Справа № 369/1271/16-к Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1610/2021 Доповідач у ІІ інстанції ОСОБА_2
05 жовтня 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду
кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури ОСОБА_9 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2020 року, яким:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Миргород Полтавської області, громадянина України, українця, який має вищу освіту, одруженого, працюючого менеджером в ДП «Пілснер Україна», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та виправдано у зв'язку недоведеністю наявності в його діяннях складу злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,-
Відповідно до пред'явленого обвинувачення, що викладене в обвинувальному акті, 14.09.2015 близько 09 години 00 хвилин водій ОСОБА_7 , керуючи автомобілем марки «Peugeot Partner» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався в с. Дмитрівка, Києво-Святошинського району Київської області по вулиці Гагаріна зі сторони с. Забуччя в напрямку автодороги Київ-Чоп.
Рухаючись у вказаному напрямку на перехресті вулиці Гагаріна та вулиці Мічуріна водій ОСОБА_7 проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, рухаючись у населеному пункті перевищив максимально дозволену швидкість 60 км/год., перед початком зміни напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого виїхав на зустрічну смугу руху, де здійснив зіткнення з автомобілем «Ford Connect» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_10 , який завершував маневр повороту ліворуч з вулиці Мічуріна на вулицю Гагаріна.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Ford Connect» реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_11 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої травми тазу: крайового перелому правої лонної кістки у верхньому відділі в ділянці симфізу, перелому верхньої гілки лівої лонної кістки, перелому бокової маси крижа зліва. Згідно висновку експерта №277/Д від 29.10.2015 вказані тілесні ушкодження відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, оскільки для зрощення переломів кісток тазу необхідно більше 21 дня.
В даній дорожній обстановці, водій ОСОБА_7 грубо порушив вимоги п.п.: 1.5. (Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків); 2.3. «б» (Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний - бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом на дорозі); 10.1 (Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху); 12.4 (У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.) Правил дорожнього руху України, (ПДР) затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Порушення ОСОБА_7 вимог п.п. 1.5, 2.3 «б», 10.1, 12.4 Правил дорожнього руху України стало причиною виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв'язку з наслідками, які наступили в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
Органами досудового розслідування дії ОСОБА_7 кваліфіковані за ч.1 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2020 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та виправдано його у зв'язку недоведеністю наявності в його діяннях складу злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.
Речові докази: автомобіль марки «Peugeot Partner» реєстраційний номер НОМЕР_1 , повернутий власнику - залишено власнику ОСОБА_7 ;
- автомобіль марки «Ford Connect» реєстраційний номер НОМЕР_2 , повернутий власнику - залишено власнику ОСОБА_10 .
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок Києво-Святошинського районного суду міста Києва від 14 грудня 2020 року щодо ОСОБА_7 у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 (один) рік. На підставі ст.75 КК України звільнити від відбування основного покарання у виді обмеження волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк 1 (один) рік.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що оскаржуваний вирок суду є незаконним та підлягає скасуванню у зв'язку з неповнотою судового розгляду, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Апелянт звертає увагу на те, що в оскаржуваному вироку суд зробив висновок, що «обвинувачення не довело, що між діями ОСОБА_7 та наслідками у вигляді тілесних ушкоджень потерпілої ОСОБА_11 є прямий причинний зв'язок, так само як і не аргументували чому порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_12 не перебувають в прямому причинному зв'язку з наслідками..» Суд також зробив висновок, що « ОСОБА_7 порушив п. 12.4 ПДР України, тобто перевищив допустиму швидкість в населених пунктах, і рухався зі швидкістю більшою ніж 60 км/год.» При цьому суд у вироку також констатує, що « п.п. 1,5 та 2.3 «б» …, які передбачені в розділі 2 Обов'язки і права водії механічних транспортних засобів, містять загальний декларативний характер, і не можуть самостійно, без порушення інших Правил дорожнього руху України, створювати наслідки, передбачені ст.286 КК України.
Проте такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження. Зокрема, суд у своєму вироку посилається на висновок № 5-01/920 від 05.11.2015, згідно з якого «… водій автомобіля «Peugeot Partner» р.н. НОМЕР_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1 та 12.4 Правил дорожнього руху України. В заданій дорожній ситуації водій автомобіля «Ford Connect», р.н. НОМЕР_2 повинен був діяти відповідно до вимог п.16.11 Правил дорожнього руху України. Технічна можливість уникнути зіткнення з автомобілем «Ford Connect», р.н. НОМЕР_2 полягала у виконанні водієм автомобіля «Peugeot Partner» р.н. НОМЕР_1 вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України. При виконанні вищевказаного пункту Правил дорожнього руху України водій автомобіля «Peugeot Partner» р.н. НОМЕР_1 мав технічну можливість попередити зіткнення з автомобілем «Ford Connect», р.н. НОМЕР_2 , на що у нього не було перешкод технічного характеру. В даній дорожній ситуації своїми односторонніми діями водій автомобіля «Ford Connect», р.н. НОМЕР_2 не мав технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем «Peugeot Partner» р.н. НОМЕР_1 , так як повністю звільнив смугу руху, по якій рухався автомобіль «Peugeot Partner» р.н. НОМЕР_1 . За даних дорожніх обставин з технічної точки зору в діях водія автомобіля «Peugeot Partner» р.н. НОМЕР_1 вбачаються невідповідності у виконанні вимог п.п. 10.1 та 12.4 Правил дорожнього руху України. За даних дорожніх умов з технічної точки зору, при заданих вихідних даних, в діях водія автомобіля «Ford Connect», р.н. НОМЕР_2 , не вбачається невідповідностей вимогам п. 16.11 Правил дорожнього руху України.
Також, суд у вироку посилається на висновок експерта № 8-02/87 від 04.02.2016, згідно з кого «за даних дорожніх обставин, з технічної точки зору, невідповідність дій водія автомобіля «Peugeot Partner» р.н. НОМЕР_1 вимогам п.п. 10.1 та 12.4 Правил дорожнього руху України, стало однією з причин виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди».
У той же час, суд не погоджується з висновками цих експертиз, що стосуються встановлення експертом факту невідповідностей водієм автомобіля «Peugeot Partner» р.н. НОМЕР_1 вимогам п.п. 10.1 Правил дорожнього руху України, мотивуючи своє рішення наявність іншого висновку експертизи № 4290/17-52/22034/17-52 від 14.11.2017, призначеної судом, згідно з якої не вбачається порушення обвинуваченим зазначеного пункту Правил дорожнього руху України. Також суд не погоджується з двома попередніми вказаними висновками експерта щодо відсутності технічної можливості у водія автомобіля «Ford Connect», р.н. НОМЕР_2 попередити зіткнення з автомобілем «Peugeot Partner» р.н. НОМЕР_1 , під керуванням обвинуваченого, а також щодо відсутності в діях водія автомобіля «Ford Connect», р.н. НОМЕР_2 порушень п. 16.11 Правил дорожнього руху України у зв'язку з тим, що обов'язок виконання водієм п. 16.11. Правил дорожнього руху України є безсумнівними і не потребує при його вирішенні спеціальних експертних знань. Далі суд прямо вказує, що «в решті суд приймає до уваги зазначені висновки експерта, за винятком висновку про наявність причинного зв'язку між діями обвинуваченого та наслідками». Проте, суд не мотивував у вироку чому він не приймає висновки експертизи в частині, що стосується причинного зв'язку. З цього приводу суд не навів жодних мотивів.
Таким чином, суд, за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначив, чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші.
Більше того, висновки суду щодо відсутності в діях обвинуваченого порушень вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України у зв'язку з тим, що він рухався прямолінійно і вимушено змінив напрямок руху є не належними та такими, що ґрунтуються лише на показах обвинуваченого, а не на усіх матеріалах кримінального провадження. Зокрема, судом не надано належної оцінки тому, що попереду обвинуваченого, який рухався на вищевказаному автомобілі по автодорозі, яка має по одній смузі руху в кожному напрямку, розділених суцільною лінією дорожньої розмітки, рухався інший транспортний засіб, водій якого, пригальмовуючи надав можливість завершити маневр водію автомобіля «Ford Connect», р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_10 , та поїхав далі у своїй смузі руху, а також тому, що характер та напрямок слідів гальмування автомобіля під керуванням обвинуваченого, які залишені на зустрічній для нього смузі руху, не свідчать про його прямолінійний рух. Зазначене підтверджується насамперед протоколом огляду місця події, схемою та фототаблицею до цього протоколу, показаннями свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , потерпілої ОСОБА_11 . До того ж суд, беручи до уваги покази обвинуваченого, також повністю взяв до уваги висновок експерта № 4290/17-52/22034/17-52 від 14.11.2017, однак не надав належної оцінки та врахував, що цією ж експертизою констатовано, що «покази водія ОСОБА_7 надані ним при слідчому експерименті від 31.08.2016 (проведеного на підставі ухвали суду), в цілому є технічно не спроможними».
Крім того, суд у оскаржуваному вироку зробив висновок, що «обов'язок виконання водієм п. 16.11 Правил дорожнього руху України є безсумнівним і не потребує при його вирішенні спеціальних експертних знань», у зв'язку з чим не погодився та не взяв до уваги висновок експертиз №5-01/920 від 05.11.2015 та 8-02/87 від 04.02.2016 в частині надання ними висновку щодо відсутності в діях водія автомобіля «Ford Connect», р.н. НОМЕР_2 порушень п. 16.11 Правил дорожнього руху України. У той же час суд, проявляючи не послідовність та однобічність у оцінці доказів, повністю врахував висновки експертизи №4290/17-52/22034/17-52 від 14.11.2017, у якій також експертом надався висновок на предмет дотримання водієм автомобіля «Ford Connect», р.н. НОМЕР_2 п. 16.11 Правил дорожнього руху України.
При цьому, суд, який вважає, що для надання оцінки дій водія щодо дотримання вимог п.16.11 Правил дорожнього руху України не потрібно спеціальних знань, при оцінці доказів в даному випадку відкидає на цій підставі два висновки експерта, згідно з якими у діях іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди ( ОСОБА_10 ) не вбачається порушень вимог вказаного пункту, про що прямо зазначає у вироку, а в іншому випадку - повністю враховує інший висновок експерта, згідно з яким у діях іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди ( ОСОБА_10 ) вбачаються невідповідності вимогам п. 16.11 Правил дорожнього руху України.
Отже, на думку прокурора, висновки суду, викладені у судовому рішенні містять також і істотні суперечності.
Також прокурор стверджує, що суд першої інстанції допустив неповноту судового розгляду.
Окрім цього, головуючим суддею в порушення вимог ст.22, 321 КПК України не забезпечено додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, не спрямовано судовий розгляд на забезпечення з'ясування всіх обставин кримінального провадження, порушивши при цьому принцип змагальності сторін.
Також, прокурор звертає увагу на те, що судом допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, адже не забезпечено належного фіксування судового провадження технічними засобами. Зокрема, із аудіо записів судового засідання за 11.05.2016, файл «20160511-091208» та 26.10.2016, файл «20161026-121407», не можливо зрозуміти, що на них зафіксовано.
Заслухавши доповідь судді,
пояснення прокурора ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити,
пояснення захисника ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора,
пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , який також заперечував проти апеляційної скарги прокурора,
перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього ж Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ухвалюючи вирок, суд, у відповідності зі ст.368 КПК України, повинен вирішити питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
При цьому, положеннями ст.94 КПК України встановлено обов'язок суду за його внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінювати кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів ? з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Згідно з приписами ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що: 1) було вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинив обвинувачений; 3) у діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених п.п.1 та 2 ч.1 ст.284 цього Кодексу.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.374 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку мають бути викладені результати дослідження, аналізу та оцінки доказів у справі, як тих, що були зібрані стороною захисту, так і тих, що зібрані стороною обвинувачення, в тому числі і поданих у судовому засіданні.
Згідно зі ст.62 Конституції України, положень ст.17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності винності особи тлумачаться на її користь.
Роз'яснення суворого додержання, закріпленого у ст.62 Конституції України принципу презумпції невинуватості, передбачені також у п.18 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя».
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвизначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Суд зобов'язаний неухильно дотримуватися вимог Конституції України, міжнародних договорів, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, тобто з урахуванням рішень Конституційного Суду України та практики Європейського суду з прав людини, ст.62 Конституції України (презумпція невинуватості) та ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
У справах "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року та "Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанїї" від 06 грудня 1998 року, Європейський Суд вирішив, що "суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи "поза будь-яким розумним сумнівом" і така "доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою" (п. 150, п. 253).
Так, колегія суддів вважає, що вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані в повному обсязі.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Апеляційна процедура передбачає оцінку оскаржуваного вироку відповідності нормам кримінального та процесуального закону, фактичним обставинам кримінального провадження, а також дослідженим у судовому засіданні доказам.
Як вбачається з вироку суду першої інстанції, в ньому викладено формулювання обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_7 , а також підстави виправдання із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд, під час розгляду кримінального провадження, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, забезпечивши принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч.2 ст.22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, ретельно перевірив представлені сторонами докази, у тому числі й ті, на підставі яких було пред'явлено ОСОБА_7 обвинувачення, допитав безпосередньо потерпілу, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них в їх сукупності і взаємозв'язку.
З матеріалів кримінального провадження та, зокрема, виправдувального вироку вбачається, що в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_7 своєї вини у скоєнні злочину не визнав та пояснив, що 14.09.2015 близько 09 години 00 хвилин він, керуючи автомобілем марки «Peugeot Partner» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався в с. Дмитрівка Києво-Святошинського району Київської області по вулиці Гагаріна з боку с. Забуччя в напрямку автодороги Київ-Чоп. Він рухався по головній дорозі по вул. Гагаріна, перед ним, в попутному напрямку, рухався автомобіль марки „Infiniti” чорного кольору ближче до правого краю. ОСОБА_7 рухався ближче до лінії що розділяють смуги руху. На під'їзді до перехрестя праворуч з вул. Мічуріна він бачив як по другорядній дорозі рухався автомобіль як потім виявилось - «Ford Connect», знижуючи швидкість, але поворот водій вказаного автомобіля не ввімкнув. Автомобіль „Infiniti”, що рухався перед автомобілем ОСОБА_7 різко повернув праворуч і він побачив на смузі свого руху автомобіль «Ford Connect», у зв'язку з чим він застосував екстренне гальмування, різко повернув кермо ліворуч, але зіткнення уникнути йому не вдалося. Уважає, що водій автомобіля «Ford Connect», повинен був дати йому дорогу, оскільки рухався по другорядній дорозі. Він власне був упевнений, що саме так і відбудеться. Правил дорожнього руху не порушував.
Натомість, ключовими доказами сторони обвинувачення, на якому ґрунтувалося обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, так які були досліджені судом першої та апеляційної інстанцій є:
- покази потерпілої ОСОБА_11 , яка показала суду, що на той час працювала в компанії з прибирання і вона 14.09.2015 року близько 09-30 - 10-00 год. разом з колегами їхала за викликом на прибирання будинку, на автомобілі «Ford» з Києва до населеного пункту, що знаходиться в Києво-Святошинському районі, але точної його назви не пам'ятає. За кермом вищевказаного автомобіля був ОСОБА_10 , потерпіла ОСОБА_11 перебувала на задньому пасажирському сидінні за водієм, на передньому пасажирському сиділа ОСОБА_14 , одразу за нею на задньому сидінні сиділа ОСОБА_15 , посередині на задньому сидінні сидів ОСОБА_16 . В с. Дмитрівка Києво-Святошинського району Київської області вони заблукали, оскільки їх автомобіль проїхав лівий поворот, тому вони повинні були здійснити розворот назад. Їх автомобіль їхав ближче до правого краю дороги, під'їжджаючи до вул. Гагаріна, де їм потрібно було повернути ліворуч, побачила, як зліва по вул. Гагаріна рухався автомобіль чорного кольору схожий на джип. Як зрозуміла потерпіла джип їм дав сигнал, що надає їм дорогу. Коли вони вже були на зустрічній смузі в їх автомобіль в'їхав автомобіль обвинуваченого. У зв'язку з вищевказаною дорожньо-транспортною пригодою потерпіла ОСОБА_11 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження. Будь-яких претензій матеріального характеру до обвинуваченого ОСОБА_7 не має.
- покази свідка ОСОБА_14 , яка показала суду, що вона 14.09.2015 близько 09.00 год. разом з колегами їхала на автомобілі «Ford» за викликом, водієм якого був ОСОБА_17 . В вищевказаному автомобілі ОСОБА_14 сиділа на передньому пасажирському сидінні з правої сторони. Місцевості де вона їхала не знає. Як пояснила свідок перед головною дорогою, щоб повернути ліворуч їх автомобіль зупинився, ліворуч їхав автомобіль чорного кольору, який зупинився, напевне, щоб пропустити їх. Інших транспортних засобів на дорозі свідок не бачила. Їх автомобіль поїхав та повернув ліворуч, в цей час вона побачила автомобіль білого кольору, який рухався в їх бік та відчула удар в заднє ліве колесо їх автомобіля. Після зіткнення, пізніше під'їхала швидка та на місці події з'явилася їх колега - ОСОБА_18
- покази свідка ОСОБА_10 , який показав суду, що 14.09.2015 близько 09.00год. він керував автомобілем «Ford», на якому вони разом з колегами по роботі, рухалися з м. Києва до Котеджного містечка «Белгравія». Оскільки він раніше не був в цій місцевості, то випадково проїхав потрібний поворот. В автомобілі перебували ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_16 та ОСОБА_15 перебуваючи на перехресті, на під'їзді до головної дороги він бачив як зліва, зі сторони м. Ірпінь їхав джип чорного кольору. Як пояснив водій ОСОБА_10 він бачив як джип чорного кольору пригальмовував, тому вирішив не пропускати його, оскільки уважав, що в нього була достатня відстань для завершення маневру. Раптово із-за джипа виїхав автомобіль «Peugeot» білого кольору, який рухався в попутному напрямку із джипом. Як стверджує свідок ОСОБА_10 в його автомобіль, в'їхав автомобіль обвинуваченого в той момент, коли авто ОСОБА_10 вже перебувало на зустрічній полосі руху для автомобіля «Peugeot» .
- покази свідка ОСОБА_19 , який показав суду, що 14.09.2015 точного часу він не пам'ятає, він йшов на цвинтар, де неподалік від цвинтару побачив інспектора патрульної поліції, який заповнював документи. Інспектор покликав ОСОБА_19 та попросив його бути понятим в дорожньо-транспортній пригоді, на що ОСОБА_19 погодився та підписав не читаючи змісту документи, які надав йому інспектор. Як стверджує свідок ОСОБА_19 , інспектор нічого йому не пояснював та не читав, а просто попросив поставити підпис на протоколі. Через декілька місяців, після вищевказаної події, додому ОСОБА_19 приїхав вищезгаданий інспектор патрульної поліції та повідомив, що справа по вищевказаній дорожньо-транспортній пригоді буде розглядатися в суді, а тому попросив ОСОБА_19 підписати ще декілька необхідних йому документів, зміст яких ОСОБА_19 невідомий.
