Справа № 755/18897/20
Провадження № 2/755/663/21
"15" листопада 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ХАУС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, -
Позивач звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., зареєстрований в реєстрі за №1744, за яким стягнуто заборгованість на користь ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ХАУС» з ОСОБА_1 за кредитним договором №53/МК/39/2007/978 від 25 квітня 2007 року.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 22 червня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. був вчинений виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за №1744, за яким стягнено заборгованість на користь ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ХАУС» з ОСОБА_1 за кредитним договором №53/МК/39/2007/978 від 25 квітня 2007 року. Стягнення заборгованості провадиться за період з 05.03.2020 року по 10.06.2020 року. Сума заборгованості складає 884 482, 96 грн. Приватним виконавцем було відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого напису нотаріуса. Як вбачається з виконавчого напису нотаріуса, відповідачем було нараховано: прострочена заборгованість по кредиту - 497 580,07 грн., строкова заборгованість по відсоткам - 386 602,89 грн. Вказаний розмір процентів нарахований 05.03.2020 року по 10.06.2020 року, що стверджується оскаржуваним виконавчим написом. Зазначає, що відповідач не міг нараховувати будь-які проценти, штрафи та пеню у вказаний періоду, а саме 05.03.2020 року по 10.06.2020 року, оскільки саме 25 квітня 2019 теку (п. 2.2.9 Договору) настав строк остаточного повернення кредиту та відповідно з якого повністю припиняється нарахування відсотків та комісій, вказане зазначене в довідці про умови кредитування, який був наданий відповідачем нотаріусу. Наслідками настання строку виконання кредитного зобов'язання в повному обсязі є припинення нарахування процентів кредитором - цей висновок визначений в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018р. по справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18), пункт 91 якої визначає: «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.». Також, позивач посилається на те, що згідно переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 за №1172, з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі 826/20084/14, стягнення кредитної заборгованості на підставі виконавчих написів можливе тільки за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також звернення стягнення на заставне майно.
18 грудня 2020 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження у цій цивільній справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, яким роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки. За клопотанням позивача витребувано докази у приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В., а саме: належним чином завірені копії документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1744, за яким стягнуто заборгованість на користь ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ХАУС» з ОСОБА_1 за кредитним договором №53/МК/39/2007/978 від 25 квітня 2007 року
Копію вказаної ухвали з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідач отримав 02.03.2021 р. Третя особа приватний нотаріус Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. копії вказаних документів отримав 26.02.2021 р. Позивач копію ухвали суду отримав - 18.12.2020 р.
Відповідачем не використано право на подання відзиву на позовну заяву, від позивача інших заяв по суті справи не надійшло.
22.03.2021 приватний нотаріус Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. подав до суду на виконання ухвали від 18.12.2020 копії документів по виконавчому напису, зареєстрованого в реєстрі за №1744 від 22.06.2020р
Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Як убачається з матеріалів справи, 25.04.2007 року між ОСОБА_1 та ВАТ КБ «НАДРА» було укладено кредитний договір № 53/МК/39/2007/978, з відповідно укладеною 20.09.2010 додатковою угодою №1, за умовами яких, кредитор надає позичальнику у тимчасове користування н умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 35 000,00 евро, зі сплатою 12,9% річних. Кінцевий термін повернення кредиту - 25.04.2011.
За договором відступлення прав вимоги №GL2N79735 від 05.03.2020 укладеного між ПАТ «КБ «НАДРА» та ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ХАУС», банк відступив новому кредитору, а новий кредитор набув права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців та/або поручителів, зазначених у Додатку №1 до цього договору, включаючи право вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки божників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту), та/або договорами поруки, та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них. Згідно реєстру у Додатку №1 до цього договору.
22.06.2020 року приватним нотаріусом Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. вчинено виконавчий напис зареєстрований за № 1744, яким пропонується стягнути на користь ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ХАУС», заборгованість, що виникла по кредитному договору № 53/МК/39/2007/978 від 25.04.2007, договору відступлення прав вимоги № GL2N79735 укладеного 05.03.2020 між ПАТ «КБ «НАДРА» та ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ХАУС» з відповідними додатками, боржником за яким є ОСОБА_2 . Строк по кредитному договору настав, боржником допущено прострочення платежів. Стягнення заборгованості провадиться за період з 05.03.2020 по 10.06.2020. сума заборгованості складається: суми заборгованості за тілом кредиту - 497 580,07 грн, суми заборгованість по відсоткам - 386 602,89 грн.
В той же час, слід зазначити, що ні матеріали даної цивільної справи, ні матеріали надані приватним нотаріусом Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В. на підставі яких останнім вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №1744 від 22.06.2020, не містять Додатку №1 до договору відступлення прав вимоги №GL2N79735 від 05.03.2020 укладеного між ПАТ «КБ «НАДРА» та ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ХАУС», який мав би засвідчити набуття права вимоги ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ХАУС» до ОСОБА_1 за укладеним 25.04.2007 з ВАТ КБ «НАДРА» кредитним договором № 53/МК/39/2007/978.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Павлюка Н.В. від 19.10.2020 відкрито виконавче провадження №63345332 з примусового виконання виконавчого напису №1744 виданого 22.06.2020 приватним нотаріусом Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Т.В.
У відповідності до ст. 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.02.2012 року за № 282/20595 (далі Порядок вчинення нотаріальних дій - Порядок).
Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За нормою ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року.
Відповідно до п. 2 вказаного Переліку для одержання виконавчого напису за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Згідно з пунктом 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.
Київський апеляційний адміністративний суд, взявши до уваги зазначений пункт 10.2. постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.
Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі 910/13233/17 від 29.01.2019.
З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 в редакції від 29.11.2001.
Пунктом 1 зазначеного Переліку в редакції від 29.11.2001 передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:
а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;
б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Таким чином убачається, що в порушення вказаних положень матеріального права оспорюваний виконавчий напис було вчинено на підставі Кредитного договору № №53/МК/39/2007/978 від 25 квітня 2007 року, який нотаріально не посвідчений.
Відповідно до пп. 2.1 п. 2 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
За нормою пп. 3.2, 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
При цьому стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Як роз'яснено у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01.1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні», при вирішенні справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею, судам слід мати на увазі, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом і за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Правову позицію з цього питання з аналогічними висновками висловлено Верховним Судом України у Постанові від 23.01.2018 року у справі № 310/9293/15, яка в силу Закону є обов'язковою до застосування цій справі, оскільки мають місце аналогічні по своїй суті фактичні обставини справи та відповідно правовідносини.
Згідно з ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, про наявність правових підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личуком Т.В. від 22.06.2020 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1744, - оскільки такий виконавчий напис вчинено не на оригіналі нотаріально посвідченої угоди, право вимоги особи, яка звернулася за вчиненням виконавчого напису не підтверджена долученими до заяви доказами, розмір боргових зобов'язань позивача за кредитним договором, який визначений у виконавчому написі нотаріуса, не є підтвердженим випискою по рахунку за Договором кредиту, а також відсутні докази належного направлення та отримання боржником (позивачем) письмової вимоги про усунення порушень, а тому у відповідача були відсутні правові підстави звернення до приватного нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису щодо стягнення такого боргу.
З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку про задоволення позову ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України підлягає стягненню із відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 34, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, ст.ст. 18 Цивільного кодексу України, Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 р. № 1172, ст.ст. 18 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ХАУС» (код ЄДРПОУ: 41661563, м. Львів, вул. Вороного, 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович ( АДРЕСА_2 ) про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис вчинений 22 червня 2020 року приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарасом Володимировичем, зареєстрований в реєстрі за №1744 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІНВЕСТ ХАУС» заборгованості за кредитним договором № 53/МК/39/2007/978 укладеним 15 квітня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «НАДРА» та ОСОБА_1 .
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ІНВЕСТ ХАУС» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 (вісімдесят) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя: