АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц-085/10 Категорія ЦП: 48
Головуючий у першій інстанції Гаращенко Д.Р.
Доповідач Процик М.В.
29 січня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: Головуючої судді Процик М.В.,
суддів Федорової А.Є., Заїкіна А.П.,
при секретарі Грінченко Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) та індексу інфляції за несвоєчасну сплату аліментів,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2009 року,-
У вересні 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасно сплату аліментів у сумі 183818,99 грн., індексу інфляції у сумі 8407,18 грн. та понесених судових витрат. Позивачка та її представник посилались на те, що відповідач несвоєчасно сплачував аліменти в період з 2002 по березень 2008 року, прострочив виконання свого грошового зобов'язання. А тому за вказаний період відповідач повинен сплатити неустойку та індекс інфляції.
Відповідач участі в розгляді справи не приймав.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2009 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів у розмірі 2039,31 грн. (пені), та судові витрати у розмірі 51 грн. державного мита, 7,50 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення, 50 грн. - витрати на надання об'яви в газеті, відповідно до п. 9 ст.74 ЦПК України. Всього 2147, 81 грн. В решті вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2009 року і ухвалити нове рішення, яким стягнути на її користь неустойку у розмірі 116160,26 грн. (за період з 01січня 2004 року), індекс інфляції у сумі 8407 грн.18 коп., та понесені судові витрати, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Проти апеляційної скарги заперечує відповідач.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної
скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні з наступних підстав.
За правилами ст. 309 ч.1 п.3,4 ЦПК України підставами для зміни рішення суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову в частині стягнення неустойки, та про відмову в позові про стягнення індексу інфляції, суд першої інстанції виходив з того, що неустойку слід стягнути тільки за період з 01 січня 2004 року по 01.09.2005 року, і що індексація аліментів, які визначені не в твердій грошовій сумі законом не передбачена.
Однак з таким висновком суду колегія суддів погоджується частково.
Статтею 196 СК України передбачена відповідальність платника за прострочення сплати аліментів. За змістом цієї статті при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
За роз'ясненням постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» (п.1) норми СК застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, які виникли після набрання ним чинності…
Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Одеси від 03 серпня 2001 року стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_1, 1995 р.н. у розмірі 1\4 частки від усіх видів заробітку. (а.с.5) У відповідності з вказаним рішенням суду 03.08.2001 р. судом було видано виконавчий лист і направлено для виконання до Першого відділу державної виконавчої служби Київського районного управління юстиції м. Одеси, де первісно було відкрито виконавче провадження у справі. (а.с.6) 01.09.2005 року державним виконавцем було встановлено розмір заборгованості по аліментам за станом на 01.09.2005 року у сумі 11844,01 коп.(а.с.7) 30.11.2006 року розмір заборгованості було визначено державним виконавцем у сумі 14996,26 грн. (а.с.31) За станом на 31.03.2008 р. розмір заборгованості державним виконавцем Другого відділу ДВС Київського районного управління юстиції м. Одеси встановлено у сумі 20497 грн. (а.с.34-35) Вся заборгованість по аліментам, які не були своєчасно сплачені з 2002 по лютий 2008 року боржником була погашена 31 березня 2008 року одночасно у сумі 20497 грн.. (а.с.32) За період з 01 січня 2004 року, тобто з початку дії нового сімейного кодексу по лютий 2008 року, за станом на 31 березня 2008 року, боржник не сплатив аліменти у розмірі 14966,53 грн. Суд першої інстанції правильно вважав, що неустойка має визначатись, виходячи із заборгованості по аліментам, яка виникла з 01 січня 2004 року.
Водночас із позовної заяви ОСОБА_2 вбачається, що позивачка вказувала на утворення заборгованості по сплаті аліментів в період з 2002 року по вересень 2005 року і подальшої заборгованості, та здійснювала розрахунок неустойки за станом на 31.03.2008 року. Отже позивачка ставила питання про стягнення неустойки не тільки за період з 2002 року по вересень 2005 року, але й за увесь період несплати аліментів до квітня 2008 року, і тільки помилково вказала, що розмір заборгованості складає 11844,01 грн., що вбачається із апеляційної скарги та підтвердили у суді апеляційної інстанції представники позивачки. Висновки суду в цій частині не відповідають обставинам справи. Суд, належно не застосував правила ст.196 СК України, та в порушення вимог ст. 215 ЦПК України не вмотивував розрахунок розміру визначеної ним неустойки. Колегія суддів не погоджується з визначеним судом першої інстанції розміром неустойки у сумі 2039,31 грн.
Вирішуючи спір, суд правильно здійснював розрахунок неустойки, починаючи з січня 2004 року. Проте суд не врахував, що згідно зі ст.196 СК України неустойка нараховується на суму несплачених аліментів за кожен місяць окремо шляхом умноження на 1% та на кількість прострочених днів, і остаточно її розмір визначається шляхом складання визначених таким способом сум.
За період з січня 2004 року до 31.03.2008р. цей розрахунок є наступним: (аліментний платіж за січень 2004 року у сумі 425грн. х 1% х 1521день прострочки платежу)+(425х1%х1492)+(224,52х1%х1461)+(163,59х1%х1431)+(425х1%х1400)+(268,15х1%х1370)+(163,59х1%х1339)+(163,59х1%х1308)+(425х1%х1278)+(425х1%х1247)+(425х1%х1217)+(375,46х1%х1186)+(196,4х1%х1155)+(384,18х1%х1127)+(425х 1%х1096)+(425х1%х1066)+(425х1%х1035)+(425х1%х1005)+(325,93х1%х974)+(196,4х1%х 943)+(196,4х1%х913)+(196,4х1%х882)+(196,4х1%х852)+(196,4х1%х821)+(215,15х1%х790)+(215,15х1%х762)+(215,15х1%х731)+(215,15х1%х701)+(215,15х1%х670)+(215,15х1%х 640)+(215,15х1%х609)+(215,15х1%х578)+(215,15х1%х548)+(215,15х1%х517)+(215,15х1%х487)+(268,02х1%х456)+(338,6х1%х425)+(338,6х1%х397)+(338,6х1%х366)+(338,6х1%х 336)+(338,6х1%х305)+(338,6х1%х275)+(338,6х1%х244)+(338,6х1%х213)+(338,6х1%х183)+(338,6х1%х152)+(338,6х1%х122)+(338,6х1%х91)+(372х1%х60)+(аліментний платіж за лютий 2008 року у сумі 399,25 грн. х 1% х 31 день прострочки платежу)=116258 грн. 93 коп.
Отже, у відповідності з вказаним розрахунком, здійсненим, згідно з вимогами ст. 196 СК України, розмір неустойки за період з січня 2004 року по 31 березня 2008 року становить 116258 грн. 93 коп. Оскільки борг відповідача по сплаті аліментів за цей же період складає 14966,53 грн., то розмір неустойки значно перевищує цей борг.
Як встановлено судом першої та судом апеляційної інстанцій відповідач працює за контрактами на судах іноземних компаній періодично. Відповідач зобов'язаний щомісячно сплачувати аліменти на утримання доньки ОСОБА_1, 1995 р.н. Він також утворив нову сім'ю, де у нього є дружина і малолітня дитина, яких він зобов'язаний щомісячно утримувати.
Беручи до уваги рівень доходів відповідача, його сімейний стан, а також те, що розмір неустойки є непомірно великим, і значно перевищує розмір сплаченого відповідачем боргу, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки до 10000 грн.
Таким чином, з урахуванням викладеного рішення суду першої інстанції підлягає зміні. З відповідача на користь позивачки за несвоєчасну сплату аліментів в період з січня 2004 року по лютий 2008 року слід стягнути неустойку у сумі 10000 грн.
Доводи відповідача про те, що він намагався сплачувати аліменти позивачці поштою в добровільному порядку, але вони йому повертались, не можуть братися до уваги, оскільки належними і допустимими доказами причетність до цього позивачки не доведені, аліменти підлягали сплаті у розмірі визначеному державним виконавцем і через виконавчу службу, а крім того своєю заявою від 19.09.2005р. відповідач визнав свою провину в простроченні сплати аліментів за минулий час та на майбутнє, і погодився на сплату неустойки. (а.с.9)
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сімейним законодавством не передбачено стягнення індексу інфляції в зв'язку з простроченням сплати аліментів. Цей висновок суду відповідає нормам матеріального права, зокрема ст. 196 СК України, у відповідності з якою за прострочення сплати аліментів наступає відповідальність тільки у вигляді неустойки за кожен день прострочення. Посилання апелянта на норми цивільного кодексу України в даному випадку є некоректним, оскільки згідно зі ст.ст.7,8 СК України норми цивільного кодексу застосовуються тільки у разі, якщо сімейні правовідносини не врегульовані сімейним кодексом України.
Відтак, в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивачки індексу інфляції рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
В зв'язку зі зміною рішення суду першої інстанції в частині стягнення неустойки, підлягає зміні і розмір стягуваних судових витрат.
У відповідності зі ст. 88 ЦПК України пропорційно до задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню понесені нею у суді першої та у суді апеляційної інстанцій судові витрати на оплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. З відповідача слід також стягнути на користь держави недоплачений судовий збір та не в повному обсязі оплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Витрати на публікацію в газеті виклику відповідача у судове засідання до судових витрат, за змістом ст. 79 ЦПК України, не відносяться, і стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 303,307ч.1п.3,309ч.1п.3,4,313-314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 18 березня 2009 року змінити.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 неустойку за несвоєчасну сплату аліментів у сумі 10 000 грн., понесені судові витрати на оплату судового збору у сумі 76 грн. 50 коп., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн. 50 коп., а всього стягнути 10114 грн.
Достягнути зі ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у сумі 73 грн. 65 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 112 грн. 50 коп.
В решті позову ОСОБА_2 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуюча: М.В. Процик
Судді: А.Є. Федорова
А.П. Заїкін