- покази свідка ОСОБА_20 , який показав суду, що 14.09.2015 близько 09 години 00 хвилин він в складі слідчо-оперативної групи прибув на місце дорожньо-транспортної пригоди в с. Дмитрівка Києво-Святошинського району Київської області, за участі обвинуваченого ОСОБА_7 , де склав протокол огляду місця події та схему дорожньо-транспортної пригоди. Огляд місця події проводився за участі водіїв транспортних засобів, які потрапили в дорожньо-транспортну пригоду та понятих.
- покази свідка ОСОБА_21 , який показав суду, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди 14.09.2015 в с. Дмитрівка Києво-Святошинського району Київської області за участі обвинуваченого ОСОБА_7 , він був слідчим Києво-Святошинського ВП ГУНП в Київській області і здійснював досудове розслідування в даному кримінальному провадженні.
- витяг з кримінального провадження №12015110200003474 від 14.09.2015 року;
- постанова про визначення підслідності від 28.12.2015 року;
- постанова про створення слідчої групи від 21.01.2016 року;
- протокол огляду місця дорожньої транспортної пригоди від 14.09.2015 року, згідно якого місце дорожньо-транспортної пригоди є перехресті по вул. Мічуріна - вул. Гагаріна в с. Дмитрівка. автомобіль марки «Ford Connect» р.н. НОМЕР_2 знаходиться на узбіччі, в напрямку с. Забуччя. Автомобіль «Peugeot Partner» р.н. НОМЕР_1 знаходиться на узбіччі в напрямку с. Забуччя. У автомобіля «Ford Connect» р.н. НОМЕР_2 пошкоджено: заднє ліве колесо, заднє ліве крило, задня ліва дверця, розбите заднє ліве скло. У автомобіля «Peugeot Partner» р.н. НОМЕР_1 пошкоджено: передній бампер, капот, передні крила, передні фари;
- схему до протоколу огляду місця події від 14.09.2015 року;
- фото таблиця до протоколу огляду місця події;
- копія посвідчення водія ОСОБА_7 ;
- результат тесту «Drager» № 1576 від 14.09.2015 року відносно ОСОБА_7 , результат якого 0,00%;
- протокол проведення слідчого експерименту від 31.02.2016 року за участі обвинуваченого ОСОБА_7 ;
- схема до протоколу від 31.02.2016 року;
- фото таблиця до протоколу слідчого експерименту від 31.08.2016 року;
- висновок експерта за результатами проведення транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи №4290/17-52/22034/17-52 від 14.11.2017 року, згідно якого швидкість руху автомобіля «Пежо» 101 км/год., є мінімальною, оскільки під час дослідження не була врахована кінетична енергія, яка була витрачена на утворення пошкоджень на транспортних засобах. Величина гальмівного шляху автомобіля Пежо визначається рівним наступним значенням: при швидкості руху 60 км/год. - 18,5 м, при швидкості руху 70 км/год. - 25,21 м, при швидкості руху 80 км/год. - 32,8 м. Покази водія ОСОБА_7 надані ним при слідчому експерименті 31.08.2016 року, в цілому є технічно неспроможними з технічної точки зору. В даній дорожній обстановці водій автомобіля Форд ОСОБА_10 , який безпосередньо перед зіткненням здійснював поворот ліворуч з другорядної дороги повинен був керуватися вимогами п.п. 2.36), 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху України. Дії водія ОСОБА_10 не відповідали вимогам п.п. 2.3 «б», 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній обстановці водій автомобіля «Пежо» ОСОБА_7 , який рухався по головній дорозі у населеному пункті з перевищенням допустимої швидкості руху, повинен був керуватися вимогами п.п. 2.3 «б», 12.4 Правил дорожнього руху України, а з моменту виникнення небезпеки для руху (виїзду на його смугу руху автомобіля Форд) п. 12.3 Правил дорожнього руху України. Дії водія ОСОБА_7 не відповідали вимогам п.п. 2.3 «б», 12.4 Правил дорожнього руху України. Встановити в межах даного дослідження чиї дії знаходяться у причинному зв'язку з виникненням даної ДТП не є можлива оскільки відсутні дійсні характеристики зближення автомобілів. Встановити технічну можливість у водія автомобіля «Пежо» ОСОБА_7 запобігти зіткненню з автомобілем «Форд» не можливо, оскільки в матеріалах справи не містяться дані про дійсний момент виникнення перешкоди для його руху, отже і провести відповідні розрахунки щодо визначення технічної можливості уникнути даного зіткнення в межах даного дослідження не можливо, оскільки невідомі дійсні швидкості автомобілів та відстані між ними в момент виникнення небезпеки дії руху;
- рапорт про виявлення кримінального правопорушення від 14.09.2015 року;
- висновок експерта №254/Д від 17.09.2015 року, згідно якого згідно наданій документації гр. ОСОБА_7 , 1980 р.н. звертався за медичною допомогою з діагнозом ЗТГК. Забій грудної клітки. Забій перенісся. Зазначені діагнози в наданій довідці не підтверджуються об'єктивними даними,тому не можуть враховуватись при складанні даних підсумків, згідно п.4.6 Правил затверджених наказом №6від 17.01.95 МОЗ України;
- висновок експерта №275/Д від 08.10.2015 р., згідно якого згідно наданій документації у ОСОБА_15 , малась закрита черепно-мозкова травма: струс головного мозку. Описане тілесне ушкодження утворилося від дії тупого предмету,можливо в термін та за обставин, вказаних в описовій частині постанови, та відносяться до легких тілесних ушкоджень,що спричинили короткочасний розлад здоров'я;
- висновок експерта №14/Д, згідно якого згідно наданій документації гр.. ОСОБА_7 , 1980 р.н. звертався за медичною допомогою з діагнозом: ЗТГК. Забій грудної клітки. Забій перенісся. Зазначені діагнози в наданій довідці не підтверджуються об'єктивними даними, тому не можуть враховуватись при складанні даних підсумків, згідно п.4.6 Правил затверджених наказом №6 від 17.01.95 МОЗ України. Згідно висновку консультанта-рентгенолога КОБ СМЕ кістково-травматичних змін на представленій рентгенограмі не виявлено;
- висновок експерта №295/Д від 21.10.2015 року, згідно якого згідно наданій документації гр. ОСОБА_16 звертався за мед. допомогою з діагнозом: забій грудної клітки зліва. Вказаний діагноз в наданій мед. документації не підтверджується об'єктивними даними, тому не може враховуватись при складанні даних підсумків, згідно пункту 4.6 Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом №6 від 17.01.1995 р. МОЗ України;
- висновок експерта №8-02/87 від 04.02.2016 року, згідно якого в даній дорожньо-транспортній ситуації, слід гальмування який залишений автомобілем «Peugeot Partner», номерний знак НОМЕР_1 , на місці пригоди відповідає швидкості руху 84...88 км/год. За даних умов водій автомобіля «Peugeot Partner», номерний знак НОМЕР_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1. та 12.4. Правил дорожнього руху України. В заданій дорожній ситуації водій автомобіля «Ford Connect», номерний знак НОМЕР_2 , повинен був діяти відповідно до вимог п. 16.11. Правил дорожнього руху України. Технічна можливість уникнути зіткнення з автомобілем «Ford Connect», номерний знак НОМЕР_2 , полягала у виконанні водієм автомобіля «Peugeot Partner», номерний знак НОМЕР_1 , вимог п. 10.1. Правил дорожнього руху України. При виконанні вищевказаного пункту Правил дорожнього руху України водій автомобіля «Peugeot Partner», номерний знак НОМЕР_1 , мав технічну можливість попередити зіткнення з автомобілем «Ford Connect», номерний знак НОМЕР_2 , на що у нього не було перешкод технічного характеру. В даній дорожній ситуації своїми односторонніми діями водій автомобіля «Ford Connect», номерний знак НОМЕР_2 , не мав технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем «Peugeot Partner», номерний знак НОМЕР_1 , так як повністю звільнив смугу руху, по якій рухався автомобіль «Peugeot Partner», номерний знак НОМЕР_1 . За даних дорожніх обставин з технічної точки зору в діях водія автомобіля «Peugeot Partner» номерний знак НОМЕР_1 вбачаються невідповідності у виконанні вимог п.п. 10.1. та 12.4. Правил дорожнього руху України. За даних дорожніх умов з технічної точки зору, при заданих вихідних даних, в діях водія автомобіля «Ford Connect», номерний знак НОМЕР_2 , не вбачається невідповідностей у виконанні ним вимогам п. 16.11. Правил дорожнього руху України. За даних дорожніх обставин, з технічної точки зору, невідповідність дій водія автомобіля «Peugeot Partner» номерний знак НОМЕР_1 вимогам п.п. 10.1. та 12.4. Правил дорожнього руху України, стали однією з причин виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди.
- протокол проведення слідчого експерименту від 30.01.2016 року, за участі свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 з фототаблицею;
- протокол проведення слідчого експерименту від 05.01.2016 року, за участі обвинуваченого ОСОБА_7 ;
- висновок експерта від 05.11.2015 року №5-01/920,згідно якого в даній дорожньо-транспортній ситуації, слід гальмування залишений автомобілем «Peugeot Partner» на місці пригоди відповідає швидкість руху 84...88 км/год. За даних умов водій автомобіля «Peugeot Partner» р.н. НОМЕР_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 10.1. та 12.4. Правил дорожнього руху України. В заданій дорожній ситуації водій автомобіля «Ford Connect», р.н. НОМЕР_2 повинен був діяти відповідно до вимог п. 16.11. Правил дорожнього руху України. Технічна можливість уникнути зіткнення з автомобілем «Ford Connect», р.н. НОМЕР_2 полягала у виконанні водієм автомобіля «Peugeot Partner» р.н. НОМЕР_1 вимог п. 10.1. Правил дорожнього руху України. При виконанні вищевказаного пункту Правил дорожнього руху України водій автомобіля «Peugeot Partner» р.н. НОМЕР_1 мав технічну можливість попередити зіткнення з автомобілем «Ford Connect», р.н. НОМЕР_2 , на що у нього не було перешкод технічного характеру. В даній дорожній ситуації своїми односторонніми діями водій автомобіля «Ford Connect», р.н. НОМЕР_2 не мав технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем «Peugeot Partner» р.н. НОМЕР_1 , так як повністю звільнив смугу руху, по якій рухався автомобіль «Peugeot Partner» р.н. НОМЕР_1 . За даних дорожніх обставин з технічної точки зору в діях водія автомобіля «Peugeot Partner» р.н. НОМЕР_1 вбачаються невідповідності у виконанні вимог п.п. 10.1. та 12.4. Правил дорожнього руху України. За даних дорожніх умов з технічної точки зору, при заданих вихідних даних, в діях водія автомобіля «Ford Connect», р.н. НОМЕР_2 , не вбачається невідповідностей вимогам п. 16.11. Правил дорожнього руху України.
- протокол проведення слідчого експерименту від 15.10.2015 року за участі ОСОБА_10 з фототаблицею;
- заява ОСОБА_11 про залучення до провадження як потерпілого;
- висновок експерта від 12.10.2015 року №277/Д, згідно якого наданій документації та консультації рентгенолога КОБ СМЕ у ОСОБА_11 малась закрита травма тазу: крайовий перелом правої лонної кістки у верхньому відділі в ділянці симфізу, перелом верхньої гілки лівої лонної кістки, перелом бокової маси крижа ліва. Описані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів, можливо в термін та за обставин, вказаних в описовій частині постанови та відносяться до ушкоджень середньої тяжкості, оскільки для зрощення переломів кісток тазу необхідно більше 21 дня;
- висновок експерта від 05.11.2015 року №5-01/885, згідно якого зіткнення автомобіля марки «Peugeot Partner» реєстраційний номер НОМЕР_3 з автомобілем марки «Ford Connect» реєстраційний номер НОМЕР_4 могло відбутись як на смузі для руху в бік с. Забуччя так і на межі проїзної частини вул. Гагаріна та правого узбіччя, відносно напрямку руху в бік с. Забуччя. Встановити більш точно, в якому місці відносно елементів проїзної частини відбувся первинний контакт між вказаними транспортними засобами не надається можливим по причині відсутності необхідного комплексу слідової інформації. В момент зіткнення автомобіль марки «Peugeot Partner» реєстраційний номер НОМЕР_1 контактував своєю передньою частиною (передній бампер, капот, передня частина лівого переднього крила) із лівою заднє-боковою частиною кузова автомобіля марки «Ford Connect» реєстраційний номер НОМЕР_2 ;
- висновок експерта від 05.11.2015 №5-01/886, згідно якого рульове керування автомобіля «Peugeot Partner» реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент огляду знаходиться в технічно-несправному, непрацездатному стані, через руйнацію лівої рульової тяги. Дана несправність виникла в процесі дорожньо-транспортної пригоди. Несправностей, які могли б викликати погіршення або відмову в рульовому керування перед пригодою, не виявлено. Система робочого гальма автомобіля «Peugeot Partner» реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент огляду знаходиться в технічно-несправному, непрацездатному стані, через руйнування гальмівного шлангу приводу лівого переднього гальмівного механізму. Дана несправність сталась в процесі дорожньо-транспортної пригоди. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмовлення в роботі системи робочого гальма перед подією, не виявлено. Підвіска автомобіля «Peugeot Partner» реєстраційний номер НОМЕР_1 на момент огляду знаходяться в технічно-несправному, непрацездатному стані, через руйнацію провушини кріплення шарової опори лівої частини передньої підвіски та руйнування стабілізатора вертикальної стійкості лівої частини передньої підвіски. Дані несправності виникли в процесі дорожньо-транспортної пригоди. Несправностей, що могли б викликати |ушну курсової стійкості транспортного засобу перед подією, не виявлено. Під час дослідження автомобіля «Peugeot Partner» реєстраційний номер НОМЕР_1 несправностей в рульовому керуванні, гальмівній системі та елементах підвіски, які могли виникнути до дорожньо-транспортної пригоди не виявлено;
- висновок експерта від 05.11.2015 №5-01/887, згідно якого рульове керування автомобіля «Ford Connect» реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування перед подією, не виявлено. Система робочого гальма автомобіля «Ford Connect» реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент огляду, знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмовлення в роботі системи робочого гальма перед дорожьно-транспортною пригодою, не виявлено. Підвіска автомобіля «Ford Connect» реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент огляду, знаходяться в працездатному, технічно-несправному стані, через деформацію штока амортизатора лівого заднього колеса. Дана несправність виникла в момент зіткнення. Несправностей, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед подією, не виявлено. Під час дослідження автомобіля «Ford Connect» реєстраційний номер НОМЕР_2 несправностей в рульовому керуванні, гальмівній системі та елементах підвіски, які могли виникнути до дорожньо-транспортної пригоди не виявлено;
- постанова про визнання речовим доказом від 14.09.2015 року, згідно якої автомобіль марки «Peugeot Partner» реєстраційний номер НОМЕР_1 , та автомобіль марки «Ford Connect» реєстраційний номер НОМЕР_2 визнано речовими доказами та долучено до матеріалів кримінального провадження;
- матеріали, які характеризують особу обвинуваченого;
- інші письмові докази.
Так, посилання прокурора щодо допущеної судом першої інстанції неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням кримінального процесуального закону, є необґрунтованими та такими, що не ґрунтуються на матеріалах кримінального провадження.
Навпаки, суд першої інстанції, керуючись законом, всебічно, повно та неупереджено дослідив наявні у справі докази на предмет їх належності, допустимості, достовірності та достатності правильно прийшов до висновку, що винність ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, в ході судового розгляду даного кримінального провадження, залишилась недоведеною. Доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Так, доводи прокурора про те, що викладені у вироку суду висновки не підтверджуються доказами дослідженими під час судового розгляду, зокрема, те, що суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки, а окремі висновки суду, викладені у вироку, містять істотні суперечності є безпідставними, оскільки судом першої інстанції досліджено та оцінено всі надані стороною обвинувачення докази з дотриманням положень ст.94 КПК України, усі висновки суду підтверджуються доказами, яким дана належна оцінка.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно встановив обставини даної пригоди, а саме те, що 14.09.2015 близько 09 години 00 хвилин водій ОСОБА_7 , керуючи автомобілем марки «Peugeot Partner» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався в с. Дмитрівка, Києво-Святошинського району Київської області по вулиці Гагаріна зі сторони с. Забуччя в напрямку автодороги Київ-Чоп. Він рухався по головній дорозі. Попереду його по тій самій смузі руху, ближче до правого краю проїзної частини зі значно меншою швидкістю рухався невстановлений автомобіль темного кольору, який бачили всі учасники та свідки дорожньо-транспортної пригоди, що перебували в транспортних засобах, які в подальшому зіткнулись. ОСОБА_7 рухався з перевищенням дозволеної в населених пунктах швидкості, яка на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди складала 60 км на годину. З другорядної дороги, з вул. Мічуріна на вул. Гагаріна виїжджав автомобіль «Ford Connect» під керуванням водія ОСОБА_10 , в якому серед інших, перебувала потерпіла ОСОБА_11 . Водій ОСОБА_10 , який показав в суді першої інстанції так і апеляційної, не бачив автомобіля «Peugeot Partner» під керуванням обвинуваченого, тому зважаючи на невелику швидкість невстановленого автомобіля темного кольору водій ОСОБА_10 розпочав рух, виїхав на головну дорогу (вул. Гагаріна) встиг перетнути смугу руху автомобілів «Peugeot Partner» та невстановленого автомобіля. В цей час раптово побачивши на своїй смузі руху автомобіль «Ford Connect» водій ОСОБА_7 застосував екстрене гальмування, що підтверджено його показаннями та протоколом огляду місця події (т.2 а.с.68-75), для уникнення зіткнення повернув кермо ліворуч, виїхавши таким чином на смугу зустрічного руху, де і відбулось зіткнення вказаних автомобілів.
Доводи прокурора про те, що суд першої інстанції неправильно оцінив висновки судових експертизи обставин і механізму дорожньо-транспортних пригод № 5-01/920 від 05.11.2015, № 8-02/87 від 04.02.2016 та № 4290/17-52/22034/17-52 від 14.11.2017, є необґрунтованими.
Відповідно до п.10 ст.101 КПК України, висновок експерта не є обов'язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.
Суд першої інстанції виконав дані вимоги Закону.
Так, відповідно до висновку експерта від 05.11.2015 року №5-01/885 (т.2 а.с.210-213), зіткнення автомобіля марки «Peugeot Partner» реєстраційний номер НОМЕР_3 з автомобілем марки «Ford Connect» реєстраційний номер НОМЕР_4 могло відбутись як на смузі для руху в бік с. Забуччя, так і на межі проїзної частини вул. Гагаріна та правого узбіччя, відносно напрямку руху в бік с. Забуччя. Встановити більш точно, в якому місці відносно елементів проїзної частини відбувся первинний контакт між вказаними транспортними засобами не надається можливим по причині відсутності необхідного комплексу слідової інформації. Даний висновок підтверджують показання обох водіїв, та протокол огляду місця події (т.2 а.с.68-75).
