Рішення від 09.11.2021 по справі 5023/10655/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2021 р.м. ХарківСправа № 5023/10655/11 (922/3663/21)

Господарський суд Харківської області у складі:

головуючий суддя Усатий В.О., судді: Яризько В.О.

без виклику представників учасників справи,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фероекс», 69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України/ вул. Михайла Гончаренка, буд. 66/5, кв. 42, код ЄДРПОУ 41679895;

до Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева», 61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629;

про стягнення коштів в межах справи про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева»

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фероекс» звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» про стягнення заборгованості за Договором поставки № 335дп від 14.04.2021 у розмірі 28308, 89 грн., з яких: основний борг у розмірі 27382, 40 грн., пеня у розмірі 608, 03 грн., 3 % річних у розмірі 236, 31 грн. та інфляційні втрати у розмірі 82, 15 грн.

За попереднім (орієнтовним) розрахунком судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, витрати складаються з суми судового збору за подання даного позову до суду у розмірі 2270, 00 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 6000, 00 грн.

В провадженні господарського суду Харківської області знаходиться справа про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева», яка розглядається колегією суддів у складі: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В. та Яризько В.О.

Відповідно до ч. 2 статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною яких є боржник.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство (вх. № 3663/21 від 10.09.2021) передана на розгляд колегії суддів: головуючий суддя Усатий В.О., судді Хотенець П.В., Яризько В.О.

Ухвалою суду від 14.09.2021 прийнято позовну заяву ТОВ «Фероекс» (вх. 3663/21 від 10.09.2021) до розгляду в межах справи № 5023/10655/11 про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О. Малишева». Ухвалено розгляд справи № 922/3663/21 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з моменту отримання копії даної ухвали. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - 5 днів з моменту його отримання відповідно до положень статті 251 ГПК України.

06.10.2021 на адресу суду від Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» надійшов відзив на позовну заяву вих. № 002-16/013/5175 від 04.10.2021 (вх. № 23589), в якому останній просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката до 1000,00 грн. Вказаний відзив досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.

19.10.2021 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фероекс» надійшла відповідь на відзив вих. № 12/10 від 12.10.2021 (вх. № 24418), в якій останній просив суд відхилити доводи відповідача викладені у відзиві на позов та задовольнити позовні вимоги. Залучити до матеріалів справи копію податкової накладної № 37 від 14.04.2021. Зазначив, що докази понесення витрат на професійну правничу допомогу та остаточний розмір буде подано до суду додатково. Вказану відповідь на відзив досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.

22.10.2021 на адресу суду від Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» надійшли заперечення вих. № 002-16/013/5369 від 20.10.2021 (вх. № 24770), в яких останній просив не приймати до розгляду копію податкової накладної № 37 від 14.04.2021 та у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Вказані заперечення досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.

22.10.2021 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фероекс» надійшла заява про стягнення судових витрат вих. № 18/10/1 від 18.10.2021 (вх. № 24774), в якій останній просить стягнути з Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на користь позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 4000, 00 грн. Вказана заява досліджена судом та приєднана до матеріалів справи.

28.10.2021 на адресу суду від Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» надійшли заперечення на заяву про стягнення судових витрат вих. № 002-16/013/5453 від 27.10.2021 (вх. № 25333), в яких останній просив відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу або зменшити такі витрати до 1000, 00 грн. Вказані заперечення досліджено судом та приєднано до матеріалів справи.

За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч. 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

14.04.2021 між Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фероекс» (постачальник) укладено Договір поставки № 335дп (далі - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець у порядку й на умовах, передбачених даним Договором, зобов'язується прийняти та оплатити товарно - матеріальні цінності (далі - товар), асортимент, комплектність, кількість та вартість якого визначаються сторонами окремо в специфікації, що є невід'ємною частиною Договору (а.с. 12-17).

Згідно з п. 1.2. Договору, поставка товару буде відбуватися партіями, протягом 2021 року на підставі замовлення (заявки) покупця, що має в обов'язковому порядку містити посилання на цей Договір, асортимент, комплектність, кількість, маркування та пакування товару, відповідати специфікації до даного Договору та бути підписаною покупцем.

Відповідно до п. 1.3. Договору, якість, комплектність, маркування та пакування товару повинні відповідати ГОСТ, ДСТУ, ТУ заводу - виробника, технічній документації та нормативно - правовим актам України, а також країни виробника товару.

Згідно з п. 2.1. Договору, сума Договору дорівнює загальній вартості всього товару, згідно специфікації, що є невід'ємною частиною Договору, та складає 27860, 00 грн, у тому числі ПДВ 20 % 4643,33 грн.

Відповідно до п. 2.3. Договору, покупець зобов'язується оплатити постачальнику вартість партії товару протягом 30 календарних днів з дати постачання та за умови приймання покупцем партії товару за асортиментом, комплектністю та якістю відповідно до розділу 4 цього Договору, на підставі отриманого покупцем оригіналу рахунку на такий товар.

Згідно з п. 2.4. Договору, оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника в безготівковій формі.

Відповідно до п. 3.2. Договору, про готовність товару до поставки постачальник повідомляє покупця письмово не пізніше ніж за 3 календарних дні до дати поставки. Не повідомлення постачальника покупця про готовність товару до поставки прирівнюється до невиконання зобов'язань по поставці.

Згідно з п. 10.1. цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його тексту їхніми печатками (у разі їх наявності) і діє до 31.12.2021, а в частині виконання постачальником гарантійних зобов'язань - до повного виконання.

14.04.2021 між Державним підприємством «Завод імені В.О. Малишева» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фероекс» (постачальник) підписано специфікацію № 1 до Договору поставки № 335дп від 14.04.2021 (а.с. 18).

Відповідно до вказаної специфікації сторони погодили поставку товару на загальну суму 27860, 00 грн.

Згідно з умовами вказаної специфікації поставка продукції здійснюється протягом 5 календарних днів з моменту підписання Договору.

14.04.2021 позивачем виставлено відповідачу Рахунок - фактуру № СФ-0000209 на суму 27382, 40 грн. (а.с. 19).

З матеріалів справи вбачається, що 14.04.2021 поставка продукції була здійснена на загальну суму 27382, 40 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000195 від 14.04.2021 (а.с. 20).

Умовами специфікації сторони погодили наступний порядок оплати: за фактом поставки впродовж 30 календарних днів.

Таким чином, відповідач повинен був остаточно розрахуватись з позивачем до 14.05.2021 (включно).

Позивач вказує, що заборгованість за поставлений товар у розмірі 27382, 40 грн. відповідачем сплачено не було.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, а також нарахування відповідачу, на підставі п. 6.3.1. Договору пені у розмірі 608,03 грн. та на підставі статті 625 ЦК України 3 % річних у розмірі 236,31 грн. і інфляційних втрат у розмірі 82,15 грн.

Відповідач в свою чергу заперечує проти задоволення позову та просить відмовити, оскільки в порушення п. 3.4, 3.5. Договору позивачем не зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових, а отже, вважає, що на підставі п. 3.6. Договору має право відтермінування здійснення оплати за поставлений товар до моменту реєстрації податкової накладної.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена ч. 1 статті 193 ГК України.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно зі статтею 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

В даному випадку, матеріалами справи підтверджено, що товар на загальну суму 27382, 40 грн був поставлений, переданий відповідачу та прийнятий останнім без будь-яких зауважень. Однак оплата відповідачем не проведена.

Відповідач просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем в порушенням п. 3.4., 3.5. Договору не складено та не зареєстровано податкову накладну.

Суд не приймає вказані доводи відповідача, оскільки питання, що пов'язані із реєстрацією податкових накладних не пов'язані із фактом поставки товару безпосередньо. Доказами поставки товару є первинні документи бухгалтерського обліку, а саме: видаткова накладна, товарно - транспортна накладна, які наявні в матеріалах справи. Податкова накладна - це документ, яким користуються платники ПДВ для обліку податкового зобов'язання та податкового кредиту. Податкова накладна не є документом первісного бухгалтерського обліку і сама по собі не доводить факту здійснення чи не здійснення господарської операції, в даному випадку - постачання товару.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19.

Суд звертає увагу відповідача на те, що при порушенні контрагентом (продавцем) за Договором обов'язку щодо складання та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2021 у справі № 908/1568/18.

Таким чином, у разі порушення прав Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева», останній має право звернутись до суду з позовом про відшкодування збитків.

Крім того, позивачем додано до матеріалів справи податкову накладну № 37 від 14.04.2021.

Таким чином, позивачем виконано умови п. 3.4, 3.5. Договору у повному обсязі.

Приймаючи до уваги викладені обставини, враховуючи те, що станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму боргу, останній визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати вартості поставленого товару на суму 27382, 40 грн., а позовні вимоги в частині стягнення цієї суми заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення з відповідача пені у розмірі 608,03 грн., суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з ч. 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 6 статті 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За умовами Договору, сторони передбачили відповідальність за неналежне виконання його умов, так, відповідно до п. 6.3.1. Договору, у разі неналежного виконання грошового зобов'язання, прострочення якого триває більше 10 календарних днів, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені, від простроченої до оплати суми, за кожен день такого порушення, але в будь - якому випадку не більше 10 % від суми заборгованості за відповідним зобов'язанням.

За розрахунком позивача, сума пені за період з 25.05.2021 по 06.09.2021 становить 608, 03 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 608, 03 грн за вищезазначений період у системі «Законодавство» та із урахуванням положень Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд встановив, що дані нарахування здійснено не вірно.

