаються) виключно на підставі даних Єдиного реєстру адвокатів України.
17.02.2020 року Позивачем було отримано Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2020 року №Ф-8091-10 від Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про наявну станом на 31.01.2020 року заборгованість зі сплати ЄСВ, штрафів, пені на загальну суму 4 689, 30 грн. (чотири тисячі шістсот вісімдесят дев'ять гривень тридцять копійок). Не погоджуючись із Вимогою на підставі вищезазначеного та вважаючи її протиправною, 21.02.2020 року Позивач звернулась до Державної податкової служби України (далі - Відповідач-2) зі Скаргою на цю Вимогу.
22.04.2020 року Позивачем було отримано від Відповідача-2 Рішення про результати розгляду скарги від 26.03.2020 року №11008/6199-00.08.060106, яким скаргу Позивача залишено без задоволення та повідомлено, що Рішення Відповідача- 2 може бути оскаржене в судовому порядку.
З визначеним у Вимозі Відповідача-1 та Рішенням Відповідача-2, а саме з обов'язком сплатити заборгованість зі сплати ЄСВ, штрафів, пені на загальну суму 4 689, 30 грн. (чотири тисячі шістсот вісімдесят дев'ять гривень тридцять копійок) Позивач не згодна, вважає нарахування помилковим та безпідставним, оскільки в період з 20.02.2018 року та по 24.02.2020 року, за який нарахована борг Позивач не була а ні адвокатом, а ні самозайнятою особою.
Не погоджуючись з вказаною вимогою, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позов, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
За визначенням підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною Особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Відповідно до пункту 65.1 статті 65 14 Податкового кодексу України, взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Разом з тим, відповідно до пункту 65.2 статті 65 Податкового кодексу України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.
При цьому відповідно до підпункту 65.4.4 пункту 65.4 статті 65 Податкового кодексу України, контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.
Таким чином, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.
Відповідно до положень пунктів 178.1, 178.2 статті 178 ПК України, особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.
З аналізу зазначених положень законодавства вбачається, що діяльність арбітражного керуючого підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 ПК України, лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.
Щодо питання обліку та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування суд зазначає наступне:
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 1 Закону України № 2464-VI від 08.07.2010 року «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне Соціальне страхування» (далі - Закон №2464) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового Державного соціального страхування;
Відповідно до п.4, п.5 ч. І ст. 4 Закону України № 2464 платниками Єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Облік платників єдиного внеску здійснюється відповідно до ст. 5 Закону України № 2464, зокрема відповідно до частини 3 статті 5 Закону України № 2464 взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1 до Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 116 від 24.11.2014 року.
Оскільки У період з 08.02.2018 року та на теперішній час Позивач є найманим працівником, за якого податки в тому числі ЄСВ, сплачував роботодавець , до неї не можуть застосовуватись положення ч. 3 ст.5 Закону України № 2464.
Так, у Постанові від 27 листопада 2019 року у справі №160/3114/19 Верховний Суд виклав наступний правовий висновок: «З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, шляхом системного тлумачення наведених норм права, суд касаційної інстанції вважає за необхідне сформулювати правовий висновок, відповідно до якого особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону № 2464-VI, на якому наполягає ГУ ДФС, щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і мають свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, та які одночасно перебувають у трудових відносинах в межах цієї діяльності, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
За цих обставин варто зазначити, що наявність у Позивача Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є доказом здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.
Не змінює вищенаведеного і факт перебування особи на обліку в органах фіскальної служби, оскільки взяття на облік осіб, в тому числі юридичних або самозайнятих, здійснюється органом доходів і зборів незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того чи іншого податку або збору. Окрім того, одним з принципів податкового законодавства України відповідно до норм статті 4, пункту 56.21 статті 56 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності дій, рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання фіскальному органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено належними та допустимими доказами, що (відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) Суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.
Такий підхід національного законодавства також узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною в пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції. Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.
Щодо порядку повернення з бюджету помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у розрізі визначень наданих Податковим кодексом України, суд зазначає наступне.
Згідно із ст.43 ПКУ поверненню з бюджету підлягають помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання.
Відповідно до норм Кодексу помилково сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань.
Обов'язковою умовою для здійснення повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань на поточний рахунок платника у відповідному банку є відсутність у платника податкового боргу.
Тобто, у разі наявності у платника податкового боргу повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань проводиться лише після повного погашення податкового боргу платником податків.
Крім того, обов'язковою умовою повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань є подання платником податків заяви про таке повернення.
Заява подається платником податку до органу державної податкової служби за місцем перебування на податковому обліку в довільній формі протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Обов'язковим реквізитом заяви є визначення платником податку напрямів перерахування коштів, що повертаються як помилково та/або надміру сплачені: на поточний рахунок платника податку в банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи державної податкової служби, незалежно від виду бюджету; готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Пунктом 7 Порядку визначено, що у разі надходження Заяви про повернення Коштів з рахунку 3719 підрозділ органу доходів і зборів, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати реєстрації Заяви проводить перевірку наданої Платником інформації.
Заява залишається без задоволення у таких випадках:
невідповідність Заяви формі, визначеній у додатку 1 до цього Порядку;
недостовірність викладеної у Заяві Платника інформації;
подання Заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску;
наявність у Платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій.
Враховуючи вищевикладені обставини, не вбачається правових підстав та механізму повернення помилково сплачених сум єдиного внеску та/або сум застосованих фінансових санкцій в рамках даної судової справи, а відтак вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про зобов'язання Відповідача-1 внести зміни до інтеграційної картки платника податків про відсутність будь якої заборгованості, в тому числі з ЄСВ, суд вказує наступне.
Право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: «Права і свободи людини і громадянина захищаються судом» (стаття 55 Конституції України).
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм вбачається, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
На думку суду, дані позовні вимоги в цій частині є передчасними та задоволенню не підлягають.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог позивач частково довів суду належними та достатніми доказами про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є частково обґрунтованими та підлягає задоволенню частково.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись вимогами статей 72-77, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_2 ) до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 13141267), Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ЄДРПОУ 43005393), ДПІ у Печерському районі Головного управління ДПС у м. Києві (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 4, ЄДРПОУ 39669867) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати, ОСОБА_1 , такою, що помилково поставлена на облік платників податків як самозайнята особа та зобов'язати ДПІ у Печерському районі Головного управління ДПС у м. Києві зняти з такого обліку з 20.02.2018 року.
3. Визнати протиправною та скасувати податкову Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.02.2020 року №Ф-8091-10 від Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_2 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 60 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 43141267).
Рішення набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур