01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
31.05.2010 № 40/492
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
За участю представників:
від Прокуратури Закарпатської області: Некрасов О.М. - прокурор відділу,
від Фонду державного майна України: представник не з'явився,
від Закарпатської обласної ради: представник не з'явився,
від Чинадіївської селищної ради: представник не з'явився,
від Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”: Лисенко Я.О. - представник за довіреністю,
від Державної служби з питань національної культурної спадщини Міністерства культури і туризму України: представник не з'явився,
від Федерації професійних спілок України: представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закарпатської обласної ради
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.02.2010
у справі № 40/492 ( )
за позовом прокурора Закарпатської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України
до 1.Закарпатської обласної ради, 2.Чинадіївської селищної ради
треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України „Укрпрофоздоровниця”, 2. Державна служба з питань національної культурної спадщини Міністерства культури і туризму України, 3. Федерація професійних спілок України
про визнання незаконними та скасування рішень
В жовтні 2009 року прокурор Закарпатської області звернувся з позовом про визнання незаконним та скасування рішення двадцять шостої сесії п'ятого скликання Чинадіївської селищної ради №464 від 19.06.2008 „Про оформлення права спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області на будівлю Палацу графа Шенборна (адміністративно-спальний корпус №2г „Г-Г") в с. Карпати, №1"; визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно - Палац графа Шенборна, видане Закарпатській обласній раді на право спільної власності територіальної громади сіл, селищ, міст області в особі Закарпатської обласної ради виконавчим комітетом Чинадіївської селищної ради від 06.09.2008.
В процесі розгляду даної справи у суді першої інстанції, перший заступник прокурора Закарпатської області подав заяву про збільшення позовних вимог та просив суд визнати незаконним та скасувати рішення двадцять шостої сесії п'ятого скликання Чинадіївської селищної ради №464 від 19.06.08 „Про оформлення права спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області на будівлю Палацу графа Шенборна (адміністративно-спальний корпус №2 „Г-Г") в с. Карпати, №1"; визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно - Палац графа Шенборна, видане Закарпатській обласній раді на праві спільної власності територіальної громади сіл, селищ, міст області в особі Закарпатської обласної ради виконавчим комітетом Чинадіївської селищної ради 06.09.2008; визнати незаконним та скасувати рішення шістнадцятої сесії п'ятого скликання Закарпатської обласної ради №575 від 23.05.08 „Про внесення змін до об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області", яким внесено об'єкт нерухомості - комплекс будівель Палацу графа Шенборна, що розташований за адресою: Мукачівський район, с. Карпати, 1, до переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 11.02.2010р. у справі №40/492 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, Закарпатська обласна рада звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, посилаючись на грубе порушення господарським судом процесуального законодавства.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається, зокрема, на те, що дана справа мала розглядатись Господарським судом Закарпатської області, оскільки справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються за місцезнаходженням майна.
Прокуратурою Закарпатської області, Федерацією професійних спілок України та Державною службою з питань національної культурної спадщини Міністерства культури і туризму України надано відзиви на апеляційну скаргу, в яких вони просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзивів, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано повністю задовольнив позовні вимоги, виходячи з наступного.
Згідно із ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи, 23 травня 2008 року Закарпатською обласною радою у зв'язку з тим, що при виконанні постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.91 №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською власністю) і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» та рішення обласної ради від 03.12.92 „Про комунальну власність області та програму її приватизації" Палац Графа Шенборна (побудований у 1890-1895 роках) не було внесено до переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, відповідно до ст. 43 Закону України „Про місяцеве самоврядування в Україні" прийняте рішення N575 «Про внесення змін до переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області», яким вирішила внести об'єкт нерухомого майна - комплекс будівель Палацу графа Шенборна (побудований у 1890-1895 роках), що розташований за адресою: Мукачівський район, с. Карпати, 1 до переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, області.
Пунктом 2 рішення N575 доручено управлінню з питань майна комунальної власності обласної державної адміністрації здійснити організаційно-правові заходи з прийняття нерухомого майна - комплексу будівель Палацу Графа Шенборна за адресою: Мукачівський район, с. Карпати, 1.
19.06.2008 року Чинадіївською селищною радою Закарпатської області у зв'язку з тим, що при виконанні постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.91 № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською власністю) і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» та рішення обласної ради від 03.12.92 «Про комунальну власність області та програму її приватизації» Палац графа Шенборна (побудований у 1890-1895 роках) не було внесено до переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, відповідно до ст. 26 пункту 51, статті 31 «б» пункту 5 та статті 32 пункту 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» прийняте рішення № 464 „Про оформлення права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області на будівлю Палацу графа Шенборна (адмінкорпус) с. Карпати 1» яким вирішено оформити право спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області на будівлю Палацу графа Шенборна (адмінкорпус) загальною площею під літерою „Г" 2958,5 кв.м. в с. Карпати №1.
На підставі рішення № 464 виконавчий комітет Чинадіївської селищної ради оформив і видав Закарпатській обласній раді свідоцтво про право власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області на будівлю палацу графа Шенборна (адмінкорпус) в с. Карпати №1.
Статтею ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.
Повноваження обласних рад визначені главою 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Так, статтею 43 вказаного Закону до компетенції обласних рад віднесено вирішення за дорученням відповідних рад питань про продаж, передачу в оренду, концесію або під заставу об'єктів комунальної власності, які забезпечують спільні потреби територіальних громад і перебувають в управлінні районних, обласних рад, а також придбання таких об'єктів в установленому законом порядку (п. 19); надання згоди на передачу об'єктів з державної власності у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст та прийняття рішень про передачу об'єктів права спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районних, обласних рад, у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності (п. 32).
Відповідно до ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження, належить територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах.
Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
До повноважень обласних рад статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування" віднесено управління від імені територіальних громад сіл, селищ, міст об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
Відносини, пов'язані з передачею об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст регулюються Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" від 3 березня 1998 року (з наступними змінами та доповненнями).
Відповідно до ст. 4 наведеного Закону рішення про передачу об'єктів нерухомого майна з державної у комунальну власність приймає Кабінет Міністрів України.
Однак, постанова Кабінету Міністрів України від 05.11.91 N 311 не розглядається, як рішення Кабінету Міністрів України передати спірний об'єкт нерухомості до комунальної власності територіальних громад Закарпатської області, оскільки вказана постанова не містить конкретизованого переліку таких об'єктів, зокрема і названого, а дає лише загальне визначення - „Охорона здоров'я, соціальне забезпечення", із зауваженням щодо відомчих об'єктів права державної власності.
Передача державного майна, яке перебуває у віданні міністерств і відомств України, інших органів, уповноважених управляти державним майном, до складу комунальної власності, а також від однієї адміністративно-територіальної одиниці до іншої мала здійснюватися безоплатно відповідно до порядку, передбаченого постановою Ради Міністрів УРСР від 28 квітня 1980 року № 285 "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд", який на даний час втратив чинність.
Колегія суддів звертає увагу на те, що при прийнятті спірних рішень відповідачем не було дотримано вимоги Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" та Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.98 N 1482 (із змінами і доповненнями).
В силу ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Виходячи з норм ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним, воно гарантоване та закріплене, зокрема, Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Постановою Народної Ради Закарпатської України від 11.06.1945р. «Про організацію будинку відпочинку ім. тов. Хрущова» було дано розпорядження про організацію будинку відпочинку. Пізніше, рішенням виконкому Закарпатської облради депутатів трудящих від 31.03.1958р. № 118, даний будинок відпочинку був перейменований в «Санаторій «Карпати».
Постановою Народної Ради Закарпатської України від 02.10.1945р. було доповнено постанову Народної Ради Закарпатської України від 11.06.1945р.:
- надано в розпорядження ради профспілок Закарпатської України Палац графа Шенборна;
- включено його в склад організованого згідно постанови від 11.06.1945 будинку відпочинку ім. тов. Хрущова.
В подальшому, 04.12.1991 року Радою Федерації незалежних профспілок України і Фондом соціального страхування України на базі санаторно-курортних закладів і організацій Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок було створене Акціонерне товариство “Укрпрофоздоровниця”, якому були передані у власність санаторно-курортні заклади, в тому числі і які входили до складу Закарпатського об'єднання санаторно-курортних закладів профспілок, зокрема - санаторій «Карпати».