Суд першої інстанції також правильно встановив, що водій автомобіля «Ford Connect» ОСОБА_10 повинен був діяти відповідно до вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху України - на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрестя по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху. Той факт, що згідно показань ОСОБА_10 він не бачив автомобіль під керуванням обвинуваченого ОСОБА_7 ніяким чином не звільняє його від обов'язку виконання зазначеного пункту Правил дорожнього руху України, і свідчить про те, що ОСОБА_10 проявив неуважність.
Також, судом першої інстанції правильно встановлено, що водій ОСОБА_7 , рухаючись по вул. Гагаріна в с. Дмитрівка, яка є головною дорогою повинен був діяти відповідно до п.12.4 Правил дорожнього руху України, згідно якого у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км. на год. (в редакції станом на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди). Встановлене перевищення швидкості обвинуваченим встановлено висновками експертів від 05.11.2015 №5-01/920, №8-02/87 від 04.02.2016, №4290/17-52/22034/17-52 від 14.11.2017, в цій частині незважаючи на різні значення швидкості руху автомобіля «Peugeot Partner» (84-88 км на год, -101 Км на год) встановлені експертами, однозначно швидкість вказаного автомобіля була більшою ніж 60 км. на год.
Крім того, суд враховує, що згідно п. 1.4 Правил дорожнього руху України «кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці правила», тобто рухаючись по головній дорозі побачивши автомобіль «Ford Connect», що стояв на перехресті водій ОСОБА_7 розраховував, на те, що водій останнього виконає вимоги п 16.11. Правил дорожнього руху України і надасть йому дорогу.
Доводи прокурора про те, що суд першої інстанції не надав аналізу наявних в матеріалах судового провадження доказів, також є безпідставними.
Так, як вбачається з вироку суду, суд проаналізував, дав оцінку доказам та визнав, що обвинувачений ОСОБА_7 , потерпіла ОСОБА_11 , свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_19 давали правдиві покази суду, які відповідають фактичним обставинам кримінального провадження та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.
Серед іншого висновки судових експертиз експерта ОСОБА_22 від 05.11.2015 №5-01/920 та від 04.02.2016 №8-02/87 вказують на порушення ОСОБА_7 п. 10.1 Правил дорожнього руху України, який регламентує, що перед початком руху, перестроюванням, та будь якою зміною напрямку руху водій повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно не погодився з даними висновками, оскільки встановлено, що водій автомобіля «Peugeot Partner» ОСОБА_7 рухався по головній дорозі, прямолінійно і будь-якого наміру змінювати напрямок руху не мав. Лише тоді, коли на смугу його руху виїхав автомобіль «Ford Connect» під керуванням ОСОБА_10 , обвинувачений застосувавши екстренне гальмування був змушений змінювати напрямок руху для уникнення зіткнення. Такий висновок суду першої інстанції підтверджений висновком транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи №4290/17-52/22034/17-52 від 14.11.2017, яка була призначена ухвалою суду першої інстанції, та згідно якої не вбачається порушення ОСОБА_7 зазначеного пункту Правил дорожнього руху України. Навпаки, згідно цього висновку п. 10.1 порушив саме водій ОСОБА_10 .
Крім того, на думку колегії суддів суд першої інстанції правильно не взяв до уваги висновки експертиз від 05.11.2015 №5-01/920, та від 04.02.2016 №8-02/87 в частині того, що «В даній дорожній ситуації своїми односторонніми діями водій автомобіля «Ford Connect», номерний знак НОМЕР_2 , не мав технічної можливості попередити зіткнення з автомобілем «Peugeot Partner», номерний знак НОМЕР_1 , так як повністю звільнив смугу руху, по якій рухався автомобіль «Peugeot Partner», номерний знак НОМЕР_1 .» та «За даних дорожніх умов з технічної точки зору, при заданих вихідних даних, в діях водія автомобіля «Ford Connect», номерний знак НОМЕР_2 , не вбачається невідповідностей у виконанні ним вимогам п. 16.11 Правил дорожнього руху України» оскільки, обов'язок виконання водієм автомобіля «Ford Connect» під керуванням ОСОБА_10 п.16.11 Правил дорожнього руху України при проїзді перехрестя з другорядної дороги є безсумнівним і не потребує при його вирішенні спеціальних експертних знань.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_7 порушив п. 12.4 Правил дорожнього руху України, тобто перевищив допустиму швидкість в населених пунктах, і рухався зі швидкістю більшою ніж 60 км. на годину (на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди).
Крім того, об'єктивна сторона злочину передбаченого ч.1 ст.286 КК України характеризується трьома ознаками: діянням - порушенні Правил дорожнього руху України; наслідками, що настали - у виді середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілої; причинним зв'язком між діянням і наслідками - порушенням Правил дорожнього руху України та наслідками, що настали.
Так, причинний зв'язок між діянням і наслідками, що настали, є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього злочину. Для встановлення причинного зв'язку важливе значення має характер порушення. Інколи до таких порушень зараховують: керування транспортним засобом у нетверезому стані, з непрацюючим спідометром, відсутність у водія посвідчення на право керування транспортним засобом певної категорії та ін. Зазначені порушення не можуть бути причиною тяжких наслідків. Причиною тяжких наслідків можуть бути лише такі порушення, які створюють реальну можливість настання наслідків. Це такий стан технічної системи транспорту в конкретній дорожній обстановці, який при подальшому розвитку подій і процесів перетворюється в дійсність, тобто спричиняє суспільно небезпечні наслідки.
Певні труднощі виникають, якщо кілька причин породжують одні наслідки. Це можуть бути: неправильна поведінка інших учасників дорожнього руху, особливі погодні умови, недоліки дорожнього покриття, незадовільний технічний стан транспортного засобу тощо. У таких випадках призначаються експертизи, які допомагають встановити причинний зв'язок між порушеннями правил безпеки руху та експлуатації транспорту і суспільно небезпечними наслідками.
