Справа №639/1987/21
Провадження №22-ц/818/3816/21
11 листопада 2021 року
м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: судді Тичкової О.Ю.,
суддів: Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря судового засідання - Сабельнік Б.В.,
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Державний реєстратор Виконавчого комітету Мерефянської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмила Іванівна, Акціонерне товариство «Альфа-Банк»,
інші учасники:
третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Дегтярьова Євгена Володимировича, який діє в інтересах Акціонерного товариства «Альфа-Банк», на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 8 квітня 2021 року, постановлену у складі судді Рубіжного С.О.,
установив:
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась із позовною заявою до Державного реєстратора Виконавчого комітету Мерефянської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмили Іванівни, Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: Служба у справах дітей по Новобаварському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
06.04.2021 ОСОБА_1 подано клопотання щодо забезпечення її позову шляхом накладення заборони відчуження на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 та заборони будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов'язані з посвідченням будь-яких правочинів, а також інші реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
Заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 на праві власності, на підставі договору купівлі-продажу, належала квартира АДРЕСА_1 , де вона постійно мешкала та зареєстрована з двома своїми неповнолітніми дітьми ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки це єдине їх житло. Між ПАТ «Укрсоцбанк» та нею 28.04.2007 укладено договір кредиту №851/10/27-11/7-019, за умовами якого банк має право надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 61000 доларів США на строк до 10.04.2032 включно, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені договором. З метою належного виконання кредитного договору від 28.04.2007 між ПАТ «Укрсоцбанк» та позивачем був укладений іпотечний договір №851/11/27-11/70925, за умовами якого на забезпечення виконання основного зобов'язання іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю указану квартиру. Рішенням Третейського Суду при Асоціації Українських банків від 21.12.2012 у справі №545/12 позов ПАТ «Укрсоцбанк» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 450711,83 грн. Разом з тим, у лютому 2021 року позивачка дізналась, що вже вдруге відповідачами, порушуючи вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» відбулася протизаконна, без відома та згоди власника житла реєстрація права власності на зазначену квартиру на відповідача Акціонерне товариство «Альфа-Банк», який є правонаступником ПАТ «Укрсоцбанк». Заявник зазначає, що незаконна перереєстрація відбулася у 2018 році та рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 05.06.2019 по справі №639/519/19 визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38335159, від 24.11.2017 державним реєстратором Зміївської міської ради Харківської області Борко А.С. про державну реєстрацію прав власності на об'єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Укрсоцбанк». 19.01.2021 відповідачем державним реєстратором Виконавчого комітету Мереф'янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Л.І. прийнято оскаржуване рішення про державну реєстрацію права приватної власності на квартиру за АТ «Альфа-Банк». ОСОБА_1 вказує, що на теперішній час існують підстави уважати, що відповідач може незаконно переоформити право власності на квартиру на третіх осіб, що значно ускладнить виконання рішення суду у даній справі, у випадку задоволення її позовних вимог.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 8 квітня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Оголошено заборону відчуження квартири АДРЕСА_1 , загальна площа 70,7 кв.м., на яку право власності зареєстровано за АТ «Альфа-Банк», на підставі іпотечного договору, серія та номер: 1407, виданий 08.04.2007, до набрання рішення законної сили. Заборонено Акціонерному товариству «Альфа-Банк» та будь-яким іншим особам вчиняти дії, пов'язані з посвідченням будь-яких правочинів, а також інші реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, а саме квартири АДРЕСА_1 , загальна площа 70,7 кв.м., що належить на праві власності АТ «Альфа-Банк».
Ухвала суду мотивована тим, що виходячи з характеру спірних правовідносин, предмету спору, у разі не вжиття заходів забезпечення позову можуть бути порушені права позивача або буде існувати реальна загроза їх порушення, що в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; вважав, що заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Не погоджуючись з ухвалою суду від 08.04.2021 Дергтярьов Є.В., який діє в інтересах АТ «Альфа-Банк», подав апеляційну скаргу, якою просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою відмовити у забезпеченні позову, посилаючись на порушення судом матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не врахована адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується та визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав, про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Іпотечний договір, яким забезпечено виконання кредитного договору, недійсним не визнано, АТ «Альфа-Банк» є кредитодавцем та іпотекодержателем, перехід права власності на передане в іпотеку майно відбувся в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, право задовольнити вимоги за рахунок переданого в іпотеку майна не є спірним. Оскарження рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не є спором не майнового характеру, відтак, арешт майна як захід забезпечення позову застосуванню не підлягає. Будь-яких перешкод для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора не вбачається, оскільки виконання такого рішення полягатиме лише в тому, що реєстратор внесе відповідні записи до реєстру на підставі рішення суду. Всі інші види забезпечення позову не носять ніякого забезпечувального характеру до вимог про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора. Заявлений позивачем вид забезпечення у вигляді заборони вчиняти дії щодо спірної квартири направлений на подальше безперешкодне перебування майна у володінні позивача. У разі відмови у позові відповідачу будуть завдані збитки, відшкодування яких зустрічним забезпечення не забезпечено. Вважає обов'язком суду першої інстанції застосувати зустрічне забезпечення, так як майновий стан позивача неналежний, на що вказує не виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, що й стало підставою для реалізації банком права звернення стягнення на предмет іпотеки.
27.07.2021 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якій вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на те, що предметом її позовних вимог є конкретно визначене нерухоме майно, право власності на яке було перереєстроване за відповідачем з істотним порушенням вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» без повідомлення та згоди власника нерухомого майна - ОСОБА_1 . Квартира вибула з володіння позивачки поза межами її волі. Задовольняючи заяву про забезпечення позову суд вірно виходив з того, що предметом позову є саме оскарження реєстрації права власності на конкретне нерухоме майно, витребування майна з чужого незаконного володіння. На даний час внаслідок незаконної перереєстрації права власності на нерухоме майно, що становить предмет спору, відповідачі можуть отримати реальну можливість вирішити його юридичну долю до вирішення справи судом, що унеможливить виконання рішення суду та поновлення прав позивачки. Тобто підстави для вжиття заходів забезпечення позову, наведені судом, та мотиви оскаржуваної ухвали про вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги суперечать дійсним обставинам справи.
Крім того, як виявилось при реєстрації оскаржуваної ухвали суду про заборону на відчуження нерухомого майна, право власності на нього в день винесення ухвали суду було переоформлене АТ «Альфа-Банк» на ОСОБА_4 . Що вказує на те, що на сьогодні не тільки існують підстави вважати, що відповідач може незаконно переоформити право власності на квартиру на третіх осіб, а такі дії дійсно з боку відповідача відбуваються, що суттєво ускладнить виконання рішення по справі в разі задоволення позову.
15.06.2021 представник третьої особи - Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради Рогожина Віра Віталіївна подала до суду клопотання про розгляд справи за її відсутності; справу просить вирішити в інтересах дитини.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь головуючого судді, учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини справи у межах доводів апеляційної скарги та відзиву на неї колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
У поданому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 вказала, що в день винесення судом ухвали про забезпечення позову право власності на спірну квартиру було відчужено АТ «Альфа-Банк» на користь третьої особи.
Матеріали справи не містять доказів, що на час винесення оскаржуваної ухвали спірне майно перебувало у власності АТ «Альфа-Банк».
Частинами 1-3 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При винесенні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції не перевірив, чи дійсно відповідачу АТ «Альфа-Банк» належить майно, заборону відчуження якого було оголошено судом, і право власності на яке, згідно резолютивної частини ухвали, зареєстроване за АТ «Альфа-Банк».
При цьому, за твердженням позивача, і це не спростовується а ні матеріалами справи, а ні поясненнями учасників справи, починаючи з 08.04.2021 і на даний час, право власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_4 .
Таким чином, при винесенні оскаржуваної ухвали щодо заборони відчуження указаного майна і заборони АТ «Альфа-Банк» і будь-яким іншим особам вчиняти дії, пов'язані з посвідченням будь-яких правочинів, а також інших реєстраційних дій, пов'язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, - судом першої інстанції вирішено питання щодо прав та обов'язків ОСОБА_4 без залучення її до учасників справи.
Згідно пункту 4 частини 3 статті 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Отже, оскільки ОСОБА_4 не брала участі у справі, а суд першої інстанції своєю ухвалою обмежив її права на вчинення певних дій щодо спірної квартири, і результат розгляду справи може вплинути на її права та обов'язки, то ці обставини є підставою для скасування ухвали як такої, що ухвалена з порушенням норм процесуального права.
Що стосується зави про забезпечення позову, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом частини 3 статті 150 цього Кодексу, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Положеннями частини 1 статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, в тому числі і заборона вчиняти певні дії.
Як роз'яснено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його застосування.
З аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у виконанні такого рішення.
Забезпечення позову є обмеженням суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Єдиною підставою для забезпечення позову має слугувати обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Отже, необхідними умовами для вжиття забезпечувальних заходів є, насамперед, належність цього майна відповідачеві, розумна співмірність вартості арештованого майна ціні позову, обґрунтування необхідності вжиття заходів для захисту прав позивача та можливість такого заходу забезпечити реальне виконання очікуваного позивачем рішення.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 8 квітня 2021 року заборонено відчуження квартири АДРЕСА_1 , на яку право власності зареєстровано за АТ «Альфа-Банк» на підставі іпотечного договору, серія та номер 1407, виданий 08.04.2007, до набрання рішенням законної сили; заборонено АТ «Альфа-Банк» та будь-яким іншим особам вчиняти дії, пов'язані з посвідченням будь-яких правочинів, а також інші реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - квартири АДРЕСА_1 , що належить на праві власності АТ «Альфа-Банк».
Однак, за твердженням позивача, і це не спростовується а ні матеріалами справи, а ні поясненнями учасників справи, на час винесення оскаржуваної ухвали спірна квартира не належала відповідачу АТ «Альфа-Банк».
Підстави для заборони АТ «Альфа-Банк» відчужувати спірну квартиру, а також вчиняти щодо неї будь-які реєстраційні дії відсутні, оскільки квартира належить на праві власності ОСОБА_4 , не залученій до участі у справі, що порушить її право у разі забезпечення позову у спосіб, вказаний позивачем.
З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Дегтярьова Євгена Володимировича, який діє в інтересах Акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити.
Ухвалу Жовтневого районного суду міста Харкова від 8 квітня 2021 року скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_5 про забезпечення позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 17 листопада 2021 року.
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук