печерський районний суд міста києва
Справа № 757/53660/21-к
07 жовтня 2021 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту,-
до провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, яке вилучено 16.09.2021 в ході проведення обшуку в приміщенні офісу (офісний центр « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження №62020100000002380.
Вказане клопотання обґрунтовує тим, що Другим СВ (з дислокацією у м. Києві) ТУ ДБР у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62020100000002380 від 20.11.2020 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 209 КК України.
Прокурор посилається на те, що досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи ГУ ДПС в Київській області зловживають своїм службовим становищем, тобто умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для себе, всупереч інтересам служби, вчиняють дії, спрямовані на лобіювання інтересів та прикриття незаконної діяльності Києво-Святошинського району Київської області, що призвело до тяжких наслідків та ухилення фізичними особами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) в особливо великих розмірах.
16.09.2021 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києві від 09.09.2021 було проведено обшук приміщенні офісу (офісний центр « ІНФОРМАЦІЯ_1 »), за адресою: АДРЕСА_1 , в рамках кримінального провадження №62020100000002380 та вилучено речі та документи.
17.09.2021 постановою слідчого другого СВ (з дислокацією у м. Києві) ТУ ДБР, розташованого у м. Києві ОСОБА_8 вилучене в ході обшуку 16.09.2021 майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №62020100000002380.
22.09.2021 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва повернуто клопотання прокурору про арешт вилученого майна, в рамках кримінального провадження №62020100000002380.
В судове засідання слідчий та прокурор не з'явились, про причини своєї неявки суд не повідомили.
З урахуванням відсутності достатньої інформації, за якою можливо повідомити власника вилученого майна , слідчого, прокурора про розгляд даного клопотання в строки визначені КПК України для категорії клопотань, слідчим суддею було визнано можливим розглянути клопотання у відсутність сторін.
Фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів на підставі ч. 1 ст. 107 КПК України не здійснювалась, оскільки таке клопотання не заявлялось.
Положеннями ст.7 КПК України визначено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема: змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, та диспозитивності.
Відповідно до ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Згідно ст.26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, доведення необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого, прокурора.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Абзацом 2 ч. 5 ст. 171 КПК України передбачено, що у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.
Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 3 частини другої цієї статті у випадку, передбаченому пунктом 1, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Одночасно при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог ст. 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Слід зазначити, що постанова слідчого від 17.09.2021 про визнання вилученого майна речовими доказами у кримінальному провадженні №62020100000002380 носить формальний характер, оскільки з неї не вбачається, що вилучені речі та документи на які необхідно накладено арешт відповідають ознакам визначених ст. 98 КПК України, тобто відповідають критеріям речових доказів у кримінальному провадженні №62020100000002380, належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами.
При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, враховує правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, доведення необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого, прокурора.
Дослідивши надані матеріали, враховуючи відповідно до вимог ст. 173 КПК України, на думку слідчого судді, прокурором належним чином не обґрунтовано підстави у зв'язку з якими потрібно здійснити арешт майна, відповідність майна, на яке необхідно накласти арешт, критеріям передбаченими ч. 2 ст. 167 КПК України, необхідність накладення арешту на майно, а тому слідчий суддя вважає необхідним відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна, у зв'язку з його необґрунтованістю та передчасністю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -
В задоволенні клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту - відмовити.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1