ф
16 листопада 2021 року
м. Київ
справа № 420/5663/21
адміністративне провадження № К/9901/39868/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н.В.,
суддів: Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е.,
перевірив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лобана Олега Вікторовича на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року у справі №420/5663/21 за позовом ОСОБА_1 до Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (м. Одеса), в якому позивач просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2007 року від базового місяця січень 2003 року, з 01 січня 2008 року по З0 листопада 2015 року від базового місяця січень 2008 року, з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року від базового місяця січень 2008 року;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2007 року від базового місяця січень 2003 року, з 01 січня 2008 року по 30 листопада 2015 року від базового місяця січень 2008 року, з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року від базового місяця січень 2008 року.
14 червня 2021 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (м. Одеса) щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2003 року по 28 лютого 2018 року.
Зобов'язано Південне Одеське територіальне управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (м. Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію його грошового забезпечення за період з 01 січня 2003 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням вже виплачених сум індексації.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
29 вересня 2021 року постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 2021 року по справі № 420/5663/21 та прийнято нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (м. Одеса) щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за періоди з 01 січня 2003 року по 16 травня 2008 року та з 09 грудня 2011 року по 28 лютого 2018 року
Зобов'язано Південне Одеське територіальне управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (м. Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію його грошового забезпечення за періоди з 01 січня 2003 року по 16 травня 2008 року та з 09 грудня 2011 року по 28 лютого 2018 року.
На вказані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду представник позивача подав касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 03 листопада 2021 року.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень суд першої інстанції розглянув цю справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Водночас, пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
У свою чергу, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема справи у спорах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Предметом розгляду даної справи є протиправність дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01 січня 2003 року по 31 грудня 2007 року від базового місяця січень 2003 року, з 01 січня 2008 року по З0 листопада 2015 року від базового місяця січень 2008 року, з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року від базового місяця січень 2008 року.
Суди попередніх інстанцій установили, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (м. Одеса).
Наказом командувача Національної гвардії України (по особовому складу) від 24 квітня 2018 року №52о/с підполковника ОСОБА_1 , начальника служби озброєння технічної частини Південного територіального управління Національної гвардії України відповідно до п.1 ч. 8 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" було звільнено у запас пунктом «б» (за станом здоров'я).
Відповідно до витягу із Наказу начальника Південного територіального управління Національної гвардії України від 31 травня 2018 року №112, позивача з 31 травня 2018 року було виключено зі списків особового складу частини та знято з усіх видів забезпечення.
Відомостей про те, що позивач є військовою посадовою особою вищого офіцерського складу відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями Закону України “Про запобігання корупції” (на час відкриття провадження у справі судом першої інстанції) суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
Оскаржуючи судове рішення, прийняте у справі незначної складності та розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, представник позивача у касаційній скарзі зазначає про наявність підстав, передбачених підпунктами "а", "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржувана постанова суду апеляціної інстанції підлягає перегляду в касаційному порядку.
А саме, у касаційній скарзі представник позивача вказує, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики з огляду на необхідність сформувати правовий висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 242 Положення «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 № 1153/2008 та норм статті 116 КЗпП до правовідносин зі здійснення повного розрахунку при звільненні військовослужбовця. Зокрема - вирішити нагальну правову проблему, чи повинен бути здійснений такий розрахунок за весь період проходження ним військової служби (в тому числі проходження військової служби в інших військових частина (підрозділах) в межах діючих безперервних контрактів (у т.ч. підписання нового контракту по продовженню дії старого) тим військовим підрозділом з якого звільняється військовослужбовець чи розрахунок повинен проводитися при кожному переміщенні військовослужбовця між військовими частинами (підрозділами, установами, закладами).
Суд касаційної інстанції відхиляє зазначені доводи касаційної скарги з огляду на те, що в обґрунтування вказаного твердження представник позивача не обґрунтував в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Твердження заявника касаційної скарги, що справа становить значний суспільний інтерес, не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів або свідчили про наявність заінтересованості необмеженої кількості осіб в результатах розгляду саме цієї справи.
Таким чином, оскаржуючи судове рішення, прийняте у справі незначної складності та розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, представник позивача у касаційній скарзі не довів підстав, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, за яких оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій підлягають перегляду в касаційному порядку.
Інші, наведені у касаційній скарзі доводи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у зазначеній справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Отже, характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у справі за позовом ОСОБА_1 , як у справі незначної складності, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню.
Суд ураховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) в ухвалі від 09 жовтня 2018 року, щодо неприйнятності заяви у справі "Азюковська проти України" (заява №26293/18), в якій заявником оскаржувалася відмова суду касаційної інстанції у відкритті касаційного провадження у зв'язку з віднесенням справи до категорії справ незначної складності. Так, ЄСПЛ указав, що застосування критерію малозначності у цій справі було передбачуваним, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зважаючи на те, що оскаржувані судові рішення ухвалені у справі, яка процесуальним законом віднесена до категорії справ незначної складності, а з наведених у касаційній скарзі мотивів й доданих до неї матеріалів не вбачається наявності передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України виняткових обставин, у відкритті касаційного провадження у даній справі необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Лобана Олега Вікторовича на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 червня 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року у справі №420/5663/21 за позовом ОСОБА_1 до Південного Одеського територіального управління Національної гвардії України (військова частина НОМЕР_1 ) (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова
Судді Н.А. Данилевич
В.Е. Мацедонська