Справа №2-ц- 13 2010 рік
12 січня 2010 року Місцевий районний Болградський суд Одеської області
В складі: головуючої судді Сабади В.В.
при секретарі Ковтун О.І.
розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Болграді
справу за позовом ОСОБА_1
до
ОСОБА_2
про відшкодування матеріальної та моральної
шкоди
Позивач, ОСОБА_1, уточнивши свої вимоги, просила стягнути з відповідача моральну шкоду стверджуючи, що така шкода була причинена їй тим, що ОСОБА_3 розповсюдила про неї відомості та інформацію, які не відповідають дійсності, а саме, що:
- в поданій ОСОБА_3 до суду позовній заяві, яка розглядалася судом в травні 2007 року, нею було вказано, що чоловік позивача постійно заявляє до неї претензії вимагає перемістити її будинок, на не належній відстані від дому звів бесідку, забив сваї в фундамент, посадив кущі винограду, які пошкоджують фундамент її будинку та із за чого ОСОБА_3 не може підійти до стіни будинку, безпідставно користується частиною її земельної ділянки, не дає їй спокою та звертається з скаргами в міську Раду ;
- в травні 2007 року, під час розгляду судом цієї цивільної справи, ОСОБА_3 звинуватила членів сім*ї позивача в тому, що ними був вбитий її чоловік і що про це ж вона 30.10.2007 року говорила ОСОБА_4, своєму зятю
і ці її дії вона просила визнгати неправомірними. Як відшкодування такої шкоди вона просила стягнути з відповідача 1000 грн. При цьому посилалася на те, що моральна шкода проявилася в перенесених нею стражданнях, переживаннях. Ці переживання подіяли негативно на стан її здоров*я, в зв'язку з чим вона змушена була звертатися до лікаря, за медичною допомогою та лікуватися. На лікування вона витратила 300,40грн., які, та понесені нею судові витрати, теж просила стягнути з відповідача /позовна заява від 16.01.2008 р./.
Відповідач, ОСОБА_3, позов не визнала і пояснила, що дійсно, в 2007 році вона, з метою захисту свого права, подала до суду заяву про усунення перешкод в користуванні належною їй земельною ділянкою, які чинив ОСОБА_5, чоловік позивача. Але як в своїй позовній заяві, так і під час розгляду справи судом, вона вказувала тільки на наявність чинимих їй перешкод і ніяких відомостей про позивача, які не відповідають дійсності , не розповсюджувала. Не розповсюджувала вона таких відомостей і стороннім особам, в тому числі і ОСОБА_4
Суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
Встановлено, що відповідач, ОСОБА_3, є власником домоволодіння АДРЕСА_1, яке розташоване за земельній ділянці, наданій їй для його обслуговування.
Ця земельна ділянка межує з земельною ділянкою, наданою для обслуговування домоволодіння АДРЕСА_2, власником якого є чоловік позивача, ОСОБА_6.
Між відповідачем, ОСОБА_3, чоловіком позивача та позивачем ОСОБА_1, виник спір відносно межі земельних ділянок, який тягнеться вже протягом тривалого часу.
Для вирішення цього спору кожен з них звертався до органів місцевого самоврядування, якими цей спір розглядався, і відповідачу ОСОБА_3, в звязку з цим, міським Головою Болградської міської Ради Одеської області була надана відповідь згідно якої порушень межі земельної ділянки, виділеної ОСОБА_6, з боку відповідача виявлено не було, що підтверджується відповіддю міського Голови Болградської міської Ради Одеської області №905//01 - 18 від 11.11.2005 року.
Ст. 19 ЦК України громадянам надано право на захист свого цивільного права від порушень. Способи такого самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій якими воно порушене , а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.
Встановлено, шо відповідач, виходячи з наданої йому відповіді, вважаючи що його право власності та користування порушено, 28.03.2007 року звернувся до суду з позовом до чоловіка позивача, ОСОБА_6, як до власника сусіднього будинку, про усунення перешкод в користуванні її земельною ділянкою і в цій позовній заяві виклала свою думку по спору, який виник між ними.
Право відповідача на вільне вираження своїх поглядів, переконань та думки передбачене:
- ст. 34 Конституції України, де проголошщено право кожного на свободу думки, слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань;
- ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифіцированої Україною від 17.07.1997 року, згідно якої кожний чоловік має право на вільне вираження своєї думки. Це право включає свободу дотримуватися своєї думки, свободу отримувати та розповсюджувати інформацію.
Тому суд приходить до висновку про те, що дії ОСОБА_3 в цій частині є правомірними і ніяким чином не порушують прав відповідача, т. я. при складенні своєї позовної заяви відповідач скористалася наданим їй правом на свободу думки, слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань і ці її дії є захистом навданих їй прав.
На думку суду твердження позивача про те, що:
- в травні 2007 року в суді, під час розгляду позову ОСОБА_3 до ОСОБА_6, вона звинуватила членів сім*ї позивача в тому, що ними був вбитий її чоловік і що про це ж вона 30.10.2007 року говорила ОСОБА_4, своєму зятю, не знайшли свого підтвердження в суді, т. я. ОСОБА_1 суду доказів цього, крім своїх пояснень, не надала, а відповідач цю обставину не визнала.
В протоколі судового засідання від 03.05.2007 року по справі №2 ц- 668 за 2007 рік, яка була досліджена судом, запис про це відсутній, а відповідач, наявність цієї обставини, заперечувала.
Не підтвердив цю обставину в суді і свідок ОСОБА_4. Згідно його пояснень він чоловіку позивача, ОСОБА_6, сказав тільки про те, що сварки, які виникали між ними відносно користування земельними ділянками, негативно позначилися на здоров*ї чоловіка відповідача, ОСОБА_7, який на той час дійсно знаходився на стаціонарному лікуванні, т. я. йому за станом здоров*я, не можна було хвилюватися.
Наявність сварок та неприязних відносин між сторонами, які виникали їз - за неможливості прийти до згоди відносно усунення перешкод в користуванні земельними ділянками, підтвердили в суді свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,
ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13
- Не підлягають задоволенню і позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_3 1000 гривень, як відшкодування за спричинення їй моральної шкоди, яка проявилася в перенесених нею стражданнях, переживаннях, які подіяли негативно на стан її здоров*я, в зв'язку з чим вона змушена була звертатися до лікаря, за медичною допомогою та лікуватися і понесла на лікування витрати в сумі 300,40грн.»
т. я. вони не знайшли свого підтвердження в суді, а ОСОБА_1 суду доказів цього, крім своїх пояснень, не надала.
Крім того, суд не знайшов підстав для визнання дій ОСОБА_3, на які посилається позивач, неправомірними.
Ст.23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Спричинення моральної шкоди ОСОБА_1 пов*язує тільки з діями відповідача, викладеними нею в позовні заяві від 16.01.2008 року, які суд неправомітними не визнав.
У суду не викликає сумніву, що позивач міг переживати, хвилюватися і в вказаний ним період звертався за наданням йому медичної допомоги, т. я. це підтверджується виписками з його амбулаторної карточки. Але згідно досліджених доказів, ці хвилювання, переживання, звернення до лікаря не могли бути пов'язані з розповсюдженням відповідачем недостовірної інформації про позивача та відомостей які його ганьблять і тому не могли бути негативними наслідками цього, т. я. судом дії відповідача, з якими позивач повязує це, неправомірними не визнані. Наявність відомостей, які ганьблять позивача та наявність недостовірної інформації, які по твердженню позивача розповсюдила відповідач, не встановлено.
Керуючись ст..10,60,131,212,-215 ЦПК України
с у д
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2
про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду поданням:
- заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення;
- апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя