ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/19145/21
провадження № 2-а/753/386/21
"28" жовтня 2021 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Заставенко М.О.,
за участю секретаря судового засідання - Долі М.А.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, третя особа: інспектор батальйону 3 роти 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Охріменко Михайло Олексійович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач у вересні 2021 року звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову серії БАА № 584985 від 03.08.2021 про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Посилається в позові на те, що 02.08.2021 рухаючись на своєму автомобілі "Хюндай", д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Харківська площа, 1/1 у м. Києві, при виїзді із заправної станції був зупинений інспектором патрульної поліції Охріменко М.О., який повідомив, що підставою зупинки є порушення водієм вимог розмітки проїзної частини, тобто вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. На прохання надати докази вчинення правопорушення, інспектор поліції покликав іншого інспектора поліції, який підтвердив порушення позивачем правил дорожнього руху. Інших доказів надано не було. Задля винесення постанови про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, інспектор поліції витребував водійське посвідчення, однак, оскільки належними та допустими доказами не було доведено факту вчинення правопорушення, позивач відмовив у наданні водійського посвідчення. У відповідь на відмову інспектор поліції Охріменко М.О. виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА№ 584985 від 03.08.2021 за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП - керування транспортним засобом особою, яка не має відповідних документів на право керування таким транспортним засобом або не пред'явила їх для перевірки, або стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом. Оскільки позивачем не було порушено Правил дорожнього руху, та інспектором поліції не було надано доказів вчинення правопорушення, тобто відсутні підстави для зупинку, тому право для витребування документів працівник поліції не мав. Отже підстав для винесення постанови та застосування санкцій у інспектора не було. Щодо строків звернення до суду з позовом, зазначив, що у встановлений десятиденний строк позивачем було оскаржено винесену постанову до вищестоящого органу, а саме Начальнику управління Національної поліції у м. Києві, однак листами-відповідями від 15.09.2021 було відмовлено у скасуванні постанови. Отримавши вказані відповіді, позивач одразу звернувся до суду. Просив визнати причини пропуску строку для звернення до суду з позовом поважними.
Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 21.09.2021 у справі було відкрито провадження з викликом сторін у судове засідання.
Учасники процесу у судове засідання не прибули, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому суд ухвалив розглянути справу у їхню відсутність.
Дослідивши матеріали справи, оглянувши відеозапис, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 КАС України встановлено критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що 03.08.2021 інспектором патрульної поліції Охріменком М.О. було винесено постанову серії БАА № 584985 у справі про адміністративне правопорушення, якою на позивача було накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП.
За змістом постанови, позивач, керуючи транспортним "Хюндай", д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Харківська площа, 1/1 у м. Києві, у порушення п.2.4 а ПДР не пред'явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії.
Диспозиція частини 1 статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), у вигляді штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З останньої норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.
Повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Визначення доказів в справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП.
Обов'язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача в даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб'єкта владних повноважень.
Відповідно п. 2.1. ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі такі документи: посвідчення водія на право керування Т3 відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний, у разі встановлення на транспортних засобах проблискових маячків і (або) спеціальних звукових сигнальних пристроїв - дозвіл, виданий Державтоінспекцією МВС, на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Згідно п.п. 2.4. а) ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п.2.1 ПДР.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Частинами 1,3 ст. 16 Закону визначено, що водій має право знати причину зупинки транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також прізвище і посаду цієї особи .
Водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Тобто, законом визначено випадки, за яких водій транспортного засобу зобов'язаний пред'являти документи поліцейському.
Згідно зі ст.35 Закону України «Про національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2)якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв.
Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.
За змістом постанови позивач, керуючи транспортним засобом порушив лише п.2.4 Правил дорожнього руху, тобто не пред'явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії.
Зі змісту постанови не вбачається, що позивачем було порушено Правила дорожнього руху, що і стало причиною зупинки.
Будь-які докази вини позивача в порушенні Правил дорожнього руху відстуні і такі докази не надані відповідачем.
Позивач при зверненні до суду зазначив, що відносно нього була складена лише постанова за ч.1 ст.126 КУпАП. За інші правопорушення він до відповідальності не притягувався і таких претензій до нього відповідач не пред'являв.
Виходячи з цього, за відсутності постанови про застосування до позивача адміністративного стягнення за будь-яке порушення Правил дорожнього руху, вимоги відповідача про пред'явлення посвідчення водія та Поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є неправомірними.
Це відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові в справі № 686/11314/17/ провадження № К/990/15541/18 / від 15.03.2019, яка, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
При цьому провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача і в цій частині.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи викладене вище, відсутність доказів правомірності своїх дій з боку відповідача, встановлені судом обставини, не спростовані відповідачем, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст.8, 19 Конституції України, ст. ст. 1, 9, 122 ч. 1, 222, 247, 258, 265-2, 268, 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 72, 77, 78, 242-246, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Поновити ОСОБА_1 строк на подання до суду позовної заяви Департаменту патрульної поліції, третя особа: інспектор батальйону 3 роти 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Охріменко Михайло Олексійович, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії БАА № 584985 від 03.08.2021, винесену інспектором поліції Охріменком М.О. відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з суб'єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції в м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через Дарницький районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя М.О. Заставенко