Постанова
Іменем України
10 листопада 2021 року
м. Харків
Справа № 638/5573/21
Провадження № 22-ц/818/6023/21
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Пилипчук Н.П. ,
суддів: Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,
за участю секретаря судового засідання: Гармаш К.В.,
Учасники справи:
позивач - Харківська міська рада,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа - Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов Станіслав Давидович,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов Станіслав Давидович про скасування державної реєстрації прав, припинення права власності та зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 червня 2021 року, постановлену суддею Ших Т.В, -
У квітні 2021 року Харківська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов Станіслав Давидович про скасування державної реєстрації прав, припинення права власності та зобов'язання вчинити певні дії.
10 червня 2021 року Харківська міська рада подала до суду заяву про забезпечення позову, в які просила вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії (відчуження, дарування, продажу, застави та ін.) щодо нежитлового приміщення літ. «А-1» за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта 1951489363101).
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 червня 2021 року вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії (відчуження, дарування, продажу, застави тощо) щодо нежитлового приміщення літ. «А-1» за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта 1951489363101).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в особі свого представника ОСОБА_2 , просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обгрунтування апеляційної скарги зазначає, що позивач звернувся до суду з вимогою про демонтаж відповідної будівлі, скасування державної реєстрації прав, припинення права власності та зобов'язання вчинити певні дії. Між тим, відповідно до ч.1 ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно - будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису. Відповідно до ч.2 ст.38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об'єкта та компенсацію витрат, пов'язаних з таким знесенням. Вказаною нормою Закону передбачена можливість відповідного органу звернутись з позовом про демонтаж лише стосовно самочинно збудованого об'єкта. Зазначає, що відносно торгівельних павільйонів проведено державну реєстрацію права власності, що відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є офіційним визнанням державою законності існування та відповідної суб'єктивної належності певного нерухомого майна. Отже, оскільки проведено державну реєстрацію права власності на торгівельні павільйони, вона не може мати статусу самочинно збудованої. Окрім того, законом передбачено, що відповідні дії щодо звернення до суду з вимогою про демонтаж спеціальний орган може здійснити лише після здійснення передбаченої Законом процедури, а саме заходів архітектурно-будівельного контролю, тобто виявлення порушення у зазначеній сфері, складання відповідно припису, а також невиконання зазначеного припису з боку суб'єкта містобудування.
Між тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази - факти проведення позапланової перевірки, складання протоколу про вчинення правопорушень, а також видачі обов'язкового для виконання припису щодо усунень порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльсності, будівельних норм, державних стандартів і правил, чим взагалі спростовуються висновки позивача стосовно виявлення об'єкту самочинного будівництва нежитлового приміщення літ. «А-1» за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційни номер об'єкту 1951489363101).
У відзиві на апеляційну скаргу Харківська міська рада просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення прав особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виник спір, забезпечення позову у спосіб обраний позивачем відповідає меті їх застосування.
Колегія суддів погоджується з висновком суду виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це вжиття комплексу заходів цивільного процесуального характеру, направлених на припинення дій, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Вжиття цих заходів має гарантувати реалізацію позовних вимог у разі задоволення позову і застосовуються лише до позовів про визнання та про присудження.
Відповідно до частин 1, 2 статті 150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії, встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Тобто, забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.
Матеріали справи свідчать, що у квітні 2021 року Харківська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов С.Д. про скасування державної реєстрації прав, припинення права власності та зобов'язання вчинити певні дії.
Із змісту позовної заяви вбачається, що Департаментом територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради досліжжувалась інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що у порушення вимог Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», приватним нотаріусом ХМНО Клопотовим С.Д. (рішення від 01 листопада 2019 року №49477561) відкрито розділ об'єкта нерухомого майна №1951489363101 та зареєстровано право власності на нежитлове приміщення літ. «А-1» загальною площею 20кв.м по АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 . Підставами вищевказаної державної реєстрації прав визначено: технічний паспорт від 14 жовтня 2019 року №171019, виданий ТОВ «БУДГРУПП»; рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 26 червня 2002 року №752; акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 29 травня 2002 року. Вказують, що технічний паспорт від 14 жовтня 2019 року№171019, виданий ТОВ «БУДГРУПП» містить інформацію, що літ. «А-1» по по АДРЕСА_1 є тимчасовим павільйоном очікування з вбудованими приміщеннями для дрібно-роздрібної торгівлі. Між тим, не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв'язку, залізничні колії. За таких обставин позивач вважає, що приватним нотаріусом ХМНО Клопотовим С.Д. в порушення вимог діючого законодавства на підставі неналежних документів, протиправно проведено державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно права власності на тимчасову споруду - тимчасовий павільйон очікування пасажирського транспорту.
Таким чином, предметом розгляду у справі є спір з приводу проведеної державної реєстрації на тимчасову споруду, яку позивач просить скасувати.
У своїй заяві про забезпечення позову Харківська міська рада просить вжити заходи забезпечення позову, а саме: заборонити ОСОБА_1 у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії (відчуження, дарування, продажу застави та ін.) щодо нежитлового приміщення літ. «А-1» за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта 1951489363101).
Вказує, що вказаний спір виник з приводу протиправного виникнення прав на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення літ. «А-1» по АДРЕСА_1 , а подальше його відчуження наступним добросовісним набувачам зробить неможливим виконання рішення суду, тобто можуть здійснюватися дії щодо відчуження вказаного об'єкту з метою використання аргументів стосовно добросовісного набувача під час розгляду вищевказаного позову та ухилення від настання наслідків, передбачених рішенням суду. Також позивач зазначає, що відчуження спірного майна третім особам негативно вплине на їх права у майбутньому, а у подальшому призведе до необхідності залучення їх до участі у справі, визнання цивільно-правових угод недійсними, а також скасування відповідних рішень державних реєстраторів про реєстрацію речових прав на це спірне майно, що вцілому негативно вплине на строки розгляду справи по суті та затягуванню процесу. Крім того, це порушить права і свободи особи, яка придбає спірне майно.
Оскільки вказаний спір виник з приводу протиправного виникнення права на об'єкт нерухомого майна, при цьому, відповідач ОСОБА_1 наразі є його власником, отже має всі можливості вільно розпоряджатися спірним майном, тобто може у будь-який час укласти правочин та відчужити спірне майно третім особам, а подальше його відчуження наступним добросовісним набувачам у свою чергу зробить неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову в обраний позивачем спосіб.
Доводи апелянта з приводу необгрунтованості та недоведеності позовних вимог Харківської міської ради колегією суддів не приймаються, оскільки суд не зобов'язаний при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та суттєвими не являються, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали, яка постановлена з дотриманням вимог закону.
Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 , - залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 22 червня 2021 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 12 листопада 2021 року.
Головуючий - Н.П. Пилипчук
Судді - О.В. Маміна
О.Ю. Тичкова