Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
08 червня 2010 р. Справа № 2-а- 4183/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого - судді Присяжнюк О.В.,
за участю секретаря судового засідання Крайник Т.О.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1, представника відповідача - Пивоварова О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Харкова № 0001481720/0 від 20 жовтня 2009 р. про донарахування податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 37609,5 грн., з яких основного платежу -22984 грн., штрафної (фінансової) санкції -14625,5 грн., та № 0001481720/2 від 25 лютого 2010 р., обґрунтовуючи свої позовні вимоги наступним.
ОСОБА_3 у період здійснення підприємницької діяльності придбав основні фонди та використовує їх в ході своєї діяльності. На підставі ст. 320 Цивільного кодексу України власник має право використовувати своє майно для здійснення господарської діяльності.
Сума податку на додану вартість при придбанні основних фондів була фактично сплачена ФОП ОСОБА_3 у повному обсязі у складі ціни придбання, що підтверджено в ході перевірки.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів фізичними особами -суб'єктами підприємницької діяльності належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) згідно із Законом України від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»з урахуванням відповідних обмежень і особливостей стосовно фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності.
Склад валових витрат наведено у п. 5.2. ст. 5 № 334/94-ВР, згідно з яким до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва реалізацією продукції (робіт, послуг) охороною праці, з урахуванням певних обмежень
Фізична особа -підприємець не є платником податку на прибуток. Крім того, підприємець не має обов'язку вести бухгалтерський облік. Склад витрат підприємця формується згідно з переліком статті 5 «Валові витрати»зазначеного Закону.
Згідно з вимогами п.п. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 № 334/94-ВР основні фонди визначено як матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарської діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів, з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 грн., і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Ведення бухгалтерського обліку основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб -суб'єктів господарювання не передбачено. Враховуючи наведене, поняття основні фонди (основні засоби) на фізичних осіб -суб'єктів господарювання не розповсюджується. Отже, і вимоги п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо включення до податкового кредиту сум, пов'язаних з придбанням основних фондів також не розповсюджується.
Таким чином, з боку позивача не було допущено порушення п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» в тому, що за перевіряємий період з 01.10.06 р. по 31.03.09 р. було включено до складу податкового кредиту суми 27022,15 грн., яка була сплачена як податок на додану вартість платником податку при придбанні основних фондів, про що свідчать податкові накладні.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просив задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував у повному обсязі, додатково пояснивши наступне.
Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м. Харкова проведена планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01 жовтня 2006 р. по 31 березня 2009 р. За результатами проведеної перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова складений акт № 1905/17-218/НОМЕР_1 від 06 жовтня 2009 р., яким встановлено порушення позивачем п.п.7.3.1, п.7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 22984 грн. ДПІ у Ленінському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення № 0001481720/0 від 20 жовтня 2009 р., яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 37609,5 грн., 22984 грн. - за основним платежем та 14625,5 грн. - за штрафними санкціями.
ФОП ОСОБА_3 здійснював підприємницьку діяльність з перекрученим веденням податкового обліку, що призводило до заниження податкових зобов'язань та завищення податкового кредиту. До перевірки ФОП ОСОБА_3 було надано податкові накладні за періоди, в яких не були подані податкові декларації, однак вказані накладні не були враховані, оскільки згідно них підприємцем було придбано основні фонди. А враховуючи те, що ведення бухгалтерського обліку складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб-підприємців законодавством не передбачено, та згідно листа ДПА у Харківській області від 25 березня 2008 р. «поняття основні фонди (основні засоби) на фізичних осіб - підприємців не розповсюджується», то ФОП ОСОБА_3 не має права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по придбанню основних фондів.
На підставі викладеного, представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Суд, вислухавши пояснення учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, встановив, такі обставини.
Державною податковою інспекцією в Ленінському районі м. Харкова у період з 11 вересня 2009 р. по 24 вересня 2009 р. проведена планова виїзна перевірка дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01 жовтня 2006 р. по 31 березня 2009 р.
За результатами проведеної перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова складений акт № 1905/17-218/НОМЕР_1 від 06 жовтня 2009 р., яким встановлено порушення позивачем п.п.7.3.1, п.7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 22984 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Харкова винесено податкове повідомлення-рішення № 0001481720/0 від 20 жовтня 2009 р., яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 37609,5 грн., 22984 грн. - за основним платежем та 14625,5 грн. - за штрафними санкціями.
Не погодившись із винесеним податковим повідомленням-рішенням ФОП ОСОБА_3 останнє оскаржено 28 жовтня 2009 року до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова. За результатами розгляду скарги ДПІ у Ленінському районі м. Харкова прийняте рішення від 24 грудня 2009 року № 10552/10/25-016, яким скарга позивача залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення № 0001481720/0 від 20 жовтня 2009 р. -без змін, та збільшена сума прийняте податкове повідомлення-рішення №0000111800/1 від 19 січня 2009 року.
В подальшому рішення за результатами розгляду первинної скарги від 14 січня 2009 року № 513/10/25-019 та винесені податкові повідомлення-рішення № 0000111800/0 від 29 грудня 2008 року та № 0000111800/1 від 19 січня 2009 року позивачем оскаржені 27 січня 2009 року до ДПА у Харківській області. За результатами розгляду скарга рішенням ДПА у Харківській області від 13 березня 2009 року № 1037/10/25-103 залишена без задоволення, податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова без змін, прийняте податкове повідомлення-рішення №0000111800/2 від 26 березня 2009 року.
Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими з огляду на наступне.
ФОП ОСОБА_3 у різні періоди здійснювалось придбання матеріальних цінностей на загальну суму 162132,95 грн., у тому числі ПДВ -27022,15 грн.
На підтвердження зазначених операцій позивачу надані податкові накладні - № 56 від 12 грудня 2006 р., № 480 від 11 червня 2007 р., № 38 від 20 липня 2007 р., № 9 від 04 лютого 2007 р., № 1842 від 24 лютого 2008 р., № 37/6 від 20 червня 2006 р., № 30 від 06 червня 2006 р.
У зв'язку з таким придбанням, сплачені суми податку на додану вартість ФОП ОСОБА_3 включені до складу податкового кредиту.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів фізичними особами -суб'єктами підприємницької діяльності належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) згідно із Законом України від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»з урахуванням відповідних обмежень і особливостей стосовно фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності.
Склад валових витрат наведено у п. 5.2. ст. 5 Закону України № 334/94-ВР, згідно з яким до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) охороною праці, з урахуванням певних обмежень.
Фізична особа -підприємець не є платником податку на прибуток. Крім того, підприємець не має обов'язку вести бухгалтерський облік. Склад витрат підприємця формується згідно з переліком статті 5 «Валові витрати»зазначеного Закону.
Крім того, поняття «Основні засоби»визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 р. № 92, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. за № 288/4509.
Відповідно до п. 1 Положення, основні засоби -матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).
Згідно вимог п.п. 8.2.1 п. 8.2. ст. 8 Закону України № 334/94-ВР основні фонди визначено як матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарської діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів, з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000,00 грн., і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Ведення бухгалтерського обліку основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, для фізичних осіб -суб'єктів господарювання не передбачено. Враховуючи наведене, поняття основні фонди (основні засоби) на фізичних осіб -суб'єктів господарювання не розповсюджується.
Таким чином відповідач прийшов до помилкового висновку, що оскільки поняття основні фонди на фізичних осіб -суб'єктів господарювання не розповсюджується, то також не розповсюджуються положення і п. 7.4.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», щодо включення до податкового кредиту сум, пов'язаних з придбанням основних фондів.
Факт придбання ФО-П ОСОБА_3 основних фондів для здійснення господарської діяльності знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду та підтверджено долученими до матеріалів справи документами.
Згідно з п. 7.2.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до 7.4.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень-рішень № 0001481720/0 від 20 жовтня 2009 р. та № 0001481720/2 від 25 лютого 2010 р. належним чином не довів.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, у свою чергу податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.
Судові витрати розподіляться у відповідності до ст. 94 КАС України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.ст. 5, 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ст. ст. 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 КАС України, суд -
Задовольнити адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова № 0001481720/0 від 20 жовтня 2009 р. та № 000148172/2 від 25 лютого 2010 р. про визначення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 37609 гривень 50 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі, постанову проголошену у відсутності особи, яка бере участь у справі, з дня отримання нею копії постанови, та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасною подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.
Постанову в повному обсязі виготовлено 14 червня 2010 р.
Суддя О.В. Присяжнюк