печерський районний суд міста києва
Справа № 757/20910/16-ц
Категорія 18
26 вересня 2019 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Новака Р.В.,
при секретарі - Пітей О.Д.
позивач ОСОБА_1
відповідач ОСОБА_2
предмет та підстави позову - стягнення коштів в порядку реституції
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів в порядку реституції,
позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів в порядку реституції. В обґрунтування позову зазначає, що 07.10.2010 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим М.К. та реєстрований в реєстрі №1153. В п. 3 зазначеного договору вказано, що продаж квартири за домовленістю сторін вчинено за 120000,00 грн., які продавець одержав повністю від покупця при підписанні цього договору. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17.05.2013 року по справі №2-6838/11 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та про витребування майна із чужого незаконного володіння, позов задоволено частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10.07.2013 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва залишено без змін. Таким чином, у відповідача виникло грошове зобов'язання перед позивачем у розмірі 120000,00 грн. в поряду реституції, які позивач просить стягнути в судовому порядку. Також, оскільки відповідач з 11.07.2013 року прострочив виконання даного грошового зобов'язання, позивач просить стягнути також інфляційні витрати в розмірі 98613,78 грн. та 3% річних в розмірі 10080,00 грн.
Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Матійчук Г.О. від 22.06.2016 Відкрити провадження у цивільній справі.
06.10.2016 було проведено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з перебуванням судді Матійчук Г.О. на лікарняному.
24.10.2016 суддею Печерського районного суду м. Києва Фаркош Ю.А. справу було призначено до судового розгляду.
13.02.2017 було проведено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку із закінченням терміну повноважень судді Фаркош Ю.А.
Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Васильєвої Н.П. від 17.02.2017 цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення коштів в порядку реституції прийняти до свого провадження.
Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Новак Р.В. від 29.09.2017 цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів в порядку реституції прийнято до провадження.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06.05.2019 на виконання положень п. 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набула чинності 15.12.2017, у вказаній справі проведено підготовче засідання. Закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.
Інші процесуальні дії не вчинялись, оскільки відповідних клопотань заявлено не було.
В судове засідання позивач та його представник не з'явилися. До суду надійшла заява від представника позивача - адвоката Рівного Є.О., про розгляд справи у його відсутність. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та не заперечує проти проведення заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановлений законом строк. Причини неявки суду не відомі.
Враховуючи згоду представника позивача на заочний розгляд справи, суд, у відповідності до ст. 280 ЦПК України, визнав можливим провести заочний розгляд справи.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента, визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (ст. 657 ЦК України).
Судом встановлено, що 07.10.2010 ОСОБА_2 (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець), уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щелковим М.К., зареєстроване у реєстрі № 1153.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17.05.2013 по справі №2-6838/11 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та про витребування майна із чужого незаконного володіння, позов задоволено частково, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10.07.2013 рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17.05.2013 року залишено без змін.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 17.05.2013 набрало законної сили 10.07.2013.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У разі визнання договору недійсним, сторони договору повертаються у первісний стан шляхом реституції.
Відповідно до ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Як встановлено судом, позивачем на виконання умов Договору було сплачено відповідачу грошові кошти в сумі 120000,00 грн.
Факт сплати коштів підтверджується змістом п. 3 Договору, відповідно до якого сторони своїми підписами підтверджують факт повного розрахунку за продану квартиру, а також, що розрахунки між ними проведено у відповідності до вимог чинного законодавства щодо здійснення розрахунків між фізичними особами за договорами купівлі - продажу, що підлягають нотаріальному посвідченню.
Згідно ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
У ч. 1 ст. 216 ЦК України передбачено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17 (провадження № 12-83гс18) зроблено висновок, що «положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що цей вид зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали».
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19) зроблено висновок, що «предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України».
Статтею 16 ЦК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у сумі 120000,00 грн., сплачені ним за договором купівлі-продажу квартири від 07.10.2010.
Також слід зазначити, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних збитків у розмірі 98613,78 грн. та 3 % річних у розмірі 10080,00 грн. не підлягають задоволенню згідно положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки грошове зобов'язання відповідача перед позивачем виникає саме за цим рішенням суду про стягнення коштів у відшкодування збитків за укладеним правочином щодо нерухомого майна, яке вилучене у ОСОБА_6 за судовим рішенням.
Згідно вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволені позовні вимоги, суд встановив, що сума задоволених вимог складає 120000,00 грн., а тому судові витрати, що підлягають стягненню, складають 1200,00 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 23, 625, 1166 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 264, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів в порядку реституції - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в рахунок відшкодування заподіяних збитків 120000 (сто двадцять тисяч) грн. 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1200 (одна тисяча двісті) грн. 00 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення суду може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду в порядку передбаченому ЦПК України.
Заочне рішення суду набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України, згідно якого рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач ОСОБА_5 2/185 INKERMAN str., ST.KILDA, VIC., vic., 3182, AUSNRALIA, ІПН НОМЕР_1
відповідач ОСОБА_7 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2
Суддя Р.В. Новак