АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ Справа № 22ц-184/10 Категорія ЦП: 37
Головуючий у першій інстанції Куркан М.М
Доповідач Процик М.В.
12 лютого 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
Головуючої судді Процик М.В.,
суддів Мизи Л.М., Заїкіна А.П.,
при секретарі Грінченко Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, -
за апеляційною скаргою Прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах ОСОБА_5 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 липня 2009 року,-
У липні 2005 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області, за яким просила встановити факт прийняття нею спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_6 та просила визнати за нею право власності на увесь будинок по АДРЕСА_1.
Позивачка та її представник посилались на те, що спірний будинок є спільним подружнім майном, був придбаний 20 липня 1976р. за договором купівлі-продажу її чоловіком ОСОБА_6. Після смерті чоловіка позивачка фактично прийняла спадщину, оскільки продовжила проживати у спірному будинку і користуватись присадибним огородом.
Представник Овідіопольської селищної ради позов не визнав, пояснивши, що земельна ділянка, на якій розташований спірний будинок на теперішній час є власністю ОСОБА_5, а позивачка спадщину не приймала.
Третя особа на стороні позивача: ОСОБА_3 позов підтримав.
Третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_5 проти позову заперечувала.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 липня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Встановлено юридичний факт про те, що ОСОБА_2 у встановлений законом строк прийняла спадщину по закону після смерті ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Овідіополь Одеської області, у вигляді Ѕ частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, який розміщений на АДРЕСА_1, та визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадщини за законом на вищевказане майно.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на цілий житловий будинок з надвірними спорудами, розміщений на АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі прокурор Овідіопольського району Одеської області в інтересах ОСОБА_5 просить скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 липня 2009 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та на порушення судом норм матеріального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної
скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, з наступних підстав.
За правилами ст. 309 ч.1 п.1,3,4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, виходив з того, що спірний будинок з господарськими спорудами був придбаний покійним ОСОБА_6 під час шлюбу з позивачкою, і позивачка як спадкоємець першої черги після його смерті фактично прийняла спадщину у вигляді 1\2 частини вказаних споруд, оскільки здійснювала догляд за будинком та присадибною земельною ділянкою.
Однак з таким висновком суду погодитись неможливо.
Відповідно до вимог ст. 213 ч. 1 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом діючих у 1987 році ст. 33 ч.2 ЖК України ( в редакції, діючої з 01.01.1984р.р.), ст. 104 ЦК України 1963р. та п. 66 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених Постановою Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради профспілок № 470 від 11.12.1984р., у випадку отримання житлового приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду, громадянин, який має житловий будинок на праві особистої власності, повинен був здійснити його відчуження протягом року з дня отримання житлового приміщення. Якщо будинок не придатний для проживання, власник повинен був у тримісячний строк здійснити відчуження цього будинку на знесення або знести його.
Вказані норми матеріального права в 1987 році покладали обов'язок на особу, яка отримала державне житло здійснити вибір: залишити собі в користування приватне житло чи залишити собі в користування державне житло.
Із матеріалів справи вбачається, що 12 липня 1976р. ОСОБА_6 (чоловік позивачки) придбав у ОСОБА_8 одноповерховий глинобитний будинок, житловою площею 10,94 кв. м, (без надвірних споруд) в АДРЕСА_1. (а.с.11) В 1986 році вказаний спірний будинок обліковувався в БТІ за ОСОБА_6 не під НОМЕР_1, а уже під АДРЕСА_2, та обліковувався як аварійний (час зміни номеру будинку невідомий).(а.с.8, 8зв.,10,12). Згідно наданому апеляційному суду архівному витягу з протоколу № 6 засідання житлової комісії виконкому Овідіопольської селищної ради від 09.10.1987р. та копії рішення виконкому Овідіопольської селищної ради № 135 від 30.10.1987 року сім'ї ОСОБА_2, яка складалась із 4-х чоловік, яка мешкала в старому аварійному будинку по АДРЕСА_2, житлова комісія та виконком ухвалили: надати житловий будинок по АДРЕСА_3, житловою площею 38 кв. м). Було ухвалено рішення видати ОСОБА_2 ордер на вселення зі складом сім'ї із 4 чоловік (у тому числі з ОСОБА_6). Цим же рішенням виконком зобов'язав ОСОБА_2 знести стару домобудівлю по АДРЕСА_3, а Білгород-Дністровський МБТІ (на той час орган технічної інвентаризації) зняти з обліку аварійну домобудівлю по АДРЕСА_3 на ім'я ОСОБА_6. (а.с.209-211) Чоловік позивачки ОСОБА_6 помер 28.04.1993р. (а.с.7)
Вищевказане рішення виконкому позивачка з чоловіком та інші члени її сім'ї з 1987 року не оскаржували і його виконали, покинувши знятий з обліку аварійний будинок по АДРЕСА_3, і вселившись в наданий житловий будинок по АДРЕСА_3. (а.с.5зв.) Відповідно до правил ст. 104 ЦК України 1963р. позивачка разом з чоловіком ОСОБА_6 в 1987р. здійснили свій вибір на користь державного житла, до якого вселились, і в якому зареєструвались. В наступному, а саме 08.08.1994 року, позивачка разом з іншими членами сім'ї здійснили приватизацію житла по АДРЕСА_3, і отримали його у власність. (а.с.216-227)
В зв'язку зі зняттям з обліку аварійного будинку по АДРЕСА_3 в смт. Овідіополь та зі звільненням земельної ділянки під ним рішенням загальних зборів членів колгоспу ім. Дзержинського № 2 від 15 березня 1990 року, узгодженим рішенням виконкому № 130 від 11.05.1990р, звільнена земельна ділянка площею 0,06 га за вказаною адресою для будівництва житлового будинку була надана ОСОБА_5 Останній 19 липня 1990 року рішенням виконкому № 308 дозволено на цій земельній ділянці будівництво індивідуального житлового будинку і надано будівельний паспорт на забудову. (а.с.87,91-93) Рішенням виконкому № 175 від 24.06.1997 року присадибну земельну ділянку площею 0,07 га по АДРЕСА_3 в смт. Овідіополь безоплатно передано у приватну власність ОСОБА_5 (а. с. 97) 11 червня 2009 року ОСОБА_5 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0729га по АДРЕСА_3 в смт. Овідіополь. (а.с.169)
На вказаній земельній ділянці ОСОБА_5 здійснює будівництво з 1990 року. Згідно довідки Овідіопольського районного бюро технічної інвентаризації від 07.09.2007р. та від 16.01.2008 року по АДРЕСА_3 в смт. Овідіополь знаходяться належні ОСОБА_5 незавершений будівництвом будинок (відповідно 6% та 5% готовності), та споруди: А(1) - підвал, Б-сарай, колодязь. (а.с.94-96)
За повідомленням Овідіопольської селищної ради та селищного голови адреса НОМЕР_1 та АДРЕСА_2 це одна і та ж адреса, і адреси: АДРЕСА_1 не існує. (а.с.31,55,98-99)
В зв'язку з вищезазначеним надані апеляційному суду представником третьої особи ОСОБА_9 ксерокопії довідок з планами ( датовані 2007 роком) про розташування і наявність житлового будинку на земельній ділянці площею 0,054 або 0,05га по АДРЕСА_1 до уваги не беруться. (а.с.233-237)
Суд першої інстанції, всупереч встановленому ним, неповно з'ясувавши всі обставини, які мають значення для справи, та всупереч встановленому судом апеляційної інстанції, ухвалив рішення про визнання за позивачкою права власності на будівлі, які не існують, та за неіснуючою адресою. Суд застосував норми спадкового права та кодексу про шлюб та сім'ю, які в даному випадку застосуванню не підлягали.
Висновки суду, який погодився з доводами позивачки та свідченнями свідків, про те, що позивачка після смерті чоловіка прийняла спадщину, оскільки здійснювала догляд за спірним будинком і присадибною земельною ділянкою не відповідають вищевстановленим обставинам справи, та навіть не відповідають письмовим поясненням самої позивачки на ім'я прокурора Овідіопольського району від 12.02.2008р. щодо моменту припинення нею користування земельною ділянкою. (а.с.56) Окрім того, із оглянутої апеляційним судом справи № 2-260\1998р. за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_10 про визначення порядку користування земельною ділянкою.. також вбачається, що доводи позивачки та свідчення свідків, на які послався суд в рішенні, суперечать поясненням самої позивачки, які вона давала при розгляді вказаної справи в якості свідка щодо моменту залишення нею будинку (землянки) після надання квартири та щодо передання земельної ділянки ОСОБА_5, яка на ній розпочала будівництво.
В порушення ст. 212 ЦПК України суд неналежно оцінив достовірність наданих позивачем доказів, їх достатність та взаємний зв'язок, а давши неправильну оцінку зібраним доказам, суд порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В той же час слід зазначити, що передбачених законом підстав для направлення справи на новий розгляд, про що просить прокурор, із матеріалів справи не вбачається.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу прокурора в інтересах ОСОБА_5 слід задовольнити частково. Рішення суду першої інстанції слід скасувати з ухваленням нового рішення про відмову позивачці у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 303,307ч.1п.2,309ч.1п.1,3,4,313-314,316-317,319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Прокурора Овідіопольського району Одеської області в інтересах ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 23 липня 2009 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Овідіопольської селищної ради Овідіопольського району Одеської області відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуюча: М.В. Процик
Судді: Л.М. Миза
А.П. Заїкін