"15" листопада 2021 р.
м. Київ
справа № 755/15986/21
провадження № 2/755/7509/21
Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Проценко Н.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, відшкодування моральної та матеріальної шкоди,
Позивач ОСОБА_3 , звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь позивача матеріальні збитки в розмірі 14 480,00 грн. та моральні збитки у розмірі 50 000,00 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 22 500,00 грн. та судовий збір у розмірі 908,00 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що у травні 2021 року позивач звернувся до ФОП ОСОБА_2 з наміром отримати комплекс туристичних послуг. Позивачем було озвучено країну, яку він бажає відвідати, орієнтовні дати вильоту, бажану кількість ночей та назви готелів. Додатково були озвучені побажання включити в ціну місце в аварійному рядку в обидва боки, денний переліт, індивідуальний експрес трансфер, харчування та страховка. Відповідачем було запропоновано тури, які відрізнялись часом вильоту. Позивач погодив тур з датою вильоту з Києва 24.06.2021 року о 14.30 год. та датою вильоту в Київ 08.07.2021 року о 19.10 год., уклавши Договір туристичного обслуговування № 38. Згідно умов Договору вартість туристичних послуг становить 121 430,00 грн. При цьому, переплативши вартість туру, позивач звернув увагу відповідача на те, що зручним для нього є денний виліт, а відповідачем не було озвучено, що час вильоту може бути змінено туроператором або авіалініями. Крім того, відповідач погодився на внесення правок до типового договору туристичного обслуговування, в результаті чого було видалено пункти, якими відповідачу дозволялось внести зміни у зміст туру та графік руху за маршрутом, змінити аеропорт, дату та час вильоту та інші характеристики тур продукту. Таким чином, позивач переплатив 14 480,00 грн. переважно за зручний час перельотів, а відповідач підтвердила, що виліт/приліт буде здійснено саме у денний час. Порушуючи умови Договору, 09.06.2021 року відповідачем було повідомлено, що час вильоту з Києва змінився з 14.30 на 01.00, а час вильоту в Київ з 19.10 на 08.00. З метою досудового врегулювання спору адвокатом Спиридоновою К.С. було направлено на адресу відповідача Претензію № 16/06-21/01 з вимогою відшкодування 14 480,00 грн. та 50 000,00 грн. моральної шкоди., однак претензію залишено без реагування. Під час неодноразових телефонних розмов відповідач повідомляла, що Претензія передана та має бути адресована ТОВ «Туристична компанія «Анекс Тур», однак Товариство спростувало цю інформацію. У зв'язку з тим, що ФОП ОСОБА_2 повідомила позивачу недостовірну інформацію, чим ввела його в оману, порушила умови Договору, позивач вважає, що саме ФОП ОСОБА_2 є належним відповідачем у справі.
30.09.2021 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач ФОП ОСОБА_2 не скористалась процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений ухвалою суду від 30.09.2021 року строк, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Статтями 626, 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.
Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Згідно положення частини 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правам та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України)
Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.
Перш за все, необхідно зазначити, що свобода договору означає право громадян або юридичних осіб, та інших суб'єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору. Однак під час укладання договору, визначаючи його умови, сторони повинні дотримуватись нормативно-правових актів.
Свобода договору передбачає можливість укладати не лише ті договори, які передбачені нормами чинного цивільного законодавства, а й ті, які законом не передбачені, але в такому разі такий договір не повинен суперечити законодавству. Також принцип свободи договору полягає в можливості особи вільно обирати контрагента.
У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотні умови договору визначаються в законі, разом з тим ними можуть стати будь-які умови, на погодженні яких наполягає та чи інша сторона. Істотні умови договору відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати їх обов'язки, які покладаються на них за договором.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про туризм», учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, крім договорів, цивільні права та обов'язки виникають також з актів цивільного законодавства.
Відповідно до положення частини 1 статті 5 Закону України «Про захист прав споживачів», держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.
Згідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про туризм», за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов'язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов'язується оплатити його.
Як убачається з матеріалів справи, 01.06.2021 року між ОСОБА_4 за підписом ОСОБА_1 та Субагентом ФОП ОСОБА_2 , що діє на підставі Виписки, яка діє на підставі Субагентського Договору на реалізацію туристичного продукту№ 187 СА/20 від 09.01.2020 року від імені та за дорученням Турагента ТОВ «Анекс Тур Турагентство» на підставі Договору № 49А/17 від 27.01.2017 року з ТОВ «Туристична компанія «Анекс Тур» - «Туроператор», Туроператор надає послуги на підставі ліцензії на право заняття тур операторською діяльністю серія АГ № 581096 від 17.05.2012 року, який діє по дорученню і за рахунок іноземного туроператора «Anex Tourism Worldwide DMCC», - укладено Договір на туристичне обслуговування № 38. (а.с. 16-20)
Відповідно до умов Договору, Субагент зобов'язується відповідно до замовлення Туриста та осіб, що слідують з ним, забезпечити надання комплексу туристичних послуг (туристичний продукт) Туристу, а Турист зобов'язується на умовах даного Договору прийняти та оплатити їх. Турист здійснює вибір туристичних послуг із запропонованих Субагентом на свій розсуд і за своїм побажанням. Субагент виступає як посередник між Туристом з одного боку і транспортними, страховими компаніями, готелями й іншими підприємствами, установами, з іншого боку. Туристична подорож здійснюється у складі ОСОБА_5 , ОСОБА_1 . Країна та місце призначення: Єгипет, Шарм ель Шейх, з 24.06.2021 року по 08 липня 2021 року. Маршрут: 24.06.2021 року з а/п Бориспіль - а/п Шарм ель Шейх о 14.30; 08.07.2021 року з а/п Шарм ель Шейх до а/п Бориспіль о 19.10 год. Загальна вартість туристичних послуг, замовлених Туристом, становить 121 430,00 грн.
Відповідно до п. 6.6. Договору, Субагент/Турагент/Туроператор не несе відповідальності та не сплачує будь-які компенсації за можливі порушення та дії, які не належать до його компетенції, а саме: за зміну розкладу, відміну, затримку авіарейсу, заміну літака одного типу на інший, закриття аеропортів з метеорологічних, технічних та інших причин, що призвело до програми зміни туру; за неможливість здійснення туристом подорожі, перенесення її на більш пізні терміни.
За даними квитанції від 01.06.2021 року, долученої до матеріалів справи, на виконання умов Договір на туристичне обслуговування № 38 від 01.06.2021 року ОСОБА_1 сплачено вартість туристичного обслуговування у розмірі 121 430,00 грн. (а.с. 21)
16.06.2021 року адвокатом Спиридоновою К.С. на адресу ФОП ОСОБА_2 надіслано Претензію № 16/06-21/01 про відшкодування переплати в розмірі 14 480,00 грн., сплачений за зручний для туриста ОСОБА_3 час перельотів, що не було виконано ФОП ОСОБА_2 під час узгодження сторонами умов Договору на туристичне обслуговування № 38 від 01.06.2021 року, наслідком чого туристу завдано також і моральної шкоди у розмірі 50 000,00 грн. (а.с. 26-27)
20.07.2021 року адвокатом Спиридоновою К.С. на адресу ФОП ОСОБА_2 надіслано Лист № 20/07-21/01, яким викладено вимоги повідомити про результати розгляду Претензії № 16/06-21/01 від 16.06.2021 року. (а.с. 32, 33)
Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послугою вважається діяльність виконавця послуг з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Договором є усний чи письмовий правочин між споживачем і виконавцем.
Відповідно до ч.12,14 ст.20 Закону України «Про туризм» саме туроператор, як сторона за договором несе перед туристом відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування, крім випадків, якщо: невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини туриста; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося з вини третіх осіб, не пов'язаних з наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна із сторін про їх настання не знала і не могла знати заздалегідь; невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) та інші суб'єкти туристичної діяльності, які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити.
Права й обов'язки, відповідальність сторін та інші умови договору між туроператором і турагентом визначаються відповідно до загальних положень про агентський договір, якщо інше не передбачено договором, укладеним між ними, а також цим Законом.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про туризм» порушеннями законодавства в галузі туризму є порушення умов договору між туристом і суб'єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг.
Згідно зі статтею 32 Закону України «Про туризм» за неналежне виконання своїх зобов'язань туроператор, турагент, інші суб'єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб'єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.
Статтею 33 Закону України «Про туризм» встановлено, що суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов'язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Агентські відносини регулюються главою 31 Господарського кодексу України, відповідно до статті 297 якого за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок. Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі статтею 653 Цивільного кодексу України , якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням умов договору однією зі сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі статтею 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, установлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним у повному обсязі перед замовником за порушення договору.
За змістом частин першої, другої, десятої статті 20, частини другої статті 30, частин першої, другої статті 32, частини першої статті 33 Закону України від 15 вересня 1995 року «Про туризм», частини четвертої статті 10 Закону України від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів», статей 610, 611, частини п'ятої статті 653, частини першої статті 901 ЦК України майнову відповідальність несе суб'єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, порушив умови договору між туристом і суб'єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику (туристу) завдано збитків.
З огляду на вищевикладене Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 березня 2019 року по справі № 750/9028/15-ц зробив наступний висновок: «Таким чином, ФОП ОСОБА_4 (турагент) діяла від імені туроператора ТОВ «Пегас Туристик» на підставі субагентського договору. Відповідальність за порушення істотних умов договору не може нести інший суб'єкт туристичної діяльності з надання туристичних послуг, ніж туроператор, яким у цій справі є ТОВ «Пегас Туристик».»
З огляду на викладене, агентські та субагентські договори не створюють собою прав та обов'язків для споживача, який 1) не є стороною такого договору, 2) не є особою, на користь якої укладається такий договір.
Відповідно, Замовник турпродукту як третя особа у договірних правовідносинах та його агентів та субагентів не наділявся правами, а отже, не може набувати обов'язків, та щодо такої особи не можуть застосовуватись жодні договірні санкції, які суттєво впливають на права та інтереси третьої особи, яка не є стороною таких правовідносин.
Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, зокрема, Договір на туристичне обслуговування № 38 від 01.06.2021 року, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відшкодування шкоди ФОП ОСОБА_2 позивачу як туристу за Договором на туристичне обслуговування № 38 від 01.06.2021 року, оскільки ФОП ОСОБА_2 згідно умов Договору виступає субагентом від імені та за дорученням Турагента ТОВ «Анекс Тур Турагентство», який діє на підставі Договору № 49А/17 від 27.01.2017 року з ТОВ «Туристична компанія «Анекс Тур» - Туроператора, який, відповідно, несе відповідальність за невиконання умов договору про надання туристичних послуг у спірних правовідносинах, - що відповідає положенням статті 20 Закону України «Про туризм» та вищенаведеному правовому висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 13 березня 2019 року по справі № 750/9028/15-ц.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, є необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення в повному обсязі.
В порядку ч. 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з огляду на повну відмову у задоволенні позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 19-1, 20 Закону «України «Про туризм», ст.ст. 1-9 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 6, 11, 14, 626, 638 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, відшкодування моральної та матеріальної шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.
Повний текст рішення складено 15 листопада 2021 року.
Суддя: В.І. Галаган