01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.05.2010 № 33/212
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
За участю представників:
від Товариства з обмеженою відповідальністю „Рекламне агентство „МА Україна”: Кордон В.В. - представник за довіреністю,
від Закритого акціонерного товариства Фінансова група „Страхові традиції”:
Андреєва К.В. - представник за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Фінансова група „Страхові традиції”
на рішення Господарського суду м.Києва від 30.11.2009
у справі № 33/212 ( )
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Рекламне агентство „МА Україна”
до Закритого акціонерного товариства Фінансова група „Страхові традиції”
про стягнення 7746817,81 грн.
та за зустрічним позовом про визнання недійсними актів та стягнення 1166 255,55 грн.,
В березні 2009 року ТОВ „Рекламне агентство „МА Україна” звернулось з позовом про стягнення з ЗАТ Фінансова група „Страхові традиції” 6577153,63 грн. - заборгованості за договором №16/04/08 про надання рекламних послуг від 16.04.2008р., 483474,20 грн. - індексу інфляції, 76818,28 грн. - 3% річних, 609371,70 грн. - пені та судових витрат.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ЗАТ Фінансова група „Страхові традиції” за укладеним договором №16/04/08 про надання рекламних послуг від 16.04.2008р. не виконані належним чином зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за наданні послуги.
Заперечуючи проти первісного позову, відповідач за первісним позовом заявив зустрічний про визнання недійсними актів приймання робіт, а саме: №ОУ -000060 від 30.06.08 р.; №ОУ -000132 від 30.09.08 р.; №ОУ -000071 від 02.06.08 р.; №ОУ -000077 від 03.06.08 р.; №ОУ -000134 від 20.06.08 р.; №ОУ -00015а від 02.09.08 р.; №ОУ -000169а від 02.09.08 р. №ОУ -000213 від 30.09.08 р.; №ОУ -000214а від 30.09.08 р.; №ОУ -000069 від 02.06.08 р.; №ОУ -000070 від 02.06.08 р.;№ОУ -000070а від 30.06.08 р.;№ОУ -0000706 від 01.08.08 р.; №ОУ -000070в від 30.09.08 р.; №ОУ -000065 від 30.06.08 р. №ОУ -0000125 від 30.06.08 р.; №ОУ -0000118а від 30.09.08 р. Акт здачі-приймання робіт №ОУ -0000124а від 30.09.08 р.;№ОУ -0000139 від 20.08.08 р.;№ОУ -0000168 від 05.09.08 р.; №ОУ -0000182 від 05.09.08 р.; №ОУ -0000201 від 30.09.08 р.;№ОУ -0000211 від 30.09.08 р.; №ОУ -0000212 від 30.09.08 р.; №ОУ -0000191 від 30.09.08 р. та стягнення з позивача за первісним позовом грошових коштів у розмірі 1 166 255,55 грн. перерахованих відповідно до Договору №16/04/08 від 16.04.08 р. на підставі оспорюваних актів приймання.
На обґрунтування зазначеного позову ЗАТ Фінансова група „Страхові традиції” посилається на те, що з його сторони, деякі акти виконаних робіт та додатки до Додаткових угод до Договору були підписані не уповноваженою особою.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.11.2009р. у справі №33/212 первісний позов задоволено повністю. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач за первісним позовом подав апеляційну скаргу, в якій просив зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити та задовольнити зустрічну позовну заяву.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на невірне застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Крім того, апелянт стверджує, що судом першої інстанції при винесенні рішення від 30.11.2009р. не було дотримано вимоги ч.1 ст.38 ГПК України та порушено норми ст.ст.54, 63, 81 ГПК України, та не було всебічно, повно та об'єктивно досліджено/перевірено визначену позивачем за первісним позовом суму основного боргу, суми індексу інфляції, суми 3% річних, суми пені.
Позивачем за первісним позовом надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано задовольнив первісні позовні вимоги, а в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовив виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
З матеріалів справи вбачається, що 16.04.2008р. між ТОВ „Рекламне агентство „МА Україна”, як виконавцем, та ЗАТ Фінансова група „Страхові традиції”, як замовником, був укладений договір №16\04\08 про надання рекламних послуг, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався надавати рекламні послуги, а замовник, в свою чергу, приймати та оплачувати такі послуги (далі - Договір).
Згідно із п.п.2.2, 2.3 Договору детальні умови, вартість та порядок оплати рекламних послуг затверджуються сторонами у Додатках та/або Додаткових угодах до Договору, що після підписання їх уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін є невід'ємною частиною Договору.
16.04.2008р. між сторонами була укладена Додаткова угода №1 до Договору, якою встановлено перелік послуг, що можуть надаватися виконавцем замовнику та фіксовану винагороду у розмірі 136350,00 грн. за послуги і консультації та аналітики медіа ринку, стратегічного медіа-планування, поточного планування рекламних кампаній, аналізу конкурентної активності в засобах масової інформації.
Пунктом 2.3 Додаткової угоди №1 до Договору встановлено, що винагорода в 2008 році сплачується рівними частинами щоквартально за графіком: до 15 травня 2008 року, до 20 травня 2008 року, та до 20 жовтня 2008 року.
Позивач за первісним позовом на виконання своїх обов'язків за Додатковою угодою №1 надав консультаційно-аналітичні послуги протягом квітня 2008 - грудня 2008 року у такому обсязі:
квітень - червень 2008 року, рахунок №СФ - 0000060 від 07/05/08 на суму 45450,00 грн., що підтверджується Актом наданих послуг від 30.06.08;
липень-вересень 2008 року, рахунок №СФ - 0000132 від 02/07/08 на суму 45450,00 грн., що підтверджується Актом наданих послуг від 30.09.08;
жовтень-грудень 2008 року, рахунок №СФ - 0000292 від 28/10/08 на суму 45450,00 грн., що підтверджується Актом наданих послуг від 05.01.09.
За вказані періоди відповідачеві було надано консультаційно-аналітичні послуги на загальну суму 136350,00 грн..
Однак, відповідач за первісним позовом своє зобов'язання щодо сплати вартості наданих консультаційно-аналітичних послуг виконав лише частково, сплативши 90900,00 грн.. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за надання консультаційно-аналітичних послуг за Додатковою угодою №1 до Договору становить 45450,00 грн..
В подальшому, 24.04.2008р. між сторонами була укладена Додаткова угода №2 до Договору, якою встановлено загальні умови та порядок надання послуг з проведення рекламних кампаній відповідача за первісним позовом в ефірі телевізійних каналів. Детальні умови надання послуг, а саме: період розміщення рекламних матеріалів, найменування каналів, та запланована вартість послуг встановлювалася сторонами у Додатках: №1 від 13.05.08, №2 від 27.05.08, №3 від 20.05.08, №4 від 09.07.08 року, №5 від 07.08.08 року, №6 від 19.08.08 року, №7 від 03.11.08, №8 від 03.11.08 року до Додаткової угоди №2.
З пункту 7 Додатків №1-8 до Додаткової угоди №2 вбачається, що оплата мала здійснюватися відповідачем за первісним позовом частинами, виходячи з умов попередньої оплати, та оплати розміру остаточної вартості послуг, скорегованого на підставі Актів наданих послуг.
Позивач за первісним позовом на виконання своїх зобов'язань, передбачених Додатковою угодою №2 та Додатками №1-8 до Додаткової угоди №2, надав відповідачеві за первісним позовом протягом травня-листопада 2008 року послуги з проведення рекламних кампаній відповідача за первісним позовом в ефірі телевізійних каналів, що підтверджується рахунками та актами виконаних послуг за травень 2008 року, липень 2008 року, серпень 2008 року, вересень/ вересень - жовтень 2008 року, жовтень 2008 року, листопад 2008 року, копії яких містяться в матеріалах справи.
За вказані періоди позивачем відповідачеві за первісним позовом було надано послуги з проведення рекламних кампаній останнього в ефірі телевізійних каналів на загальну суму 11956407,34 грн..
В свою чергу, відповідач за первісним позовом своє зобов'язання, щодо сплати вартості наданих послуг з проведення рекламних кампаній останнього в ефірі телевізійних каналів виконав лише частково, сплативши 6483635,78 грн.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за первісним позовом за надання послуг з проведення рекламних кампаній відповідача в ефірі телевізійних каналів за Додатковою угодою №2 та Додатками №1-8 до Додаткової угоди №2 становить 5472771,56 грн..
16.04.2008 року між сторонами була укладена Додаткова угода №3 до Договору, якою встановлено загальні умови проведення рекламної кампанії відповідача за первісним позовом на носіях зовнішньої реклами. Детальні умови надання послуг, а саме: період рекламної кампанії, перелік, адреси та різновидність рекламоносіїв, вартість послуг та порядок оплати визначаються сторонами у Додатках: №1 від 19.05.08, №2 від 19.05.08, №4 від 21.04.08, №6 від 27.05.08, №7 від 02.06.08, №8 від 10.07.08, №9 від 23.06.08, №10 від 24.06.08, №11 від 19.08.08, №12 від 11.09.08, №13 від 15.09.08, №14 від 15.09.08, №15 від 11.09.08, №16 від 15.09.08, №17 від 19.09.08, №18 від 23.09.08, №19 від 26.09.08, №20 від 28.09.08, №21 від 28.09.08, №22 від 28.09.08 до Додаткової угоди №3.
Згідно із п.6 Додатків №1,2,4,6,7 та п.6 Додатків №8-22 до Додаткової угоди №3 оплата мала здійснюватися відповідачем за первісним позовом на умовах попередньої оплати та протягом 5 робочих днів з моменту виставлення рахунків позивачем за первісним позовом.
Так, позивач за первісним позовом на виконання своїх зобов'язань, передбачених Додатковою угодою №3 та Додатками №1, 2, 4, 6-22 до Додаткової угоди №3, надав відповідачеві за первісним позовом послуги з проведення рекламних кампаній останнього на носіях зовнішньої реклами, що підтверджується рахунками та актами виконаних послуг за травень 2008 року, червень 2008 року, липень/ липень-серпень 2008 року, копії яких міститься в матеріалах справи.
За вказані періоди позивачем відповідачеві за первісним позовом було надано послуги з проведення рекламних кампаній останнього на носіях зовнішньої реклами на загальну суму 2006772,43 грн..
Однак, відповідач за первісним позовом своє зобов'язання, щодо сплати вартості наданих послуг з проведення рекламних кампаній останнього на носіях зовнішньої реклами виконав лише частково сплативши 1423015,92 грн..
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за первісним позовом за надання послуг з проведення рекламних кампаній відповідача на носіях зовнішньої реклами за Додатковою угодою №3 та Додатками №1, 2 4, 6-22 до Додаткової угоди №3 становить 583756,51 грн..
16.04.2008 року між сторонами була укладена Додаткова угода №5 до Договору, якою встановлено загальні проведення рекламних кампаній відповідача за первісним позовом в друкованих періодичних виданнях, умови надання послуг, а саме: найменування видань, терміни розміщення, послуг та порядок оплати визначаються сторонами у Додатках: №1 від 21.04.08, №2 від 21.04.08, №4 від 12.05.08, №5 від 12.05.08, №6 від 03.06.08, №7 від 03.06.08, №8 від 06.06.08, №9 віл 07.07.08, №10 від 07.07.08, №11 від 11.07.08, №12 від 11.07.08, №13 від 11.07.08, №14 від 11.07.08, №15 від 28.07.08.
Відповідно до п. 8 Додатків №1,2,4-15 до Додаткової угоди №5 оплата повинна була здійснюватися відповідачем за первісним позовом на умовах попередньої оплати та протягом 5 робочих днів з моменту виставлення рахунків позивачем.
Позивач за первісним позовом на виконання своїх зобов'язань, передбачених Додатковою угодою №5 та Додатками №1,2,4-15 до Додаткової угоди №5, надав відповідачеві за первісним позовом протягом травня 2008- січня 2009 року послуги з проведення рекламних кампаній останнього в друкованих періодичних виданнях, що підтверджується рахунками та актами виконаних послуг за травень 2008року, травень - грудень 2008 року, червень 2008 року, липень - жовтень 2008 року, липень - жовтень/грудень 2008 року, липень 2008 року, серпень 2008 року, вересень 2008 року, вересень - грудень 2008 року, жовтень 2008 року, жовтень - листопад 2008 року, листопад 2008 року, грудень 2008 року - січень 2009 року, копії яких містяться в матеріалах справи.
За вказані періоди позивачем відповідачеві за первісним позовом було надано послуги з проведення кампаній останнього в друкованих періодичних виданнях на загальну суму 919618,45 грн..
Однак, відповідач за первісним позовом своє зобов'язання, щодо сплати вартості наданих послуг з проведення рекламних кампаній останнього в друкованих періодичних виданнях виконав лише частково, сплативши 457830,44 грн..
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за первісним позовом за надання послуг з проведення рекламних кампаній відповідача в друкованих періодичних виданнях за Додатковою угодою №5 та Додатками №1, 2, 4-15 до Додаткової угоди №5 становить 461788,01 грн..
В подальшому, 03.09.2008 року між сторонами була укладена Додаткова угода №8 до Договору, якою встановлено загальні умови проведення рекламних кампаній відповідача за первісним позовом на плазмових екранах, моніторах, терміналів самообслуговування та інших моніторах призначених для сповіщення/трансляції відеороликів реклами відповідача. Детальні умови надання послуг, а саме: вид та кількість рекламоносіїв, місця їх розташування, період проведення рекламної кампанії відповідача, вартість послуг та порядок оплати визначаються сторонами у Додатках: №1 від 19.09.08 року, та №2 від 24.09.08 року до Додаткової угоди №8.
Пунктом 6 Додатку №1 до Додаткової угоди №8 та пунктом 5 Додатку №2 до Додаткової угоди №8 сторони погодили, що оплата повинна здійснюватися відповідачем за первісним позовом на умовах попередньої оплати та протягом 5 робочих днів з моменту отримання останнім рахунків позивача. Але, 31.10.2008 року відповідачем за первісним позовом було надано лист вих. №7741, в якому останній просить відмінити рекламні кампанії за Додатками №1,2 до Додаткової угоди №8.
В зв'язку з чим позивач за первісним позовом, враховуючи вимоги відповідача за первісним позовом щодо відмови від послуг з розміщення рекламних матеріалів на моніторах в термін з 31.10.2008 року, та на виконання своїх зобов'язань, передбачених Додатковою угодою №8 та Додатками №1,2 до Додаткової угоди №8, надав останньому протягом жовтня 2008р. послуги з проведення рекламних кампаній відповідача на плазмових моніторах за жовтень 2008 року: рахунок №СФ-0000276 від 10.10.08 на суму 13387,55 грн., що підтверджується Актом наданих послуг від 31.10.08, копії яких містяться в матеріалах справи.
За вказаний період позивачем відповідачеві за первісним позовом було надано послуги з проведення рекламних кампаній останнього на плазмових моніторах на загальну суму 13387,55 грн..
Однак, відповідач за первісним позовом своє зобов'язання щодо сплати вартості наданих послуг з проведення рекламних кампаній останнього на плазмових моніторах не виконав.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за первісним позовом за надання послуг з проведення рекламних кампаній відповідача на плазмових моніторах за Додатковою угодою №8 та Додатками №1,2 до Додаткової угоди №8 становить 13387,55 грн..
Відповідно до ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2008 року позивач звернувся до відповідача за первісним позовом з претензією №192, відповідно до якої просив сплатити суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції, пені, 3% річних, на загальну суму 5540806,69 грн., проте, відповідачем не було ані задоволено вимоги позивача, ані повідомлено про результати розгляду претензії.
Згідно із ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо (строк) термін виконання боржником обов'язку не встановлений, то кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як свідчать матеріали справи, відповідач за первісним позовом не здійснив оплату у строк всіх наданих послуг, чим порушив договірні зобов'язання і станом на момент подання позову розмір основної заборгованості останнього перед позивачем за первісним позовом становить 6 577 153,63 грн..
Стосовно тверджень апелянта про те, що деякі документи були підписані не уповноваженою особою, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки відповідно до ч.1 ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Статтею 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Отже, відповідач за первісним позовом здійснивши часткову оплату відповідно до вищеназваного Договору вчинив юридично значимі дії, спрямовані на схвалення спірного Договору про надання рекламних послуг.
З огляду на вищевикладене, відповідачем за первісним позовом в розумінні статті 34 ГПК України не подано жодних доказів, які б підтверджували викладене в апеляційній скарзі.
Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідачем за первісним позовом відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності вказаної вище заборгованості.
Факт не виконання відповідачем за первісним позовом умов Договору належним чином доведений, документально підтверджений і останнім не спростований, тому позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача перед позивачем за первісним позовом щодо оплати за наданні рекламні послуги в розмірі 6 577 153,63 грн., колегією суддів визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо позовних вимог про стягнення інфляційних витрат та 3 % річних, колегія суддів вважає висновок місцевого господарського суду в цій частини вимог також обґрунтованим з огляду на наступне.
Сторони п.7.1 Договору погодили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором останні несуть відповідальність відповідно до діючого законодавства України.
В силу ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
З огляду на зазначені вище правові норми боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Враховуючи прострочення відповідачем за первісним позовом виконання грошового зобов'язання та вимоги даних правових норм, є правомірним стягнення місцевим господарським судом інфляційних витрат в розмірі 483 474,20 грн. та 3 % річних в розмірі 76 818,28 грн. (розрахунок даних сум міститься в матеріалах справи (т.1 а.с.35-38)).
Стосовного позовних вимог про стягнення з відповідача за первісним позовом пені, колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (пені).
Згідно із ч. 3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 7.2.1. Договору сторони погодили, що відповідач за первісним позовом зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню за кожний день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.
Враховуючи встановлене вище та вказані правові норми, з відповідача за первісним позовом місцевим господарським судом правомірно стягнуто пеню в розмірі 609371,70 грн. (розрахунок даної суми міститься матеріалах справи (т.1 а.с.39-42)).
В процесі розгляду даної справи в суді першої інстанції, ЗАТ Фінансова група „Страхові традиції” подало через канцелярію суду зустрічний позов до ТОВ „Рекламне агентство „МА Україна” про визнання недійсними актів приймання робіт, а саме: №ОУ -000060 від 30.06.08 р.; №ОУ -000132 від 30.09.08 р.; №ОУ -000071 від 02.06.08 р.; №ОУ -000077 від 03.06.08 р.; №ОУ -000134 від 20.06.08 р.; №ОУ -00015а від 02.09.08 р.; №ОУ -000169а від 02.09.08 р. №ОУ -000213 від 30.09.08 р.; №ОУ -000214а від 30.09.08 р.; №ОУ -000069 від 02.06.08 р.; №ОУ -000070 від 02.06.08 р.;№ОУ -000070а від 30.06.08 р.;№ОУ -0000706 від 01.08.08 р.; №ОУ -000070в від 30.09.08 р.; №ОУ -000065 від 30.06.08 р. №ОУ -0000125 від 30.06.08 р.; №ОУ -0000118а від 30.09.08 р. Акту здачі приймання робіт №ОУ -0000124а від 30.09.08 р.;№ОУ -0000139 від 20.08.08 р.;№ОУ -0000168 від 05.09.08 р.; №ОУ -0000182 від 05.09.08 р.; №ОУ -0000201 від 30.09.08 р.;№ОУ -0000211 від 30.09.08 р.; №ОУ -0000212 від 30.09.08 р.; №ОУ -0000191 від 30.09.08 р. та стягнення з позивача за первісним позовом грошових коштів у розмірі 1 166 255,55 грн. перерахованих відповідно до Договору №16/04/08 від 16.04.08 р. на підставі оспорюваних актів приймання.
В обґрунтування своїх вимог по зустрічному позову, представник послався на п. 12.38.16 Статуту ЗАТ Фінансова група „Страхові традиції”, відповідно до якого підписання угод (правочинів) та інших юридичних актів та розпорядження майном підприємства відноситься до компетенції голови правління ЗАТ Фінансова група „Страхові традиції”.
Відповідно до протоколу №23 засідання Спостережної ради ЗАТ Фінансова група „Страхові традиції” від 31 серпня 2006 року головою правління останнього призначено Бенецьку Н.Є..
Згідно із п. 3.6 Договору відповідач за первісним позовом уповноважив Карбоне Е.Д. затверджувати від свого імені графіки, плани та інші необхідні документи в процесі виконання Договору. Вищевказана особа відповідно до умов Договору мала право підписувати від імені замовника документи пов'язані із виконанням Договору.
Також, даним пунктом Договору встановлено, що повноваження Карбоне Е.Д. не поширюються на які-небудь фінансові документи, договори, додаткові угоди, додатки до Договору, акти прийому - передачі наданих послуг тощо.
Однак, дослідивши додані до позовної заяви акти виконаних робіт, додатки до Додаткових угод до Договору та порівнявши підписи представників ЗАТ Фінансова група „Страхові традиції” з підписами працівників компанії, відповідач за первісним позовом дійшов до висновку про підписання деяких документів не уповноваженою особою.
В зв'язку з чим, відповідач за первісним позовом вважає, що кошти перераховані відповідно до вищевказаних актів приймання робіт підлягають поверненню ЗАТ Фінансова група „Страхові традиції”.
Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно із ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
З частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Отже, правовою підставою визнання правочину недійсним є факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами 3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, тобто вимог щодо волевиявлення учасника правочину, щодо настання реальних правових наслідків правочину, щодо недопустимості порушення правочином, вчинюваним батьками, інтересів малолітніх дітей. Тобто порушення вимог закону, допущені стороною (сторонами) після укладення правочину, не можуть спричиняти його недійсність, а призводять до інших правових наслідків, передбачених законом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зустрічні позовні вимоги є необґрунтовані та не відповідають вимогам чинного законодавства, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Способи захисту цивільних прав та інтересів судом встановлені ст.16 Цивільного кодексу України. Цією нормою також передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Позивач за зустрічним позовом, в свою чергу, звернувся до суду із позовом, предметом якого є вимога про визнання недійсними актів приймання-передачі робіт, які підтверджують передання робіт однією стороною та прийняття таких робіт іншою стороною.
Згідно із ч.2 ст.20 Господарського кодексу України як спосіб захисту прав суб'єктів господарювання передбачено визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єктів господарювання або споживачів.
Таким чином, господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акта.
Однак, оскаржуваний акт приймання-передачі робіт за своїми ознаками до таких актів не відноситься, оскільки засвідчує факт передачі однією стороною та прийняття іншою стороною обумовлених робіт і може бути використаний як доказ у разі звернення будь-якої із сторін з позовом до суду.
Отже, колегія суддів проаналізувавши вищевикладене та дослідивши матеріали справи вважає, що вимоги позивача за зустрічним позовом про визнання недійсним актів приймання робіт та стягнення з відповідача за зустрічним позовом грошових коштів у розмірі 1 166 255,55 грн. не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України в зв'язку з чим, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні зустрічних позовних вимог.
Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом першої інстанції обставини, апелянтом не надано.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду, яким повністю задоволені первісні позовні вимоги, а в зустрічних відмовлено, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача за первісним позовом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства Фінансова група „Страхові традиції” на рішення Господарського суду м. Києва від 30.11.2009 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 30.11.2009 року у справі №33/212 залишити без змін.
3. Матеріали справи №33/212 повернути до Господарського суду м.Києва.
Головуючий суддя
Судді
08.06.10 (відправлено)