АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц-5126/09 Категорія ЦП: 37
Головуючий у першій інстанції Гудіна Н.І.
Доповідач Процик М.В.
11 грудня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючої судді Процик М.В.
суддів Мизи Л.М., Заїкіна А.П.,
при секретарі Грінченко Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, зацікавлена особа: ОСОБА_3, про встановлення факту належності документу, встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності у порядку спадкування та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_2, Суворовської районної державної адміністрації Одеської міськради, третя особа: Одеська міська рада, про визнання рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради недійсним, знесення самочинно зведених будівель та споруд, про визнання права користування земельною ділянкою,
за апеляційними скаргами ОСОБА_3, Суворовської районної державної адміністрації Одеської міськради на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2009 року,-
У вересні 2006 року ОСОБА_2 від власного імені та в наступному від імені неповнолітнього ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до Одеської міськради про встановлення факту належності ОСОБА_5 рішення виконкому Ленінської райради депутатів трудящих від 16 квітня 1959 року за № 957, про встановлення факту прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 та після смерті ОСОБА_6, про визнання права власності, за кожним з позивачів, на 1\2 частину домоволодіння АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку літ. «Б», душу літ. «К», вбиральні літ. «Г», що розташовані на земельній ділянці площею 600 кв. м.
Позивачка посилалась на помилку в написанні прізвища померлої ОСОБА_5 при ухваленні рішення Ленінським райвиконкомом, яким останній було дозволено закінчити самочинно розпочате будівництво будинку по АДРЕСА_1 з наданням земельної ділянки під нього площею 600 кв. м, та на фактичне прийняття спадщини після смерті її матері та матері неповнолітнього ОСОБА_4
У жовтні 2007 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_4, Суворовської райадміністрації, просила визнати недійсним рішення Виконкому Ленінської ради депутатів трудящих м. Одеси від 24 липня 1959 року, здійснити примусове знесення спірних самочинно зведених будівель та споруд, визнати за нею право користування земельною ділянкою площею 1211 кв. м. по АДРЕСА_1.
ОСОБА_3 участі в розгляді справи не приймала.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2009 року позов
ОСОБА_2 задоволено.
Визнано факт належності ОСОБА_5, померлій ІНФОРМАЦІЯ_1, рішення виконкому Ленінської райради депутатів трудящих від 16.04.1959р. за № 957.
Встановлено факт прийняття ОСОБА_2 спадщини, яка відкрилася внаслідок смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді частини домоволодіння АДРЕСА_1, яка складається з житлового будинку літ. «Б», сараю літ. «И», душу літ. «К», вбиральні літ. «Г», що розташовані на земельній ділянці площею 600 кв. м.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на частину домоволодіння АДРЕСА_1, яка складається з житлового будинку літ. «Б», сараю літ. «И», душу літ. «К», вбиральні літ. «Г», що розташовані на земельній ділянці площею 600 кв. м.
В зустрічному позові ОСОБА_3 відмовлено.
В апеляційних скаргах ОСОБА_3 і Суворовська районна державна адміністрація просять скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2009 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні її позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню, з наступних підстав.
За правилами ст. 311ч.1 п.4 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки
осіб, які не брали участь у справі.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що в рішенні виконкому Ленінської райради депутатів трудящих від 16 квітня 1959 року за № 957 помилково прізвище матері позивачки вказано ОСОБА_7, а слід було ОСОБА_5, вказаним рішенням останній було дозволено закінчити будівництво будинку по АДРЕСА_1 та під збудований нею самочинно будинок надано земельну ділянку площею 600 кв. м, що позивачка на момент смерті матері мешкала в спірному будинку і фактично вступила в управління спадщиною. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що остання пропустила строк позовної давності.
Однак з висновком суду не може погодитись колегія суддів, оскільки він зроблений з порушенням норм процесуального права.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Із матеріалів справи вбачається, що 29 травня 1946 року між відділом комунального господарства Одеської міської ради та ОСОБА_8 було укладено договір на право забудови, згідно якому ОСОБА_8 була виділена земельна ділянка площею 1197кв.м. в м. Одесі, «в районі Слободки пос. ЗОР (за депо) по АДРЕСА_2 (в теперішній час АДРЕСА_1). На вказаній земельній ділянці в 1953 році ОСОБА_8 збудував житловий будинок літ. «А». (а.с.5-6)
В період з 1959 року по 1961 рік донькою ОСОБА_8, яка є матір'ю позивачки, ОСОБА_5 на вказаний земельній ділянці був самочинно збудований житловий будинок літ. «Б».
Рішенням виконкому Ленінської районної ради депутатів трудящих від 16 квітня 1959 року за № 957, самочинно зведену громадянкою ОСОБА_5 домобудівлю по АДРЕСА_1 збережено, дозволено закінчити ОСОБА_5 самочинно розпочате будівництво, із закріпленням за нею земельної ділянки площею 600 кв. м, з виходом на вул. Одеську, і залишено ОСОБА_8 земельну ділянку площею 611 кв. м. (а.с.7) Вказаним рішенням ОСОБА_5 набула право забудовника, і продовжувала в подальшому будівництво в законному порядку, з дозволу Ленінського райвиконкому. Згідно з матеріалами справи добудовані ОСОБА_5 споруди на земельній ділянці площею 600 кв. м не були здані в експлуатацію, та не були на той час зареєстровані у виконкомі місцевої ради. Докази про це відсутні. Відтак, право власності на будинок у ОСОБА_5 не виникло, однак вона в будинку проживала, була в ньому зареєстрована по день смерті, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_1, і з моменту ухвалення рішення Ленінського райвиконкому за № 957мала дозвіл на закінчення будівництва та право забудовника.(а.с.9,17) Разом з нею в спірному будинку мешкав чоловік ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, та донька ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3(а.с.14-15,139-141) Після смерті останньої в будинку за вказаною адресою залишився проживати її неповнолітній син ОСОБА_4,ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.107,142) Позивачка ОСОБА_2 з 1990 року зареєстрована в АДРЕСА_1, та фактично мешкає в АДРЕСА_2. (а. с. 47 зв., 105)Факт проживання позивачки в спірному будинку із матеріалів справи не вбачається. За змістом ст.ст.1268,1270,1273 ЦК України ОСОБА_4 вважається таким, що прийняв спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_6. За роз'ясненням Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» (п.8), якщо будівництво здійснювалось згідно із законом, то у разі смерті забудовника до завершення будівництва його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини. Суд не з'ясував, що входить до складу спадщини в цій справі, і не уточнив в зв'язку з цим позовні вимоги. З огляду на встановлене суд в рішенні не навів докази, які б підтверджували фактичне прийняття спадщини позивачкою, та не вмотивував яку частину спадщини вона прийняла, зважаючи на те, що після смерті ОСОБА_5 в будинку залишився мешкати її чоловік ОСОБА_9 та донька ОСОБА_6
Суд першої інстанції ухвалив рішення про задоволення позову ОСОБА_2 без притягнення до участі в розгляді справи в якості відповідача спадкоємця ОСОБА_4, для якого строк для відмови від спадщини давно закінчився. Отже, суд вирішив питання про права та обов'язки ОСОБА_4, не притягнувши його до участі в розгляді справи в якості відповідача за позовом ОСОБА_2, що є безумовною підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд.
Суд першої інстанції також не звернув увагу на те, що ОСОБА_2 позовні вимоги письмово не уточнювала, і просила визнати за нею право власності тільки на 1\2 частину спірного будинку з надвірними спорудами, і без сараю літ. «И». Суд, всупереч правилам ст. 173 ч.2 ЦПК України, без уточнення позовних вимог в письмовій формі, визнав за позивачкою право власності на увесь спірний будинок з надвірними спорудами та сараєм «И», вийшовши за межі заявлених нею позовних вимог.
Суд ухвалив невизначене рішення, визнав за позивачкою право власності на частину спірного домоволодіння, не вмотивувавши своїх висновків, та не вказавши в такому випадку, який розмір становить ця частина.
Окрім того, із матеріалів справи вбачається, що суд відмовив в зустрічному позові ОСОБА_3, яка в судові засідання неодноразово не з'являлась, і заяву про розгляд справи за її відсутності не подавала. Виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства така поведінка позивача свідчить про втрату ним інтересу до свого позову. Згідно зі ст. 207ч.1п.3 ЦПК України це давало підстави суду залишити зустрічний позов без розгляду, а не ухвалювати рішення по суті.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати наведене, слід уточнити позовні вимоги позивача, правильно визначити коло осіб, які повинні приймати участь у розгляді справи, слід притягнути до участі в розгляді справи всіх осіб, на чиї права та обов'язки може вплинути рішення суду, у встановленому законом порядку, об'єктивно та всестороннє з'ясувати всі факти і обставини справи, після чого ухвалити справедливе і законне рішення.
В зв'язку з порушенням норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду, можливості для ухвалення нового рішення немає.
Керуючись ст. ст. 303,307ч.1п.5,311ч.1п.4,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційні скарги ОСОБА_3, Суворовської районної державної адміністрації Одеської міськради задовольнити частково.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 серпня 2009 року скасувати, а справу направити на новий розгляд суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з
дня набрання законної сили.
Головуюча: М.В. Процик
Судді: А.П. Заїкін Л.М.Миза