АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц - 2737/ 10 Категорія ЦК 5
Головуючий у першій інстанції Чернявська Л.М.
Доповідач Миза Л.М.
23 червня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі
головуючої судді Мизи Л.М.
суддів Федорової А.Є., Заїкіна А.П.
при секретарі Тімченко О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Громадської організації Клуб військових мистецтв «Сіріус», Одеської міської ради та Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 03 грудня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради, КП «ОМБТІ та РОН», Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, Громадської організації Клуб військових мистецтв «Сіріус» (далі ГО «Сиріус») про визнання права власності на підвальне приміщення, виселення з підвальних приміщень, реєстрацію права власності на підвальні приміщення, визнання недійсним договору оренди підвального приміщення, визнання незаконним свідоцтва про право власності на підвальне приміщення та його скасування,
встановила:
24 квітня 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом і після уточнення позовних вимог просив визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нежилі підвальні приміщення площею 92,8 кв.м., розташовані по вул. Малій Арнаутській, 1 у м.Одесі, видане виконкомом Одеської міської ради 13 січня 2009 року територіальній громаді м.Одеси в особі Одеської міської ради, та зобов»язати КП «ОМБТІ та РОН» скасувати державну реєстрацію права власності на спірні приміщення за територіальною громадою, визнати за ним, позивачем, право власності на підвальні приміщення, та зобов»язати КП»ОМБТІ та РОН» зареєструвати за ним право власності на приміщення, виселити з приміщень ГО «Сіріус».
Свої вимоги ОСОБА_2 обґрунтовував тим, що йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. Квартира розташована на другому поверсі вказаного будинку. Підвальні приміщення, розташовані під будинком, є допоміжними приміщеннями, тому є спільною власністю власників приватизованих квартир будинку. Співвласники будинку дали згоду на передачу йому у власність підвальних приміщень. Однак ці приміщення займає ГО «Сіріус» на підставі договору оренди, в результаті діяльності ГО «Сиріус» та проведених останнім будівельних робіт в підвальних приміщеннях, в його, позивача, квартирі з»явилися тріщини на стінах, перекосилися вікна і двері, відстає керамічна плитка. ГО «Сіріус» на його пропозицію виселитися спочатку погоджувалася, а потім відмовилася.
В ході розгляду даної справи, незважаючи на ухвалу суду в порядку забезпечення позову про заборону Одеській міській раді та її виконавчим органам видавати правовстановлюючі документи на спірні підвальні приміщення, виконавчий комітет Одеської міської ради 13 січня 2009 року видав свідоцтво про право власності на спірні приміщення територіальній громаді м.Одеси в особі Одеської міської ради, а КП»ОМБТІ та РОН» зареєструвало право власності територіальної громади на них.
Відповідачі позов не визнали.
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 03 грудня 2009 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на підвальне приміщення, відображене у технічному паспорті від 27 травня 2008 року, площею 88,9 кв.м., розташоване по вул. Малій Арнаутській, №1 у м.Одесі, виселено з зазначеного підвального приміщення ГО «Сіріус» з усіма залежними та підпорядкованими їй організаціями та клубами, визнано недійсним договір оренди підвального приміщення від 28 березня 2006 року за №130/51, укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та ГО «Сіріус», визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності від 13 січня 2009 року на нежитлове підвальне приміщення площею 92,9 кв.м., розташоване по вул. Малій Арнаутській, №1, видане територіальній громаді м.Одеса в особі Одеської міської ради.
В апеляційних скаргах ставиться питання про скасування рішення та ухвалення нового рішення з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, незалучення до участі у справі всіх співвласників будинку.
Колегія суддів, розглянувши справу, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення повинно бути законним і обгрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад змісту законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Однак оскаржуване рішення суду не може бути визнано законним та обґрунтованим, оскільки суд допустив порушення норм права, неповно з»ясував обставини, які мають значення для справи.
Так при задоволенні позову суд вважав встановленим, що співвласники будинку та допоміжних приміщень підвалу дали згоду на передачу у власність ОСОБА_2 підвального приміщення, однак при цьому суд не перевірив наявність у співвласників такого волевиявлення, а обмежився посиланням на заяву від імені співвласників про дачу такої згоди (т.1, а.с.13).
Крім того, суд, навіть, не з»ясував коло співвласників ( власників чи наймачів) будинку № 1 та не залучив їх до участі у справі, тим самим суд вирішив питання про права та обов»язки осіб, які не приймали участі у справі, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 311 ЦПК України є обов»язковою підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Крім того, судом не з»ясовано чи є позивач власником або наймачем квартири. В матеріалах справи взагалі відсутні будь-які докази з цього питання, не надані такі докази і суду апеляційної інстанції, а при їх відсутності суд позбавлений можливості встановити чи є ОСОБА_2 належним позивачем.
Визнавши недійсним договір оренди від 28 березня 2009 року, суд не звернув увагу на ту обставину, що він є додатковим погодженням до основного договору оренди № 130/51 від 15 грудня 2000 року. В зв»язку з чим основний договір продовжує діяти і тому підстави для виселення відсутні.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про об»єднання співвласників багатоквартирного будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибулі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об»єктом цивільно-правових відносин.
За вимогами ч.3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності.
На порушення вказаних вимог закону суд не перевірив ретельно доводи відповідачів про те, що спірне приміщення є нежилим, у спільній власності жителів будинку не перебувало, є комунальною власністю, самостійним об»єктом цивільно-правових відносин і використовується територіальною громадою на умовах оренди.
Для з»ясування правового статусу спірного приміщення суд повинен був встановити чи знаходиться в ньому ( або в його частині) технічне обладнання будинку ( інженерні комунікації та технічні пристрої, які необхідні для забезпечення санітарно-технічних умов та безпечної експлуатації квартир тощо), без доступу до якого експлуатація жилого будинку є неможливою, чи використовувалося воно для обслуговування будинку.
Від вирішення зазначених питань залежить те, чи є приміщення спільною власністю територіальної громади, в інтересах якої діє Представництво.
За наявності відомостей щодо договору оренди підвальних приміщень, укладеного у 2000 році, суд не перевірив як використовувалося спірне приміщення до 2000 року. Також суд не з»ясував з яких підстав ГО «Сіріус» зареєстрована в Єдиному державному реєстрі у 1994 році за адресою розташування спірних підвальних приміщень, тобто по вул. Мала Арнаутська, №1 ( т.1 а.с.73).
Суд дійшов висновку про те, що спірне приміщення є допоміжним без достатніх на то доказів, оскільки у висновку НПЦ «Єкоцентр» зазначено, що елементи інженерного обладнання, функціювання яких в межах підвальних приміщень є невід»ємною умовою відповідної експлуатації інженерних комунікацій будинку, не зафіксовано, що можливо є причиною проведеного переобладнання (реконструкції і капітального ремонту приміщень зі зміною їх первісного призначення( т.1, а.с. 42). Тобто у висновку не дана конкретна відповідь щодо функціонального призначення підвального приміщення.
З огляду на зазначене рішення суду не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України шодо законності й обгрунтованості, а незалучення до участі у справі співвласників будинку є підставою для скасування рішення з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 311 ч.1 п.4, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу Громадської організації Клуб військових мистецтв «Сіріус», Одеської міської ради та Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради задовольнити частково.
Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 03 грудня 2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий Л.М.Миза
Судді А.Є.Федорова
А.П.Заїкін