Судом здійснено власний розрахунок у системі «Законодавство» із урахуванням вимог статті 232 ГК України та встановлено, що до стягнення підлягає пеня за період з 25.05.2021 по 06.09.2021 у розмірі 512, 01 грн.

В решті нарахованої суми пені у розмірі 96,02 грн. слід відмовити як безпідставно нарахованої.

Щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 236,31 грн. та інфляційних втрат у розмірі 82,15 грн., суд виходить з наступного.

У відповідності до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За розрахунком позивача, сума 3 % річних за період з 25.05.2021 по 06.09.2021 становить 236, 21 грн.

Перевіривши розрахунок 3 % річних за період з 25.05.2021 по 06.09.2021 у розмірі 236, 21 грн, суд встановив, що дані нарахування здійснено вірно, з урахуванням чого, позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних у розмірі 236, 21 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

За розрахунком позивача, сума інфляційних втрат за період з червня 2021 року по липень 2021 року становить 82, 15 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми інфляційних втрат у розмірі 82,15 грн. за вищезазначений період у системі «Законодавство», судом встановлено, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства, з урахуванням чого, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 82,15 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень статті 129 ГПК України та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову покладає витрати по сплаті судового збору у розмірі 2262, 30 грн. на відповідача, в іншій частині залишає за позивачем.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000, 00 грн.

Відповідно до статті 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до адвокатського об'єднання «КФК», з метою надання йому юридичних послуг з приводу захисту інтересів в суді, про що було укладено відповідний договір про надання правничих послуг від 02.09.2021.

Факт надання юридичних послуг підтверджують наявні в матеріалах справи документи :

- копія договору про надання правничих послуг від 02.09.2021;

- копія акту виконаних робіт (наданих послуг) по договору від 02.09.2021, про надання правничих послуг від 18.10.2021 на суму 4000, 00 грн.;

- Ордер на надання правової допомоги серії ЗП № 127640 від 02.09.2021;

- копія Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 002154 від 09.04.2019.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У п. 269 Рішення у цієї справи суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Колегія суддів Касаційного господарського суду Верховного суду у своїй постанові від 05.02.2019 у справі № 906/194/18 та постанові від 14.11.2018 у справі № 910/8682/18 зауважила, що необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Крім того, за змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Позивачем надано до суду докази фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000, 00 грн., зокрема, копію акту виконаних робіт (наданих послуг) по договору від 02.09.2021, про надання правничих послуг від 18.10.2021 на суму 4000, 00 грн.

Так, з наданого акту виконаних робіт (наданих послуг) по договору від 02.09.2021, про надання правничих послуг від 18.10.2021 вбачається, що позивачу надані наступні послуги:

- консультація та роз'яснення клієнту змісту наданих ним документів - 30 хв.;

- підготовка та подання позовної заяви (з додатками) до Господарського суду Харківської області, про стягнення з Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» заборгованості за поставлений товар по договору № 335дп від 14.04.2021 - 2 год. 30 хв.;

- підготовка та подання до господарського суду Харківської області відповіді на відзив на позовну заяву (вих. № 12/10 від 12.10.2021) - 1 год.

Всього: 4 год.

Відповідно п. 6.1. договору про надання правничих послуг від 02.09.2021, клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню винагороду (гонорар) розмір якої визначається пропорційно витраченому часу для надання правничої допомоги, з розрахунку 1000, 00 грн за одну годину.

Тобто, вказані витрати є узгодженими та підтвердженими наданими доказами.

Разом з тим, відповідач просить відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу або зменшити такі витрати до 1000, 00 грн. В обґрунтування зазначає, що розмір витрат не є співмірним із складністю справи та наданими адвокатом послугами, часом витраченим на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг та ціною позову.

Виходячи зі змісту положень ч. 5, 6 статті 126 ГПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Вказана правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Водночас, відповідачем не доведено наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги, фактичні обсяги наданих позивачу послуг професійної правничої допомоги, враховуючи критерій розумності розміру таких витрат, суд дійшов висновку, що заявлена сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000, 00 грн є такою, що підтверджена наданими доказами, не виходить за розумні межі визначення гонорару, є співмірною зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами та обсягом наданих адвокатом послуг, а тому підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 7, 8 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фероекс» - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Завод імені В.О. Малишева» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фероекс» заборгованість за Договором поставки № 335дп від 14.04.2021 у розмірі 27382, 40 грн., пеню у розмірі 512, 01 грн., 3 % річних у розмірі 236, 31 грн., інфляційні втрати у розмірі 82, 15 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2262, 30 грн та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4000, 00 грн.

В іншій частині відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фероекс» (69035, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України/ вул. Михайла Гончаренка, 66/5, кв. 42, код ЄДРПОУ 41679895).

Відповідач: Державне підприємство «Завод імені В.О. Малишева» (61001, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 14315629).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою.

Головуючий суддя Суддя Суддя В.О. Усатий П.В. Хотенець В.О. Яризько