З висновку транспортно-трасологічної та авто технічної експертизи №4290/17-52/22034/17-52 від 14.11.2017 вбачається, що «Встановити в межах даного дослідження чиї дії знаходяться у причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди не є можливо оскільки відсутні дійсні характеристики зближення автомобілів. Встановити технічну можливість у водія автомобіля «Пежо» ОСОБА_7 запобігти зіткненню з автомобілем «Форд» не можливо, оскільки в матеріалах справи не містяться дані про дійсний момент виникнення перешкоди для його руху, отже і провести відповідні розрахунки щодо визначення технічної можливості уникнути даного зіткнення в межах даного дослідження не можливо, оскільки невідомі дійсні швидкості автомобілів та відстані між ними в момент виникнення небезпеки дії руху».
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обидва водії - учасники дорожньо-транспортної пригоди порушили Правила дорожнього руху України, а саме ОСОБА_7 порушив п. 12.4 зазначених правил, а ОСОБА_10 порушив п. 16.11 та 10.1 зазначених правил. Однак, обвинуваченням не доведено, що в даному конкретному випадку між діями саме ОСОБА_7 та наслідками у виді тілесних ушкоджень потерпілої ОСОБА_11 є прямий причинний зв'язок, так само як і не аргументували чому порушення Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_10 не перебувають в прямому причинному зв'язку з наслідками.
Крім того, у вину ОСОБА_7 було поставлено порушення п. 12.4 Правил дорожнього руху України, який регламентує, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год. та порушення вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України, який регламентує, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. За матеріалами кримінального провадження зіткнення автомобілів відбулось на зустрічній, по відношенню до напряму руху автомобіля «Peuger Partner», смузі руху. Між тим, при формулюванні обвинувачення не було зазначено про наявність причинного зв'язку між порушенням обвинуваченим п.п. 12.4, 10.1 Правил дорожнього руху України та наслідками у виді зіткнення керованого ним автомобіля із іншим автомобілем, який виїжджав з другорядної дороги на головну. Наявність такого причинного зв'язку не встановлено як у ході судового розгляду в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду справи.
Порушень таких вимог Правил дорожнього руху України, у тому числі і тих, які регламентують рух транспортних засобів по смугах, виїзду на зустрічну смугу руху, обгін на перехресті, перетин лінії 1.1 - ОСОБА_7 у вину не поставлено.
При оцінці дій водіїв-учасників дорожньо-транспортної пригоди, то колегія суддів, окрім наведених вище висновків, враховує наступні.
Дорожньо-транспортна пригода сталась на нерегульованому перехресті нерівнозначних доріг за умови, що обвинувачений на автомобілі «Peugeot Partner» реєстраційний номер НОМЕР_1 рухався по головній дорозі, а водій ОСОБА_10 на автомобілі «Ford Connect» реєстраційний номер НОМЕР_2 по другорядній.
Ці обставини учасниками судового розгляду не оспорюються.
Відповідно до вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху України водій ОСОБА_10 зобов'язаний був дати дорогу водію ОСОБА_7 , тобто не продовжувати рух та не виконувати інших маневрів, якщо це могло змусити водія ОСОБА_7 змінити напрямок руху та його швидкість.
Та обставина, що автомобіль, який рухався попереду автомобіля «Peugeot Partner» нібито надавав дорогу автомобілю «Ford Connect», не виключало обов'язку водія ОСОБА_10 надавати дорогу водію ОСОБА_7 , оскільки він мав перевагу у русі. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_7 органами досудового розслідування не поставлено у вину порушення вимог Правил дорожнього руху України, які регламентують проїзд перехрестя у тому числі і п. 14.6 «а» Правил дорожнього руху України, який забороняє обгін на перехресті.
Наведене дає підстави стверджувати про те, що у дорожній обстановці, яка передувала дорожньо-транспортній пригоді, водій ОСОБА_7 рухався у своїй смузі руху, що зумовлювало для водія ОСОБА_10 дотримуватись вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху України, зокрема, дати дорогу водію ОСОБА_7 .
Колегія суддів при цьому констатує те, що виїзд ОСОБА_7 на зустрічну смугу руху був зумовлений виключно діями водія ОСОБА_10 , і був вчинений в межах дій водія ОСОБА_7 , які були направлені на уникнення зіткнення відповідно до вимог п. 12.3 та п.п. «е» п. 2.14 Правил дорожнього руху України.
Наведене указує на те, що ОСОБА_7 було пред'явлено не конкретне обвинувачення, а поставлені у вину порушення Правил дорожнього руху України не перебувають у прямому причинному зв'язку із наслідками, які настали.
Пред'явленим ОСОБА_7 не конкретним обвинуваченням, за яким його не можливо визнати винним у зіткненні автомобілів із наслідками, які настали внаслідок цього зіткнення, порушено право обвинуваченого на захист.
Між тим, відповідно до ч.3 ст.409 КПК України виправдувальний вирок не може бути скасовано із мотивів істотного порушення прав обвинуваченого.
Висунуте ОСОБА_7 обвинувачення не дає підстав для його засудження за злочин, фактичні обставини якого викладені у обвинувальному акті.
Таким чином, винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину не доведена з дотриманням при цьому принципу "поза розумним сумнівом". Його зміст сформульовано в п. 43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 року у справі "Кобець проти України", доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення, що в даному випадку стороною обвинувачення дотримано не було.
Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Відповідно до ч.2 ст.17 КПК України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
У справі «Барбера, Мессеґе і Хабардо проти Іспанії» від 6 грудня 1988 року ЄСПЛ встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться у вину, обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь обвинуваченого (підсудного).
Тягар доведення факту вчинення обвинуваченим злочину покладений на сторону обвинувачення і не може перекладатися на захист, що чітко та недвозначно висловлено у низці рішень Європейського Суду з прав людини, зокрема, у § 39 Рішення Страсбурзького суду «Капо проти Бельгії» № 4291/98 від 13 січня 2005 року.
Перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи апеляційної скарги, обставин та фактів, які могли б вплинути на обґрунтованість прийнятого судом рішення щодо визнання невинуватим та виправдання ОСОБА_7 за ч.1 ст.286 КК України і не були досліджені чи належним чином оцінені судом першої інстанції, апеляційний суд не вбачає.
Порушення вимог кримінального процесуального законодавства, які можуть бути підставою скасування чи зміни рішення суду першої інстанції колегією суддів не встановлено.
Таким чином, виправдувальний вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 є законним, обґрунтованим та вмотивованим, оскільки постановлений згідно з нормами матеріального права та з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, з наведенням належних і достатніх мотивів для його ухвалення, а тому підстав для його скасування, про що ставиться питання в апеляційній скарзі прокурора, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора Києво-Святошинської місцевої прокуратури ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2020 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим в той самий строк з моменту отримання судового рішення.
Судді ____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4