АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц-4389/09 Категорія ЦП: 37
Головуючий у першій інстанції Сватаненко В.І.
Доповідач Процик М.В.
11 грудня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: Головуючої судді Процик М.В.,
суддів Мизи Л.М., Заїкіна А.П.,
при секретарі Грінченко Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради про встановлення факту родинних відносин, факту прийняття спадщини і про визнання права власності на спадкове майно ,
за апеляційною скаргою Одеської міської ради на рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 червня 2009 року,-
У лютому 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Одеської міської ради, за яким просила встановити, що вона є його племінницею ОСОБА_3, встановити факт прийняття нею спадщини після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді 1\2 частини будинку по АДРЕСА_1, визнати за нею право власності на вказану частину будинку та на грошові вклади, що знаходяться на рахунку НОМЕР_1 в ощадній касі № 7860\0166, в порядку спадкування за законом, за правом представлення.
Позивачка та її представник посилались на те, що колись була допущена помилка в написанні прізвища її дядька ОСОБА_3, який був рідним братом її батька ОСОБА_4 ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2. Крім позивачки у померлого дядька рідні немає. У січні 2008 року позивачка випадково від знайомої дізналася, що її дядько помер 17.01.1997 року, і ця знайома надала їй копію свідоцтва про його смерть. Спадщину після смерті дядька позивачка вважає, що прийняла фактично, оскільки увесь час доглядала будинок, займалася його ремонтом та благоустроєм.
Представник відповідача позов не визнала, посилаючись на відсутність підстав.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 червня 2009 року позов ОСОБА_2 до Одеської міської ради повністю задоволено.
В апеляційній скарзі Одеська міська рада просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 червня 2009 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачці у задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом норм матеріального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню, з наступних підстав.
За правилами ст. 311ч.1п.4 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки
осіб, які не брали участь у справі.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того,
що позивачка є племінницею померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, що тільки у січні 2008 року вона дізналася про його смерть, однак увесь час доглядала і утримувала будинок, у тому числі частину належну померлому дядькові, пропустила строк для прийняття спадщини з поважних причин, а тому на підставі ст. 1266 ч.3 ЦК України, за правом представлення, успадкувала належну померлому частину будинку та грошових коштів на вкладному рахунку.
Однак до такого висновку суд дійшов передчасно, і з порушенням норм процесуального права.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
У відповідності з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, діючого з 01 січня 2004 року, правила книги шостої цього кодексу застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно зі ст. ст. 1221,1268-1269 ЦК України 2004р. місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього кодексу (у шість місяців з часу відкриття спадщини), він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа цивільна дієздатність якої обмежена вважаються такими, що прийняли спадщину. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Із матеріалів справи вбачається, що батько позивачки ОСОБА_4 та ОСОБА_3 - рідні брати і діти ОСОБА_6, яка померла 20 вересня 1993 року. (а.с.13-14) Після смерті останньої брати за заповітом успадкували в рівних частках все належне матері майно, у тому числі будинок № 1 по пров. Радісному у м. Одесі, на який їм було видане свідоцтво про право на спадщину. (а.с.11) Свідоцтво про право на спадщину у вигляді грошових коштів на рахунку в ощадному банку в матеріалах справи відсутнє.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивачки ОСОБА_4, і його 1\2 частку спірного будинку успадкувала позивачка ОСОБА_2 (а.с.12)
Згідно з незавіреною судом ксерокопією свідоцтва про смерть (а.с.9) 26 січня 1997 року помер дядько позивачки ОСОБА_3, який останнім часом мешкав в Росії в АДРЕСА_1. Його смерть зареєстрована в відділі ЗАГС Приморського району м. С.-Петербурга Російської федерації. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина на 1\2 частину спірного будинку в м. Одесі.
Позивачка мешкає в АДРЕСА_2 (а.с.4зв.), і разом зі спадкодавцем ніколи не мешкала. Заяву про прийняття спадщини протягом 6 місяців позивачка в нотаріальну контору не подавала.
За змістом ст. ст. 529-530 ЦК України 1963 року племінники до січня 2004 року не входили до числа спадкоємців за законом, а тому згідно зі ст.549 ЦК України 1963 року не могли фактично вступати в управління або володіння спадщиною. Окрім того, із позовної заяви ОСОБА_2 вбачається, що про смерть дядька вона дізналася тільки в 2008 році, а відтак і не вступала до 2008 року в фактичне управління чи володіння спадщиною.
За змістом ст. 529 ЦК України 1963 року, яка діяла на момент смерті ОСОБА_3 при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках діти, дружина чи батьки померлого.
Із матеріалів справи вбачається, що суд не встановив, хто проживав разом зі спадкодавцем на момент його смерті в Росії в АДРЕСА_1. (а.с.11) Ким було отримано первісне та повторне свідоцтво про смерть ОСОБА_3 в відділі ЗАГС, та чи дійсно є актовий запис про його смерть. Не перевірено, чи відкривалась після смерті ОСОБА_3 спадкова справа за місцем відкриття спадщини у м. Санкт - Петербурзі, і хто прийняв спадщину після його смерті, та хто є власником АДРЕСА_3. Суд також не встановив, чи мав спадкодавець на момент смерті малолітніх, неповнолітніх, недієздатних чи обмежено дієздатних спадкоємців попередніх черг. Копія спадкової справи судом першої інстанції не витребувана.
За роз'ясненням Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008р. «Про судову практику у справах про спадкування» (п.24) особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини 3 ст.1272 ЦК. Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.
При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
В даному випадку, згідно зі ст. 1221 ЦПК України, місцем відкриття спадщини є м. Санкт-Петербург, де помер спадкодавець.
Всупереч зазначеному, суд першої інстанції не встановив, хто має бути відповідачем у справі, не притягнув до участі в розгляді справи належних відповідачів, зокрема спадкоємців померлого, тим самим вирішив питання про їх права та обов'язки, що є безумовною підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд.
Окрім того, суд ухвалив суперечливе рішення. Ухваливши рішення про встановлення факту прийняття позивачкою спадщини, і пославшись в зв'язку з цим на пояснення свідка ОСОБА_7, суд одночасно зазначив мотиви про поважність причин пропуску позивачкою строку для прийняття спадщини. Однак позивачка з вимогами про продовження строку для прийняття спадщини до суду не зверталась, а ставила питання про встановлення факту прийняття спадщини, що діючим цивільним кодексом України не передбачено.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати наведене, слід усунути всі вищевказані недоліки, уточнити позовні вимоги ОСОБА_2, слід притягнути до участі в розгляді справи всіх осіб, на чиї права та обов'язки може вплинути рішення суду, об'єктивно та всестороннє з'ясувати всі факти і обставини справи, після чого ухвалити справедливе і законне рішення.
В зв'язку з порушенням норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду, можливості для ухвалення нового рішення немає.
Керуючись ст. ст. 303,307ч.1п.5,311ч.1п.4,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Одеської міської ради задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 червня 2009 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуюча: М.В. Процик
Суді: Л.М. Миза
А.П. Заїкін