Згідно із нормами ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.
На балансі санаторію «Карпати» знаходився Палац графа Шенборна, який був переданий ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” при створенні разом з цілісним майновим комплексом санаторію «Карпати».
Відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР від 06.09.1979 N 442 «Про доповнення списку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави» Палацу графа Шенборна присвоєно охоронний номер № 1128 і віднесено до категорії «в» (пам'ятки архітектури, які можна використовувати для культурних або господарських цілей і передавати в орендне використання установам та організаціям).
В силу даної постанови ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”, при оформленні права власності на належне їй майно санаторію «Карпати», до переліку даного майна Палац графа Шенборна не включила.
Законом України «Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної спадщини» від 01.02.2005р. № 2391-IV, який втратив чинність згідно із Законом України від 23 вересня 2008 року N 574-VI, було заборонено приватизацію пам'яток культурної спадщини до затвердження Верховною Радою України переліку пам'яток культурної спадщини, які не підлягають приватизації.
Законом України «Про Перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації» від 23.09.2008 № 574-VI було затверджено перелік пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації, куди було включено Палац графа Шенборна в смт. Чинадієво, Мукачівського р-ну під охоронним номером № 1128.
19.04.2006, керуючись п. 17 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-ІІІ, між Управлінням культури Закарпатської обласної державної адміністрації (орган охорони) та ЗАТ “Укрпрофоздоровниця” (користувач) було укладено Охоронний договір № 57 з строком дії до 14.03.2055.
Відповідно до умов договору користувач взяв на себе зобов'язання щодо охорони пам'ятки архітектури та містобудування національного значення «Палац графа Шенборна» в смт. Чинадієво, Мукачівського р-ну, охоронний № 1128-Н згідно постанови РМ УРСР від 06.09.1979р. №442, з використанням виключно під адміністративний та спальний корпус.
З вищевикладеного випливає, що майно санаторію «Карпати» було і є власністю ЗАТ “Укрпрофоздоровниця”, а Палац графа Шенборна є власністю держави.
За твердженням Фонду державного майна України з ним, як особою, яка відповідно до п.4 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою ВРУ від 07.07.92 № 2558 здійснює захист майнових прав України на її території та за кордоном, спірні рішення не узгоджувались.
Отже, враховуючи відсутність будь-якої згоди позивача на передачу будівлі Палацу графа Шенборна, що знаходиться за адресою: с. Карпати, 1, Мукачівського району Закарпатської, а також відсутність підписаного у встановленому законом порядку акта приймання-передачі, було порушено умови та порядок передачі майна державної власності у комунальну власність, передбачені Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", та було порушено право державної власності на зазначену будівлю.
Державна служба з питань національної культурної спадщини у поданих суду письмових поясненнях від 29.10.09 №22-3355/39 повідомила суд, що до Держкультурспадщини не надходило звернень щодо погодження передачі Закарпатській обласній раді Палацу графів Шенборнів.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення двадцять шостої сесії п'ятого скликання Чинадіївської селищної ради №464 від 19.06.08 „Про оформлення права спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області на будівлю Палацу графа Шенборна (адміністративно-спальний корпус №2 „Г-Г") в с. Карпати, №1" та рішення шістнадцятої сесії п'ятого скликання Закарпатської обласної ради № 575 від 23.05.08 «Про внесення змін до об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області», яким внесено об'єкт нерухомості - комплекс будівель Палацу графа Шенборна, що розташований за адресою: Мукачівський район, с. Карпати, 1, до переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області не відповідають вимогам ст. 18 Закону України „Про охорону культурної спадщини».
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначений законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі (п. 2 роз'яснення ВАСУ від 26.01.2000 р. № 02-5/35).
Отже, обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та інтересів, зокрема, юридичної особи - позивача у справі.
Згідно зі ст.393 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Матеріали справи свідчать, що прийняття рішення двадцять шостої сесії п'ятого скликання Чинадіївської селищної ради №464 від 19.06.08 „Про оформлення права спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області на будівлю Палацу графа Шенборна (адміністративно-спальний корпус №2 „Г-Г") в с. Карпати, №1" та рішення шістнадцятої сесії п'ятого скликання Закарпатської обласної ради №575 від 23.05.08 „Про внесення змін до об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області", яким внесено об'єкт нерухомості - комплекс будівель палацу графа Шенборна, що розташований за адресою: Мукачівський район, с. Карпати, 1, до переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області порушує права та інтереси позивача - Фонду державного майна України, та є порушенням ст. ст. 13, 41 Конституції України, ст. ст. 3, 321 Цивільного кодексу України.
Крім того, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач вийшов за межі своїх повноважень, встановлених законодавством.
Відповідачами відповідно до вимог ст.ст.33 та 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів перебування спірного об'єкту нерухомості у комунальній власності.
Отже, оспорювані рішення шістнадцятої сесії п'ятого скликання Закарпатської обласної ради №575 від 23.05.08 „Про внесення змін до об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області", яким внесено об'єкт нерухомості - комплекс будівель палацу графа Шенборна, що розташований за адресою: Мукачівський район, с. Карпати, 1, до переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області та рішення двадцять шостої сесії п'ятого скликання Чинадіївської селищної ради №464 від 19.06.08 „Про оформлення права спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області на будівлю Палацу графа Шенборна (адміністративно-спальний корпус №2 „Г-Г") в с. Карпати, №1” та видане на їх підставі Свідоцтво про право власності на нерухоме майно - Палац графа Шенборна (адміністративно-спальний корпус №2 „Г-Г") в с. Карпати, №1 є незаконними, оскільки прийняті з порушенням чинного законодавства, а відтак у відповідності до ст. 21, 393 ЦК України підлягають скасуванню.
Стосовно позовних вимог про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно - Палац графа Шенборна (адміністративно-спальний корпус №2 „Г-Г”, видане Закарпатській обласній раді на праві спільної власності територіальної громади сіл, селищ, міст області в особі Закарпатської обласної ради виконавчим комітетом Чинадіївської селищної ради 06.09.2008, колегія суддів зазначає наступне.
Зазначене вище Свідоцтво про право власності не належить до актів, про які йдеться в ст.12 ГПК України, і за суттю не є господарським договором. Воно є наслідком цілого ряду юридично-значимих дій, юридичних фактів, зокрема, й рішення Чинадіївської селищної ради №464 від 19.06.2008р. „Про оформлення права спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Закарпатської області на будівлю Палацу графа Шенборна (адміністративно-спальний корпус №2 „Г-Г") в с. Карпати, №1”.
Так, Свідоцтво на право власності, видане Закарпатській обласній раді на праві спільної власності територіальної громади сіл, селищ, міст Закарпатської обласної ради, є наслідком рішення Чинадіївської селищної ради 06.09.2008р., яке судом було визнано незаконним та скасовано в установленому законодавством порядку.
Отже, визнання судом першої інстанції незаконним рішення Чинадіївської селищної ради 06.09.2008р. тягне за собою також незаконність оспорюваного Свідоцтва про право власність.
Щодо підвідомчості господарським судам спорів про визнання незаконним та скасування Свідоцтва про право власність слід зазначити, що відповідно до ст.12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав.
Як зазначено ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Наявність Свідоцтва про право власності на нерухоме майно у осіб, які не є власниками цього майна, порушує права держави в особі Фонду державного майна України, оскільки даний правовстановлюючий документ може бути використаний в господарській діяльності особою, яка не є власником цього майна.
Визнавши незаконним та скасувавши дане Свідоцтво, суд першої інстанції фактично відновив становище, яке існувало до порушення. Такій спосіб захисту передбачений ст.16 ЦК України.
Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, відповідачами не надано.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Окрім того, доводи апеляційної скарги про те, що дана справа мала розглядатись Господарським судом Закарпатської області, оскільки справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються за місцезнаходженням майна, колегія суддів вважає їх хибними, оскільки відповідно до ст.16 ГПК України справи, у яких відповідачем є обласні ради, розглядаються господарським судом м.Києва.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду, яким повністю задоволені позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідачів.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Закарпатської обласної ради на рішення Господарського суду м. Києва від 11.02.2010 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 11.02.2010 року у справі №40/492 залишити без змін.
3. Матеріали справи №40/492 повернути до Господарського суду м.Києва.
Головуючий суддя
Судді
08.06.10 (відправлено)