16 листопада 2021 року
справа №380/15751/21
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення індексації заробітної плати.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), в якому просить суд:
-визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з січня 2015 року по лютий 2018 року у розмірі 2536, 16грн.;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з урахуванням базового місяця січень 2008 рік за період з січня 2015 року по лютий 2018 року відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України з 2014 по 2019. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Західного оперативно-територіального об'єднання Національної гвардії України по стройовій частині від 17.12.2019 №287 його виключено зі списків особового складу військової частини та знято з усіх видів забезпечення. Як встановлено із наявних у позивача особистих карток на грошове забезпечення та архівних довідок за період з січня 2015 по лютий 2018 позивачу індексація грошового забезпечення виплачувалась у травні-вересні, грудні 2015року, та у липні-грудні 2016 року у розмірі 2536,16 грн. Неповнота виплати відповідачем грошового забезпечення за час проходження військової служби, що полягає у виплаті індексації грошового забезпечення за період з січня 2015 року по лютий 2018 року в меншому розмірі у зв'язку із застосуванням неправильного базового місяця. Вважає, що у вказаний період базовим місяцем для визначення індексації грошового забезпечення є січень 2008року. Стверджує, що має право на компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою від 20.09.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків, зазначених у мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії. У визначений судом строк позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 05.10.2021 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Заперечуючи позовні вимоги, відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Свої заперечення обґрунтовує тим, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у Військовій частині Національної гвардії України здійснювалася у відповідності до вимог ст.51 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 №2456-VІ, Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-ХІІ, Порядку проведення індексації доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, роз'яснень Міністерства соціальної політики України від 16.07.2015 № 10685/0/14-15/10, від 09.06.2016 №252/10/136-16, від 08.08.2017 №13700/3 та від 18.08.2017 №78/0/66-17. Зазначає, що нарахування індексації грошового забезпечення є виключною компетенцією роботодавця. Крім цього, відповідач заперечує проти стягнення за рахунок бюджетних асигнувань витрат на правову допомогу. Просить у задоволенні позову відмовити.
Інших заяв по суті справи сторонами не надано.
Суд встановив таке.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 25.12.2014 по 17.12.2019.
Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) №287 від 17.12.2019 припинено контракт про проходження громадянами України військової служби в Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення - капітана ОСОБА_1 та звільненого відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з військової служби наказом командувача Національної гвардії України від 02.12.2019 №22 о/с у запас, за станом здоров'я з правом носіння військової форми одягу. Направлено для взяття на облік до Сихівського ОРВК м. Львова.
Відповідно до карток особового рахунку на виплату грошового забезпечення позивача нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення в таких розмірах:
- за 2015 рік: січень - квітень - 0,00грн, травень- 64,55грн., червень- 203,41грн, липень - 401,94грн., серпень-вересень - 437,26 грн., жовтень- листопад - 0,00 грн.- грудень - 31,69;
- за 2016 рік: січень - червень - 0,00 грн, липень-листопад - 59,45грн. щомісячно, - грудень - 134,40 грн.;
- за період 2017-2018 років індексація грошового забезпечення не нарахована та не виплачена.
Вважаючи, що відповідачем допущено протиправну поведінку щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з застосуванням не правильного базового місяця, що призвело до порушення його права на отримання грошового забезпечення у повному розмірі, позивач звернувся до суду з даним позовом.
При вирішенні спору суд виходить з такого.
Відповідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно до абзацу 1 частини першої статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частин 2 та 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Абзацом 2 частини 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України
Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).
Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення).
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статті 9 Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статтею 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення регулюються Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Пунктом 1-1 Порядку № 1078 визначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 № 491-IV.
Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Відповідно до п.5 Порядку №1078 проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови №1013 від 09.12.2015, яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягає застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.
У редакції Постанови № 1013 від 09.12.2015 пункт 5 Порядку № 1078 викладено у такій редакції:
«У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індекс споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу…».
Таким чином, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Аналіз наведених вище нормативно-правових актів, за відсутністю затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців, дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому Урядом України порядку, а саме відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Вищенаведене зумовлює висновок суду про те, що оскільки індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
При цьому, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у даній справі, а відсутність механізму виплати індексації не може позбавляти позивача права на отримання належних йому сум невиплаченого доходу.
Доводи відповідача не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів.
Саме такий правовий висновок у подібних правовідносинах викладений в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 825/874/17.
Інформацією з карток особового рахунку позивача за 2015 -2018роки підтверджується, що позивачу за періоди з січня по квітень, з жовтня по листопад 2015року, з серпня по жовтень 2015 року, з січня по червень 2016року, з січня 2017 року по листопад 2018року індексація грошового забезпечення не нараховувалася, що суперечить наведеним вище вимогам законодавства.
Щодо базового місяця нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з січня до грудня 2015 року, суд зазначає таке.
Відповідно до витягу з послужного списку позивача, у період з 20.06.2007 по 17.12.2019 займав посаду оперативний черговий.
Позивач вважає, що базовим місяцем для нарахування йому індексації грошового забезпечення з січня 2015 року має бути січень 2008 року.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078, в редакції, яка діяла до 15.12.2015 (до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015), у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
Тобто, відповідно до пункту 5 Порядку №1078, в редакції, яка діяла до 15.12.2015, базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, в тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів.
Відповідно до вимог абз.3 пункту 10-1 Порядку №1078 (в редакції, чинній до 01.12.2015) обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації заробітної плати новоприйнятих працівників здійснювалось з місяця прийняття працівника на роботу.
Порівняльний аналіз законодавства про індексацію грошових доходів дає підстави стверджувати про те, що новим базовим місяцем для обчислення індексації грошового забезпечення:
- до 01.12.2015 був місяць прийняття працівника на роботу та місяць збільшення заробітної плати;
- після 01.12.2015 є місяць збільшення тарифної ставки (окладу).
Крім цього, суд зазначає, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення здійснюється індивідуально для кожного працівника (військовослужбовця) та залежить, в тому числі, від обставин проходження ним служби (підвищення або переміщення по службі, присвоєння чергових звань з підвищенням окладів тощо). Отже, обставини кожної справи є різними та встановлюються стосовно окремого військовослужбовця.
З матеріалів справи видно, що позивач був зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_1 25.12.2014 році, тобто до прийняття змін до Порядку №1078.
Таким чином, оскільки позивач був зарахований до особового складу до 01.12.2015, то для обчислення індексації його грошового забезпечення як базовий місяць застосовується грудень 2014.
Таким чином, позовні вимоги в частині застосування для обчислення індексації грошового забезпечення позивача базового місяця січня 2008 задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем вказаного обов'язку не виконано.
Доводи відповідача про правомірність своєї поведінки спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства. Тому такі судом до уваги не беруться.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо неповноти нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року, не відповідає визначеним частиною 2 статті 2 КАС України критеріям поведінки відповідача у спірних правовідносинах, тому такі дії необхідно визнати протиправними, частково задовольнивши першу позовну вимогу.
Позовні вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії є похідними від першої позовної вимоги і також підлягають до задоволення шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з січня 2015 року по лютий 2018 року.
Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення, з врахуванням пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.
Пункти 4 та 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
З огляду на викладене, вимоги позивача про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 15.01.2004 № 44, підлягають задоволенню.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Що стосується стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частин 4, 5 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 (замовник) та адвокатом Гірник О.О. (адвокат) укладено договір про надання правової допомоги №343 від 19.04.2021. (далі - Договір).
Відповідно до пункту 1.1 даного Договору адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах передбачених цим договором, а замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.
Відповідно до п.3.1 договору, правова допомога надається Замовнику на відплатній основі. Замовник зобов'язаний сплатити адвокату Гонорар у порядку та розмірі, визначених за угодою сторін.
На підтвердження складу та розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір №343 про надання правової допомоги від 19.04.2021 з додатком №1 до договору, ордер на надання правничої (правової допомоги) від 19.04.2021 серії ВС №1071685, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 10.04.2018 серії ЛВ №000954, акт №1 приймання-передачі наданих послуг від 08.09.2021.
Зі змісту акта приймання-передачі наданих робіт №1 від 08.09.2021 встановлено, що адвокат надав такі послуги із зазначенням витраченого часу на їх реалізацію:
- проведення однієї консультації з клієнтом. У процесі якої була узгоджена правова позиція - 500,00 грн.;
- визначення та аналізу чинного законодавства, судової практики щодо порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовцями - 500,00 грн.;
- написання позовної заяви до суду про стягнення індексації грошового забезпечення -1500,00 грн. Всього 2500,00 грн.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5 статті 134 КАС України.
Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, з аналізу статті 134 КАС України, випливає, що, крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в тому числі неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині п'ятій цієї статті. Тобто суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
За таких обставин суд зазначає, що дана справа згідно положень статей 4, 12 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.
Так, відповідно до частини 6 статті 12 КАС України справи про оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг відносяться до справ незначної складності.
Крім того, суд ураховує відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, за даними якого мають місце оприлюднення численних судових рішень судів різних інстанцій з аналогічного предмету спору та аналогічні мотивам тим, що приведені у адміністративному позові позивача, що спрощувало роботу адвоката при підготовці даного адміністративного позову.
З огляду на вищевказані обставини справи, суд вважає, що заявлена позивачем до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сума витрат на правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн. за наявності в Єдиному державному реєстрі судових рішень з аналогічних спорів та з урахуванням того, що дана розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі не є співрозмірною зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), не відповідає реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а її стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат.
Крім цього, судом взято до уваги заперечення відповідача щодо стягнення витрат на правову допомогу, а також часткове задоволення позову.
Таким чином, стягненню з відповідача підлягають судові витрати на надання правничої допомоги в розмірі 908,00 грн., що є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, а також з врахуванням численних позовних заяв з даного предмету спору згідно з Єдиного державного реєстру судових рішень http://reestr.court.gov.ua, не є пропорційними вартість виконаних робіт до затраченого часу на підготовку таких, а також кількості таких позовів і їх складність і кількість долучених доказів, які зібрані адвокатом на представництво інтересів.
Щодо судового збору, то оскільки позивач звільненийвідсплати судового збору на підставі п.13 ч.1 ст.15 Закону України «Про судовий збір», такийвідповідно до ст.139 КАС України не стягується з іншої сторони.
Керуючисьст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про стягнення індексації заробітної плати задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо неповноти нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2015року по лютий 2018року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2015 року по лютий 2018 року у повному обсязі відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 908 (дев'ятсот вісім) грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Лунь З.І.