АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц-4592/09 Категорія ЦП: 44
Головуючий у першій інстанції Нікітіна С.Й.
Доповідач Процик М.В.
13 листопада 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: Головуючої судді Процик М.В.,
суддів Мизи Л.М., Заїкіна А.П.,
при секретарі Грінченко Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - Приморська районна державна адміністрація Одеської міської ради про визначення порядку користування житловою площею, розподіл особових рахунків та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про визнання такими, що втратили право користування жилою площею, та зобов'язання зняти з реєстраційного обліку,
за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 червня 2009 року,-
У грудні 2003 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про вселення та виселення відповідачки.
Після уточнення позовних вимог в процесі розгляду справи позивачі просили визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 та розділити особові рахунки, виділивши ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кімнату житловою площею 14,6 кв. м, а ОСОБА_4 - кімнату житловою площею 12,4 кв. м, залишивши в загальному користуванні підсобні приміщення: кухню, коридор, суміщені ванну з туалетом. Позивачі посилались на неможливість спільного проживання з відповідачкою в спірній квартирі.
ОСОБА_4 позов не визнала, в свою чергу звернулася до суду із зустрічним позовом про визнання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування жилою площею в спірній квартирі, та зобов'язання Приморського РВ зняти їх з реєстраційного обліку. Відповідачка, вона ж позивачка за зустрічним позовом, посилалась на те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 добровільно залишили спірну житлову площу, і через відсутність на ній без поважних причин більше шести місяців (ОСОБА_2- з листопада 2001 року, а ОСОБА_2 - з січня 2003 року) втратили право користування нею.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зустрічний позов не визнали, посилаючись на те, що добровільно спірну квартиру ніколи не залишали, особисті речі не забирали, постійно оплачували за житло та комунальні послуги, але іноді тимчасово через вкрай напружені стосунки з матір'ю та колишньою дружиною вимушені були залишати житло.
Представник Приморської райадміністрації заперечував проти позову ОСОБА_3 та ОСОБА_2, пославшись на те, що при запропонованій зміні договору найму
порушуються норми житлової площі, встановлені ст. 47 та ч. 2 ст.50 ЖК України.
Представник Приморського РВ зустрічний позов ОСОБА_4 не визнав.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04.06.2009р. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 відмовлено.
ОСОБА_4 у задоволенні зустрічних позовних вимог до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області про визнання такими, що втратили право користування жилою площею, та зобов'язання зняти з реєстраційного обліку відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04.06.2009р. в частині відмови у задоволенні її позовних вимог та змінити рішення у цій частині, задовольнивши її позов, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, та на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визначення порядку користування житловою площею і про розподіл особових рахунків сторонами фактично не оскаржується, і перегляду в порядку апеляційного провадження не підлягає.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної
скарги в межах оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.
За правилами ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з
додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, суд першої інстанції, пославшись на ст. ст. 71,72 ЖК України, виходив з того, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 добровільно і надовго житлову площу не залишали, свої особисті речі не забирали, безперервно оплачували за квартиру і комунальні послуги, та ОСОБА_4 не надано доказів відсутності її доньки та колишнього чоловіка більше шести місяців на спірній житловій площі.
З таким висновком суду погоджується і колегія суддів.
За змістом ст. 72 ЖК України та ст. 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
У відповідності до ст.71 ч.1,2 ЖК України у випадку тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймача або членів його сім'ї не було з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є наймачем двохкімнатної квартири АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є членами сім'ї наймача, і всі зареєстровані за цією адресою. Спірна квартира є комунальною власністю, і складається із двох окремих кімнат житловою площею 14,6 кв. м і 12,4 кв. м, та підсобних приміщень: кухні, коридорів, суміщеної ванни з туалетом. (т.1 а. с. 12,17)
27.04.1999р. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 шлюб розірвали.( т.1 а.с.14) Після розірвання шлюбу наймач ОСОБА_3 продовжував постійно виконувати умови договору найму і здійснювати оплату за найм житла та комунальні послуги, що вбачається із копій квитанцій про оплату та оглянутих апеляційним судом оригіналів розрахункових книжок з 1998 року. (т.1 а. с. 239-248) Між колишнім подружжям до розірвання шлюбу та після нього, між донькою ОСОБА_2 та матір'ю ОСОБА_4, з приводу користування житловою площею склалися вкрай неприязні стосунки, що мало наслідком тимчасове на деякий час залишення житлової площі з боку відповідачів за зустрічним позовом. Однак, в спірній квартирі залишалися речі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Сторони неодноразово зверталися до правоохоронних органів з приводу обставин проживання на спірній житловій площі, з приводу нанесення тілесних ушкоджень, та з приводу перешкод в проживанні на релігійному ґрунті з боку ОСОБА_4, яка з січня 2000 року є членом «Народної церкви» Християн Віри Євангельської. ( т.1 а. с.11,16,18-23,37-41,46-53,55-59,78-88,103) В зв'язку з перешкодами в проживанні з боку ОСОБА_4 в грудні 2003 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 первісно подали позов до ОСОБА_4 про вселення та виселення. (т.1 а.с.2) Об'єктивних і беззаперечних доказів, які б свідчили про непроживання ОСОБА_2- з листопада 2001 року, а ОСОБА_2 - з січня 2003 року, та ще без поважних причин, ОСОБА_4 ні суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції не надала.
За таких обставин, в межах оскарження, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав для визнання відповідачів за зустрічним позовом такими, що втратили право користування житловою площею, за вимогами ст.71 ЖК України.
Посилання ОСОБА_4 на акти від 10 листопада 2003 року та від 11 грудня 2003 року про непроживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на спірній житловій площі з січня 2003 року не можуть братися судом до уваги, оскільки вони були складені набагато пізніше січня 2003 року, та особи, які його підписали, зокрема ОСОБА_6 і ОСОБА_7, свої підписи під цим актом відкликали, і його правильність спростували. (т.1 а.с.89,90) Ненадходження з січня 2003 року кореспонденції на ім'я відповідачів за зустрічним позовом та відсутність викликів лікаря в цей час не може беззаперечно свідчити про непроживання вказаних осіб без поважних причин на спірній житловій площі, з огляду на відсутність інших об'єктивних доказів.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_3 після розлучення придбав двохкімнатну квартиру АДРЕСА_2 (яку, за його поясненнями, він використовує під офіс) також не можуть братися до уваги, оскільки позивачка ОСОБА_4 також придбала за договором дарування трьохкімнату квартиру під АДРЕСА_3, та це не може буде підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловою площею на підставі ст.71 ЖК України. (т.1 л. д. 90)
Доводи апелянта про те, що суд порушив вимоги закону, оскільки відмовився допитати свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 також не можуть братися до уваги, оскільки в апеляційному суді клопотання про їх допит апелянт не заявляла. Крім того, згідно протоколу судового засідання, який міститься в матеріалах справи, ці свідки не є сусідами сторін, постійно в будинку, де знаходиться спірна квартира не проживають, та підтверджували наявність вкрай конфліктних стосунків між сторонами. (т. 1 л. д. 111-112а,105-110,123-126)
Посилання на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права до уваги не беруться, оскільки вони, якщо і мали місце, то не призвели до неправильного вирішення справи, а відповідно до ст. 308 ч.2 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду за одних лише формальних міркувань.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_4 слід відхилити та рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303,307ч.1п.1,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 червня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуюча: М.В. Процик
Судді: Л.М. Миза
А.П. Заїкін