Постанова
Іменем України
08 листопада 2021 року
м. Харків
справа № 642/5621/17
провадження № 22-ц/818/250/21
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Тичкової О.Ю., Маміної О.В.
за участю секретаря - Гармаш К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 , 3-я особа: Харківська міська рада про розподіл в натурі житлового будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою, з апеляційними скаргами ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 та Харківської міської ради, в особі ОСОБА_4 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2020 року, постановлене у складі судді Ольховського Є.Б.,
встановив :
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищевказаним позовом, в якому просила розподілити в натурі між сторонами житловий будинок АДРЕСА_1 та визначити порядок користування земельною ділянкою за вказаною адресою.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2020 року позов задоволено. Розділено в натурі житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 на два окремі житлові будинки, які будуть належати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в цілому, з наступним присвоєнням окремих поштових адрес відповідно до другого варіанту висновку судової будівельно - технічної експертизи ХНДІСУ ім. засл. проф. Бокаріуса №228/1033 від 25.04.2018 року. Перерозподілено ідеальні частки у праві власності між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у житловому будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 та вважати, що ОСОБА_1 належить 73/100 частин житлового будинку, а ОСОБА_2 - 27/100 частини житлового будинку. В порядку розділу житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в натурі на два самостійні житлові будинки виділено ОСОБА_1 в окремий об'єкт нерухомого майна в цілому та визнано право власності на наступні приміщення: в житловому будинку літ. А-1 - приміщення 2-5, 2-6, житлова прибудова літ.А1-1(приміщення 2-2, 2-3, 2-4), прибудова літ.а3 (приміщення 2-7), прибудова літ.а1 (приміщення 2-8, коридор 11), разом по житловим 69,3 кв.м, надвірні будівлі і споруди: альтанка літ.И, льох літ. Н, навіси літ. О, Ж, сарай літ. Е, замощення 1, ворота №1, хвіртка №5, водопровід №4, вигрібна яма №7, присвоївши у наступному окрему поштову адресу. В порядку розділу житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 в натурі на два самостійні житлові будинки виділено ОСОБА_2 в окремий об'єкт нерухомого майна в цілому та визнано право власності на наступні приміщення: в житловому будинку літ.А-1 - приміщення 1-2, 1-3, прибудова літ.а2 (приміщення 1-4, 1-5, 1-6), разом по житловим 35,0 кв.м, а також надвірні будівлі: прибудова літ.а4 (тамбур1), ганок літ.а5, льох літ. Д, літня кухня літ. Б, сараї літ. В, З, замощення 11, вбиральня літ. Г, душ літ. М, ворота № 3, забор № 2, огорожа №8, присвоївши у наступному окрему поштову адресу. Припинено право спільної часткової власності між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 . Встановлено межі земельної ділянки при розділі житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 на два самостійних відповідно до першого варіанту порядку користування земельною ділянкою відповідно до висновку судової земельно - технічної експертизи ХНДІСУ ім. засл. проф. Бокаріуса №23009 від 20.11.2019 року (додаток №1 у висновку) з урахуванням розміру первісних ідеальних часток у праві власності, які належали попереднім власникам ОСОБА_5 - 72/100 частини житлового будинку та ОСОБА_6 - 28/100 частин житлового будинку, та можливості встановлення земельного сервітуту. Виділено співвласнику ОСОБА_1 у користування земельну ділянку площею 570,0 кв.м. Виділено співвласнику ОСОБА_2 у користування земельну ділянку площею 221,0 кв.м., в тому числі земельну ділянку під сервітутом площею 2,75 кв.м. Кордон між земельними ділянками співвласників провести в точках А, Б, В, Г, Д. Земельна ділянка площею 2,75 кв.м під сервітутом обмежена точками Б, В, Г та стіною прибудови літ.а1. Точка А розташована на границі по червоній лінії ( АДРЕСА_1 , та ділить її на дві частини з відрізками довжинами 9,04 кв.м та 14,24 кв.м. Точка Д розташована на тильній границі земельної ділянки та ділить її на дві частини з відрізками довжинами 3,74м та 20,09м. (Додаток №1 до висновку експертизи). Встановлено на земельній ділянці, що виділяється у користування ОСОБА_2 , постійний та безоплатний земельний сервітут площею 2,75 кв.м (земельна ділянка сервітуту прямокутної форми розміром 2,75м х 1,0м) у вигляді права проходу по території земельної ділянки для обслуговування і здійснення ремонту співвласником ОСОБА_1 зовнішньої стіни прибудови літ.а1. Кордон по 1 варіанту користування земельної ділянки вказано на викопіюванні плані земельної ділянки червоним кольором, земельну ділянку ОСОБА_1 вказано жовтим кольором, земельну ділянку ОСОБА_2 вказано синім кольором, земельну ділянку площею 2,75 кв.м під сервітутом зазначено синьо-жовтою штрих-лінією (Додаток №1 до висновку експертизи).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу ОСОБА_2 вказує на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права. Зазначає, що у висновку судової будівельно-технічної експертизи надано варіанти розділу житлового будинку по АДРЕСА_1 на дві окремі квартири, проте ніякого варіанту поділу одного житлового будинку по вищевказаній адресі не існує. Зазначає, що у висновку експертизи немає жодного слова з приводу окремої поштової адреси, вказує що присвоєнням окремих адрес займається виключно Харківська міська рада, це питання судом не повинно було розглядатися взагалі. Звертає увагу на те, що суд першої інстанції не стягнув грошову компенсацію і просто анулював одну третина права власності ОСОБА_2 , хоча в разі зміни ідеальних частко в праві власності, стягнення грошової компенсації є обов'язковою дією. Вказує, що згідно рішення суду першої інстанції сума ідеальних часток власників за спірною адресою становить три одиниці, замість однієї. Більш того, суд визнав право власності на приміщення в житловому будинку та надвірні будівлі, як за ОСОБА_1 так і за ОСОБА_2 , між тим право власності на ці приміщення та надвірні будівлі вже належать власникам згідно правовстановлюючих документів - договору купівлі-продажу від 24.02.1996 року, свідоцтва про право власності від 23.10.1990 року та свідоцтва про право на спадщину від 23.10.1990 року. Зазначає, що суд першої інстанції розділив спірний житловий будинок не відповідно до другого варіанту судової експертизи, а всупереч цьому висновку. Звертає увагу суду на те, що двічі призначалась судова будівельна технічна експертиза та судова земельно-технічна експертиз, у висновках яких на розсуд суду надано декілька варіантів порядку користування земельною ділянкою за спірною адресою, але жодний експертний висновок не містить варіанту порядку користування земельною ділянкою згідно існуючого фактичного користування.
Крім того, з апеляційною скаргою звернулась Харківська міська рада, в якій просила скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу посилались на порушення матеріального та неправильне застосування процесуального права. Зазначає, що суд першої інстанції присвоїв об'єктам нерухомого майна поштові адреси, між тим такі повноваження належать органу місцевого самоврядування. Вказує, що згідно ч.ч. 4, 9 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номеру, таким чином вказана земельна ділянка взагалі не може бути об'єктом цивільних прав, оскільки не є сформованою у встановленому законодавством порядку. Звертає увагу суду на те, що земельна ділянка під спірним домоволодінням не перебуває у власності сторін і жодного рішення органом місцевого самоврядування про передачу її у користування або у власність не приймалося. Вказує, що суд першої інстанції мав вирішити питання про поділ спірного будинку, а питання про присвоєння окремих поштових адрес належить до компетенції органу місцевого самоврядування.
У відповідності до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 та Харківської міської ради, в особі ОСОБА_4 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору від 30.03.1974 року, посвідченого нотаріусом 2 ХДНК за реєстровим номером 2-1944 ОСОБА_5 продав ОСОБА_6 28/100 частин будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 . Вказано, що зазначений житловий будинок має загальну житлову площу 31, 9 кв.м. та розташований з надвірними будівлями на земельній ділянці розміром 770 кв.м. (т. 1 а.с. 17-18)
Відповідно до договору від 24.02.1996 року, посвідченого нотаріусом Другої ХДНК за реєстровим № 2-2029 Носенко О.В. продала ОСОБА_7 61/100 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначено, що на земельній ділянці розміром 770 кв.м. розташований жилий будинок літ. «А-1», дерев'яний, обкладений цеглою жилою площею 47,0 кв.м та надвірні будівлі: літня кухня літ. «Б», сараї літ. «В,Е,З», льох літ. «Д», навіс літ. «Ж,Л» бесідка літ. «И», душ літ. «М», вбиральня літ. «Г», № 1-8 огорожа, І,П, замощення, № 8 зливна яма. (т. 1 а.с. 19-20)
Згідно відповіді КП «ХМБТІ» від 05.12.2016 року № 2600123 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстроване наступним чином: за ОСОБА_1 , - 61/100 частина, за ОСОБА_2 - 39/100 частин житлового будинку ( т.1 с.с. 16).
Судом встановлено, що порядок користування житловим будинком між співвласниками фактично склався.
Матеріали справи містять дані про те, що відповідно до рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради № 11/16 від 16.07.1985 року надано дозвіл ОСОБА_6 оформити самовільну прибудову в домоволодіння АДРЕСА_1 відповідно до якого дозволено самовільно оформити прибудовані: житлові кімнати 1-2 площею 10, 7 кв.м., та 1-4 площею 4,4 кв.м. кухню 1-5 площею 4,3 кв.м., коридор 1-6 площею 5,0 кв.м., тамбур 1 площею 1,9 кв.м., а також сарай літ. 3 у домоволодінні АДРЕСА_1 .(т. 1 а.с. 95)
Згідно рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради № 285/І від 17.11.1988 року про перерозподіл ідеальних часток у будинку АДРЕСА_1 (висновок міського БТІ від 24.03.88 року № 30) відповідно до якого вирішено перерозподілити розмір ідеальних частко в житловому будинку по АДРЕСА_1 . Вважати, що житловий будинок належить співвласникам в наступних частках: ОСОБА_6 - 39/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями, замість 28/100 частин; ОСОБА_8 - 61/100 житлового будинку з надвірними будівлями, замість 72/100 частин.
Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної у місті Харкові ради №385 від 05.06.2007 року дозволено ОСОБА_1 , оформити побудовані раніше виконані прибудови літ.а1, а3, а4 у домоволодінні АДРЕСА_1 ( т.1 а.с. 29).
У користуванні ОСОБА_7 відповідно до технічного паспорту КП ХМБТІ від 21.09.2017 року знаходяться: частина житлового будинку літ.А-1 (приміщення 2-5, 2-6), житлова прибудова літ.А1-1(приміщення 2-2, 2-3, 2-4), прибудова літ.а3 (приміщення 2-7), прибудова літ.а1 (приміщення 2-8, коридор 11), а також надвірні будівлі: альтанка літ.И, льох літ.Н, навіси літ.О, Ж, сараї літ.Е, К, замощення 1, ворота №1, хвіртка №5, огорожа № 6,8, водопровід №4, вигрібна яма №7.
У користуванні відповідача ОСОБА_2 відповідно до технічного паспорту КП ХМБТІ від 21.09.2017 року знаходяться: частина житлового будинку літ.А-1 (приміщення 1-2, 1-3), прибудова літ.а2 (приміщення 1-4, 1-5, 1-6), прибудова літ.а4 (тамбур1), ганок літ.а5, а також надвірні будівлі: льох літ.Д, літня кухня літ.Б, навіс літ.Л, сараї літ.В, З, замощення 11, вбиральня літ.Г, душ літ.М ворота № 3, огорожа № 2 ( т.1 с.с. 10).
Відповідно до висновку судової будівельно - технічної експертизи №228/1033 від 25.04.2018 року експертом запропоновано два варіанти розділу домоволодіння на дві окремі частини (квартири) та два варіанти порядку користування земельною ділянкою з урахуванням первісних ідеальних часток, які належали попереднім власникам ОСОБА_5 - 72/100 частин житлового будинку та ОСОБА_6 - 28/100 частин житлового будинку.
Відповідно до висновку №23009 від 20.11.2019 року експертом надані чотири варіанти порядку користування земельною ділянкою за вказаною вище адресою з частковим урахуванням фактично сформованого землекористування співвласниками цього домоволодіння, при цьому площі земельних ділянок, що виділяються співвласникам, відповідають площам, які покладені на первісні ідеальні частки співвласників в домоволодіння (72/100; 28/100). Експертом запропоновані варіанти порядку користування земельною ділянкою відповідно до варіантів розподілу домоволодіння, що надані у судовій будівельно - технічній експертизі №228/1033 від 25.04.2018 року. Варіанти порядку користування земельною ділянкою визначалися експертом з урахуванням кадастрової зйомки території домоволодіння по АДРЕСА_1 , яка виготовлена 27.12.2016 року НВП ТОВ «Навігаційно-геодезичний центр», відповідно до якої площа земельної ділянки складає 791 кв.м. На 72/100 частки співвласнику ОСОБА_1 покладається земельна ділянка площею 570 кв.м. На 28/100 частку співвласнику ОСОБА_2 покладається земельна ділянка площею 221 кв.м.
Статтею 41 Конституції України установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
За приписами статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Поняття спільної часткової власності визначено у частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.
Право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.
Відповідно до пунктів 18, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 р., згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, на якій розташований належний співвласникам жилий будинок, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК бере до уваги цю угоду. Це правило стосується тих випадків, коли будинок було поділено в натурі. Суд може не визнати вказану угоду, коли вона явно ущемляє законні права когось зі співвласників, позбавляє його можливості належно користуватися своєю частиною будинку, фактично виключає його з числа користувачів спільної земельної ділянки, суперечить архітектурно-будівельним, санітарним чи протипожежним правилам. Якщо до вирішення судом спору між співвласниками жилого будинку розмір часток у спільній власності на земельну ділянку, на якій розташований будинок, не визначався або вона перебувала у користуванні співвласників і ними не було досягнуто угоди про порядок користування нею, суду при визначенні частини спільної ділянки, право на користування якою має позивач, слід виходити з розміру його частки у вартості будинку на час перетворення спільної сумісної власності на спільну часткову чи на час виникнення останньої.
Отже, вищенаведені норми законодавства закріплювали та закріплюють загальний принцип цілісності об'єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об'єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.
За частиною 1, частиною 2 статті 355 ЦК України, майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності, при цьому, майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Згідно частини 1 статті 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.
Частиною 2 статті 372 ЦК України визначено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
Поняття спільної часткової власності визначено в частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Відповідно до частин 1, 3 статті 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно вирішено питання щодо поділу спірного домоволодіння відповідно до другого варіанту поділу домоволодіння згідно висновку судової будівельно - технічної експертизи №228/1033 від 25.04.2018 року, оскільки такий поділ відповідає фактичному користуванню кожною стороною своєю часткою будинку, а тому обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині виділення позивачу ОСОБА_7 73/100 частини житлового будинку та правонаступнику відповідача - ОСОБА_3 27/100 частин житлового будинку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , припинивши право спільної часткової власності між співвласниками ОСОБА_7 та ОСОБА_3 на спірне нерухоме майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
Оскільки володіння та порядок користування земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, в тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, то при застосуванні статті 88 ЗК України при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або жилий будинок, слід брати до уваги цю угоду. Це правило стосується тих випадків, коли житловий будинок поділено в натурі.
Відтак, право користування земельною ділянкою визначається відповідно до часток кожного з власників нерухомого майна, яке знаходиться на цій земельній ділянці, якщо інше не було встановлено домовленістю між ними. Однак, у будь якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (частина п'ята статті 319 ЦК України).
Отже, при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника у нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.
З метою вирішення питання щодо можливих варіантів порядку користування спірною земельною ділянкою було проведено експертизу, всі запропоновані варіанти докладно описані експертом в дослідницькій частині висновку , який є належним та допустимим доказом у даній справі у розумінні положень статей 77, 78, 102, 106, 110 ЦПК України та не суперечить матеріалам справи.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір та обираючи варіант порядку користування земельною ділянкою, що належить сторонам на праві спільної часткової власності, дійшов обґрунтованого висновку про те, що 1-й варіант експертизи №23009 від 20.11.2019 року порядку користування земельною ділянкою є найбільш доцільним при вирішенні питання щодо виділу часток із спірного майна, також встановлення постійного та безоплатного земельного сервітуту у вигляді права проходу по території земельної ділянки для обслуговування зовнішньої стіни прибудови літ.а1., він забезпечить розумний баланс інтересів сторін у справі як співвласників. Суд вважає, що цей варіант повністю відповідає ідеальним часткам співвласників, враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним за умови встановлення земельного сервітуту, розташування надвірних будівель.
Проводячи аналіз запропонованих варіантів порядку поділу спірної земельної ділянки, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано надав перевагу першому варіанту висновку судової земельно-технічної експертизи, адже він дозволить повноцінне обслуговування і користування житловим будинком та господарськими спорудами, якими сторони володіють і користуються, а також не призведе до виникнення між ними спорів з приводу майнових питань щодо збудованих на земельній ділянці будівель і споруд.
Між тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно зазначив в своєму рішенні про присвоєння окремих поштових адрес.
Відповідно до підпункту 10 пункту «б» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до делегованих законом повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради в галузі житлово-комунального господарства віднесено облік та реєстрацію відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форми власності.
Правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності визначені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», статтею 1 якого визначено, що державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності (далі - державна регуляторна політика) - напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
Отже, системний аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що вирішення питання про присвоєння об'єкту нерухомого майна поштової адреси належить до повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради.
Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про поділ будинку в натурі на два окремі житлові будинки.
Виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 квітня 2013 року по справі №6-12цс13.
Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
У пунктах 6 та 7 постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства, що регулює права приватної власності громадян на житловий будинок» №7 від 04 жовтня 1991 року (з відповідними змінами до доповненнями) Верховний Суд України розяснив, що при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст.115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.
Отже, ані наведені норми, ані експертні висновки, ані архітектурно-конструктивні елементи будинку не передбачають можливості поділити будинок на два окремі житлові будинки.
Ані відповідач, ані її правонаступник не навели обґрунтованих доводів щодо можливості обрання іншого із наведених експертних варіантів поділу будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою.
Доводи апелянта ОСОБА_2 про те, що за результатами поділу її частки зменшилась, в той час як грошова компенсація їй присуджена не була, не спростовує висновків суду, оскільки із змісту експертного висновку № 288/1033 від 25.04.2018 року вбачається, що збільшення частки ОСОБА_1 відбулося за рахунок здійснених нею прибудов, які були оформлені в установленому законом порядку, в той час як самочинні прибудови при розподілі враховані не були.
ОСОБА_2 вказує, що жодним експертним висновком не передбачено варіанту порядку користування земельною ділянкою згідно існуючого користування.
Між тим. Такі доводи висновків суду не спростовують, оскільки при визначенні порядку користування земельною ділянкою експерт правомірно виходив із часток, які були визначені при первісному виникненні спільної часткової власності без урахування подальших прибудов.
Доводи Харківської міської ради про те, що суд безпідставно визначив порядок користування земельною ділянкою, яка не була сформована, не перебуває у власності або законному користуванні сторін, спростовуються матеріалами справи.
Так, згідно відповіді КП «ХМБТІ» від 05.12.2016 року № 2600123 загальна площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 згідно рішення виконкому Ленінської райради депутатів трудящих № 67 від 28.02.1956 року складала 795 кв.м. (т. 1 а.с. 16).
Відповідач вказує на безпідставність встановлення сервітуту для обслуговування нерухомого майна, належного позивачу.
Між тим, всі варіанти порядку користування, які надані експертом, окрім другого варіанту експертизи №23009 від 20.11.2019 року, передбачають встановлення сервітуту. Варіант № ІІ вказаної експертизи передбачає встановлення для земельної ділянки 2,8 кв.м. необхідної для обслуговування частини житлового будинку ОСОБА_1 режиму спільного користування.
