Справа № 639/1987/21
Провадження № 22-ц/818/4097/21
11 листопада 2021 року
м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: судді Тичкової О.Ю.,
суддів: Маміної О.В., Пилипчук Н.П.
за участю секретаря судового засідання Сабельнік Б.В.,
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі - Державний реєстратор Виконавчого комітету Мерефянської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмили Іванівни, Акціонерне товариство «Альфа-Банк», ОСОБА_2
інші учасники:
третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Лавінда Наталія Олександрівна
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 квітня 2021 року, постановлену в складі судді Рубіжного С.О.,
установив:
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася із позовною заявою до Державного реєстратора Виконавчого комітету Мерефянської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Людмили Іванівни, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування з чужого незаконного володіння.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 21.04.2021 прийнято збільшену позовну заяву ОСОБА_1 до Державного реєстратора Виконавчого комітету Мереф'янської міської ради Харківського району Харківської області Микитенко Л.І., АТ «Альфа Банк», ОСОБА_2 , треті особи: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Лавінда Н.О. про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування з чужого незаконного володіння до спільного розгляду.
19.04.2021 ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення її позову шляхом накладення заборони відчуження на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 та заборони будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов'язані з посвідченням будь-яких правочинів, а також інші реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
Заява обгрунтована тим, що позивачка звернулась з позовом до суду щодо визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 . Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 08.04.2021 по вищезазначеній справі задоволено заяву позивача про забезпечення позову та оголошено заборону відчуження указаної квартири, на яку право власності зареєстровано за АТ «Альфа Банк». Однак, під час реєстрації ухвали суду від 08.04.2021 ОСОБА_1 отримано відмову у державній реєстрації, оскільки право власності фактично у день проголошення та набрання законної сили ухвалою суду від 08.04.2021, було переоформлено на нового власника - ОСОБА_2 . У зв'язку з вищезазначеним позивачем подано доповнений позов із зазначенням нового власника спірного майна. На підставі викладеного вважає, що відповідач може незаконно переоформити право власності на квартиру на третіх осіб, що значно ускладнить виконання рішення суду у даній справі.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 21 квітня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 та заборонено будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов'язані з посвідченням будь-яких правочинів, а також інші реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
Ухвала суду мотивована тим, що предметом спору є скасування державної реєстрації об'єкту нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 за іпотечним договором, укладеним між ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа Банк», та ОСОБА_1 , визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири, укладеного між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_2 . Згідно договору купівлі-продажу квартири від 08.04.2021 квартира за адресою: АДРЕСА_2 , з 08.04.2021 належить на праві приватної власності ОСОБА_2 . На підставі викладеного суд вважав, що у разі невжиття заходів забезпечення позову можуть бути порушені права позивача або буде існувати реальна загроза їх порушення, що в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Не погоджуючись з ухвалою суду від 21.04.2021 АТ «Альфа-Банк» подана апеляційна скарга про скасування ухвали суду та постановлення нової, про відмову у забезпеченні позову, посилаючись на порушення судом матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не врахована адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується та визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав, про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Іпотечний договір, яким забезпечено виконання кредитного договору, недійсним не визнано, АТ «Альфа-Банк» є кредитодавцем та іпотекодержателем, перехід права власності на передане в іпотеку майно відбувся в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, право задовольнити вимоги за рахунок переданого в іпотеку майна не є спірним. Оскарження рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень не є спором не майнового характеру, відтак, арешт майна як захід забезпечення позову застосуванню не підлягає. Будь-яких перешкод для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора не вбачається, оскільки виконання такого рішення полягатиме лише в тому, що реєстратор внесе відповідні записи до реєстру на підставі рішення суду. Всі інші види забезпечення позову не носять ніякого забезпечувального характеру до вимог про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора. Заявлений позивачем вид забезпечення у вигляді заборони вчиняти дії щодо спірної квартири направлений на подальше безперешкодне перебування майна у володінні позивача. У разі відмови у позові відповідачу будуть завдані збитки, відшкодування яких зустрічним забезпечення не забезпечено. Вважає обов'язком суду першої інстанції застосувати зустрічне забезпечення, так як майновий стан позивача неналежний, на що вказує не виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, що й стало підставою для реалізації банком права звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відзиву на апеляційну скаргу не надано.
Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У відповідності до частин 1-5 статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідь головуючого судді, учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини справи у межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу про забезпечення позову суд першої інстанції виходив із обґрунтованості заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції через його відповідність правильно встановленим обставинам справи, належно оціненим доказам і нормам матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову належить розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.
Частиною 1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Такі висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20).
Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об'єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Із матеріалів справи вбачається, що предметом спірних правовідносин є правомірність переходу права власності на об'єкт нерухомого майна - квартиру АДРЕСА_1 .
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач просила накласти заборону відчуження на спірний об'єкт та заборонити будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та державним реєстраторам, в тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов'язані з посвідченням будь-яких правочинів, а також інші реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на спірну квартиру.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 08.04.2021 у справі №639/1987/21 заборонено Акціонерному товариству «Альфа-Банк» та будь-яким іншим особам вчиняти дії, пов'язані з посвідченням будь-яких правочинів, а також інші реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності АТ «Альфа-Банк».
13.04.2021 ОСОБА_1 звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно Гетьмана Павла Сергійовича Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області із заявою №45054341 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації обтяження - заборона на нерухоме майно на квартиру, що розташована в АДРЕСА_2 . Як підставу виникнення обтяження до заяви подано вищезазначену ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 08.04.2021 по справі №639/1987/21.
Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Гетьмана П.С. Департаменту реєстрації Харківської міської ради Харківської області про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №57604272 від 13.04.2021 відмовлено у державній реєстрації обтяження, заборона на нерухоме майно на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , за суб'єктом Жовтневий районний суд м. Харкова (а.с. 14).
Рішення державного реєстратора про відмову мотивовано тим, що в ході розгляду вищезазначеної заяви ОСОБА_1 від 13.04.2021 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень були проведені консолідовані пошуки в Державних реєстрах речових прав на нерухоме майно, Реєстрах прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна. За результатами пошуків встановлено у активному стані відкритий розділ №1418049463101 на зазначений об'єкт нерухомого майна. Згідно з записом про право власності, зареєстрованим 08.04.2021, право власності на указаний об'єкт нерухомого майна зареєстровано за іншою особою, відмінною від особи, зазначеної в ухвалі Жовтневого районного суду м. Харкова від 08.04.2021 по справі №639/1987/21.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, від 16.04.2021 №253008017, право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано 08.04.2021 за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири, серія та номер 1175, виданий 08.04.2021 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавіндою Н.О. (а.с. 15).
Судова колегія приходить до висновку, що оскільки між сторонами існує спір щодо захисту права власності ОСОБА_1 на спірну квартиру, вірним є висновок суду першої інстанції про необхідність забезпечення позову шляхом накладення заборони відчуження спірної квартири, яка на даний час зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 .
В разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження та вчинення реєстраційних дій щодо спірної квартири, є ризики, що в подальшому відповідачами можуть вчинятися дії щодо відчуження майна задля уникнення виконання судового рішення у випадку задоволення позовних вимог. Указані дії необхідно попередити, оскільки існує спір щодо правомірності набуття відповідачами прав власності на спірне майно.
Крім того, заявником надано належні та допустимі докази того, що на даний час відповідачем АТ «Альфа-Банк» вже були вчинені дії із продажу спірного майна.
Заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, є співмірними заявленим позовним вимогам, цілком відповідають характеру спірних правовідносин і ніяким чином не порушать прав учасників спору, а навпаки, зможуть забезпечити рівність таких прав.
Вжиття заходів забезпечення позову захистить права позивача у випадку задоволення його позовних вимог. Інтереси та права відповідачів таким забезпеченням не будуть порушені або обмежені, оскільки заходи забезпечення позову мають виключно тимчасовий характер і після вирішення спору по суті вони будуть скасовані і у випадку ухвалення рішення не на користь позивача, відповідачі і надалі зможуть реалізовувати свої права щодо майна.
Стороною позивача належними та допустимими доказами доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення чи унеможливлення виконання майбутнього судового рішення у випадку ухвалення на його користь.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і позиції позивача, відтак не заслуговують на увагу.
Щодо посилань апелянта на не вирішення судом першої інстанції питання про вжиття заходів зустрічного забезпечення, то відповідно до частини 1 статті 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично цей інститут права зберігає існуючий status quo між сторонами до ухвалення рішення суду по суті спору.
Виходячи із системного тлумачення частин 1, 3 статті 154 ЦПК України, реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов'язком, за винятком випадків, передбачених частиною 3 статті 154 ЦПК України, в якій зазначено, що суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Оскільки вжиття заходів зустрічного забезпечення за загальним правилом має диспозитивний характер, то при вирішенні питання про їх застосування суд повинен оцінити необхідність зустрічного забезпечення та з'ясувати спроможність позивача компенсувати відповідачу у майбутньому можливі збитки, пов'язані із забезпеченням позову.
Вказаний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року справі №761/3222/17 (провадження №61-1856св19).
За змістом статті 154 ЦПК України суд може вжити заходи забезпечення позову як із власної ініціативи, так і за клопотанням відповідача. Представник АТ «Альфа-Банк» в апеляційній скарзі не зазначив, що у дійсній цивільній справі існують підстави для застосування зустрічного забезпечення, передбачені частиною 3 статті 154 ЦПК України. При цьому відповідач не позбавлений можливості звернутися до суду із окремим клопотанням про вжиття заходів зустрічного забезпечення. Не вирішення судом питання про зустрічне забезпечення в ухвалі про забезпечення позову не може бути підставою для її скасування.
Таким чином доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду. Ухвала суду від 21.04.2021 є законною та обґрунтованою. Тому апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк» належить залишити без задоволення, ухвалу суду від 21.04.2021 - залишити без змін.
Таким чином, за наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» залишити без задоволення.
Ухвалу Жовтневого районного суду міста Харкова від 21 квітня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 17 листопада 2021 року.
Головуючий О.Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук