АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц-456\2010 Категорія ЦП: 48
Головуючий у першій інстанції Сітарчук О.І.
Доповідач Процик М.В.
22 січня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: Головуючої судді Процик М.В.,
суддів Мизи Л.М., Заїкіна А.П.,
при секретарі Грінченко Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментам,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 27 жовтня 2009 року, -
У жовтні 2009р. ОСОБА_2 (до шлюбу Єфимова) В.В. звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментам у сумі 6385,92 грн.
Позивачка посилалась на те, що відповідач не повному обсязі сплатив їй аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зараз уже досяг повноліття.
Відповідач позов не визнав, пояснивши, що він повністю розрахувався із позивачкою, про що свідчить подана нею заява.
Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 27 жовтня 2009р. в позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по аліментам у сумі 6385,93 грн. відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 27 жовтня 2009 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної
скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.
За правилами ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з
додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення про відмову позивачці у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що в зв'язку з заявою позивачки виконавче провадження про стягнення аліментів на її користь з відповідача закінчено на підставі фактичного виконання і відсутності заборгованості.
З таким висновком суду повністю погоджується і колегія суддів.
За правилами ст. 37ч.1п.8,ч.2,3 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом. Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копія якої надсилається сторонам і суду, який видав виконавчий документ. Постанова про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржена до начальника відповідного відділу ДВС або до суду в 10-денний строк.
За змістом ст. 195 ч.4 СК України розмір заборгованості по аліментам обчислюється державним виконавцем, а у разі спору ( про розмір) судом.
Із матеріалів справи та із копії наданого апеляційному суду виконавчого провадження вбачається, що державним виконавцем Чубаковою М.В. здійснювалось виконання рішення Котовсього міського суду Одеської області про стягнення аліментів з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, на підставі виконавчого листа № АЕ 139 від 11.09.1991р. Відповідач повинен був сплачувати аліменти ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ј частки всіх видів його доходів до досягнення сином повноліття. За станом на 01.08.2007 року державним виконавцем було встановлено заборгованість боржника перед стягувачем у сумі 6385 грн. 93 коп. Розмір заборгованості ніким не оспорювався. Не зважаючи на досягнення дитиною повноліття в зв'язку з наявністю заборгованості державний виконавець продовжувала виконувати рішення суду, встановлювала майно боржника, на яке можна звернути стягнення з метою погашення існуючої заборгованості по аліментам. Однак, 01 вересня 2008 року до державного виконавця від позивачки надійшла заява, в якій вона просила зняти з провадження виконавчий лист і вказала на відсутність претензій до ОСОБА_3 В зв'язку з такою заявою державний виконавець припинила виконавчі дії, і на підставі ст. 37 п.8 Закону України «Про виконавче провадження» винесла постанову про закінчення виконавчого провадження, мотивуючи своє рішення сплатою стягувачем аліментів у повному обсязі та відсутністю заборгованості. Копія цієї постанови була направлена сторонам і суду, який видав виконавчий документ, 30 вересня 2008 року. Цю постанову державного виконавця з 2008 року по теперішній час ОСОБА_2 не оскаржила, а відтак погодилася із викладеними в ній мотивами. Відповідач наявність заборгованості заперечує, а свідчення свідків, на які послався суд в рішенні, викладених обставин справи не спростовують.
З огляду на вищезазначене, на дату та спосіб подання заяви ОСОБА_2 із м. Санкт-Петербург про відсутність претензій до боржника, на її пояснення в судовому засіданні щодо обставин подання такої заяви за наполяганням сина, не можуть братися до уваги її посилання на те, що заяву про відсутність претензій вона написала тільки за проханням державного виконавця через досягнення сином повноліття, і що заборгованість по аліментам підлягає стягненню.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального права, та без таких порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.
Керуючись ст. ст. 303,307ч.1п.1,308,313-315, 317,319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 27 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуюча: М.В. Процик
Судді: А.П. Заїкін
Л.М. Миза