01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
23.06.2010 № 16/674
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів: Алданової С.О.
Тищенко О.В.
при секретарі: Вага В.В.
За участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
на рішення Господарського суду м.Києва від 02.03.2010
у справі № 16/674 (Ярмак О.М. .....)
за позовом Об"єднання співвласників багатоквартирного будинку "Янтар"
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про стягнення 28974,95 грн.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Янтар» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення з останнього 1503,00 грн. боргу за Договором оренди за період з лютого 2006 року по жовтень 2007 року, 1200,31 грн. пені, 2843,88 грн. заборгованості за комунальні послуги, 16984,60 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування приміщенням за час прострочення, 3696,90 грн. інфляційних втрат, 746,46 грн. 3 % річних.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.03.2010 р. у справі № 16/674 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1503,00 грн. боргу за Договором оренди, 160,23 грн. пені, 573,46 грн. інфляційних втрат, 85,49 грн. 3 % річних. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що оскільки відповідач належним чином не виконав зобов'язання щодо сплати орендних платежів за договором № 15/24к від 14.12.2005 р., то з нього підлягає стягненню 1503,00 грн. боргу за Договором оренди, 160,23 грн. пені, 573,46 грн. інфляційних втрат, 85,49 грн. 3 % річних. Крім того, в задоволенні вимоги про стягнення 2843,88 грн. заборгованості за комунальні послуги відмовлено, оскільки в матеріалах справи відсутні докази виставлення та вручення відповідачу рахунків на вказану суму. В задоволенні вимоги про стягнення 16984,60 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування приміщенням за час прострочення за період з 01.11.2007 р. до 11.04.2009 р. відмовлено, оскільки позивачем не доведено, що у вказаний період відповідач використовував приміщення без достатніх правових підстав.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
Скаргу мотивовано тим, що, відповідачем борг за січень 2007 року сплачено, що підтверджується платіжним дорученням № 199 від 25.01.2007 р., а вимоги про стягнення заборгованості за квітень та травень 2006 року задоволенню не підлягають у зв'язку із спливом строку позовної давності.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 14.12.2005 р. між сторонами по справі було укладено Договір оренди № 15/24к (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець (позивач) здає орендареві в строкове платне користування нежитлове приміщення (поверх 15), площею 24,00 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Боженка, 83.
Згідно п. 2.1. Договору орендодавець зобов'язаний надати приміщення у користування орендареві згідно акту прийому-передачі.
Як вбачається з п. 3.1. Договору, розмір щомісячної орендної плати складає 489,00 грн. без ПДВ, з дати підписання Акту прийому-передачі приміщення.
Згідно п. 3.3. Договору орендна плата перераховується згідно виставлених рахунків на поточний рахунок орендодавця наперед за наступний місяць не пізніше 25 числа попереднього місяця.
Цей Договір вступає в силу з 01.01.2006 р. і діє до 30.11.2006 р. (п. 6.1. Договору).
01.12.2006 р. сторонами по справі було укладено Додаткову угоду до Договору, згідно якої сторони домовились щодо продовження строку дії Договору до 30.10.2007 р.
На виконання п. 2.1. Договору, 01.02.2006 р. сторонами по справі був підписаний акт прийому-передачі приміщення.
Згідно висновку суду першої інстанції, у зв'язку з несплатою орендної плати за період з лютого 2006 року по жовтень 2007 року у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 1503,00 грн.
Суд апеляційної інстанції частково погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення орендної плати в розмірі 1014,00 грн., з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, що підтверджується ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В силу ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України).
Відповідачем додано до матеріалів справи платіжне доручення про сплату боргу за січень 2007 року в розмірі 489,00 грн., отже, сума заборгованості підлягає зменшенню на 489,00 грн.
Що стосується твердження відповідача про те, що вимоги про стягнення заборгованості за квітень та травень 2006 року задоволенню не підлягають у зв'язку із спливом строку позовної давності, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Згідно ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253 - 255 цього Кодексу.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Згідно ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Враховуючи те, що відповідач до винесення рішення у даній справі не подав заяву про сплив позовної давності, то підстави для відмови у позові в частині стягнення заборгованості за квітень та травень 2006 року відсутні.
Отже, відповідач належним чином своїх обов'язків не виконав, суму основного боргу в розмірі 1014,00 грн. не сплатив.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 1014,00 грн.
Позивачем також заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд апеляційної інстанції вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 57,59 грн. 3 % річних за період з 30.10.2007 р. до 21.09.2009 р. та 386,88 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2007 року по серпень 2009 р.
Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку.
Пунктом 4.1. Договору встановлено, що за порушення строків орендної плати, встановлених п. 3.3. Договору, орендар сплачує пеню в розмірі 0,1 % від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 94,72 грн. пені за період з 30.10.2007 р. до 30.04.2008 р. (виходячи з того, що сума основного боргу, яка підлягає стягненню, зменшена до 1014,00 грн.)
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в задоволенні вимоги про стягнення 2843,88 грн. заборгованості за комунальні послуги необхідно відмовити, оскільки в матеріалах справи відсутні докази виставлення та вручення відповідачу рахунків на вказану суму.
Що стосується вимоги про стягнення з відповідача 16984,60 грн. неустойки у розмірі подвійної плати за користування приміщенням за час прострочення за період з 01.11.2007 р. до 11.04.2009 р., суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Дійсно, як вбачається із ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Але, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Договір вступає в силу з 01.01.2006 р. і діє до 30.11.2006 р. (п. 6.1. Договору).
01.12.2006 р. сторонами по справі було укладено Додаткову угоду до Договору, згідно якої сторони домовились щодо продовження строку дії Договору до 30.10.2007 р.
З матеріалів справи вбачається, що протягом одного місяця з 30.10.2007 р. на адресу відповідача не надходили заперечення позивача щодо продовження строку дії Договору, отже, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений Договором.
Відтак, у період з 01.11.2007 р. до 11.04.2009 Договір діяв, отже, підстави для стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення відсутні.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Позивач в порушення зазначеної норми позовні вимоги обґрунтував частково, тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 02.03.2010 р. підлягає зміні в частині стягнення орендної плати, пені, 3 % річних, інфляційних втрат та судових витрат, а апеляційну скаргу належить задовольнити частково.
Відповідно до статті 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому, з відповідача в доход Державного бюджету України підлягає стягненню сума судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 15 грн. 53 коп. витрат по сплаті державного мита та 28 грн. 14 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 16,89 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 4 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду м. Києва від 02.03.2010 р. у справі № 16/674 змінити, виклавши п. 2 резолютивної частини рішення в наступній редакції:
«Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (01032, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) з будь якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Янтар» (03150, м. Київ, вул. Боженка, 83 код ЄДРПОУ 21487526) 1014 грн. (одну тисячу чотирнадцять) грн. 00 коп. - заборгованості по сплаті орендних платежів 94 (дев'яносто чотири) грн. 72 коп. - пені, 57 (п'ятдесят сім) грн. 59 коп. 3 % річних, 386 (триста вісімдесят шість) грн. 88 коп. інфляційних втрат, 15 (п'ятнадцять) грн. 53 коп. державного мита, 28 (двадцять вісім) грн. 14 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення за розгляд позовної заяви та 16 (шістнадцять) грн. 89 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.»
Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.
Справу № 16/674 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя Смірнова Л.Г.
Судді Алданова С.О.
Тищенко О.В.
25.06.10 (відправлено)