АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц-2495/10 Категорія ЦП: 51
Головуючий у першій інстанції Нікітішин В.П.
Доповідач Процик М.В.
21 травня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючої судді Процик М.В.,
суддів Федорової А.Є., Заїкіна А.П.,
при секретарі Грінченко Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини, третя особа: начальник Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини Стеля Наталя Петрівна, про відповідальність за затримку звільнення, розрахунку, невидачу трудової книжки в день звільнення з роботи, стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,-
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 03 лютого 2010 року,-
У січні 2010 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищезазначеним позовом до Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини. Після уточнення і доповнення позовних вимог позивач просив суд визнати незаконними дії відповідача щодо незвільнення його з роботи з 31.12.2009р. за власним бажанням, за заявою від 17.12.2009р. Визнати звільнення з роботи за наказом відповідача № 01 від 11.01.2010р. без законних підстав та скасувати його. Зобов'язати відповідача видати наказ про звільнення за власним бажанням з дати рішення суду та здійснити запис у його трудовій книжці про звільнення на підставі рішення суду від 03.02.2010р. Стягнути з відповідача на його користь середню заробітну плату з урахуванням індексації за несвоєчасну видачу трудової книжки та розрахунку з 31.12.2009р. по день ухвалення рішення з індексацією у сумі 3353, 90 грн. Стягнути з відповідача на його користь невиплачену у повному обсязі заробітну плату за грудень 2009р. за роботу з 28 по 31.12.2009р. у сумі 395,24 грн. Крім цього просив стягнути з відповідача 2000 грн. у порядку відшкодування завданої йому моральної шкоди.
Позивач посилався на те, що відповідач незаконно не здійснив його звільнення з роботи з 31.12.2009р. за власним бажанням за заявою від 17.12.2009р., хоча він наполягав та після 31.12.2009 року відмовився продовжити роботу; що відповідач несвоєчасно виплатив розрахунок та видав трудову книжку, неповністю виплатив заробітну плату за грудень.
Представник відповідача, яка одночасно є і третьою особою - Стеля Н.П., проти позову заперечувала, вважаючи свої дії правомірними.
Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 03 лютого 2010 року позовна заява ОСОБА_2 задоволена частково. Визнано незаконними дії Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини стосовно незвільнення ОСОБА_2 з роботи за власним бажанням з 31 грудня 2009р., згідно поданої заяви від 17 грудня 2009 року.
Стягнуто з Котовської районної державної лікарні ветеринарної медицини на користь ОСОБА_2 середню заробітну плату за час затримки видачі трудової книжки і повного розрахунку за період з 31.12.2009р. по 11.01.2010р. у сумі 754,05 грн. та 1000 грн. в порядку грошового відшкодування завданої йому моральної шкоди, а всього - 1754,05 грн.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 03 лютого 2010 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити усі його позовні вимоги, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Проти задоволення апеляційної скарги заперечує Котовська районна державна лікарня ветеринарної медицини, яка сама в апеляційному порядку рішення суду не оскаржує.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.
За правилами ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з
додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, пославшись на ст.ст.2,36,38,47-48,116-117,235,237-1 КЗпП України, виходив з того, що відповідач повинен був здійснити звільнення позивача 31 грудня 2009 року і в цей день видати йому розрахунок та трудову книжку, а оскільки він звільнив відповідача тільки 11 січня 2010 року, і до цього часу не видавав йому трудову книжку, то повинен за це нести відповідальність у вигляді сплати середнього заробітку за період з 31 грудня 2009 року по 11 січня 2010 року та у вигляді відшкодування моральної шкоди у сумі 1000 грн., і що решта вимог не ґрунтуються на вимогах закону та не були доведені позивачем.
З такими висновками суду погоджується і колегія суддів.
За змістом ст. ст. 38, 47, 235 ч.4 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні; власник або уповноважений ним орган зобов'язані в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України; у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 працював завідуючим протиепізоотичним відділом та лікарем ветеринарної медицини - епізоотологом в Котовській районній державній лікарні ветеринарної медицини. 17 грудня 2009 року він подав заяву про звільнення його з роботи за власним бажанням. (а.с.3) По закінченні двотижневого строку попередження позивач на своєму звільненні наполягав і від подальшої роботи на підприємстві відмовився. Позивача було звільнено 11 січня 2010 року наказом № 01. (а.с.7) Отже, всупереч правилам вищезазначених норм матеріального права відповідач по закінченню двотижневого строку попередження позивача не звільнив, розрахунок з ним не провів і трудову книжку йому не видав. Відтак, висновки суду щодо неправомірності таких дій відповідача є вірними. В межах апеляційного оскарження колегія суддів погоджується із застосованою судом першої інстанції відповідальністю за такі дії відповідача у вигляді сплати середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки за період з 31 грудня 2009 року по 11 січня 2010 року у сумі 754,05 грн. та у вигляді відшкодування моральної шкоди у сумі 1000 грн.
Із наданих відповідачем розрахункових листів вбачається, що заробітну плату відповідачу в грудні було нараховано за 23 робочих дні, тобто за всі робочі дні грудня, у сумі 2533 грн. 93 коп., у тому числі помилково за робочі дні, коли позивач знаходився на лікуванні. (а.с.10) Після відрахування обов'язкових платежів позивачу було виплачено 2050 грн. 96 коп., і саме цю суму було перераховано на його картковий рахунок 22 грудня 2009 року (завчасно через закінчення фінансового року).(а.с.46) Окрім того, у грудні 2009 року позивачу були виплачені відрядні: 04 грудня 2009 року йому було перераховано відрядні за листопад у сумі 30 грн. та 31 грудня 2009 року відрядні за грудень у сумі 67 грн. 46 коп. (а.с.32-33,46) В січні 2010 року, не зважаючи на подальший невихід позивача на роботу, йому було нараховано заробітну плату за 6 робочих днів, враховано лікарняний лист за грудень та нараховано оплату за невикористану відпустку, а всього нараховано розрахунок у сумі 2005,89 грн., до сплати - 1626,82 грн.(а.с.6) На картковий рахунок позивача 06 січня 2010 року було перераховано розрахунок у сумі 1631,82 грн.. (а.с.46) Відтак, відповідач повністю розрахувався з позивачем за період роботи до 11 січня 2010 року.
З огляду на встановлене, висновки суду щодо недоведеності вимог позивача в частині стягнення невиплаченої заробітної плати та щодо відсутності заборгованості відповідача перед позивачем в частині виплати заробітної плати є такими, що відповідають матеріалам справи, а доводи позивача в цій частині є неспроможними.
Доводи апелянта про те, що суд неправомірно не застосував відповідальність за затримку видачі позивачу трудової книжки аж по день ухвалення рішення і в зв'язку з цим неправильно не скасував наказ про звільнення № 01 від 11 січня 2010 року та не зобов'язав відповідача видати наказ про звільнення з дати рішення суду (з 03.02.2010р.) не можуть братися до уваги через наступне. Із звернення позивача до прокуратури (а.с.9) та його пояснень в процесі розгляду справи (а.с.47) вбачається, що позивачу було достовірно відомо про те, що його буде звільнено з 11 січня 2010 року, але позивач 11 січня 2010 року за отриманням трудової книжки на підприємство не з'явився, і не надав суду жодних доказів про те, що він мав будь-які перешкоди для отримання трудової книжки з 11 січня 2010 року. Натомість із наданих відповідачем суду першої та суду апеляційної інстанції копій листів(а.с.19-22), поштових відправлень, копій та оригіналів журналу вихідної кореспонденції, повідомлення листоноші тощо(а.с.151,158,166-167) вбачається, що відповідач неодноразово надсилав позивачу поштові повідомлення з запрошенням отримати трудову книжку, однак позивач від її утримання ухилявся. Позивач також у суді під час попереднього засідання на пропозицію головуючого судді отримати надану представником відповідача трудову книжку від її отримання відмовився, про що сам стверджує в своїй апеляційній скарзі. Посилання в цьому контексті на упередженість суду, на те, що трудова книжка мала бути приєднана до справи як речовий доказ є неспроможними.
Посилання апелянта на те, що суд неправильно при визначенні середнього заробітку не врахував грошові виплати, які позивач мав отримати у грудні 2009р. по лікарняному не можуть братися до уваги, оскільки згідно з п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затв. Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995р., при обчисленні середньої заробітної плати не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (відрядні..), і допомога по тимчасовій непрацездатності. Отже, у суду першої інстанції не було жодних підстав при обчисленні середньої заробітної плати враховувати виплачену позивачу в січні 2010 року допомогу по тимчасовій непрацездатності. Застосовану методику розрахунку сторони не оскаржують.
За таких обставин, в межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи, суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального права і без таких порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, і суд дав належну оцінку наданим сторонами доказам та приведеним доводам сторін. А оскільки за змістом ст. 308 ч.2 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань, підстави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_2 і скасування рішення суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 303,307ч.1п.1,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 03 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуюча: М.В. Процик
Судді: А.Є. Федорова
А.П. Заїкін