АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц-4126/10 Категорія ЦП: 6
Головуючий у першій інстанції Семенюк Л.А.
Доповідач Процик М.В.
07 травня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: Головуючої судді Процик М.В.,
суддів Мизи Л.М., Заїкіна А.П.,
при секретарі Грінченко Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Татарбунарської міської ради про визнання права власності на приміщення гаража, за участю третьої особи: головного державного інспектора ДАБК,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 23 лютого 2010 року,-
У квітні 2009 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Татарбунарської міської ради про визнання права власності на самочинно збудоване приміщення гаражу, розташованого по АДРЕСА_1. В процесі розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги і просив визнати за ним право власності на самочинно збудовані прибудову та гараж за вказаною адресою. Позивач посилався на те, що самочинно зведені споруди не порушують права та інтереси інших осіб, і побудовані на земельній ділянці, що знаходилась в його користуванні на законних підставах.
Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на відсутність у позивача права власності на будь-яке нерухоме майно за вищезазначеною адресою та на відсутність права користування земельною ділянкою.
Третя особа на стороні відповідача: головний державний інспектор ДАБК в Одеській області проти задоволення позову заперечувала.
Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 23 лютого 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Татарбунарської міської ради про визнання права власності на приміщення гаражу, третя особа: головний державний інспектор ДАБК, відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 23 лютого 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позову, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права та на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з направленням справи на новий розгляд, з наступних підстав.
За правилами ст. 311ч.1 п.5 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не
був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач здійснив самочинне будівництво гаражу на земельній ділянці, що не була йому відведена для цієї мети і не була в наступному надана під уже збудоване нерухоме майно.
Вказані висновки суд зробив з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 213 ч. 1 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач належну йому частку нежитлового приміщення по АДРЕСА_1 (9\10) в 2003 - 2005р.р. продав ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.103,107) За цією адресою він здійснив самочинне будівництво гаражу та прибудови. Позивач здійснив самочинне будівництво на земельній ділянці, яка йому як фізичній особі не виділялась. Самочинно збудований гараж використовує для свого приватного автомобіля, а в прибудові зберігає дрова. В своїй уточненій позовній заяві позивач просив визнати за ним право власності на самочинно зведені прибудову та гараж. (а.с.55-56) Однак, суд першої інстанції на це увагу не звернув, та досліджував тільки вимоги позивача щодо самочинно збудованого ним гаражу і ухвалив рішення тільки в цій частині. Свого судження та рішення щодо самочинно збудованої позивачем прибудови суд першої інстанції в своєму рішенні не виклав. Отже, суд розглянув не всі вимоги позивача та цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанціїё що є безумовною підставою для скасування рішення з направленням справи на новий розгляд.
За таких обставин, зважаючи на порушення судом норм процесуального права, яке є обов'язковою підставою для скасування рішення суду, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду скасувати з направленням справи на новий розгляд.
Окрім того, колегія суддів звертає увагу суду першої інстанції на те, що згідно з матеріалами справи співвласники будинку АДРЕСА_1 подавали суду клопотання про залучення їх до участі в розгляді справи, оскільки спір торкається їх інтересів, однак суд вмотивованої ухвали як окремого процесуального документу по їх клопотанню не постановив.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід врахувати наведене, слід розглянути усі позовні вимоги позивача, розглянути питання про притягнення до участі в розгляді справи співвласників основного нерухомого майна по АДРЕСА_1, з'ясувати їх думку з приводу вимог позивача, з'ясувати всі факти та обставини справи, після чого ухвалити законне і обґрунтоване рішення.
В зв'язку з викладеним підстав для ухвалення нового рішення, про що просить апелянт, немає.
Керуючись ст.ст. 303,307ч.1п.5,311ч.1п.5,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 23 лютого 2010 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуюча: М.В. Процик
Судді: Л.М. Миза
А.П. Заїкін