Отже, обранням другого варіанту вказаної експертизи неможливо забезпечити максимальну ізоляцію співвласників.
За таких обставин апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні із наведених вище підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Керуючись ст. ст. 371, 374, п. 4 ч. 3 ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційні скарги ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 та Харківської міської ради, в особі ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 28 квітня 2020 року - змінити.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , правонаступником якої є ОСОБА_3 3-я особа: Харківська міська рада про розподіл в натурі житлового будинку та визначення порядку користування земельною ділянкою - задовольнити частково.
Провести поділ житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 між співвласниками відповідно до другого варіанту висновку судової будівельно - технічної експертизи ХНДІСУ ім. засл. проф. Бокаріуса №228/1033 від 25.04.2018 року.
В порядку поділу житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 виділити у власність ОСОБА_1 наступні приміщення: в житловому будинку літ.А-1 - приміщення 2-5, 2-6, житлова прибудова літ.А1-1(приміщення 2-2, 2-3, 2-4), прибудова літ.а3 (приміщення 2-7), прибудова літ.а1 (приміщення 2-8, коридор 11), разом по житловим 69,3 кв.м, надвірні будівлі і споруди: альтанка літ.И, льох літ. Н, навіси літ. О, Ж, сарай літ. Е, замощення 1, ворота №1, хвіртка №5, водопровід №4, вигрібна яма №7.
В порядку поділу житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 виділити у власність ОСОБА_3 , який є правонаступником ОСОБА_2 наступні приміщення: в житловому будинку літ.А-1 - приміщення 1-2, 1-3, прибудова літ. а2 (приміщення 1-4, 1-5, 1-6), разом по житловим 35,0 кв.м, а також надвірні будівлі: прибудова літ.а4 (тамбур1), ганок літ.а5, льох літ. Д, літня кухня літ. Б, сараї літ. В, З, замощення 11, вбиральня літ. Г, душ літ. М, ворота № 3, забор № 2, огорожа №8.
Перерозподілити ідеальні частки:
- визнавши за ОСОБА_1 право власності на 73/100 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнавши за ОСОБА_3 , який є правонаступником ОСОБА_2 право власності на 27/100 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Припинити право спільної часткової власності між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який є правонаступником ОСОБА_2 на житловий будинок з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 .
Визначити порядок користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до першого варіанту порядку користування земельною ділянкою відповідно до висновку судової земельно - технічної експертизи ХНДІСУ ім. засл. проф. Бокаріуса №23009 від 20.11.2019 року (додаток №1 у висновку).
ОСОБА_1 виділити в користування земельну ділянку площею 570,0 кв.м., ОСОБА_3 , який є правонаступником ОСОБА_2 виділити в користування земельну ділянку площею 221,0 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі земельну ділянку під сервітутом площею 2,75 кв.м.
Межі розподілу провести в точках А, Б, В, Г, Д. Земельна ділянка площею 2,75 кв.м під сервітутом обмежена точками Б, В, Г та стіною прибудови літ.а1. Точка А розташована на границі по червоній лінії ( АДРЕСА_1 , та ділить її на дві частини з відрізками довжинами 9,04 кв.м та 14,24 кв.м. Точка Д розташована на тильній границі земельної ділянки та ділить її на дві частини з відрізками довжинами 3,74м та 20,09м. (Додаток №1 до висновку експертизи).
Встановити на земельній ділянці, що виділяється у користування ОСОБА_3 , який є правонаступником ОСОБА_2 , постійний та безоплатний земельний сервітут площею 2,75 кв.м (земельна ділянка сервітуту прямокутної форми розміром 2,75м х 1,0м) у вигляді права проходу по території земельної ділянки для обслуговування і здійснення ремонту співвласником ОСОБА_1 зовнішньої стіни прибудови літ.а1, згідно першого варіанту порядку користування земельною ділянкою відповідно до висновку судової земельно - технічної експертизи ХНДІСУ ім. засл. проф. Бокаріуса №23009 від 20.11.2019 року (додаток №1 у висновку).
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова
Повний текст постанови складено 12 листопада 2021 року