01 червня 2010 р.Справа № 22-а-5451/08
Категорія:2.30Головуючий в 1 інстанції: Шенцева О.П.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого -Бітова А.І.
суддів -Милосердного М.М.
-Ступакової І.Г.
при секретарі -Новицькій Н.В.
з участю: представника представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради -Севостьянової Світлани Олександрівни; ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 30 травня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 до виконавчого комітету Одеської міської ради, Одеської міської ради, треті особи Одеська регіональна торгівельно-промислова палата, фірма "Харрісонс-Транс-сервіс", Одеський обласний російський драматичний театр ім. Іванова, представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, про визнання протиправним рішення та його скасування, визнання недійсним свідоцтва про право власності,
У грудні 2007 року ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 (треті особи на стороні позивачів - Одеська регіональна торгівельно-промислова палата, фірма "Харрісонс-Транс-сервіс") звернулися до суду з адміністративним позовом до виконавчого комітету Одеської міської ради, Одеської міської ради про:
- визнання неправомірним та скасування рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №710 від 25 листопада 2004 року про визнання права комунальної власності за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради на нежилі приміщення підвалу АДРЕСА_6;
- визнання недійсним свідоцтва від 04 квітня 2006 року про право комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради на нежилі приміщення підвалу АДРЕСА_6.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачі вказували, що вони є власниками квартир у будинку АДРЕСА_6. Ці квартири розташовані над підвалом, який є допоміжним приміщенням та який потребує капітального ремонту. У червні 2006 року позивачі домовились з підрядною організацією про виконання ремонтних робіт, однак були вимушені відмовитися від своїх намірів внаслідок отримання відомостей про те, що право власності на підвал зареєстровано за територіальною громадою м. Одеси на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №710 від 25 листопада 2004 року. Позивачі вважають, що оскаржене рішення порушує їхнє право спільної власності на допоміжне приміщення.
В ході розгляду до участі у справі було залучено Одеський обласний російський драматичний театр ім. Іванова та представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради в якості третіх осіб.
Представник відповідачів позов не визнав, вказуючи, що вважає його необґрунтованим.
Представник представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради також вказував, що вважає позов необґрунтованим.
Треті особи на стороні позивачів - Одеська регіональна торгівельно-промислова палата, фірма "Харрісонс-Транс-сервіс" вважали, що позов підлягає задоволенню.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 30 травня 2008 року позов ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 задоволений.
Визнано неправомірним та скасовано рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №710 від 25 листопада 2004 року про визнання права комунальної власності за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради на нежилі приміщення підвалу АДРЕСА_6.
Визнано недійсним, видане виконавчим комітетом Одеської міської ради свідоцтво від 04 квітня 2006 року про право комунальної власності територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради на нежилі приміщення підвалу АДРЕСА_6.
В апеляційній скарзі представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Будинок №47 по вул. Базарній має 12 квартир, нежитлові приміщення 1 поверху та нежитлові підвальні приміщення.
Фірмі "Харрісонс- Транс-сервіс" належать на праві власності квартири: №6 на підставі поговору купівлі-продажу від 04 липня 2001 року, №7 на підставі договору купівлі-продажу від 22 грудня 1995 року, №8 на підставі договору купівлі-продажу від 06 вересня 1996 року.
Одеській регіональній торгівельно-промисловій палаті належать на праві власності квартира №5 на підставі договору купівлі-продажу від 02 грудня 2002 року та нежилі приміщення загальною площею 207, 8 кв.м на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Одеської міськради 17 квітня 2000 року.
Територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради належать на праві власності нежилі приміщення 1 поверху №501 площею 221, 3 кв.м на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Одеської міськради 19 лютого 2004 року та нежилі підвальні приміщення №501 площею 240, 3 кв.м на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Одеської міськради 02 серпня 2004 року.
Територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради належать нежилі підвальні приміщення №601 площею 142, 4 кв.м на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Одеської міської ради 04 квітня 2006 року у виконання рішення виконкому Одеської міськради 710 від 25 листопада 2004 року про визнання права власності.
У відповідності до висновку №259\2007 будівельно-технічного експертного дослідження, складеного 05 березня 2008 року судовим експертом ПП "Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень" Скибінським С.С., в нежитлових підвальних приміщеннях №601 встановлені труби міської каналізації та водопроводу, що забезпечують розташовані вище квартири №4, №9, №10, №11, №12 водопостачанням та каналізацією. Експерт встановив, що нежитлові підвальні приміщення №601, як приміщення, що призначені для забезпечення експлуатації правоворотнього флігеля будинку та побутового обслуговування мешканців квартир №4, №9, №10, №11, № 12 є допоміжними для правоворотнього флігеля будинку.
Позивачі є власниками квартир правоворотього флігеля будинку АДРЕСА_7.
ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 належить на праві власності квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 11 травня 1994 року.
ОСОБА_9 та ОСОБА_10 належить на праві власності квартира АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 20 травня 1998 року.
ОСОБА_11 належить на праві власності 181/1000 частка квартири АДРЕСА_3 на підставі договору дарування від 04 квітня 2008 року.
ОСОБА_4 належить на праві власності квартира АДРЕСА_4 на підставі договору довічного утримання від 05 грудня 2002 року, договору дарування від 27 липня 2001 року, договору дарування від 26 лютого 2003 року, договору дарування від 22 липня 2004 року.
ОСОБА_11 та ОСОБА_4 належить на праві власності квартира АДРЕСА_5 на підставі свідоцтва про право власності від 08 квітня 1994 року.
Допоміжні для правоворотнього флігеля будинку АДРЕСА_6 загальною площею 156, 3 кв.м, в тому числі і 142, 4 кв.м є спільною власністю власників квартир №4, №9, №10, №11, №12 зазначеного будинку, тобто позивачів.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржене рішення прийняте в порушення ст.ст. 2, 4 Закону України "Про власність" (що діяв до 27 квітня 2007 року), оскільки порушує право спільної власності позивачів і, тому, воно є неправомірним, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст. 41 Конституції України, ст. 382 ЦК України, ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", Рішенню Конституційного Суду України у справі №1-2/2004 від 02 березня 2004 року.
В апеляційній скарзі представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради вказується, що висновки суду першої інстанції про належність спірного приміщення до категорії "допоміжне приміщення" не підтверджені висновком судово-будівельної експертизи і, тому, є необґрунтованими.
Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, рішення суб'єкта владних повноважень є правомірним коли воно прийнято на підставі Закону, в межах повноважень такого суб'єкта та з урахуванням всіх обставин, які мають значення для його прийняття.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до ч.2 ст. 382 ЦК України - власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир.
Частиною 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" передбачено, що власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т.ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням ОСОБА_13 та інших громадян про офіційне тлумачення положень п.2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень ст.ст. 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) - допоміжні приміщення, відповідно до п.2 ст. 10 Закону, стають об'єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Власникам квартир немає необхідності створювати з цією метою об'єднання співвласників багатоквартирного будинку.
З урахуванням викладеного, Конституційний Суд України в пп.1.1 п.1 резолютивній частини Рішення зазначив: "Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього".
Також, згідно ст. 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" - допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).
З наведеного незаперечно слідує, що підвали відносяться до категорії: "допоміжні приміщення" і, тому, довід апелянта про необхідність призначення судово будівельно-технічної експертизи для вирішення цього питання є необґрунтованим.
З матеріалів справи вбачається, що позивачі є власниками приватизованих квартир, відповідно до вищенаведених норм законодавства, вони також є співвласниками спірного підвального приміщення.
Таким чином, оскаржене рішення (№710 від 25 листопада 2004 року про визнання права комунальної власності за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради на нежилі приміщення підвалу АДРЕСА_6), як таке, що порушує право спільної сумісної власності позивачів, не грунтується на Законі та прийнято без урахування всіх обставин, що мали значення для його прийняття, внаслідок чого (на підставі ч.3 ст. 2 КАС України), воно не може вважатися правомірним, що було вірно встановлено судом першої інстанції.
За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог є правильними.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 30 травня 2008 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий:
Суддя:
Суддя: