Справа № 2 - 8210/2010
21 червня 2010 року Приморський районний суд міста Одеси
у складі : головуючого - судді Ільченко Н.А.
при секретарі Довгань Ж.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3, про стягнення грошових коштів ;
В квітні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у розмірі 118 863,00 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що 04.08.2008 року між ним і уповноваженим представником відповідача - ОСОБА_3, яка діяла на підставі оформленої відповідачем на її ім'я нотаріально посвідченої довіреності серії НОМЕР_1, був укладений в простій письмовій формі договір про намір укласти в майбутньому договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості, згідно якого ОСОБА_2 зобов'язалася продати, а він, ОСОБА_1, зобов'язався купити в строк до 01.11.2008 року квартиру під АДРЕСА_1 за ціною у розмірі еквівалентному 137 000, дол. США.
У відповідності до цього договору він передав ОСОБА_3 аванс у розмірі 15 000,00 грн. у рахунок сплати вартості зазначеної квартири за майбутнім договором купівлі-продажу.
Проте в подальшому між ним і ОСОБА_2 не був укладений договір купівлі-продажу зазначеної вище квартири, але відповідач відмовляється повернути отримані від нього грошові кошти у розмірі 15 000,00 дол.США, що в еквіваленті за курсом НБУ на 08.04.2010 року складає 118 863,00 грн., незважаючи на його неодноразові прохання.
В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_4 підтримав позов і наполягав на задоволені позовних вимог у повному обсязі, а відповідач ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 та їх представник не визнали позов, вказуючи, що 04.08.2008 року позивач передав ОСОБА_3, яка діяла від імені ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченої довіреності, завдаток у розмірі 69 000,00 грн., що на той час в еквіваленті за курсом НБУ складало 15 000,00 дол.США, у забезпечення виконання свого зобов'язання щодо укладення в майбутньому договору купівлі-продажу АДРЕСА_1з ОСОБА_2, але цей правочин не був укладений з вини позивача, який навіть не повідомив відповідача про свою відмову прибрати квартиру, а отже у відповідності до ст.571 ЦК України переданий позивачем завдаток залишається у відповідача.
Дослідивши матеріали справи і вислухавши пояснення сторін, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що 04.08.2008 року між ОСОБА_3, яка діяла від імені та в інтересах ОСОБА_2 на підставі нотаріально посвідченої довіреності серії НОМЕР_1, та ОСОБА_1 був укладений в простій письмовій формі договір про намір укласти в майбутньому договір купівлі-продажу об'єкта нерухомості (Угода про передачу завдатку), згідно якого ОСОБА_2 зобов'язалась продати, а ОСОБА_1 купити в строк до 01.11.2008 року квартиру під АДРЕСА_1 за ціною у розмірі 630 200,00 грн., що в еквіваленті за курсом НБУ на той час складало 137 000,00дол.США.
У відповідності до цього договору ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 69 000,00 грн., що в еквіваленті за курсом НБУ на той час складало 15 000,00 дол.США, у рахунок сплати вартості вищевказаної квартири.
Позивач стверджує, що передав за цим договором представнику відповідача грошові кошти в сумі 15 000,00 дол.США та що ця сума є авансом, а відповідач, третя особа ОСОБА_3 та їх представник стверджують, що на виконання цього договору позивач передав грошові кошти в сумі 69 000,00 грн. та що ця сума є завдатком.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з того, що по-перше, згідно ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, по-друге, відповідно до ч.1 ст.635 ЦК України попередній договір укладається у формі, встановленої для основного договору, по-третє, згідно з ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такій договір є нікчемним, а відповідно до ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, по-четверте, згідно ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням і завдатком, отже аванс не є видом забезпечення зобов'язання, і, по-п'яте, відповідно до ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума або нерухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання, а якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Таким чином, договір про завдаток є невід'ємною складовою майбутнього договору і повинен бути укладений у формі, встановленої для основного договору, а договір авансу лише посвідчує факт передачі грошей.
Більш того, аванс підлягає обов'язковому поверненню у всіх випадках невиконання сторонами майбутнього договору незалежно від вини сторін.
З огляду на наведене, суд доходить висновку, що фактично 04.08.2008 року між позивачем і уповноваженим представником ОСОБА_2 - ОСОБА_3 був укладений попередній договір про намір укласти в майбутньому договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна, а отже у відповідності до ч.1 ст.220 ЦК України цей попередній договір є нікчемним у зв'язку з недодержанням сторонами вимоги закону його нотаріальне посвідчення, тому одержані за цим попереднім договором грошові кошти в рахунок майбутнього договору купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна вважаються авансом та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Разом з тим, ОСОБА_3 стверджує, що отримала від позивача за вищевказаним попереднім договором грошові кошти в сумі 69 000,00 грн., що в еквіваленті за курсом НБУ на час укладення цього попереднього договору складало 15 000,00 дол.США, а позивач не надав суду доказів на підтвердження своїх доводів стосовного того, що за цим попереднім договором він передав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 15 000,00 дол.США, як цього вимагає ст.60 ЦПК України.
Такі докази не були надані суду і представником позивача.
Частково задовольняючи позовні вимоги позивача, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 690,00 грн., тобто пропорційно від суми задоволених позовних вимог (69 000,00грн.), та оплатою витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120,00 грн., що разом складає 810,00 грн.
На підставі викладеного і керуючись ст.216, ч.1 ст.220, ст.ст.533, 546, ч.1 ст.635, ст.657, ч.2 ст.570 ЦК України, ст.ст.10,11,60,88,209,212,214-215 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 69 000 (шістдесят дев'ять тисяч) грн. 00 коп. та судові витрати в сумі 810 (вісімсот десять) грн. 00 коп.
У задоволені решти частини позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Приморський районний суд м.Одеси шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.
Суддя Н.А.Ільченко