АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц-4618/09 Категорія ЦП: 39
Головуючий у першій інстанції Бузовський В.В.
Доповідач Процик М.В.
13 листопада 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: Головуючої судді Процик М.В.,
суддів Заїкіна А.П., Мизи Л.М.,
при секретарі Грінченко Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Громадської Організації «Самоохоронна гаражна стоянка «Суворовська», ОСОБА_3, Правління Громадської організації «Самоохоронна гаражна стоянка «Суворовська», ОСОБА_4 про захист честі, гідності, та ділової репутації, стягнення моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 серпня 2009 року,-
У травні 2005 року ОСОБА_2 звернувся з вказаним вище позовом до відповідачів, та після уточнення позовних вимог просив зобов'язати Громадську організацію «Самоохорона гаражна стоянка Суворовська» (далі ГО СГС «Суворовська») спростувати неправдиву інформацію, поширену про нього разом із вибаченням шляхом вивішування об'яви на дошці об'яв гаражної стоянки протягом 20 днів у форматі великої об'яви, та просив про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 03.01.2005р. на дошці об'яв ГО СГС «Суворовська» було вивішено об'яву про те, що він займається підбурюванням, саботує рішення правління ГО СГС «Суворовська», не виконує вимоги статуту та порушує Закон України «Про звернення громадян». Зазначене вважає неправдивою інформацією, яка принижує його честь, гідність та репутацію, та завдала йому моральної шкоди, яка полягає в тому, що з ним перестали спілкуватися інші члени громадської організації.
Відповідачі позов не визнали, посилаючись на його безпідставність.
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03.08.2009р. в позові ОСОБА_2 до ГО СГС «Суворовська», ОСОБА_3, Правління Громадської організації «Самоохорона гаражна стоянка Суворовська», ОСОБА_4 про захист честі, гідності, та ділової репутації відмовлено, як звернення до неналежного відповідача.
В позові ОСОБА_2 до ГО СГС «Суворовська» про захист честі, гідності та ділової репутації, і стягнення моральної шкоди відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 серпня 2009 року, та ухвалити нове рішення, яким зобов'язати ГО СГС «Суворовська» спростувати неправдиву інформацію з вибаченням шляхом вивішування об'яви на дошці об'яв протягом 20 днів у форматі великої об'яви, посилаючись на невідповідність рішення суду дійсним обставинам справи, та на
порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної
скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.
За правилами ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з
додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване
правильне по суті і справедливе рішення суду за одних лише формальних міркувань.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, пославшись на ст.ст.23,277,280 ЦК України, ст. 47-1 Закону України «Про інформацію», виходив з того, що належним відповідачем у справі є юридична особа - ГО СГС «Суворовська», що в об'яві від 03.01.2005р. на дошці об'яв ГО СГС «Суворовська» утримується суб'єктивна думка і погляд відповідача, критична оцінка певних фактів, тобто оціночні судження, які не потребують спростування, в зв'язку з чим відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди.
З таким висновком суду повністю погоджується і колегія суддів.
Згідно ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Стаття 277 ЦК України регулює порядок спростування поширеної неправдивої інформації як одного із способів поновлення особистого немайнового права за умови, якщо мало місце поширення неправдивої інформації, і дійсно право особи було порушене. За її правилами така фізична особа має право на відповідь, а також на спростування поширеної недостовірної інформації. Стаття 280 ЦК України передбачає, що фізична особа має право на відшкодування моральної шкоди, за умови, якщо її немайнові особисті права були порушені.
Законом України «Про інформацію», ст. 47-1, врегульовано, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень, якими є критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири.
Судом встановлено, що позивач є членом ГО СГС «Суворовська», і за умовами договору про збереження транспортних засобів на самоохоронній стоянці зобов'язався кожного місяця до 25 числа вносити плату за гараж у розмірі встановленому правлінням громадської організації. (а.с.24) Позивач здійснював оплату за гараж не кожного місяця до 25 числа, а наступного - за минулий. З квітня 2004 року в ГО СГС «Суворовська» була підвищена оплата за гараж з 12 до 18 гривень, внаслідок чого сторони стали з'ясовувати правомірність підвищення оплати. (а.с.27-33) В зв'язку з цими обставинами позивач звертався в редакцію газети, в податкову службу, в міліцію. Питання правомірності підвищення оплати за гараж позивач обговорював з іншими членами організації. (а.с.83-88,183-186) 18 вересня 2004 року позивач та інші члени громадської організації на загальних зборах вимагали від голови правління звіту з приводу підвищення оплати за гаражі, пропонували провести перевірку фінансової діяльності організації, визнати роботу правління незадовільною. Збори вирішували обрати іншого голову та членів правління, до складу якого увійшов і позивач. (а.с.90-92)
03.01.2005р. правлінням ГО СГС «Суворовська» на дошці об'яв було вивішено об'яву, за змістом якої членам організації повідомлялось, що організація в 2005 рік вступила в стані фінансової кризи, штучно створеної підбурювальними діями саботувати рішення правління організації, законів України окремими автоволодільцями, (вказувались прізвища 6 осіб, у тому числі і позивача), які рішенням правління через суд за невиконання Уставу ст.3.8 абзац 1,2,4 будуть виключені із організації, та щодо них буде направлено клопотання в прокуратуру про притягнення їх до відповідальності за порушення ст. ст. 26, 27 Закону України «Про звернення громадян», а також за підбурювання та саботаж, згідно діючого законодавства; одночасно повідомлялось про розмір боргу по оплаті членських внесків та залишок коштів на рахунку організації, пропонувалось здійснити якнайшвидшу оплату боргів. (а.с.25-26)
За змістом вказана об'ява вивішувалась задля спонукання членів організації здійснити оплату членських внесків.
Однак позивач, вважаючи, що він не займається підбурюванням та саботажем, не порушує статуту, Закону України «Про звернення громадян», виконує всі умови договору, та регулярно здійснює оплату за гараж, стверджував, що згаданою об'явою його ображено і на нього зведено наклеп.
З огляду на встановлені обставини та зміст об'яви, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що відповідач дав суб'єктивну оцінку діям позивача, застосовуючи слова «підбурювання» та «саботаж». Відповідач вважав, що вищевказані дії позивача є незаконними, вважав, що це дає йому підстави для звернення до суду та прокуратури за захистом, і ці свої наміри він оприлюднив.
За роз'ясненням Постанови № 1 Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (п.19) оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст.10 Конвенції.
Наявність наміру в діях відповідача розповсюдити про позивача неправдиву інформацію, що порочить його честь, гідність і ділову репутацію, та наявність в його діях протиправних посягань на особисті немайнові права позивача, які б давали останньому право на їх захист, у тому числі шляхом відшкодування моральної шкоди, із матеріалів справи не вбачається. Позивач не позбавлений можливості скористатися правом на відповідь відповідачу, і дати власну оцінку викладеним обставинам.
Наведені в апеляційній скарзі доводи позивача про відсутність оціночних суджень, про невідповідність висновків суду обставинам справи є неспроможними. Посилання апелянта на платіжні документи та членську картку не можуть братися до уваги, оскільки за умовами договору позивач повинен був вносити оплату щомісячно до 25 числа, а не наступного місяця за минулий, як це відбувалося.
Колегія суддів, вважає, що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального права, і не припустився таких порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи. А тому правильне по суті і справедливе рішення суду не може бути скасоване за одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст. 303,307ч.1п.1,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 серпня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуюча: М.В. Процик
Судді: Л.М. Миза
А.П. Заїкін